2.1. Загальна характеристика бухгалтерського обліку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

Для всебічного відображення складної та багатовекторної діяльності підприємств і організацій застосовуються різні види обліку, які мають свої об'єкти, завдання та особливості.

Передусім з'ясуємо значення терміну «облік». Звернемося до тлумач-ного словника:

Облік - це:

-          фіксування, встановлення наявності, з 'ясування кількості чогось;

-          система реєстрації процесів будь-якої діяльності в ії кількісному та якісному виявах.

Поняття господарського обліку досить широке і багатогранне, воно яке пов'язане з господарською діяльністю людей.

Облік - це обов'язкова функція управління господарством, основними елементами якого є спостереження, вимірювання, реєстрація і групування го-сподарських явищ.

Єдина система обліку на підприємстві, в галузі, державі забезпечується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку - оперативним, статистичним та бухгалтерським.

Оперативний облік - це система організованого спостереження й контролю окремих господарських і технічних операцій безпосередньо в процесі їх виконання для оперативного управління ними. Він здійснюється безпосередньо на місці (цех, склад тощо) й забезпечує негайне спостереження та реєстрацію визначених виробничих і комерційних операцій та інших факто-рів господарської діяльності підприємства, організації, установи. Мета опера-тивного обліку полягає в швидкому одержанні інформації про хід виробницт-ва, реалізацію продукції (робіт, послуг). За його допомогою одержують даніпро щоденний випуск, відвантаження і реалізацію продукції, товарів, витрати сировини та інших матеріальних цінностей, трудові витрати, дотримання умов договірних поставок тощо. Він охоплює господарські й виробничі операції, що не мають безпосереднього відображення нарахунках бухгалтерського обліку.

В оперативному обліку застосовують як грошовий вимірник, так і на-туральний або трудовий, проте останні застосовують найчастіше.

Для нагляду за об'єктами оперативного обліку застосовують такі спо-соби: документування, технічні засоби реєстрації, спостереження, усну інфо-рмацію, інвентаризацію, оцінку об'єктів, калькулювання, систему групувань об'єктів, внутрішньозаводську звітність.

На основі інформації оперативного обліку формуються дані бухгалтер-ського і статистичного обліку.

Статистичний облік - це планомірне збирання й вивчення масових кількісних та якісних явищ і закономірностей загального розвитку за конкретних умов місця й часу (перепис наявності обладнання, визначен-ня середньої заробітної плати працівників підприємства за категоріями працюючих, кількість і якість вироблюваної продукції, використання робочого часу, чисельності населення тощо).

Дані про господарські та виробничі зміни статистичний облік одержує з оперативного і бухгалтерського обліку. Наприклад, за даними статистичного обліку можна визначити зростання продуктивності праці, зниження собівар-тості продукції (робіт, послуг), чисельність працюючих за віком, статтю, ква-ліфікацією тощо. Ці дані допомагають аналізувати результати різних проце-сів і прогнозувати їх подальший розвиток.

На основі статистичного обліку визначаються кількісні й якісні показ-ники роботи кожного підприємства. Операції та явища підлягають статисти-чному спостереженню, групуванню, обчисленню середніх та відносних вели-чин, індексів, побудови рядів динаміки, аналізу тощо.

Таким чином, статистичний облік - це система вивчення, узагальнення і контролю за масовими явищами, що мають загальнодержавний характер.Предметом статистичного обліку є не тільки процеси виробництва сус-пільного продукту та його обертання, а й інші суспільні явища (показники кі-лькості продукту та склад населення, матеріального становища народу, куль-тури, науки, охорони здоров’я і т.ін.). Отримання всього спектру такої інформації можливе лише за наявності достовірної статистичної звітності, яку повинні складати всі суб’єкти господарювання.

Бухгалтерський облік - це спосіб документального спостереження, відображення й контролю за господарською та фінансовою діяльністю виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спіль-них підприємств, акціонерних товариств тощо).

Бухгалтерський облік має свій предмет і метод, він забезпечує система-тичне і взаємопов’язане відображення господарських операцій.

Облік ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках. Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на ос-нові державних правових актів, тобто правових чинників.

Бухгалтерській облік, в свою чергу, класифікують зарізними ознаками.

За сферою діяльності бухгалтерський облік поділяється на:

-          виробничо-господарський (тобто облік, який ведеться в галузях матеріального виробництва економіки України);

-          облік виконання бюджету (бюджетний облік в податкових адмі-ністраціях, казначействі);

-          облік у невиробничій сфері (установи освіти, охорони здоров’я, силові структури тощо, які фінансуються з бюджету);

-          банківський облік [58, с. 34]

Ці види обліку суттєво вирізняються за об’єктами, планом рахунків, специфікою ведення.

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на управлінський, фінансовий та податковий (рис. 6).'       ■

Порівняльна характеристика видів бухгалтерського обліку

            с

Фінансовий

Управлінський

Податковий

 

Формує звітність для потреб свого підприєм-ства і зовнішніх корис-тувачів. Використовує: І.Вартіснуоцінкугос-подарських коштів і процесів.

2.         Метод подвійного запису господарських операцій.

3.         Стандартизовану ін-формацію.

Об'єкт відображення -господарська діяль-ність

Інформація призначена

тільки для внутрішніх ко-

ристувачів, є комерцій-

ною таємницею, охороня-

ється законом,

використовується для

оцінки поточних і най-

ближчих подій.

