8.2. Базові концепції фінансового менеджменту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Фінансовий менеджмент базується на ряді концепцій, роз-винених у рамках теорії фінансів. Концепція (від латинського conceptio – розуміння система) – це спосіб розуміння і тракту-вання якого-небудь явища. У фінансовому менеджменті базо-вими концепціями є:

1. Концепція грошових потоків. Фінансовий менеджмент враховує динамічну природу бізнесу і тому основним об’єктом дослідження і управління в цій системі є не прибуток, а гро-шові потоки.

Концепція грошових потоків має на увазі:

а)         ідентифікацію грошового потоку, його тривалість і вид;

б)         оцінку факторів, що визначають величину його

емітентів; в)   вибір коефіцієнту дисконтування, що дозволяє

співставити елементи потоку, що генеруються в різні моменти

часу;

г)         оцінка ризику, пов’язаного з даним потоком і спосіб йо-

го обліку.

Для фінансового менеджменту важливо аналізувати рух грошових засобів за звітний період, визначати зміни основних джерел отримання грошових засобів i напрямків їх викорис-тання. Національними положеннями (стандартами) бухгал-терського обліку визначено обов’язковість складання такої форми звітності, як “Звіту про рух грошових засобів”, яка вис-тупає головним інструментом аналізу фінансового стану підприємства, що дозволяє більш об’єктивно оцінити ліквідність підприємства в умовах інфляції з урахуванням то-го, що при складанні інших форм звітності використовується метод нарахувань, завдяки якому відображення витрат здійснюється незалежно від процесу отримання чи сплати певних сум грошей. Для розрахунку руху грошових коштів діяльність підприємства розділяється на три сфери: опе-раційна діяльність, фінансова діяльність та інвестиційна. Опе-раційна діяльність – це основна діяльність підприємства. Інве-стиційна діяльність – це та діяльність в процесі якої підприємство вкладає кудись свої кошти. Фінансова діяльність пов’язана з вкладанням у підприємство: отримання позик, кредитів, розрахунки з акціонерами і інвесторами, ко-роткострокові фінансові вкладення.

На рис. 8.4 представлений рух грошових потоків на підприємстві.

Основним джерелом грошових потоків на підприємстві виступає операційна діяльність, інвестиційна діяльність є ос-новним споживачем грошових коштів. Підвищення ролі фінансової діяльності (при одночасному зменшенні надход-жень від операційної діяльності) у наданні грошових коштів може говорити про підвищену ризикованість даного підприємства. У табл. 8.2 скомпоновані можливі варіанти взаємо поєднання чистих грошових потоків підприємства від

фінансової (ЧГПФД), операційної (ЧГПОД) та інвестиційної діяльності (ЧГПІД).

 

Зарплата, відрахування

Сировина та матеріа Комплектуючі

Готова продукція товари

 

Рис. 8.4. Схема руху грошових коштів на підприємстві Таблиця 8.2

Поєднання грошових потоків підприємства

 

НАПРАВЛЕННЯ ЧИСТИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Ситуація 1 СЧПГК > 0         Ситуація 2 СЧПГК > 0         Ситуація 3 СЧПГК ≥ 0         Ситуація 4 СЧПГК < 0

ЧГПФД > 0 ЧГПОД > 0 ЧГПІД < 0            ЧГПФД > 0 ЧГПОД > 0 ЧГПІД < 0            ЧГПФД > 0 ЧГПОД < 0 ЧГПІД > 0      ЧГПФД < 0 ЧГПОД < 0 ЧГПІД < 0

Нормально     Допустимо     Ризик банкрутства    Банкрут (якщо

більше трьох

місяців)

            ЧГПФД > 0 ЧГПОД > 0 ЧГПІД > 0            ЧГПФД > 0 ЧГПОД < 0 ЧКПІД < 0          

            ЧГПФД < 0 ЧГПОД > 0 ЧГПІД > 0            ЧГПФД < 0

ЧГПОД < 0

ЧГПІД > 0     

Особливої уваги фінансового менеджера потребує ситуація 4, що характеризується негативним сукупним чистим потоком грошових коштів (ЧСПГК), що звичайно довгий час тривати не може – підприємству не вистачає коштів для оплати рахунків контрагентів, виплати відсотків по кредитам, сплати податко-вих платежів. Згідно чинного законодавства кредитори мають право подавати заявку в Господарський суд щодо провадження справи про банкрутство боржника за умови прострочення опла-ти по рахункам терміном від трьох місяців.

