2.3.2. Гідрофобні (ліпофільні) компоненти


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Головним критерієм належності речовин до класу ліпідів є їх нерозчинність у воді. Лише деякі ліпіди можуть утворювати у вод-ному середовищі колоїдні або міцелярні розчини. Речовини та-кого роду виконують функцію емульгаторів (про це — далі).

Ліпіди непогано розчиняються в органічних розчинниках: бен-золі, хлороформі або ефірі. У цілому ліпіди можна розподілити на такі групи:

—        ліпіди, які не гідролізуються, — вуглеводні (парафіни), жирні спирти та жирні кислоти;

—        прості або складні ефіри — воски та тріацилгліцероли;

—        фосфоліпіди, наприклад лецитини;

—        сфінголіпіди, наприклад цераміди;

—        гліколіпіди та ліпопротеїни.

Фосфоліпіди — це складні ефіри гліцерину з двома жирними

кислотами та залишком фосфорної кислоти, який пов’язаний з азотовмісною сполукою.

Усі сфінголіпіди містять замість триатомного спирту гліцери-ну аміноспирт сфінгозин. Природні сфінголіпіди завжди містять при аміногрупі залишок жирної кислоти. Їх називають цераміда-ми. Оскільки жирні кислоти гідрофобні, а спиртова складова —

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

гідрофільна, то обидві ці сполуки мають амфіфільний характер і є поверхнево-активними речовинами (ПАР).

Гліколіпіди — це сполуки, які містять залишок моно- чи оліго-сахаридів, котрі в свою чергу пов’язані з сфінгозином.

Ліпопротеїни побудовані зовсім інакше. Це не конкретно мо-лекули, а комплекс протеїнів та ліпідів змінного складу. Саме в такому вигляді вони переносять водонерозчинні ліпіди в крові.

Ліпідовмісні косметичні препарати побудовані на основі па-рафінових масел, жирних спиртів та складних ефірів (найчасті-ше рослинних, або переетерифікованих тваринних жирів). Схе-ма ліпідних фаз у дисперсних системах наведена у табл. 10.

Ліпідна, або масляна, фаза косметичних продуктів значно впливає на газо- та водообмін шкіри, її зовнішній вигляд, блиск, гладкість та еластичність. З цієї причини до ліпідів у складі косме-тичних олій та кремів застосовують термін «емолент» (emolient). Цим терміном характеризують допоміжні органічні речовини, які роблять шкіру м’якшою та еластичнішою, вони не відносяться до якогось конкретного класу речовин.

Ліпідні фази в дисперсних системах

Та б л и ц я 10

Ліпідні фази в дисперсних системах

 

Кремній-органічні сполуки

Вуглецево-органічні сполуки

 

Фенілдиметикони

Ліпіди, що гідролізуються

Ліпіди, що не гідролізуються

 

Алкілдиметикони

Гліцериди

Ефіри типу восків

Вуглеводні

Жирні кислоти

Диметикони

Тригліцериди

Неповні гліцериди

Жирні спирти

Парафіни

У косметичних виробах використовують рідкі та тверді вугле-водні прямоланцюгові та розгалужені. У них немає функціональ-них груп, вони хімічно майже інертні. Лише ненасичені представ-ники вуглеводнів, такі як сквален, чутливі до процесів окиснення. Зате вони сумісні зі всіма іншими компонентами.

Парафінове масло — це очищена суміш насичених вугле-воднів, виділених з нафти. Температура кипіння — понад 300 °С, прозора, без кольору та запаху рідина, має тільки одну харак-теристику — в’язкість. Розрізняють парафіни малов’язкі та ви-соков’язкі. Вони легко емульгуються та поліпшують емульгованість інших ліпідів, які важко емульгуються, таких як тріацилгліцероли (жири, олії). На шкіри вони утворюють оклюзивну, водовідштов-хувальну плівку та поступово всмоктуються в шкіру, поліпшуючи її гладкість та розповсюдженість по ній інших ліпідних препаратів.

Твердий парафін та мікрокристалічний віск — це суміш твер-дих, насичених та ненасичених вуглеводнів. Молекулярна маса їх 225–450. Тверді парафіни мають великокристалічну структуру, а воски — кристаліти значно тонкіші. Останні добре емульгують олії і тому широко використовуються для отримання емульсій типу «вода в олії».

Спільним для цих двох типів парафінів є те, що вони можуть значно підвищувати в’язкість ліпофільних компонентів рецепту-ри за рахунок структуроутворення.