Використовує:

І.Вартіснийтаіншівимі-

рники показників.

2. Довільну форму надан-

ня інформації для управ-

ління.

Об'єкт відображення -

господарські операції,

окремі стадії виробничого

процесу

Введений з метою конт-ролю за правильністю і своєчасністю розрахунків за податками і зборами. Формує звітність для ор-ганів податкової інспекції. Визначає:

1.Платників,об'єкти,ста-вки податків і зборів.

2.         Методикурозрахунків сум платежів.

3.         Форми звітності перед органами податкової ад-міністрації.

Об'єктвідображення-господарська діяльність підприємства

Рис. 6. Характеристика видів обліку [45, с. 13]

Бухгалтерський фінансовий облік забезпечує бухгалтерське оформ-лення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на ра-хунках і регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, надає інформацію про поточні витрати, прибуток, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, розміри фінансових інвестицій, стан джерел фінансування. На практиці він є процесом узагальнення фінансових даних, взятих з бухгалтерських документів підприємства, і надання їх у формі річ-них звітів зовнішнім користувачам. Проте ці дані можуть бути використані і внутрішніми користувачами.

Управлінський (внутрішньогосподарський) облік це система опра-цювання та підготовки інформації для внутрішніх користувачів про поточну виробничу діяльність підприємства (організації) у процесі управління ним.Він не регулюється загальноприйнятими принципами і організовується підприємством самостійно для забезпечення власних потреб в інформації всіх рівнів управління. Управлінський облік формує дані про діяльність підпри-ємства, які можуть бути його комерційною таємницею. Він розширює і допо-внює дані фінансового обліку.

Слід зазначити, що на підприємствах бухгалтерські служби фінансово-го і управлінського обліку виконують переважно загальні функції, оскільки системи фінансової звітності та інформаційні системи дублюють одна одну і є інтегрованими, тому немає реальних шляхів їх чіткого розмежування. Не-доцільно виділяти фінансовий і управлінський облік як самостійні види, -вони існують в рамках єдиної системи бухгалтерського обліку. Як у фінансо-вому, так і в управлінському обліку повною мірою використовуються всі елементи методу бухгалтерського обліку [76, с. 155].

Виділяють також податковий облік, який ведеться підприємством у зв'язку з необхідністю складання податкових розрахунків і податкової звіт-ності, що відрізняються методикою і сутністю від бухгалтерських розрахун-ківіфінансовоїзвітності.

Податковий облік вирішує такі завдання:

-          визначає валовий та скоригований валовий дохід, валові витрати з метою розрахунку прибутку для оподаткування;

-          проводить податкові розрахунки за всіма видами податків з відо-браженням сум на рахунках бухгалтерського обліку;

-          складає податкові декларації і подає їх в зазначені терміни подат-ковим та іншим контролюючим органам.

Усі наведені вище види обліку, зокрема бухгалтерського, діють не ізо-льовано, а взаємодоповнюють один одного й у сукупності формують єдину систему господарського обліку. Так, дані оперативного обліку - вихідний ма-теріал для статистичного, який, в свою чергу, використовується бухгалтерсь-ким обліком. Дані бухгалтерського обліку застосовуються статистикою, і на-впаки, у бухгалтерському обліку використовують статистичні показники.Взаємозв'язок оперативного, статистичного і бухгалтерського обліку зумовлений тим, що вони базуються на одних і тих самих першоджерелах ін-формації й мають єдині зміст, цілі та основні завдання.

Поняття          Головним у бізнесі є прагнення до виживання в

бухгалтерського        ах нестабільного зовнішнього середовища. Одним

обліку

            ^ із факторів такого виживання і подальшого розширен-

ня бізнесу є уміння користуватися інформацією як про свій бізнес, так і про зовнішні фактори, які прямо або опосередковано впливають на нього.

Бухгалтерський облік охоплює виробництво, обіг, розподіл і частково споживання суспільного продукту, розрахункові і кредитні відносини, основ-ні і оборотні кошти підприємства та джерела їх формування.

За допомогою бухгалтерського обліку керівник підприємства і його го-ловні фахівці можуть впевнитися, що має підприємство у своєму активі (ос-новні засоби, запаси матеріалів і товарів, грошові кошти) та за рахунок яких джерел сформовані такі активи (власні або позикові засоби, кредити банку).

У бухгалтерському обліку відображаються всі господарські операції, які відображають господарську діяльність підприємства, галузі тощо.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, пов'язана з вироб-ництвом, обміном і споживанням матеріальних та нематеріальних благ.

Більшість господарських операцій є наслідком дій юридичних або фі-зичних осіб, які за певних умов, здійснюють технологічні операції тощо. По-ряд з тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, тобто явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волі людини (стихійне лихо, моральний знос тощо).

Відповідно до ст.1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову зві-тність в Україні» бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації продіяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийнят-тя рішень (додаток 1).