Виходячи з наявних можливостей на кінець року фінансо-вий менеджер повинен спрогнозувати використання грошо-вих коштів на короткостроковий, середньо і довгостроковий періоди. Такий прогноз є часткою фінансового плану підприємства.

Прогноз руху грошових коштів дозволяє виявити можливі джерела надходження та відтоку грошових коштів, потребу у короткостроковому фінансуванні, дозволяє здійснювати уп-равління оборотним капіталом підприємства.

Оскільки більшість показників досить важко спрогнозува-ти з достатньою точністю, при розрахунках беруть до уваги ли-ше основні складові грошового потоку, такі як обсяг реалізації, частку готівкової виручки, прогноз кредиторської заборгова-ності і т.інше.

Прогнозування здійснюється, як правило, в межах року по місяцях чи кварталах і включає наступні етапи:

1)         прогнозування надходження грошових коштів по періодах;

2)         прогнозування відтоку грошових коштів за ці періоди;

3)         розрахунок чистого грошового потоку по періодах.

На першому етапі розраховують обсяг можливих надход-жень грошових засобів. Як відомо, основним джерелом надхо-джень є реалізація товарів, яка відбувається як за готівку, так і в кредит. Для розрахунку можна застосовувати наступну формулу:

ДЗп + В = ДЗк + ГН ,

де ДЗп – дебіторська заборгованість за товари на початок періоду (місяця);

ДЗк – дебіторська заборгованість за товари на кінець періоду (місяця);

В – виручка від реалізації за місяць;

ГН – грошові надходження за даний місяць.

На другому етапі розраховується відтік грошових засобів. Головною складовою його є погашення кредиторської забор-гованості. До інших напрямків використання грошових за-собів відносяться виплата заробітної плати працюючим, відра-хування до бюджету та позабюджетних фондів, витрати на за-купівлю основних та оборотних засобів та інше.

На третьому етапі зіставляючи грошові надходження з витратами розраховують чистий грошовий потік і виявляють потребу в додаткових джерелах фінансування.

Нижче наведений приклад складання прогнозу руху гро-шових коштів на підприємстві: прогноз руху грошових коштів (по операційній діяльності) (табл. 8.3) та прогноз руху грошоСУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ

вих коштів (по фінансовій діяльності) (табл. 8.4). Вихідні дані по запланованим продажам та витратам наведені у таблиці 3. До того ж відоме наступне: 30% від продажів оплачується в то-му ж мiсяцi, 50% i 15% в наступних місяцях відповідно, 5% складають безнадiйнi борги, 50% придбаних матерiалiв спла-чується в тому ж мiсяцi, інші 50% – в наступному. В такому ж спiввiдношеннi планується виплачувати заробiтну плату пер-соналу. Виплата відсотків за кредити здійснюється за ставкою 5% на місяць.

Таблиця 8.3

Прогноз руху грошових коштів від основної діяльності,

тис. грн.