Сквален, молекула якого містить тридцять вуглецевих атомів, має розгалужену структуру. Наявність її надає сквалену і сквало-ну (гідратований сквален) таку цінну властивість, як розтікання по роговому шару шкіри. Це сприймається людиною як мало-жирний легко- і швидковсмоктуваний продукт (емоліент!), а не жирні та важкі тріацилгліцероли.

Жирні кислоти

Жирними кислотами називають усі аліфатичні насичені та ненасичені, розгалужені та нерозгалужені карбонові кислоти, які містять більше чотирьох атомів вуглецю. Жирні кислоти, що містять до семи атомів вуглецю, називають нижчими; вісім-два-надцять атомів — середніми, а більше дванадцяти атомів вугле-цю — вищими. Це дуже слабкі кислоти.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

За кількістю подвійних зв’язків жирні кислоти поділяють на насичені (аліфатичні), котрі не мають подвійних зв’язків, моно-ненасичені (один подвійний зв’язок) та поліненасичені, які містять два та більше подвійних зв’язки. Усі природні нерозгалужені жирні кислоти, а їх відомо вже більше сорока, мають тільки парну кіль-кість атомів вуглецю. У косметиці використовують головним чи-ном кислоти С10–С18, які отримують виключно розщепленням жирів і олій тваринного та рослинного походження.

Для цього нейтральні жири та олії розщеплюють еквівалент-ною кількістю гідроксиду натрію при високій температурі і із суміші видаляють гліцерин та воду. Чисті жирні кислоти у про-мисловому масштабі видобувають також гідролізом жирів пере-грітою водяною парою. Синтетичні жирні кислоти, які отримують каталітичним окисленням н-парафінів, мають лише другорядне значення, бо містять у своєму складі також кислоти з непарною кількістю атомів вуглецю, оксикислоти і т.ін.

Особливий інтерес для виробництва косметичних кремів та емульсій мають суміші стеаринової (С18) та пальмітинової (С16) кислот, бо вони сприяють утворенню структури. Якщо суміш цих двох кислот частково нейтралізувати лугом, то можна отримати чудовий денний крем, який не має лужної реакції, робить шкіру матовою та не зажирнює її — так званий стеаратний крем. Не-насичені жирні кислоти потрібно захищати від окиснення — вво-дити антиоксидант.

Жирні спирти

Жирні спирти — це первинні спирти, які роблять шкіру мато-вою і мають у своєму складі більше чотирьох атомів вуглецю.

Для косметики найважливішим є цетиариловий спирт (Cetearyl Alcohol) — суміш цетилового та стеарилового спиртів змінного складу. Торговий цетиариловий спирт містить 50–70 % стеарилового (С18) та 20–35 % цетилового спирту (С16). Ця суміш дуже стабільна до дії кисню, лугів та кислот, має температуру плавлення в межах 49–56 °С. Ці спирти не мають сильної емуль-гуючої властивості, але вони підвищують в’язкість емульсій типу «олія у воді» та поліпшують усмоктування вологи шкірою.

Воски

Воски — це складні ефіри вищих жирних кислот та одноатом-них довголанцюгових спиртів. Рідкі воски — це складні ефіри каприлової, лауринової та міристинової кислот з одного боку та спиртів від ізопропанолу до октанолу — з другого.

Наприклад, гексилаурат — це малов’язка рідина із властивістю розтікатися по шкірі, а також розчиняти ліпофільні речовини.

Якщо потрібні рідкі емоленти, то це децилолеат — чудова до-бавка для поліпшення розтікання та пенетрації (проникнення) в роговий шар шкіри. Це поки що синтетичні речовини, а ось олеї-лолеат — жовтувата, прозора олія — це вже складний ефір при-родного походження. У молекулі цього ефіра два подвійних зв’яз-ки, і він чудово розчиняє жироподібні активні інгредієнти кремів; він — родина ліпідним компонентам шкіри і забезпечує непога-не проникнення компонентів крему в шкіру.

Продуктом з високим природним вмістом ефірного воску є олія хохоба (французи називають його «жожоба»). Це прозора світло-жовта рідина, яка містить у собі довголанцюгові ефірні воски С38–С44, які «розчинені» в незначній кількості вільних жир-них кислот та спиртів. Вміст восків С42 найбільший — 50 %.

Олія хохоба гарно розтікається по шкірі та швидко всмоктуєть-ся, стійка до окиснення, але має низьку температуру затвердін-ня (10–12 °С) на що треба звертати увагу при його використанні в складі кремів.