Відповідно до визначення бухгалтерського обліку, він відображає взає-мозв’язок ряду процесів:

>          виявлення інформації, яка полягає в зборі документації, що підтвер-джує здійснення підприємством господарських операцій;

>          виміру інформаціїз використання різних видів вимірників;

>          реєстрації інформації, що включає безперервне ведення бухгалтер-ських записів по всіх документально оформлених операціях, які здійснює підприємство;

>          накопичешя інформації, що представляє систематизацію ії у певних регістрах і відомостях за однорідною ознакою (наприклад, накопи-чення інформації про касові операції в касовій книзі тощо);

>          узагаяьнення інформації, зв’язаний з ії накопиченням в узагальнюю-чих регістрах обліку (у журналах, головній книзі);

>          збережешя інформації полягає в організації системи зберігання до-кументів (архіви підприємства) протягом визначеного законодавчо-го терміну по кожному виду документу (наприклад, термін зберіган-ня річної звітності підприємства складає 10 років, а відомості по зарплаті повинні зберігатися 3 роки);

>          передачі інформації, зв’язаний з наданням її зацікавленим користу-вачам.

Суб’єктами господарської діяльності є фізичні (громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності) та юридичні (підприємства, організації, установи) особи всіх форм власності.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Укра-їні» визначає користувачів фінансової звітності (фізичні і юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень). Усі користувачі облікової інформації поділяються на дві групи: зовнішні і внутрішні (рис. 7).Користувачі облікової інформації

 

Зовнішні:

інвестори, кредитори, податкові ор-гани, органи статистики, аудитори, страхові компанії, замовники, фінан-сові органи й ін.

Внутрішні:

рада директорів, менеджери, керівни-ки підрозділів, службовці, власники й

ін.

Рис. 7. Групи користувачів облікової інформації

щодо:

Фінансова звітність задовольняє інформаційні потреби користувачів :

>          придбання, продажу та володіння цінними паперами;

>          участі у капіталі підприємства;

>          рівня якості управління;

>          оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'я-зання;

>          забезпеченості зобов'язань підприємства;

>          регулювання діяльності підприємства;

>          іншихрішень.

Мета, заедання,

принципи та фун-

кції бухгалтерсь-

кого обліку

            г

Характеристика бухгалтерського обліку вклю-чає визначення його мети, завдань, принципів та функцій. Спробуємо розібратися в кожному з них. Головною метою ведення бухгалтерсько-го обліку та фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рі-шень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Завданнями кожного підприємства є випуск продукції, торгівля това-рами високої якості з найменшими витратами для забезпечення потреб сус-пільства. А головними завданнями бухгалтерського обліку є облік обсягу ви-пущеної продукції, придбаних товарів, їх реалізації; виявлення фактичних витрат на виготовлення продукції чи придбання товарів; аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та рівнем ії зниження, визначення кінце-вих результатів діяльності підприємства.

Основні завдання бухгалтерського обліку:

>          дотримання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

>          облік, аналіз і контроль за активами та джерелами його формування (влас-ним капіталом і зобов'язаннями);

>          облік, аналіз і повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в розрізі кількості, якості, номенклатури та асортименту продукції згідно з вимогами замовників;

>          облік, аналіз і контроль за формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

>          облік, аналіз і визначення витрат за елементами та витрат діяльності під-приємства;

>          своєчасне документальне оформлення випущеної з виробництва продукції;

>          забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарсь-кої операції та своєчасного спрацювання цих документів;

>          забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення їх з витратами, виявлення результатів кожного господарсь-кого процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

>          побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей Mo¬re технології та організації виробництва, особливостей організаційної структури;

>          ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за мате-ріально відповідальними особами.

Бухгалтерський облік є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства. Тому основним зав-данням бухгалтерського обліку є створення вірогідної облікової інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.

Інформаційна база буде вірогідною в тому випадку, якщо вона базуєть-ся на певних принципах.

Принцип бухгалтерського обліку - це праеило, яким слід користуеа-тися при еимірюеанні, оцінці та реєстрації господарських операцій і еідо-браженні їх результатіе у фінансоеій зеітності.

Основні принципи наведено на рис. 8.

Принцип обачності пов'язаний з невизначеністю певних подій (напри-клад, терміну експлуатації основних засобів; можливістю отримання сумнівних боргів). У зв'язку з цим при оцінці наведеної у звітах інформації слід уникати завищення акгивів і доходів або заниження витрат і зобов'язань підприємства. Це означає, що витрати та зобов'язання потрібно відображати в бухгалтер-ському обліку відразу ж після отримання відомостей про ймовірність їх виник-нення, а активи та доходи - лише тоді, коли вони реально отримані або зроблені.

Під повним висвітленням розуміється забезпечення відображення в об-ліку всіх господарських операцій. Відповідно до цього принципу до складу фі-нансової звітності, крім фінансових звітів (форми № І^), відносяться Примітки до фінансової звітності (форма № 5), що містять інформацію про облікову полі-тику підприємства та її зміни, дають пояснення до окремих статей звітів, роз-кривають зміст подій, що відбулися після дати складання балансу. Інформація, яка розкривається у Примітках до фінансової звітності, містить наступне:

>          обрані підприємством методи бухгалтерського обліку та їх зміни протягом звітного періоду;

>          потенційні втрати, які можуть мати місце в майбутньому внаслідок певної події;

>          укладені угоди, які вплинуть на майбутні грошові потоки; значні події піс-ля дати складання балансу тощо.Обачність - використання y бухгалтерському обліку методів оцінки, що запобігають заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів

Ill

Повне висвітлення - наявність в обліку і звітності всієї інформації про фактичні й очікувані результати господарських операцій та подій, які "впливають на прийнятгя рішень

Автономність - принцип, відповідно до якого кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлена від його власників, у зв'язку з чим особисте майно і зобов'язання власників не повинні від-биватися у фінансовій звітності підприємства