 

Найменування          Місяці За 6

міся-

ців

 

            01        02        03        04        05        06       

 

1          2          3          4          5          6          7          8

Залишок грошових коштів на початок періода      3          16        16        22        5          26        26

Заплановані продажі (тис. грн.)                                                                           

Електроінструмент   1700    1557    2446    2734    3008    3117    14562

Пневмоінструмент    125      510      260      398      405      413      900

Рукава 900      867      676      530      540      550      4063

Виручка від реалізації товарів          2725    2934    3382    3662    3953    4080    19525

В т.ч. – від реалізації поточного періоду    818      880      1015    1099    1186    1224    6222

– від реалізації попере-дніх періодів           2725    2063    1876    2131    2338    2526    13659

Сума заборгованості минулого року до по-гашення в поточному перiодi        2300    700                                                     3000

Разом надходження грошових коштів        3118    2943    2890    3230    3524    3750    19454

Всього в наявності грошових коштів          3121    2959    2906    3252    3529    3776    19480

Продовження табл. 8.3

 

1          2          3          4          5          6          7          8

Витрати (тис. грн.)                                                                         

Витрати на закупівлю матеріалів    1260    1304    1450    1614    1706    1827   

Сума заборгованості минулого року до по-гашення в поточному періоді        700                                                                

Всього виплати на за-купівлю матеріалів  1330    1282    1377    1532    1660    1767    8948

Сума витрат на оплату праці          232      250      296      370      398      413     

Сума заборгованості минулого року до по-гашення в поточному перiодi        200                                                                

Всього виплати на оплату праці     316      241      273      333      384      406      1953

Загально виробничі накладні          755      721      741      638      642      651      4148

Комерційні    69        73        75        85        89        92        483

Управлінські  285      291      298      313      313      315      4631

Податки i відрахування                    25                    138      175      171      484

Інші виплати 350      350      200      200      200      200      1500

Всього виплати грошо-вих коштів 3105    2983    2964    3239    3463    3601    19355

Надлишок (дефіцит) грошових коштів від основної діяльності   16        -24      -58      13        66        175      175 Таблиця 8.4

Прогноз руху грошових коштів від фінансової діяльності,

(тис. грн)

 

Найменування          01        02        03        04        05        06        За 6 місяців

Надлишок (дефіцит) гро-шових коштів від основної діяльності  13        -24*    -58      13        66        175      175

Отримання короткостро-кових кредитів і позик              40        100      100      60                    300

Погашення кредитів і позик                        40        100      100      60        300

Виплата процентів за кредит                                 2**      5          5          3          15

Всього виплати грошових коштів                          40        100      100      60        300

Збільшення (зменшення) грошових коштів від фінан-сової діяльності               40        60        0          -40      -60            0

Залишок грошових коштів на кінець періоду         16        16        2          13        26        115      115

* – недостача фінансування покривається короткостроковими кредитами (на один місяць)

** – виплата відсотків за кредит здійснюється за ставкою 5% в місяць і входить в грошовий потік від основної діяльності (40х0,5=2).

Наявна грошова маса в обігу України та її розміщення представлено в табл. 8. 5 [8, с. 52-54].

2. Концепція вартості грошей у часі. В основі цієї кон-цепції лежить твердження, що гроші з плином часу втрачають свою вартість. На цей процес впливає інфляція, ризик неотри-мання очікуваної суми і обертання (див. рис. 8.5).

Інфляція притаманна практично любій економіці. В умо-вах інфляції відбувається перманентне знецінення грошей, що викликає природне бажання вкласти їх куди–небудь, т. т. у якійсь мірі стимулює інвестиційний процес.

Таблиця 8.5 Наявна грошова маса в обігу України та її розміщення в 2000-2005 pp.

 

Показники     2000    2001    2002    2003    2004    2005

 

           

           

           

           

           

            I

квартал           I

півріччя          9 місяців         жовтень

1          2          3          4          5          6          7          8          9          10

Наявна грошова маса в обігу

Готівка           12799  19465  26434  33119  42345  43062  51304  55465  54911

Гроші поза банками (МО)    12799  19465  26434  33119  42345  43062  51304  55465  54911

Кошти на

поточних

рахунках у

національній

валюті 7963    10331  13847  18421  24745  30423  32496  34607  33797

Грошова маса

            (Ml)                 20762  29796  40281  51541  67090  73485  83800  90072  88708

