3.2. Сировина миловарного виробництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Для виготовлення туалетного мила використовують природні жири тваринного та рослинного походження, синтетичні жирні кислоти, луги, допоміжні матеріали, барвники, віддушки, анти-оксиданти, пережирюючі, дезінфекційні та лікувально-профілак-тичні домішки.

Жирова сировина. Якість мила значною мірою залежить від якості жирів та олій. Особливо високі вимоги до кольору, запаху та вмісту домішок пред’являють при виробництві туалетного мила.

Тваринні жири. Для виробництва туалетного мила найчасті-ше використовують яловичий, баранячий та кістковий топлені жири. У них міститься 40–60 % насичених високомолекулярних жирних кислот, головним чином пальмитинової та стеаринової

та 36–55 % ненасиченої олеїнової кислоти. Найкращим із них для виробництва туалетного мила є яловичий жир.

Жири морських тварин та риб спочатку гідрогенізують (наси-чують воднем подвійні зв’язки), при цьому їх рідка консистенція переходить у тверду; такий жир називають саломасом. Китовий саломас, крім високомолекулярних жирних кислот, містить міри-стинову кислоту (С13Н27СООН), що відповідає вимогам до якості туалетного мила. Кашалотовий саломас містить у собі воски, лауринову та міристинову кислоти, тому теж використовується для виробництва рідкого туалетного мила, а також спеціального мила для миття в морській та жорсткій воді.

Рослинні олії. Є дві групи олій — рідкі за кімнатної темпера-тури та тверді. Останні — це кокосова, пальмоядрова та паль-мова олії. З них дві перші найбільше підходять для виробництва туалетного мила, а дистильовані пальмові олії використовують-ся для харчових цілей. Кокосова та пальмоядрова олії містять до 52 % лауринової (С12) та до19 % міристинової (С14) кислоти. Вве-дення мил на основі цих олій у рецептуру туалетного мила за-безпечує йому необхідну пластичність під час оброблення, висо-ку розчинність і піну в холодній воді. Оскільки це імпорт, то вміст мил цих кислот не перевищує 25 %. В той же час вміст мил цих кислот у туалетних милах закордонного виробництва значно вищий — до 40 %.

Рідкі рослинні олії — соняшникову, соєву та бавовникову ви-користовують при виробництві мазеподібних (кремоподібних) та рідких мил, а як саломас (гідрогенізований продукт) вони вхо-дять до жирової основи твердих туалетних мил.

Жирозамінники (синтетичні жирні кислоти, каніфоль, талова олія, нафтові кислоти) останніми роками у виробництві туалет-них мил через різні об’єктивні причини в миловарінні в Росії і Україні не використовуються.

Природні жирні кислоти. Для виготовлення всіх видів мила на більшості великих підприємств використовують жирні кис-лоти, які отримують при розщепленні рослинних і тваринних жирів і саломасу в автоклавах під високим тиском безреактив-ним методом. При цьому жирні кислоти менше темніють, а вихід гліцерину підвищується.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Допоміжні компоненти

Їдкий натр (NaOH, гідроксид натрію, товарна назва — каус-тична сода). Він поступає на заводи в твердому вигляді — у ме-талевих барабанах (96-98 %) або в рідкому — в цистернах (43-45 %).

Їдкий калій (КОН, гідроксид калію). Його використовують для виробництва рідких та кремоподібних мил. Твердий КОН містить 95-99 %, рідкий — 50-52 % КОН).

Вуглекислий натрій (Na2C03, карбонат натрію). Товарна назва — кальцинована сода. Застосовують для виробництва твердих мил із жирних кислот. Його вводять також для збільшення рухомості розплавленого мила.

Вуглекислий калій (К2С03, карбонат калію, поташ). Використо-вується для виробництва рідких та кремоподібних калієвих мил. Містить 92,5-98 % вуглекислого калію.

Силікат натрію — кремнекислий натрій Na20-nSi02 (п = 1-4 — число молекул діоксиду кремнія). Поступає на заводи у вигляді розчину (рідке скло 38,5-45,0 %). Введення його в кількості 0,1-0,5 % уповільнює потемніння та прогіркнення мила. Крім того, си-лікат натрію підсилює дію інших антиокисників, які вводять до складу мила, а також підвищує його мийну здатність.

Гексаметафосфат натрію [Na6(P03)6]. Його іноді вводять у кількості до 5 % для запобігання утворенню нерозчинних у воді кальцієвих та магнієвих мил, які осідають на шкірі та волоссі.

Натрій хлористий (NaCI, хлорид натрію, 97,0-98,4 % NaCI) — товарна назва — сіль кухонна. її використовують у виробництві туалетних мил для висолювання ядра із мильного клею, щоб отримати більш концентроване і чисте мило, надати йому більшої твердості.

Барвники. їх використовують для забарвлення таулетних мил. Барвники бувають трьох типів: водорозчинні, жиророзчинні та пігменти. Як водорозчинні анілінові барвники використовують родамін (червоний), метаніл (жовтий), бірюзовий світлостійкий (голубий), флюросцеїн (лимонний) та ін. При забарвленні в різні тони використовують суміші з 2-3 барвників. Але більшість цих водорозчинних барвників забарвлює піну і частково знебарв-люється при світлі. Тому останнім часом виробники туалетного мила переходять на використання жиророзчинних барвників

(червоні марки Ж і С, жовті марки Ж та ін.) і водорозчинних пігментів (жовтий світлостійкий, синій, зелений та ін.). Ці барв-ники більше світло- та лугостійкі, ніж водорозчинні, і не забарв-люють піну при митті.