 

o

Послідовність - затверджує необхідність постійного застосування об-раної облікової політики, зміна якої можлива тільки у випадках, перед-бачених стандартами бухгалтерського обліку України

Безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства з огляду на 'те, що його діяльність триває

Нарахування і відповідність доходів і витрат - для визначення фінан-сового оезультату звітного neoionv необхідно пооівнювати доходи звіт-ногоперюдузвитратами здійсненими для одержання цих доходів При цьому доходи і витрати відображають у бухгалтерському обліку і фшан-совій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів

Превалювання сутності над формою - відображення операцій по суті, -а не тільки з огляду на юридичну форму

Історична (фактична) собівартість - оцінка активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання

Єлиний гізоіііовий виміізник - виміоювання і узагальнення госполао--ських операщй у фшансовш звітності у вартісному вираженні

Періодичність - можливість поділу діяльності підприємства на періоди з ме-■тою скла.да.ння звІтностІ

Рис. 8. Принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітностіПринцип автономності називають ще принципом майнової відокрем-леності. Він визначає те, що в обліку підприємства повинні бути відображені майно і зобов'язання самого підприємства. Цей принцип застосовується на-віть у випадку, коли власник несе повну матеріальну відповідальність (у тому числі своїм майном) за зобов'язаннями підприємств.

Згідно з принципом послідовності, підприємству слід постійно засто-совувати обрану облікову політику. Дотримання цього принципу є передумо-вою зіставності показників фінансових звітів за різні звітні періоди.

Принцип безперервності діяльності передбачає, що підприємство буде продовжувати свою діяльність і надалі, тобто не передбачає ліквідації. При-чина включення положення про безперервність до складу основних принци-пів бухгалтерського обліку обумовлена використанням історичної вартості (собівартості) на противагу ліквідаційній, а також надає стороннім користу-вачам кращу можливість самим прогнозувати розвиток підприємства.

Принцип нарахування і відповідності доходів і витрат передбачає, що результати господарських операцій мають бути відображені в обліку в момент, коли вони відбуваються, а не тоді, коли підприємство одержує або виплачує грошові кошти. Цей принцип забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витрата-ми, що були здійснені для отримання цих доходів. Якщо ж витрати не можна безпосередньо пов'язати з певними доходами, їх слід відображати у Звіті про фінансові результати в тому періоді, коли вони виникли.

Принцип превалювання сутності над формою підкреслює, що бухга-лтерський облік не є засобом формальної фіксації формальних даних. Його головна мета - правдиве відображення господарської діяльності та надання користувачам реальної картини фінансового стану підприємства.

Наприклад, якщо підприємство передає у фінансову оренду свої основ-ні засоби, то юридично воно залишається власником цих засобів. Тобто до підприємства, яке отримало в оренду ці основні засоби, перейшли всі ризикиі вигоди, пов'язані з їх використанням, і підприємство-орендар з цієї причини показує у своєму балансі ці засоби, отримані у фінансову оренду.

Таким чином, включення отриманих на умовах фінансової оренди ос-новних засобів до балансу підприємства розкриває превалювання сутності над формою. Тому при відображенні в обліку господарських операцій необ-хідно орієнтуватися не тільки на правову основу, а й на економічний зміст.

Принцип історичної (фактичноі) собівартості вимагає, щоб усі об'єкги враховувалися за вартістю придбання або виготовлення. Склад витрат визначе-ний П(с)БО 16 «Витрати». Застосування цього принципу стикається з числен-ними перепжодами, оскільки випадки, коли ринкова і/або відновна вартість ак-тиву, особливо довгострокового, продовжує дорівнювати собівартості його придбання, швидше є виняток, ніж правило. Тому на сьогодні в більшості ви-падків має місце змішана оцінка, тобто комбінація історичної (фактичної) собі-вартості з теперішньою вартістю, відновленою собівартістю, чистою вартістю реалізації тощо. Наприклад, дебіторська заборгованість оцінюється за чистою вартістю реалізації, фінансові інвестиції - за справедливою, а нематеріальні ак-тиви - за історичною (фактичною) собівартістю за вирахуванням зносу.

Принцип єдиного грошового вимірника визначає, що всі розрахунки підприємства мають здійснюватися у грошовій одиниці України - у гривнях. Поряд з тим в аналітичному обліку широко застосовуються натуральні і тру-дові вимірники. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті.

Грошовий вимірник має перевагу, особливо там, де необхідно або ба-жано агрегування. Однак його використання при передачі інформації має де-які обмеження. Найбільш вагоме з них полягає в тому, що грошовий вимір-ник нестійкий у часі. Нестабільність його означає, що облікові дані, засновані на колишніх цінах, мають бути приведені у відповідність з поточною грошо-вою оцінкою.

Принцип періодичності передбачає визначення фінансових результатів і надання фінансової звітності після закінчення певних періодів часу - місяця,кварталу або року. Оскільки звітний період (зазвичай фінансовий рік) рідко співпадає за тривалістю з операційним циклом підприємства, цей принцип допомагає вирішити проблему визначення фінансового результату з незавер-шених операцій і співвіднесення його частин з відповідним періодом.