Строкові кошти в

національній

валюті та валютні

кошти 10782  15390  24040  43315  58393  66232  72302  80647  85265

Грошова маса

(М2)    31544  45186  64321  94855  125483            139718            156102            170719            173973

Кошти клієнтів у

довірчому

управлінні та цінні

папери власного

боргу банків   709      569      548      188      317      390      237      292      858

o

Продовження табл. 8.5

o

 

1          2          3          4          5          6          7          8          9          10

Грошова маса

(МЗ)    32252  45755  64870  95043  125801            140107            156339            171011            174830

Розміщення грошової маси

Кошти суб'єктів господарювання   12020  14456  18623  29307  41487  46539  49133  53591  54466

Кошти фізичних осіб

3 них заощадження   19590 6791     30822 11357   45771 19337   65548 32429   83996 41652   93179 50117            106969 55665 117128 61663 119507 64596

Цінні папери

власного боргу

банків

-          у національній

валюті

-          в іноземній

валюті 642 386

257      477 295 181    475 282 194    188 142 46      317 225 93      390 168 221    237 121 116    292 170 122    858 297 561

Грошова база 16780  23055  30808  40089  53763  60297  65508  70471  71636

о

X

I—I-

о

X X и

X X

и

X и

и

X н

            ГІ'А

 

Інфляція         u

 Ризик

Рис. 8.5. Фактори, що впливають на вартість грошей у часі

Інфляція призводить до знецінення фінансових ресурсів і капіталу господарюючого суб’єкта. Для збереження їх вартості проводять індексацію, яка уявляє собою засіб збереження ре-альної величини грошових ресурсів [капіталу] і доходів в умо-вах інфляції. В основі його лежить використання різних індексів. При аналізі та прогнозі фінансових ресурсів не-обхідно також враховувати зміни цін, для чого використову-ються індекси цін.

Так, індекс споживчих цін за січень-вересень 2005 року становив 107,1% (торік 105,6%). Ціни на продовольчі товари зросли на 7,1% (торік на 6,5%). 3 початку року ціна на непро-довольчі товари зросли на 3,6%, послуги - на 11,0% (торік на 3,8% і на 4,5% відповідно). Індекси споживчих цін за основни-ми групами продовольчих товарів представлені у табл. 8.6, a індекси споживчих цін у вересні у табл. 8.7 [9].

Таблиця 8. 6

Індекси споживчих цін за основними групами продовольчих товарів

 

№ 1     Групи продовольчих товарів          2004 р.            2005 р. січень-вересень

 

            Цукор  112,3   127,2

2 3       Риба і морепродукти            116,2   120,9

 

            М'ясо і птиця 137,8   119,5

4          Оселедці        116,0   116,8

5 6       Ковбасні вироби і копченості         119,8   114,6

 

            Картопля       55,1     52,5

7 8       Овочі  51,2     75,1

 

            Яйця   84,9     81,9 Таблиця 8.7

Індекси споживчих цін у вересні (у % до попереднього місяця)

 

2001р. 2002р. 2003р. 2004р. 2005р.

100,4   100,2   100,6   101,3   100,4

Серед регіонів України найвищий індекс споживчих цін у вересні 2005року зафіксовано у Вінницькій області (101,7%), а найнижчий його рівень – в Автономній Республіці Крим (на 99,5%). З початку року найвищий індекс споживчих цін зафіксовано у Полтавській (110,5%), а найнижчий – у Львівській області (103,0%).

Друга причина – ризик неотримання очікуваної суми – теж досить очевидна. Будь–який договір згідно якому очікується отримання грошових коштів у майбутньому, має нульову вірогідність бути невиконаним взагалі або виконаним частково. Наприклад, при продажу товарів у кредит, невико-нання умов оплати їх вартості у встановлений термін веде до зростання дебіторської заборгованості. Іммобілізовані кошти могли б бути розміщені на депозитному рахунку в банку і при-несли б певний доход.

Третя причина – обертання – полягає у тому, що грошові кошти, як і будь–який актив, повинен з плином часу генерува-ти дохід по ставці, яка є прийнятною для власника цих коштів. Мається на увазі, що сума, яка очікується через деякий час, по-винна перевищувати аналогічну суму, якою володів інвестор на момент прийняття рішення, на величину прийнятного до-ходу.