Колір світлих сортів туалетних мил також поліпшують цинкові або титанові білила, які вводять у мило в кількості 0,2–1,5 %. Біли-ла поліпшують тон кольору, роблять його рівномірнішим. Крім цього, для суттєвого поліпшення кольору світлих сортів туалет-ного мила використовують оптичні відбілювачі в кількості 1–3 кг на 1 т мила. Оптичні відбілювачі — це органічні сполуки, які здатні поглинати невидиме для ока людини ультрафіолетове випромі-нювання (область 300–400 нм) і перетворювати його на видиме в синій області (область 400–500 нм).

Парфумерні віддушки (парфумерні композиції) — це складні суміші ефірних олій та синтетичних духмяних речовин, які гар-монійно сполучаються між собою, утворюючи оригінальний бу-кет — запах, який передається туалетному милу. Запах може бути квітковий, фантазійний. Віддушки для мила завжди грубіші, ніж у парфумерних та косметичних товарів. Введення дуже тонких дух-мяних речовин не приводить до бажаного результату, оскільки вони або нестійкі в складі мила, або забиваються його запахом.

Кількість духмяних речовин, які вводять до складу мила, за-лежить від ціни мила, віддушки та сили (інтенсивності) запаху ос-танньої. У наших умовах життя вважається, що вміст віддушки є для туалетного мила середньої якості достатній близько 1 %, для хорошого — близько 2 %, для вищих сортів — до 3,0 %.

Слід сказати, що введення великої кількості віддушки змен-шує мийну здатність мила, оскільки частина його поверхнево-активних речовин іде на солюбілізацію та емульгування віддушки в складі мила, а потім — і в мийному процесі. Крім того, духмяні речовини можуть вступати у взаємодію з вільним лугом, який завжди наявний у туалетному милі, щоб не утворювалися кислі мила — RCOONa•RCOOH.

А з іншого боку первинний вибір споживача почти повністю залежить від аромату та зовнішнього вигляду упаковки або мила. Тому віддушка, її кількість у складі мила — це мистецтво компро-місу, а мило повинно мати приємний та стійкий запах протягом гарантійного строку зберігання.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

За останні два десятиріччя склад віддушок для мила зазнав значних якісних змін. Вони стали з більшою різноманітністю ком-понентів, ароматів та відтінків. Наприклад, віддушка для мила «Амбра № 1» (Росія) містить у собі 18 компонентів, віддушка «Акація-1» для дешевих мил — 6, а «Акація № 2» для дорожчих мил — 13.

Віддушка в складі мила повинна мати приємний, тонкий та стійкий запах, який не змінюється та повністю не зникає під час гарантійного строку зберігання, бути стійкою до світла та лугів, не спричинювати і не прискорювати процесу прогіркнення, не змінювати його кольору, а також не подразнювати шкіри під час миття.

Стабілізатори (антиоксиданти). При зберіганні мила в ньому відбуваються небажані процеси: прогіркнення, потемніння, по-ява на поверхні темних плям. Щоб уникнути цих процесів, до його складу вводять стабілізатори (антиоксиданти). Крім силікату на-трію, це антал та антал П-2 (пластиболь). Останній, крім речо-вин, які діють як антиоксиданти, містить високомолекулярні пол-імерні сполуки, котрі перешкоджають розкисанню, і тому мило зберігає свою форму та економно витрачається. До того плас-тиболь, введений до складу мила, підвищує його пластичність у процесі механічного оброблення.

Стабілізатори для мила повинні відповідати таким вимогам:

—        не подразнювати шкіру;

—        бути ефективним у малих дозах;

—        не повинні погіршувати якості мила, не змінювати його запаху та забарвлення;

—        не підвищувати суттєво вартість мила.

Корисні добавки

Пережирювальні добавки вводять до складу мила, яке при-значене для споживачів з підвищеною сухістю шкіри. Це ланолін, спермацет, норковий та песцовий жири, оливкова олія.

Введення до складу мила дезінфекційних добавок приско-рює та підсилює антисептичні властивості мила. Деякі добавки вбивають кишечну паличку, золотистий стафілокок та ін. Як де-зінфекційні речовини використовують гексахлорофен та трикло-зан, борну та карбонові кислоти, саліциламід, березовий дьоготь та ін.

Лікувально-профілактичні добавки вводять у мило, яке повин-но мати лікувально-профілактичні властивості проти деяких зах-ворювань шкіри. Це — сірчистий селен, сірка, хвойна хлорофіло-каротинова паста, хна, цілющий екстракт ялиці сибірської. Профілактичні властивості мають екстракти ромашки, чебрецю, череди, тисячолисника.

У деякі мила вводять дезодоруючі добавки (метанід) для ви-далення запаху поту. У сучасні рецептури туалетних мил почали вводити вітаміни F, В5 та ін.