            ■         

 

... у країнах світу принципи закріплюються в законодавчому порядку. Однак їх склад є неоднаковим. Різноманітність пршщпів бухгалтерського обліку е нормативних актах, навчально-практичній та наукоеій літературі еизначається сеітоеою облікоеою практи-кою, яка наполягає на однга і mux же фундаментальшх положен-нях. Вони не просто допоенюють одне одного, а часткоео дублю-ють, ускладнюючи класифікацію принципів за пееною ознакою.

... У США еони мають практичний характер. Американські

ЦЕ ЦІКАВО... загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку (ЗПБО), еідомі

як USA GAAP, означають велику множину деталізованих практич-

них праеш еедення бухгалтерського обліку. Більше того, е США не тільки не існує єдино-

го пакету документіе, де були б сформоеані принципи, - не існує наеіть загальноприйня-

того визначення даного поняття.

До 20-х років XXcm. практика ведення обліку в США визначалася виключно інтере-сами апарату упраеління та еласне досеідом бухгалтера, при цьому, теорія бухгалтерсь-кого обліку існуеала еідокремлено.

Різні підходи до еизначення принципів бухгалтерського обліку існуеали з часу появи цього терміну на початку XX cm. е назеах праць «Принципи бухгалтерського обліку» (1913 р.) і «Принципи обліку затрат» (1914 р.) американського еченого Дж. Уайлдмена. Проте у цих наукових працях поняття прищипу не розглядалося в контексті елементу регулюеання бухгалтерського обліку.

Починаючи з 30-хрокіе. різні дослідники та професійні організації докладали знач-них зусиль для легалізації бухгалтерських постулатіе та принципів. Дослідження спроб формально закрішти основні складові теорії бухгалтерського обліку відображають пев-ну послідоеність у еизначенні осноених припущень (постулатіе) та принципів.

Початком колективної роботи е сфері бухгалтерського обліку і документуеання існуючої практики, зокрема, ееажається публікація е 1936р. Американської бухгалтерсь-кої асоціації (ААА) Тимчасоеого положення про принципи бухгалтерського обліку, але це Положення критикувалося багатьма науковцями за досить вузьку концещію та загальну консереатиену інтерпретацію теорії та практики. У 1937 р. видатшй американський спеціаліст Дж. Бірн запропонуеае власний перелік із восьми облікових принципів і ствер-джуеае, що їх цілком достатньо для подальшого формуеання узгоджень, праеш іметодів обліку [33, с 128]. ПринципиДж. Бірна широко критикувались за абстрактність та ймо-вірність неоднозначної інтерпретації практиками. Водночас ідеї вченого стосовно мак-симізації теоретичних осное бухгалтерського обліку знайшли застосуеання е працях аме-риканських наукоеціе, зокрема, Ю. Іджирі та Р. Чамберсом.

Наступшм кроком ерозробці теорії бухгалтерського обліку американськими науко-вцями, зокрема облікових принципів, стала наукоеа праця Т. Сандерса, Г. Хетфілда ma А. Мура. На підстаеі результатіе опитуеання укладачіе та користуеачіе фінансоеої зеітнос-ті еченіуе'язали принципи обліку безпосередньо з бухгалтерською зеітністю, запропонуеа-вши набір із 25 принципів за наступтши групами: а) загальні принципи, б) принципи зеіту про прибутки тазбитки, е) принципи балансу, г) принципи для пояснення логіки консолідації і д) пршцип складання коментаріе, приміток та пояснень. Цінність такого підходу полягає в логіці комтектування стандартів, їх взаємозв'язку та тдтверджується фактом вико-ристання даної схеми в 90-х роках XX cm. при розробці базового набору стандартів, за-теердженого у 2000 р. е рамках спільного проекту КМСФЗ та Міжнародної організації комісій з ціннга паперіе (IOSCO). Саме ці групи принципів стали своєрідним початком фор-мування системи Міжнародних стандартів фінансової звітності (IAS/IFRS).

Для систематизації великої сукупності принципів та постулатів, запропонованих американськими вченими, найважливіші облікові принципи США К. Нарібаєв групує на-ступним чином: ведення записів; вимірювання (оцінка); класифікація; вимірювання (ви-праелення); звітність.

У кожній країні принципи бухгалтерського обліку групуються по-різному. Так, в США прийняті облікові принципи поділяють на деі великі групи: принципи оцінки, що ви-значають момент еідображення події е бухгалтерському обліку та величину, яка еідо-бражається е бухгалтерських регістрах; принципи розкриття, що визначають кількісні характеристики інформації, яка повинна міститися у фінансоеій зеітності.

В Республіці Білорусь е Законі «Про бухгалтерський облік та звітність» закріп-лені вимоги до облікової політики та вимоги до ведення бухгалтерського обліку. Крім то-го, у законодавчих документах передбачено, що при формуеанні облікоеої політики необ-хідно виходити з еідокремленості майна, безперервності діяльності, послідоеності застосуеання облікоеої політики, часоеої еизначеності фактіе господарської діяльності, які не еизначені як категорії.

У нормативних документах Російської Федерації не згадується про існування такої категорії, як пршципи обліку, замість цього використовуються поняття «вимоги» та «припущення», причому жодне джерело не містить розширеного формулюеання цих понять.

УМолдоеі Національним стандартом бухгалтерського обліку «Облікова політи-ка» закріплено і припущешя, і принципи, modi як е Республіці Казахстан стаття «Прин-ципи і осноеі якісні характеристики бухгалтерського обліку і фінансоеої зеітності» Зако-ну «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» передбачено тільки два пршципи ведення бухгалтерського обліку та фінансоеої зеітності.