Існують способи урахування фактору часу (рис. 8.6).

При укладанні фінансової або кредитної угоди сторони (кредитор і позичальник) домовляються про розмір процент-ної ставки – співвідношення суми процентних грошей, що сплачуються за фіксований проміжок часу, та величини пози-ки. Інтервал, до якого розраховується процентна ставка, має назву періоду нарахування.

Визначаємо, скільки буде

коштувати в майбутньому

сьогоднішня сума грошей при

позитивному темпі росту (техніка складних відсотків )

ж

Визначаємо, скільки буде

коштувати сьогодні майбутня

вартість грошей

(техніка дисконтування)

Рис. 8.6. Способи урахування фактору часу

Відсотки сплачуються кредитору по мірі їх нарахування або приєднуються до суми боргу.

Процес збільшення суми грошей у зв’язку з приєднанням відсотків до суми боргу називають нарощуванням або ростом початкової суми.

Ставки відсотків можуть застосовуватись до початкової суми протягом всього строку позики (прості процентні став-ки) або до суми з нарахованими в попередньому періоді відсотками (складні процентні ставки).

Прості відсотки

FV = PV (1 + nR),

де FV – сума, що накопичується до кінця n-го строку,

PV – початкова сума позики,

R – ставка відсотків,

n – кількість періодів часу.

Складні відсотки

В довгострокових фінансово-кредитних операціях, якщо відсотки не сплачуються одразу після їх нарахування, а приєднуються до суми боргу, для нарощення суми позики, як правило, застосовують складні відсотки.

FV = PV (1 + R)n, де FV – сума, що накопичується до кінця n-го строку, PV – сума позики, R – річна ставка проценту. Дисконтування доходу застосовується для оцінки май-бутніх грошових надходжень з позиції поточного моменту. Інвестор, що здійснив вкладення капіталу, керується наступ-ними положеннями: по-перше, відбувається постійне знецінення грошей; по-друге, бажано періодично отримувати доход на капітал, не нижче певного мінімуму. Він також пови-нен також оцінити, який доход отримає в майбутньому і яку максимально можливу суму фінансових ресурсів потрібно вкласти в даний проект, виходячи з прогнозного рівня доход-ності. Така оцінка здійснюється за формулою:

Теперішня вартість грошей:

Для фінансового менеджера ця концепція має виключне значення, оскільки, в аналітичних розрахунках доводиться порівнювати грошові потоки, що акумулюються чи викорис-товуються у різні періоди часу.

3. Концепція підприємницького та фінансового ризику.

Оскільки бізнес в любій сфері знаходиться під впливом бага-тьох факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, які іноді досить важко точно спрогнозувати, він завжди має пев-ний ступінь ризику, величина якого залежить від розміру фінансових ресурсів включених у діяльність фірми.

Жодний бізнес не можна вважати безризиковим, оскільки на нього чинять вплив безліч факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. До основних внутрішніх факторів можна віднести рівень собівартості продукції вищий ніж у конкурентів внаслідок недосконалої технології чи недостатнь-ому професіоналізмі працюючих і т ін. До основних зовнішніх факторів відносять рівень напруженості конкуренції на ринку, нестійкість цін і попиту на продукцію, невпорядкованість за-конодавства, особливо податкового і т.п.

Підприємства, що не переобтяжені великими постійними витратами, ступінь гнучкості яких досить значна, можуть швидше відреагувати на негативний вплив цих факторів і ма-ти менші втрати. І, навпаки, підприємства з високим рівнем постійних витрат у собівартості продукції і, як наслідок, вели-кою силою операційного леверіджа відчувають значне зрос-тання підприємницького ризику. Особливо, як підкреслює Ф.Брігхем [див.6], це позначається на діяльності невеликих фірм, що спеціалізуються на випуску одного виду продукції.

