РОЗДІЛ І ПАРФУМЕРНЕ ВИРОБНИЦТВО 1.1. Сприйняття запахів. Теорія та особливості нюху людини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Органом нюху у людини є верхня частина його носової по-рожнини (рис. 1).

 

Рис. 1. Сагітальний перетин голови людини на рівні перегородки носа (схема). Великим штрихом обведена зона локалізації нюхового епіте-лію у верхній частині носової перегородки.

1 — вомероназальний орган; 2 — волокна вомероназального і термі-нального нервів; 3 — передня гілка термінального нерва; 4 — волокна нюхового нерва; 5 — внутрішні носові гілки решіткового нерва; 6 — но-сопіднебінний нерв; 7 — піднебінний нерв; 8 — носопіднебінний (Стен-сонів) канал; 9 — хоана; 10 — передній мозок; 11 — основна нюхова цибулинка; 12 — додаткова нюхова цибулинка Саме вомероназальний орган 1 зв’язаний волокнами 2, з гілочками переднього термінального нерва 3, решіткового нерва 5, та носопіднебінного нерва 6, передає безпосередньо в мозок людини інформацію незалежно від основної цибулинки нюху 11 та додаткової цибулинки 12. Цей додатковий вомероназальний, або якобсонів, орган (далі — ВО), відрізняється від головного (11– 12) не тільки розміщенням та будовою рецепторних клітин, а та-кож сприймаючими запахами і тим, у які структури мозку він на-правляє отриману інформацію. Це зовсім не запасний варіант, якщо не спрацює основний нюх; ВО — це автономна система зі своїми особливостями та завданням.

Науковці та широкий загал людей були шоковані, коли зро-зуміли, що ВО не тільки існує, а й активно функціонує і може управляти нашою поведінкою без нашої волі. Запахи, котрі сприймаються за його допомогою, як правило, не усвідомлю-ються. Вони діють безпосередньо в передній мозок, а потім у проміжний та середній — саме в ті центри, які відповідають за статеву, батьківську (материнську) та соціальну поведінку. При тому, що людина про це нічого не знає і нічого на помічає. Під впливом таких «запахів-невидимок» людина може проявляти збудженість, підвищену активність до людей як своєї, так і про-тилежної статі, поводитися як агресивно, так і навпаки; неадек-ватно оцінювати чиїсь здібності або привабливість. Ушкоджен-ня ВО на перегородці носа може призвести навіть до імпотенції. Це стало відомо лише в 90-х роках XX ст., хоча ВО був відкри-тий у 1703 р. Дослідження проводяться, таємниця допоміжного органа нюху поки що не розкрита до кінця. Але те, що ВО є в людини і функціонує незалежно від її розуму, свідчить про те, що інколи вона може реагувати на феромоноподібні речовини так, як це відбувається в тварин. Вомероназальний орган у чо-ловіків та жінок працює по-різному: якщо запах є сильним сти-мулом для чоловіків, то для жінок він байдужий і навпаки. Якщо вомероназальний орган працює у 70 % дорослого населення Землі і виконує значну частину функцій у тварин, то це не мож-на не враховувати.

Сприйняття запаху — це відчуття, яке виникає при збудженні нюхових клітин носової або ротової порожнини молекулами за-пашної речовини.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Для того щоб відбулося відчуття, необхідні три умови:

1)         наявність у повітрі пари духмяних речовин;

2)         незвичність запахів для людини;

3)         концентрація пари духмяних речовин повинна бути вища від порогової.

Процес нюху відбувається в такій послідовності:

1)         потік повітря з молекулами духмяних речовин проходить у носову та ротову порожнини і підходить до поверхні рецепторів на відстані взаємодії;

2)         взаємодія (або адсорбція) молекул духмяних речовин з ре-цепторами приводять до утворення збудження;

3)         збудження по нервових клітинах надходить у центр клітин головного мозку і перетворює його на відчуття запаху.