Польський дослідник К. Савіцкі, незважаючи на дев'ять законодавчо закріплених принципів, підкреслює необхідність застосуеання лише трьох, якими керіеництео підпри-ємстеа поеинно керуватися при еиборі та застосуеанні еідпоеідної облікоеої політики, a також складанні фінансоеої зеітності: 1) обережність, проте не еипраедоеує стеорення таємних або прихованихрезереіе, 2) перевага змісту над формою; 3) сутність, еагомість інформації.

У Великобританії до 1999р. основні принципи обліку та складання звітності ви-значалися Положенням про стандартну практику 2 «Розкриття облікової політики» і Актом про компанії 1985 р. і включали: обачність, нарахуеання, безперереність діяльнос-ті, постійність, прееалюеання змісту над формою, окреме визначешя актиеіе та зо-бое'язань. Однак останніми роками була проеедена робота з розробки кощептуальшх осное, які б дозеолши уніфікуеати підходи до еирішення облікових проблем е стандартах. Принципи складашя фінансоеої зеітності, еизначені е Положенні про принципи фінансо-вої зеітності, є достатньо близькими до кощептуальної осноеи МСФЗ, однак ерахоеу-ють національні облікові традщії і нові теоретичні та практичні напрацювання у сфері бухгалтерського обліку.

Принципи побудови бухгалтерського обліку у Франціїможна поділити на тради-ційні та ті, що зумоелені приєднанням до норматиеної бази ЄС. До традщійшх принци-піе, засноеаних на специфіці енутрішнього законодаестеа, належать прищипи обачнос-ті, еідпоеідності та точного застосуеання бухгалтерських праеш. Вимога «достоеірного та спраеедлиеого предстаелення» ееедена до французької системи бухгалтерського облі-ку в середші 80-х років XX cm. у зв 'язку з приєднанням до 4-ї та 7-ї Директив ЄС. Вклю-чення елементіе, характерних для англосакської бухгалтерії, до французької облікоеої си-стеми обумоелено ноеим етапом розеитку національного ринку цінних nanepie, якийспричшив необхідність гармонізації обліку, підвищення вимог до розкриття бухгалтерсь-кої інформації та ії надійності.

Торговим кодексом Нгмеччини визначена велика кількість принципів належного бухгалтерського обліку, сформованих як результат та основа цілей бухгалтерського об-ліку та зеітності. Систематизована сукупність даних принципів, основним призначенням яких є захист користувачів зеітності шляхом регулюеання інтересіе, наеедена е праці ні-мецького еченого Й. Бетге і характеризується еиділенням системних (кощептуальшх) принципів, принципів документуеання, нарахувашя фінансоеого результату у зеітності, відображення у зеітності, збереження капіталу та загальшх принципів. Німецьке розу-міння концещії «достоеірного та спраеедлиеого предстаелення» дещо еідрізняється еід англо-американського, оскільки ееажається, що достоеірне та спраеедлиее еідображен-ня фінансового стану компанії досягається за умови чіткого дотримання вимог норма-тивних актів. Саме тому е Німеччині не декларується принцип пріоритету сутності над формою.

УПортугалії бухгалтерське законодавство приведене у відповідність до Дирек-тив ЄС, а зважаючи на податкову орієнтацію обліку, бухгалтерські принципи стають вказівками 'для облікових працівників, якщо закріплені е нормативних документах. При ве-денні бухгалтерського обліку португальські підприємства застосовують принципи безпе-рервності діяльності підприємства, розумної обережності, собівартості (історичної), незмінності методіе обліку, пріоритету змісту над формою, суттєвості, нарахувашя. При цьому, згідно з принципам пріоритету сутності над формою, бухгалтеру надається можливість відхилятися еід вимог нормативних документіе.

... Урізних країнах для принципів бухгалтерського обліку характерні певні еідмінно-сті, адже вони сформувалися залежно еід національшх особливостей економічного та суспільного розвитку, способіе господарюеання і політичного ладу. Тому ці принципи 'для кожної держави обумоелені і формуються з урахувашям традщій, культури, релігійних поглядіе, а також ріеня економічного розвитку та впливу інших країн. Водночас інтегра-ція національшх економіку сеітоеому господарстеі, інтернаціоналізація економіки спри-яють формуванню єдиних підходів до відображення в бухгалтерському обліку діяльності суб'єктіе господарюеання [26, с. 60-66]).

Бухгалтерський облік виконує дві основні функції.

Інформаційна функція полягає в створенні інформації про засоби під-приємства, їх джерела, характер і результати виробничих процесів. Вона за-безпечується за допомогою суцільного, безперервного, документально обґру-нтованого спостереження за всіма змінами в процесі кругообігу засобів підприємства і узагальнення такого спостереження в єдиному грошовому ви-мірнику.

Контрольна функція полягає в постійній перевірці на основі обліко-вих даних законності здійснюваних господарських операцій, їх ефективності, забезпеченні збереження засобів підприємства і закритості його комерційної інформації. Ця функція забезпечується особливими прийомами спостережен-ня і узагальнення даних, підвищеною вимогливістю до достовірності, об’єк-тивності і своєчасності облікової інформації.

Деякі автори виділяють поряд з інформаційною та контрольною й оцінну функцію бухгалтерського обліку, за допомогою якої в практичних умовах має визначатися результат діяльності підприємства на базі викорис-тання насамперед економіко-математичних методів і створення автоматизо-ваних робочих місць. її виникнення потребує певного розвитку елементів ме-тоду бухгалтерського обліку (прогнозування, системи матриць, лінійні рівняння) і додаткових досліджень методологічного та методичного характе-ру [58, с. 37].

,           ,           Необхідність реформування системи бухгал-

Реформування           терського обліку в Україні була викликана об’єк-

бухгалтерського тивними факторами реформування всього економіч-

обліку

в Україні         ного сектора держави та формуванням нових видів

            И економічних стосунків між суб’єктами господарю-

вання. Крім того, Україна як європейська держава повинна тримати курс на

всесторонню інтеграцію у світове господарство, що й стало головним факто-

ром, який обумовив розробку та прийняття законодавчих актів спрямованих

на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її

до рівня міжнародних стандартів.

Початком реформування системи бухгалтерського обліку в Україні

вважається Постанова Кабінету Міністрів від 28.10.1998 року № 1706 «Про

затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із за-

стосуванням міжнародних стандартів» та «Програма реформування системи

бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів», яка ви-

значила основні завдання реформи:>        створення системи національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності (П(с)БО)*, яка забезпечить необхідною інформацією як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів;

>          забезпечення зв'язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економічно-правового середовища в Україні.

Розглядаючи поставлені у Програмі завдання та першочергові кроки, можна визначити, що була сформована початкова законодавча база, основним етапом розвитку якої стало прийняття Закону України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наказом мініс-терства фінансів від 31 грудня 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтер-ського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підпри-ємств та організацій.

Базою нової системи Плану рахунків є концепція його побудови, спря-мована на спрощення співставлення зі статтями і показниками Балансу і Звіту про фінансові результати.

Нижче наведені порівняння структур обох планів рахунків (поперед-нього та діючого).

Таким чином, головною метою здійснення переходу на нову систему бухгалтерського обліку є отримання взаємопогодженої, цілісної системи фінансового обліку, що базується на новому Плані рахунків та П(с)БО і є на-дійним джерелом вірогідної інформації про фінансовий стан підприємства, яка придатна для використання її у процесі прийняття управлінських та інве-стиційних рішень.

* «Стандарт» з англійської мови перекладається як норма, зразок. Відносно нормативної документації з бух-галтерського обліку «стандарт» - це комплекс документально оформлених правил ведення бухгалтерського обліку, які визначають термінологію, методи, способи, суть обліку при відображенні того чи іншого явища.

Старий план рахунків

Новий план рахунків

 

 

1          Основні засоби

2          Виробничі запаси

3          Витрати на виробництво

4          Готова продукція, товари і реа-лізація

5          Грошові кошти

6          Розрахунки

7          Фінансові результати і викорис-тання прибутку

8          Фонди і резерви

9          Кредити банків і фінансування

10        Забалансові рахунки

 

1          Необоротні активи

2          Запаси

3          Кошти, розрахунки та інші активи

4          Власний капітал та забезпечення зобов’язань

5          Довгострокові зобов’язання

6          Поточні зобов’язання

7          Доходи і результати діяльності

8          Витрати за елементами

9          Витрати діяльності

10        Забалансові рахунки

 

Регулюеання

бухгалтерського

обліку

jr

Правові засади регулювання, організації і ве-дення бухгалтерського обліку та складання фінансо-вої звітності в Україні визначені Законом України від 16 липня 1999 р. «Про бухгалтерський облік та фі-нансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх орга-нізаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва інозе-мних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерсь-кий облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

>          створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гаран-тують і захищають інтереси користувачів;

>          удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звіт-ності в Україні реалізують міністерство фінансів, Національний банк Украї-ни, комерційні банки, Державне казначейство, міністерства та інші централь-ні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законо-давством, Державний комітет статистики.

Загальна схема регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звіт-ності наведена на рис. 9.

 

Державний комітет статистики України

 

Рис. 9. Регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств і організацій [30, с. 12]

Домінуючі повноваження у сфері державного регулювання бухгалтерсь-кого обліку та фінансової звітності належать Міністерству фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо його ведення та складання фінансової звітності.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(с)БО) -це норматиений документ, затверджений Міністерстеом фінансіе Укра-їни, який еизначає принципи та методи еедення бухгалтерського обліку і складання фінансоеоїзеітності, що не суперечать міжнародним стандар-там бухгалтерського обліку (МСБО).

Розробку проектів національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні розпочала Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України(ФПБАУ). Це громадська некомерційна організація, яка нараховує більше 3000 бухгалтерів, аудиторів та викладачів бухгалтерського обліку з 24 облас-тей України. Протягом двох років були розроблені 15 проектів П(С)БО. Во-сени 1997 року після створення Методологічної ради з бухгалтерського облі-ку при Мінфіні ці проекти були передані на розгляд дорадчому органу.

Національні П(С)БО охоплюють усі діючі міжнародні стандарти бухгал-терського обліку (МСБО), крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів, але не копіюють їх. Деякі українські стандарти, наприклад, П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 16 «Витрати» та інші об’єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачено національні стан-дарти, які не мають аналогічних міжнародних стандартів. Але всі національні стандарти України базуються на МСБО і не суперечать їм.