У косметиці застосовують також ізопропілпальмітат, октил-пальмітат. Перший використовується як розчинник та емоліент, який швидко розтікається, другий — як косметична олія емуль-сійних композицій, він має низьку температуру плавлення (від мінус 1 до мінус 5 °С).

Цетилпальмітат — це суміші складних ефірів насичених нату-ральних жирних кислот та жирних спиртів. Його ще називають штучний спермацет. Вміст цетилпальмітата — не менше ніж 50 %, температура каплепадіння — 43–49 °С. Ці м’які білі, жирні на до-тик лусочки використовують для посилення консистенції кремів, олівців для підведення губ та очей.

Бджолиний віск — теж твердий природний віск із високим вмістом ефірів. За номенклатурою INCI/CTFA Beeswax або Cera Alba, це складний ефір високомолекулярних спиртів С26–С32 з

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

пальмітиновою кислотою та іншими жирними кислотами. Крім цього, він містить вільні жирні кислоти, спирти та парафіни.

Завдяки своїй твердості він використовується для поліпшен-ня консистенції мазей та кремів. Його стабілізувальна дія пов’я-зана з використанням у кольдкремі.

Лецитин, спермацет, канделільський та карнаубський воски в сучасній косметиці практично не використовуються.

Тріацилгліцерини

Досі домінувала шкідлива тенденція заміни тріацилгліцеринів на мінеральні масла, яка ставила перепону їхньому широкому ви-користанню. Тепер це один з найважливіших компонентів ліпідо-містких косметичних та фармацевтичних препаратів.

Природні тріацилгліцерини являють собою складні ефіри гліце-рину з трьома жирними кислотами. Найчастіше це насичені та ненасичені кислоти С16 та С18.

Як правило, жири наземних тварин мають високий вміст на-сичених жирних кислот, і тому вони зараз досить рідко викорис-товуються в косметичних препаратах.

Рослинні олії з вищим вмістом поліненасичених жирних кис-лот (лінолева, ліноленова та інші) більш підходять для косметич-них продуктів, але вони швидко окислюються (олія зародків зе-рен кукурудзи Corn germ oil та ін.).

Цих недоліків немає в олії авокадо (за INCI/CTFA: Persea Gratissima (Avocado) Oil), тому що вона містить 0,02 % токоферо-лу — природного антиоксиданту. У її складі майже 85 % тріацил-гліцеринів, крім того, є вільні жирні кислоти, неповні гліцериди та фосфоліпіди. Характерною особливістю цієї олії є також вміст до 6 % цис-9-гексадеценової, або пальмітоолеїнової, кислоти. Та-кож у складі олії Авокадо є вуглеводні з бактерицидними власти-востями та деяка кількість вітамінів A і D. Ця унікальна за скла-дом олія ще й гарно всмоктується шкірою і тому сприяє усуненню лупи та ороговілих наростів.

Сполуки типу лінолевої та ліноленової кислот (поліненасичені жирні кислоти) ще називають незамінними, оскільки вони не ви-робляються в організмі людини і вводяться тільки з їжею. Не-замінні сполуки утворюють у тканинах організму гормони (про-стагландини) та мембранні ліпіди (фосфоліпіди та сфінголіпіди).

Розділ II. Косметичне виробництво         

Нестача поліненасичених кислот у людини спричинює дермати-ти. Поліненасичені жирні кислоти використовують у препаратах для догляду за сухою шкірою. їх використовують у вигляді рос-лин або в етерифікованому вигляді у формі олій.

Особливо виділяють для цих цілей, крім олії авокадо, ще олію ослинника (INCI/CTFA Oenothera Biennis (Evening Primrose) Oil), a також олію огірочника (Borage Oil або Borago Officinalis Seed Oil). Ці олії відзначаються особливо високим вмістом у -ліноленової кислоти (GLA) — 9 % та 20 % відповідно. Ця кислота має винят-ково важливе значення в житті людини. У шкірі вона входить до складу довголанцюгових церамідів, необхідних для підтримки цілісності ліпідного бар’єру За її відсутності з’являється сухість шкіри через втрату вологи. GLA зміцнює і продовжує нормаль-ний рівень гідратації шкіри.

Дуже цікава і корисна олія австралійського горіха Макадамія (INCI/CTFA Macadamia Termofilia). У ній надзвичайно високий вміст (26 %) мононенасиченої пальмітоолеїнової кислоти (С16 та один подвійний зв’язок). Вона надзвичайно швидко всмоктуєть-ся в шкіру і тому її ще називають зникаючою олією.