Отже, перше джерело цього ризику пов’язано з конкрет-ним бізнесом в його ринковому сегменті. Друге джерело підприємницького ризику знаходиться в площині структури капіталу, що використовує підприємство, тобто залежить від сили впливу фінансового леверіджа. Стосовно самої категорії ризику у фінансовому менеджменті, то вона враховується в різних аспектах, зокрема: при оцінці інвестиційних проектів; формуванні інвестиційного портфелю; виборі тих чи інших фінансових інструментів; при прийняті рішення щодо струк-турі капіталу та інше.

Для вимірювання підприємницького і фінансового ризи-ку, як вже зазначалося, використовують такі показники, як ле-верідж, операційний леверідж (важіль) і фінансовий леверідж (важіль).

При купівлі акцій певного акціонерного товариства інвес-тору слід виходити ще з одного різновиду принципу фінансо-вого леверіджу, який уявляє собою співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями з одного боку, та зви-чайними акціями з іншого:

де Л – рівень леверіджу;

О – сума випуску облігацій,

А1 – сума випуску привілейованих акцій;

А2 – сума випуску простих акцій.

Таким чином, леверідж у цьому визначенні є показником стійкості акціонерного товариства, що відображається і на до-ходності портфелю інвестицій. Високий рівень леверіджу – явище небезпечне. Отже, вирішуючи питання щодо утворення портфеля інвестор повинен визначити для себе параметри, якими він буде керуватися:

1.         Вибрати оптимальний тип портфеля, який може бути зорієнтований або на зростання доходу, або на зростан-ня курсової вартості цінних паперів.

2.         Оцінити прийнятне для себе співвідношення ризику і прибутку.

3.         Визначити первісний склад портфеля[консервативний чи агресивний].

4.         Вибрати схему подальшого керування портфелем.

Операційний леверідж допомагає спрогнозувати зміну

прибутку підприємств в залежності від зміни обсягу продажів. Дія операційного важеля проявляється в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції завжди призводить до більшої зміни прибутку. Цей ефект зумовлений різним ступе-нем впливу постійних і змінних витрат на формування фінан-сових результатів діяльності підприємств при зміні обсягів ви-робництва і реалізації продукції. Отже, фінансовий менеджер повинен обов’язково розраховувати і враховувати в своїх рішеннях можливі наслідки фінансового і підприємницького ризику.

Силу впливу операційного леверіджа (СВОЛ) використо-вують наступні формули:

СВОЛ = А411; П

Ï

свол = \+Впост

де МП – маржинальний прибуток;

П – прибуток підприємства до виплати податкових пла-тежів;

Впост – умовно постійні витрати.

За допомогою цього показника можна прогнозувати – наскільки збільшиться прибуток (ΔП%) при зростанні вируч-ки (ΔВ%). Розрахунок проводиться за формулою:

ΔП% = ΔВ% × СВОЛ

Слід зазначити, що всі формули розрахунку СВОЛ будуть правильні лише за таких умов:

а)         якщо підприємство виготовляє лише один вид про-

дукції;

б)         якщо підприємство випускає декілька видів продукції,

то виручка за кожним видом має зростати пропорційно.

Тобто, якщо по першому виробу зростання виручки стано-вить 5 %, то і по другому, і по третьому виробам теж має стано-вити 5 %. При непропорційному зростанні виручки викорис-тання наведених формул призведе до отримання спотворених результатів. До чого може призвести незбереження цих умов розглянемо трохи пізніше.

Все це обумовлено тим, що маржинальний прибуток, який формує прибуток по підприємству, не однаковий за усіма ви-дами продукції. І у випадку, коли виручка по одному виду про-дукції з великим маржинальним прибутком зменшиться сильніше, ніж по інших виробах з меншим маржинальним прибутком, то прибуток буде менший ніж ми розрахуємо за формулами.