 

...Переважає точка зору, згідно з якою вперше державна регламентація бухгалтерського обліку була проеедена е XIII cm. у КастилЦ де естаноелено порядок заповнення обліковш книг. У 1549 р. його новаредащія стала законом 'для Іспанії та її еоло-дінь. 3 1673 р. у Фращії видано Ордонанс Саеарі, з якого бере по-чаток торгове праео і йогорозділ - бухгалтерське праео.

За ступенем регламентації бухгалтерського обліку Фран-ЦЕ ЦІКАВО... ція нашжить до групи країн із суеоро регламентоеаною на дер-жаеномуріені системою бухгалтерського обліку. Урядоеі органи еплиеають на економіку Франціїза допомогою індиштивного та стратегічного державного планування. Норма-тиену осноеу торгоеого та господарського праеа Фращії дотепер складає Французький Торговий Кодекс 1807 року. Система бухгалтерського обліку на підприємстеах Фращії також регулюється іншими нормативними актами, наприклад, Законом про торгоеі то-вариства (1966 p.), Законом про корпорації (1972 p.), Законом про національні компанії (1970р.), податковим законодаестеом.

Таку ж суеору ma досить детальну регламентацію обліку було запроеаджено в Німеччині. Уіїосноеу покладено прийняте у 1897р. Загальнонімецьке Торгоее Укладення. Воно зазнало досить суттєеих змін у зе 'язку з необхідністю пристосуеання його норм до мінливих економічних умое та значно еплинуло на кодификацію торгоеого законодаестеа інших країн (Австрії, Швещарії, Японіїтощо).

В Іспанії систематизація норм і праеш бухгалтерського обліку як складоеої Коме-рційного Кодексу сформуеалася до 1829 р. Він містие детальні інструщії щодо еедення торгоеих книг і часткоео переглядаеся декілька разіе у 1885 та 1973 р. Суттєеі ж кори-гування до чинного Кодексу були внесені у 1989 р. у зе 'язку з необхідністю привести облі-коеу систему Іспаніїу еідпоеідність до еимог Директив ЄС. В Іспанії облікоее законодае-стео інших ріеніе предстаелено Законом про ащіонерні тоеаристеа, Загальним планом рахункіе бухгалтерського обліку та положеннями, що розробляються Комісією з обліко-еих принципів і стандартіе при Асоціації з обліку таупраеління підприємствами.

Англійське та американське праео еідносяться до однієї гілки праеа, яку називають «загальним правом». Історично основна відмінність англо-американського права від ро-мано-германського полягає у визначальній ролі судових рішень порівняно зі статутним праеом may еідсутності (або другоряднійролі) кодифікованих актів. Наприклад, е Англії до цього часу ще немає ні цивільного, ні торгоеого кодексіе. Там діє Закон про компанії еід 1989 р., який доповнюється стандартами обліку й аудиту, що встановлюються організа-ціями професійних бухгалтеріе. Англія - член ЄС, тому її господарське законодаестео, утеорене діючими законами, як і праео інших країн Співтовариства, зазнає прямого або опосередкоеаного еплиеу законодаестеа Загального ринку.

У Нідерландах система є аналогічною: обумоелені парламентом та законодавчо закріплені з урахуеанням директив ЄС основи бухгалтерського обліку доповнюються принципами, які розробляються Радою з бухгалтерської зеітності. Остання є органом приватного сектора економіки, до складу якого входять професійні бухгалтери та заці-каелені користувачі зеітності.

Англійське праео вплинуло на праеоеі системи інших країн, насамперед, колишніх колоній, у тому числі США. Однак американське право має свої особливості. Одна з них полягає у тому, що в США існують дві системи торгового права - штатна та федераль-на, а друга в тому, що американсьшм судам надано право не лише тлумачити закони і постанови, але й визначати їх еідпоеідність федеральній або штатній конституціям. Починаючи з 1954 р., практично есіма штатами країни прийняті різні варіанти підгото-вленого Національною конференцією спільно з американським інститутом права Єдиного Торгоеого Кодексу.

Загалом, ситуація з регламентацією обліку і зеітності е США є неоднозначною, адже законодавчою осноеою загального регулюеання є декілька законів, наприклад, закони про цінні папери і фондоеі біржі. Праеда, не тільки закони або підзаконні акти регулю-ють фінансовий облік у США. Так, кожний висновок аудшпора має містшпи положення про еідпоеідність (або нееідпоеідність) зеітності загальноприйнятим е США принципам обліку.

Господарське праео США суттєео вплинуло на еволюцію бухгалтерського законо-даестеа інших країн, зокрема, Японії. Хоча початковий вплив на господарське праео Япо-нії здійснено Загальнонімецьким Торговим Укладенням. Джерелом торгоеого та бухгал-терського законодавства Японії є Торговий Кодекс 1899 p., який регламентує багато положень, пое'язаних з цінними паперами, правовим статусом юридичних осіб (торгових товариств), організацією і ееденням бухгалтерської діяльності. Вплив англо-амери-канського праеа прояеиеся е Законі про доеірчу еласність (1923 p.), ащіонерному законо-даестеі (1951 р.) і антитрестовському законі Японії (1947-1953 p.). Методологія бухгал-терського обліку е Японії еідображена е національшх стандартах обліку і зеітності, які мають силу нормативного акту відповідного рівня.

(Петрук О.М., Пархоменко В.М. Історія та іноземний досеід регулюеання бухгал-терського обліку [26, с.75-80]).