Найбільш збагачена токоферолом олія зародків пшениці (INCI Triticum Vulgare). Токофероли та токотриеноли — це най-кращі природні антиоксиданти, які входять до складу рослин-них олій.

Олія рисових висівок містить до 1,4 % фітостерину — ориза-нолу (суміш складних ефірів ферулової кислоти). Він використо-вується в косметиці, як поглинач УФ випромінювання. Фітосте-рини — це теж компоненти олій, вони відіграють важливу роль у житті людини. їх додають до маргаринів для зниження холесте-рину в крові, а в косметиці — для підвищення проникливості шкіри та її зволожування.

Олія Ши (INCI Butosperum parkii) містить велику частку нео-милюваних речовин. її складний ефір коричної кислоти діє як УФ-фільтр, що й використовується в косметиці.

Найбільш ефективною та корисною для людини не тільки з точки зору косметики, а також з лікувальною метою є олія ру-м’янку (INCI Echium plantagineum). Наведемо незвичний склад цієї олії:

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Пальмітинова кислота (С1) — 7 %

 6:0

Стеаринова кислота (С180)            — 4 %

Олеїнова кислота (C)           — 16 %

 18:1

Лінолева кислота (С182)     — 19 %

cz-Ліноленова кислота (С18.3п_3) — 27 %

у-Ліноленова кислота (C        )        — 12 %

'           18:3п-6

Стеаридонова кислота (С184п3)    — 11 %

Ейкозенова кислота (С201) — 1 %

Інші продукти            — 3 %

Цілющі властивості олії рум’янку роблять її дуже цінним ком-понентом косметичних засобів індивідуального догляду.

largo В1 від компанії largo — це мікрокапсульована олія бу-рячника (Borago officialis) — концентрована форма найбільш цілю-щої з олій для сухої, старіючої шкіри. У мікрокапсульованому стані це суміш тріацилгліцеринів з високим вмістом у -ліноленової кис-лоти.

Жирнокислотний склад олії бурячника:

Лінолева кислота      — 30-40 %

^-Ліноленова кислота          — 18-25 %

Олеїнова кислота      — 15-20 %

Пальмітинова кислота         — 9-12 %

Стеаринова кислота — 3-4 %

Ейкозенова кислота  — 2-6 %

Доказанова кислота  — 2-3 %

Інші продукти            — 1-3 %

Targo В1 рекомендують як компонент у такі продукти:

—        зволожувачі рецептури кремів для сухої шкіри;

—        anti age (проти старіння) продукти;

—        засоби для оброблення рук;

—        блиск для губ;

—        продукти для захисту губ.

Олія таману (Calophylium inophyllum) екстрагується холодним пресуванням із горіхів полінезійського дерева таману Ця нера-фінована олія використовується в усіх типах високоякісних емуль-сійних кремів для догляду за шкірою, а також у безводних сере-довищах. Ефективний рівень застосування — 3-8 % у креми та лосьйони, засоби для догляду за волоссям — 0,5-1,0 %. Олія та-

ману стабільна за температури до 90 °С і може вводитися безпо-середньо в масляну (олійну) фазу.

Рицинова олія (INCI/CTFA: Ricinus Communis (Castor Seed Oil)) — прозора, безколірна, в’язка рідина, яка легко розчинюєть-ся в спирті, на відміну від інших олій. Її висока густина та в’язкість мало залежить від температури. Це тригліцерид 12-гідроксиолеї-нової кислоти, яку ще називають рицинолевою. Її частка в складі кислот — 85 %. Решта кислот — це 5 % олеїнова, 5 % лінолева, 1 % стеаринова та 4 % інші кислоти. Зберігати її потрібно в за-хищених від світла місцях у непрозорій закритій тарі, щоб збе-регти її від розпаду.

Рицинова олія та напівсинтетичні продукти, які з неї виробля-ються, широко використовуються в косметичних та фармацевтич-них препаратах в основному зовнішнього використання. Вона з усіх інших рослинних олій найкраще проникає в міжклітинний простір рогового шару. Особливо широко її використовують для губної помади, а в медицині — в очних краплях, тобто там, де є слизова оболонка. Тут уже використовують рафіновану рицинову олію.

Рицинову олію гідрують і одержану воскоподібну масу, яку на-зивають гідрованою рициновою олією (точка плавлення її — 85– 88 °С). Її використовують для підвищення консистенції напівтвердих кремів або для поліпшення формованої маси в контурних олівцях.

Тріацилгліцерини, які містять лише насичені жирні кислоти, от-римують гідруванням кокосової олії. Для цього її після гідруван-ня спочатку гідролітично розщеплюють на насичені жирні кислоти та гліцерин, потім видаляють гліцерин, а отримані після фракцій-ної розгонки насичені жирні кислоти із середньою довжиною лан-цюжка знову етерифікують гліцерином у потрібній пропорції. Штучні жири, отримані таким напівсинтетичним шляхом, дуже стабільні, стійкі до окиснення і не мають неприємного запаху.

Каприлові / капринові олії відзначаються високою розчинні-стю важко розчинних у воді сполук; вони змішуються не тільки з жирними оліями, а й з етанолом.

Склад жирних кислот таких триацилгліцеринів:

—        капронова кислота (С6)  — не більше ніж 2 %

—        каприлова кислота (С8) — 50–75 %

—        капринова кислота (С10) — 25–45 %

—        лауринова кислота (С12) — не більше ніж 3 %.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Ці тріацилгліцерини добре розтікаються та всмоктуються, тому у великих об’ємах використовуються при виготовленні лосьйонів та кремів.

Єдиний жир тваринного походження, який усе більше при-вертає увагу косметологів і не має недоліків, характерних для тваринних жирів (комедогенність та ін.), — це жир ему. Він близь-кий за складом до ліпідів рогового шару шкіри людини, має добрі пом’якшуючі, зволожувальні та бактерицидні властивості. Він лег-ко поширюється по поверхні шкіри, швидко всмоктується і може використовуватись як переносник біологічно активних речовин.

Рослинні олії, які широко використовуються в косметичних, товарах та деякі їхні властивості наведені в табл. 11.

Деякі інші продукти тваринного походження, які використо-вуються у косметиці наведені у Додатку 3.

Головне призначення олії в кремах — пом’якшувати шкіру. Олії, які мають високий вміст олеїнової кислоти, відтворюють на по-верхні шкіри окклюзивну плівку, знижуючи таким чином втрату

Та б л и ц я 1 1

Рослинні олії та деякі їх властивості

 

Найменування олії    Властивості   Дія, призначення

Виноградна (кісточкова)      Має високу біологічну активність внаслідок на-явності в ній найсильні-шого антиоксиданту          Зв’язує в клітинах віль-ні радикали, затримує процес старіння шкіри

Абрикосова   Багата на вітамін В15           Основа для виготов-лення косметичних за-собів

Авокадо         Містить у своєму скла-ді   /?-каротин,   вітаміни

В, Е та К. Склад олії по-дібний  до  жирів   нашої шкіри.  Рекордний вміст солей та мікроелементів серед овочів і фруктів          Пом’якшує, дезінфікує та живить шкіру

Кунжутна       Надзвичайно багата на поліненасичені       жирні кислоти        Природний сонцеза-хисний засіб

Продовження табл. 11

 

Найменування олії    Властивості   Дія, призначення

Соняшникова            Нерафінована олія міс-тить хлорогенову кисло-ту,  дубильні   речовини, каротиноїди, фосфоліпі-ди, лимонну та винні кис-лоти Сприяє загоєнню уш-коджень епітелію, має бактеріостатичну дію, є основою для виготов-лення косметичної про-дукції

Олія   зародків пшениці        Основне   джерело   ві-таміну Е та /?-каротину,

80 %  ненасичених жир-них кислот          Придатна для будь-якого типу шкіри, особ-ливо для розгладжуван-ня зморщок

Соєва  Має в своєму складі незамінні ненасичені кис-лоти        Використовується в складі кремів для сухої та нормальної шкіри

Оливкова       Містить у своєму скла-ді поліненасичені жирні кислоти            Добрі лікувальні влас-тивості, особливо до по-дразненої, сухої шкіри

Кокосова        Насичені низькомоле-кулярні  жирні  кислоти, вітаміни А, Е, групи В та мікроелементи      Має унікальну прони-каючу властивість, ста-білізує гомеостаз клітин

Кукурудзяна олія рафінова-на         Ненасичені жирні кисло-ти, антиоксиданти, токо-ферол > 0,2 %, жиророз-чинні вітаміни           Низька в’язкість, гарно всмоктується в шкіру

вологи. Жирні кислоти типу ^-ліноленової теж знижують її, але вже завдяки входженню в ліпідні пласти рогового шару шкіри. Олії з високим вмістом поліненасичених кислот швидше всмок-туются в шкіру, оскільки мають меншу в’язкість.

Неповні ацилгліцерини

При переетерифікації тріацилгліцеринів за наявності гліцери-ну або прямій етерифікації жирних кислот гліцерином утворюють-ся моно- та діацилгліцерини. Вони більш гідрофільні, тому після введення в чисто ліпідні суміші створюються відчуття меншої жирності та окклюзивності.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Моно- та діацилгліцерини харчових жирних кислот завдяки своїй нешкідливості використовують як емульгатори в харчових продуктах, косметичних та фармацевтичних засобах. Вони про-даються як суміші моно- та діацилгліцеринів.

Моноацилгліцерин має назву по INCI Glyceryl Stearate, містить 40–50 % моноацилгліцерину і являє собою суміш моноефірів сте-аринової та пальмітинової кислоти, а інше — суміш ді- та тріа-цилгліцеринів. Ця складна суміш називається нейтральним, не-самоемульгувальним гліцерин моностеаратом (ГМС).

Від нього потрібно відрізняти самоемульгувальні продукти (торгова марка SE). Наприклад, речовина з назвою, згідно з но-менклатурою INCI, Glycerіl Stearate SE має у своєму складі 8–10% натрієвих або калієвих мил. Ця речовина нестійка в розчинах кислот та електролітів, але якщо її змішати з шестикратною кіль-кістю води, то вона стане густою кремоподібною масою типу емульсії «олія у воді». Якщо замість стеарату калію додавати інші незаряджені неіонні ПАР як гідрофільний емульгатор, то вийде нейтральний самоемульгувальний ГМС. Він більш стійкий до кис-лот та електролітів. Цілий ряд таких продуктів отримані шляхом додавання до гліцерилстеарату етоксильованих жирних спиртів або жирних кислот. Ці основи для кремів, згідно з номенклату-рою INCI, називаються уже не самоемульгувальним гліцерин мо-ностеаратом / дистеаратом, а комбінованим продуктом.

ГМС усіх виробників і марок мають більш-менш виражену ліпофільність, котра може бути виражена через значення гідро-фільно-ліпофільного балансу (ГЛБ) Гриффіном. Якщо несамое-мульгувальний ГМС має значення ГЛБ близько 3,8, характерне для емульгатора типу «вода в олії», то його самоемульгувальний різновид має ГЛБ від 5,2 до 12, і тому вони можуть утворювати емульсійні системи типу «олія у воді».

Сам ГМС являє собою воскоподібну масу з температурою плавлення 54–64 °С.

Для особливих цілей отримують високоочищені сорти ГМС (90 %). ГМС стійкий до окислення, бо не має подвійних зв’язків, тому добре сумісний з іншими допоміжними речовинами. ГМС використовують як емульгатор для отримання прямих (М/В) і зворотних (В/М) емульсійних систем. Крім того, він є факто-ром, який регулює консистенцію в напівтвердих мазях та кре-

 

Гліцерилстеарат

Гліцерилдилаурат

Рис. 9. Формули неповних гліцеридів

мах. На рис. 9 показано приклади формул неповних ацилгліце-ринів.

Кремнійорганічні сполуки

Силікони (поліорганосілоксани) — це кремнійорганічні сполу-ки, основна структура яких — це зв’язок кремнію та кисню. Ато-ми кремнію з класу речовин, котрі використовуються в косме-тиці, має різні замінники.

Замісниками, як видно на рис. 10 можуть бути:

—        метильні групи (диметикони та циклометикони);

—        фенільні з метильними (фенілдиметикони);

—        вищі алкільні та алкоксигрупи в сополімерів полісилоксан / поліалкілен (циклодиметикон).

Силіконові масла — диметикони — це рідини, які характеризу-ються низькою в’язкістю. Вона зростає з підвищенням ступеня

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

 

Рис. 10. Кремнійорганічні ліпіди

полімеризації. Низький поверхневий натяг (20 мН/м) забезпечує їм добре розтікання. Це хороші захисники шкіри від шкідливих впливів гідрофільних та ліпофільних речовин. Їхній недолік — низький біорозпад.

Циклічні силікони, крім того, що мають низький поверхневий натяг, швидко й без залишку випаровуються. Тому креми з ними сприймаються як легкі та нежирні. У них повна відсутність хімічної спорідненості як до води, так і до олій. Це робить їх особливо привабливими в складі універсальних продуктів для захисту шкіри в «нежирній» косметиці.