Використання операційного леверіджа без врахування об-межень і без зв’язку з структурними співвідношеннями в асор-тименті продукції не має практичного значення. Основне при-значення операційного леверіджа – це оцінка ступеня ризику (визначаючи темп зниження прибутку з кожним відсотком зниження виручки, сила впливу операційного леверіджа свідчить про рівень підприємницького ризику підприємства).

Фінансовий леверідж – потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури та обсягів довгострокових пасивів. Дія фінансового важеля полягає в то-му, що підприємство, яке використовує позичені кошти, змінює чисту рентабельність власних засобів і свої дивідендні можливості. Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов’язаний з підприємством.

Існує дві концепції щодо визначення рівня фінансового леверіджа - західноєвропейська і американська. Згідно західноєвропейської концепціг рівень ефекту фінансового ле-веріджа визначається як збільшення величини чистої рента-бельності власних коштів, яке виникло внаслідок використан-ня кредиту. Отже, рівень ефекту фінансового леверіджа (ЕФЛ) визначається за формулою:

ЕФЛ = (\-На)х(ЕЕ-СРСП) х —

ВЗ

де На - ставка оподаткування прибутку; (ЕР - СРСІГ) - диференціал;

ВЗ - плече фшансового важеля;

ЕР - економічна рентабельність активів, яка розрахо-вується поділом НРЕІ на обсяг балансу;

СРСП - середня розрахункова ставка процента (фінансові витрати на 1 грн. позичених засобів у %);

ПЗ - позичені відсотконесущі засоби;

ВЗ - власні засоби.

НРЕІ - нетто-результат експлуатації інвестицій - це вало-вий операційний прибуток до відшкодування процентів по по-зиченим засобам (розраховується як сума операційного при-бутку і процентів по кредитам). Застосування цього показника замість операційного прибутку дозволяє більш об’єктивно виз-начити ефективність діяльності підприємства, оскільки про-центи за позичені засоби включаються до складу собівартості продукції, і він також дозволяє порівнювати ефективність діяльності підприємств з різною структурою капіталу.

Взагалі, досвідчені фінансові менеджери радять для низь-корентабельних підприємств залучати позичені засоби не для вирішення поточних проблем, a у якості довгострокових інве-стицій під реально ефективні проекти, а також дотримуватись

при формуванні структури капіталу наступних правил [3, с.145]

Найважливіші правила:

1.         Якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, це є вигідним. Але при цьому необхідно слідкувати за станом диференціалу: при нарощуванні плеча фінансового важеля банкір має прихильність компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту.

2.         Ризик кредитора виражається через величину дифе-ренціалу: чим він більше, тим менше ризик і навпаки.

3.         Фінансовому менеджеру не слід збільшувати за будь-яку ціну плече фінансового важеля, а треба регулювати його в залежності від диференціалу.

4.         Диференціал не повинен бути від’ємним.

Згідно з концепцією американських вчених ефект фінансо-вого важеля можна трактувати як зміну чистого прибутку на кожну звичайну акцію (в %), яка породжена даною зміною нетто-результату експлуатації інвестицій [НРЕІ]:

Сила впливу фінансового важеля [СВФЛ] = Зміна чисто-го прибутку на акцію/зміна НРЕІ.

Після ряду перетворень ця формула набуває вигляду:

% за кредит СВФЛ = 1 +

Операційний прибуток

Якщо фірма не запозичує кошти, то СВФЛ=1.

Оскільки відсотки за кредит входять до складу постійних витрат, то збільшення сили впливу фінансового леверіджа призводить до зростання сили впливу операційного ле-веріджа. Отже, виникає поєднаний ризик. Категорія, що уза-гальнює дві попередні носить назву виробничо-фінансового леверіджу, для якого є характерним взаємозв’язок трьох по-казників: виручки, витрат виробничого та фінансового харак-теру та чистого прибутку.

СВПР = СВОЛ × СВФЛ де СВПР – сила впливу поєднаного ризику При несприятливій ринковій кон’юнктурі це може досить швидко зруйнувати діяльність підприємства, тому фінансові менеджери повинні постійно слідкувати за величиною цих по-казників і намагатись досягати розумного їх балансу на основі використання критерію “максимум курсової вартості акцій при достатній безпеці інвесторів”.

4. Концепція ціни капіталу. Ціна капіталу - категорія, в основі якої визначення суми фінансових витрат необхідних для формування достатнього обсягу фінансових ресурсів. Во-на з одного боку вказує на рівень цих витрат, а з іншого - на необхідність забезпечення мінімального рівня ефективності використання наявних фінансових ресурсів. При формуванні оптимальної структури капіталу в основі повинен бути кри-терій - мінімум його ціни.

Для розрахунку ціни власного капіталу можна використо-вувати наступну формулу:

Яя, =   ;

Ск

де Dприв. - дивіденди за привілейованими акціями;

Dзвич. ~ дивіденди за звичайними акціями;

Ск - середня вартість власного капіталу підприємства.

Коли підприємство використовує не лише власні кошти для формування капіталу його ціну можна визначити як се-редньозважену величину (СВК).

СВК = Ці х ПВі

де Ці - ціна відповідного джерела формування капіталу, ПВі - питома вага і-го джерела у пасиві балансу.

Ціна капіталу розраховується для наступних цілей:

•          по-перше, для визначення рівня фінансових витрат підприємства з ціллю підтримки власного економічного по-тенціалу;

•          по-друге, для обґрунтування вибору інвестиційного проекту;

•          по-третє, для управління структурою капіталу (в ос-нові критерій – мінімум ціни капіталу);

•          по-четверте, при визначенні ціни фірми. Якщо за осно-ву оцінки приймають максимум доходу фірми, що роз-поділяється, на одиницю ціни її капіталу, то ціна фірми буде тим вище, чим нижче ціна капіталу.

В умовах ринкової економіки більшість компаній в тій чи іній мірі пов’язані з ринком капіталу. Крупні компанії і ор-ганізації виступають у ролі кредиторів і інвесторів, а участь дрібних фірм частіше всього обмежується рішенням коротко-строкових задач інвестиційного характеру. В будь–якому ви-падку прийняття рішень і вибір поведінки на ринку капіталу, як і активність операцій тісно пов’язано з концепцією ефек-тивного ринку.

5. Концепція ефективного ринку відображається у про-блемах, пов’язаних з невідповідністю реального ринку капіта-лу ефективному (ідеальному) ринку. Слід підкреслити, що у даному випадку термін “ефективність” розуміється не в еко-номічному, а в інформаційному плані. Тобто, ті рішення, що приймаються фінансовим менеджером можуть бути настільки ефективними, наскільки він оперує об’єктивною інформацією, яку отримує з відповідних джерел. Отже, якість інформації є визначальною при прийнятті фінансових рішень.

Досягнення інформаційної ефективності ринку базується на виконанні низки умов:

•          ринку притаманна велика кількість продавців і по-купців;

•          інформація стає доступною всім суб’єктам ринку капіталу одночасно, і її отримання не пов’язано з будь-якими витратами;

•          відсутні трансакційні витрати, податки та інші факто-ри, що перешкоджають укладанню угод;

•          угоди, що укладаються окремими фізичними або юри-дичними особами не можуть впливати на загальний рівень цін на ринку; •     всі суб’єкти ринку діють раціонально, намагаючись максимізувати очікувану вигоду;

•          надмірні доходи від угод з цінними паперами як про-гнозована подія для всіх учасників ринку неможлива.

Очевидно, що дотримання всіх вище перерахованих умов неможливо, тому, на практиці неможливо реалізувати ство-рення ефективного ринку. Ні один з існуючих ринків цінних паперів не признано аналітиками як ефективний у повному розумінні цього слова, хоча існування слабкої форми ефектив-ності деяких ринків підтверджується емпіричними досліджен-нями.

+1
загрузка...
Бібліотека для студента 9 из 10 на основе 24 оценок. 24 клиентских отзывов.
Книги Фінанси, Гуманітарія, Правовознавство