Нюх у людини надзвичайно розвинений. Людина може відчу-ти запах 1/25 мільйонної частинки грама олії троянди. Це не може зробити ніякий хімічний аналіз. Парфумер «від Бога» може відрізнити до 10 тисяч відтінків запаху, але є багато людей, котрі не можуть відрізнити запах м’яти від запаху бузку, квіток акації від лаванди.

Запах речовини екзальтоліду, що широко використовується у парфумерії, відчувають тільки жінки. Є таке поняття, як запахова сліпота, коли людина не відчуває запаху мускусу, тимолу, але добре відчуває і відрізняє інші запахи.

Підвищена чутливість до запахів — гіперосмія характерна для людей нервових, з нюховою галюцинацією, вони можуть почути неіснуючі запахи. У хворих на гіпосмію знижена чутливість до більшості запахів, у них є нюх, але він має незвичний спектр. Повна втрата нюху — аносмія, ці люди часто страждають від споживання несвіжої їжі.

Чим сильніший запах духмяної речовини, тим менша кількість її молекул викликає відчуття запаху, і навпаки. Наприклад, запах фіалки в десять разів сильніший від запаху лимону, запах вані-ліну в сто разів сильніший від запаху цитралю, тому для відчуття запаху цитралю потрібно, як мінімум, у сто разів більше моле-кул, ніж для ваніліну.

Коли ми деякий час вдихатимемо який-небудь запах, то пе-рестанемо його відчувати. Таке становище називається адапта-цією. Якщо ми заходимо з вулиці в погано провітрену кімнату, то на мить дуже різко відчуваємо запах, але вже через декілька хвилин перестаємо його відчувати. При користуванні парфуме-рією роль адаптації дуже велика, іноді з нею пов’язана неспра-ведлива оцінка споживачем парфумерних виробів. Адаптація настає тим швидше, чим сильніший та різкіший запах. Так, до йоду вона настає за 1 хв, сиру — за 5–10 хв. Щоб установити чутливість нашого нюху, потрібен відпочинок. Якщо ви корис-туєтеся духами чи одеколоном, слід через деякий час змінюва-ти їх запах.

Парфумерія — це водночас наука і мистецтво. Як наукова дисципліна парфумерія вивчає головні принципи поєднання різноманітних ароматів і закономірностей створення парфумер-них композицій та засобів. Як мистецтво парфумерія дає змогу, спираючись на наукові дані та досвід і здібності людини, ство-рювати найбільш гармонійні та приємні за запахом суміші дух-мяних речовин — парфумерні композиції.

Об’єктом вивчення парфумерії є парфумерні засоби, які складаються із суміші духмяних речовин (композиції), етилово-го спирту, води, а інколи до їх складу входять ще барвники та антиоксиданти; останні не впливають на запах парфумерного засобу. Крім того, парфумерія вивчає й інші засоби, призначен-ня яких — надавати приємного запаху різним об’єктам (при-міщенням, білизні та ін).

Як же впливає запах на фізіологію людини? Відомо, що люди по-різному відчувають той чи інший запах, оскільки нервова си-стема в людей може виробляти різносторонні реакції. Одна лю-дина відчуває запах фіалки, а інші — ні і т.п. Ступінь відчуття та якість запахів, а відповідно і смак — індивідуальні і залежать від кліматичних умов, віку, статі, інтелекту людини та її емоціональ-ності. Відомо, що у Франції населення більш чутливе до запахів, ніж у США. Тому парфумерні вироби у США випускаються з більш концентрованим запахом. З віком відчуття запаху знижуються приблизно на 50 %. Жінки, на відміну від чоловіків, відчувають більш тонкі, ніжні запахи. У відношенні запахів смаки різні. Одні надають перевагу сильним і різким запахам. Інші — тонким і ніжним, свіжим, квітковим. Смак є наслідком реакції, що дає поштовх до збудження думки, яка розвивається в людини в моз-ку і стає часткою її життя.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів