Розділ 8. НОВІТНІ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ 8.1. Методологічні засади фінансового менеджменту


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Зміни, що відбуваються в економіці сьогодні, зумовлюють необхідність глибокого теоретичного осмислення сутності явищ, фактів і процесів, а також, переоцінки методів та прин-ципів і нових підходів до технології управління, особливо в об-ласті управління фінансами. Фінансовий менеджмент є одним з найперспективніших напрямків, що органічно поєднує в собі теоретичні надбання в галузі фінансів, інвестування, уп-равлінського обліку, аналізу та інших наук, а також, практичні напрямки розроблені в рамках його підходу.

Слід відмітити, що у багатьох вітчизняних виданнях при-свячених фінансовому менеджменту розглядаються лише ок-ремі питання цієї сфери діяльності. Такий стан можна поясни-ти тим, що більшість підручників, монографій і методичних рекомендацій структуровані і використовують інструментарій фінансового менеджменту у такому ж вигляді, як зарубіжні ав-тори. Однак, на нашу думку, специфіка умов вітчизняного ринку вимагає адаптування методів і інструментів фінансово-го менеджменту до українського законодавства, врахування недосконалості фондового ринку, і взагалі, до ситуації, що склалася, а також, потребує концентрації основної увагу в га-лузі системного управління фінансовою діяльністю вітчизня-них підприємств. Саме використання системного підходу, при викладені і застосуванні фінансового менеджменту дозволить набути якісні знання і досягти успіху при управлінні підприємством. Практичний досвід доводить, що в умовах ста-новлення ринкової економіки роль фінансового менеджменту, як прикладної науки і навчальної дисципліни, значно зросла.

Сучасний етап розвитку України потребує обов’язкового системного вивчення і розвитку фінансового менеджменту, оскільки, без цього неможливо надати якісні знання, а без йо-го застосування на підприємстві не можливо забезпечити ефективного і обґрунтованого здійснення аналізу фінансового стану підприємства і результатів його діяльності, планування і прогнозування розвитку підприємства, забезпечення і раціонального використання фінансових ресурсів, оператив-ного контролю за фінансовим станом і управлінського обліку на підприємстві, тощо. Отже, концепція фінансового менедж-менту повинна бути направлена на формування цілісної сис-теми знань про фінансові відносини в господарському процесі, розробку фінансового механізмів та технології управління фінансовою діяльністю господарюючого суб`єкта [1]. Саме то-му, погоджуємося з думкою одного із відомих у діловому світі експертів в галузі фінансового менеджменту Е. Хелферта, який вважає, що будь-який бізнес можна подати як взаємо-пов’язану систему руху фінансових ресурсів, які викликані уп-равлінськими рішеннями. Такий системний підхід корисний, оскільки, він відображає фінансову природу усієї діяльності бізнесу, а також подає її у фінансово-економічних термінах. І саме у такому контексті слід вивчати фінансовий менеджмент, оскільки, як свідчить практика, жодне стратегічне або навіть і тактичне рішення менеджерів не буде виконане, якщо воно не підкріплене рухом фінансових ресурсів.

Управління потоком фінансових ресурсів, виражених в гро-шових коштах, є ключовим питанням в фінансовому менедж-менті. Від того наскільки пов’язані між собою управлінські рішення та наявні фінансові можливості залежить життєздатність і довготривалість бізнесу. Спільним для усіх рішень є базовий принцип ”економічного компромісу”, згідно якого перед кожним рішенням менеджер повинен зважувати вигоди, які отримують, та фактичні витрати. Періодично су-купний ефект від цих компромісів можна спостерігати, коли робота чи фінансова вартість бізнесу оцінюються або через фінансову звітність, або за допомогою спеціального аналізу.

З точки зору механізму прийняття управлінських рішень будь-який бізнес можна розділити на три сфери: інвестиційну,

виробничу і суто фінансову. В кожній сфері фінансовий ме-неджмент має свої специфічні основні завдання (рис. 8.1).

Інвестиції

Фінансування

 

Основні типи рішень що приймає менеджер

Виробнича діяльність

 

Рис. 8.1. Основні сфери прийняття ділових рішень

В інвестиційній сфері вони полягають:

•          по-перше, у формуванні достатнього обсягу фінансових ресурсів для забезпечення нормальної виробничої діяльності за найнижчою ціною;

•          по-друге, у виборі та виконанні інвестицій на основі ґрунтовного економічного аналізу і менеджменту;

•          по-третє, у постійному контролі за використанням існуючого майнового комплексу. У сфері виробничої діяль-ності – це забезпечення прибуткової поточної діяльності за до-помогою ефективного використання всіх наявних ресурсів. І, нарешті, у фінансовій сфері головні завдання полягають: в оп-тимізації розподілу отриманого прибутку а також в обережно-му фінансуванні бізнесу, при якому свідомо поєднується ко-ристь і ризик при використанні зовнішнього кредиту.

Фінансовий менеджмент слід розглядати, як підсистему загального управління господарсько-комерційною діяльністю підприємства, яка включає сукупність принципів, методів і форм організації управління усіма аспектами його фінансової діяльності і направлена на реалізацію стратегічних і тактич-них цілей підприємства. Фінансовий менеджмент безпосеред-ньо пов’язаний з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу і деякими іншими видами функціонального менеджменту. На механізм прийняття рішень по управлінню фінансами фірми чинять вплив як внутрішні, так і зовнішні фактори (рис. 8.2).

До внутрішніх факторів можна віднести:

•          досконалість фінансової звітності;

•          рівень ведення управлінського обліку;

•          глибину та системність проведення фінансового аналізу;

•          наявність підготовлених фахівців з фінансового ме-неджменту і т.п.

Стабільність законодавства

Розвиненість

фінансового

ринку

Рівень конкуренції

 

Досконалість

фінансової

звітності

Рівень ведення

управлінського

обліку

 

1

Управління

фінансами

фірми

к

 

Рівень податкового навантаження

Рівень економічної активності

країни

Глибина та

системність

проведення

управлінського

аналізу

Наявність підготовлених

фахівців з

фінансового

менеджменту

Рис. 8.2. Внутрішні та зовнішні фактори впливу на механізм прийняття рішень по управлінню фінансами фірми

До зовнішніх факторів відносяться:

•          стабільність законодавства (в тому числі податкового);

•          рівень економічної активності країни;

•          розвиненість фінансового ринку (кредитного, фондово-го, валютного);

•          рівень інфляції;

•          рівень податкового навантаження;

•          рівень конкуренції.

Рішення, які приймають менеджери, впливають на рух

контрольованих ними ресурсів. Ці рухи описуються терміном “фондові потоки” (funds flows), котрий означає ресурси чи вкладенні бізнесом у вигляді грошових коштів, дебіторської заборгованості, запасів, обладнання, чи отримані бізнесом у вигляді позик, облігацій або акціонерного капіталу.

Аналіз існуючих підходів до становлення фінансового ме-неджменту, як окремої науки [2-3], дозволяє зробити висно-вок, що його формування повторює основні етапи в еволюції загального менеджменту.

Фінансовий менеджмент як наука і навчальна дисципліна сформувався наприкінці 90-х років дев’ятнадцятого століття у США за наступних передумов:

а)         були створені основи загальної економічної теорії рин-

кового господарства;

б)         рівень організації виробництва досяг високого розвитку

у вигляді створення індустріального суспільства, в основу

якого було покладено велике промислове виробництво й ко-

лективну форму власності;

в)         сформувалася ефективна система правових інститутів і

ринкова інфраструктура;

г)         набула розвитку система національних і міжнародних

фондових і фінансових посередників.

Отже, фінансовий менеджмент, як наука почав формува-тися у зв’язку з посиленням ролі фінансового капіталу, фор-муванням фондового ринку, а також, у зв’язку з досить висо-ким рівнем розвитку економічної науки в цілому.

В історії розвитку фінансового менеджменту можна виділити декілька етапів: I         – кінець 90-х років Х1Х ст. – 30 роки ХХ ст. – відбу-вається становлення фінансового менеджменту як науки і са-мостійного виду діяльності, а також, відособлення фінансово-го менеджменту від власності;

II         – 30-40 рр. ХХ ст. – характерною ознакою цього періоду стала депресія, яка охопила економіку США та інших країн Заходу;

 

III        – 40-60 рр. ХХ ст. – цей етап характеризується виходом з депресії та початком швидкого економічного зростання;

IV        – 60-70 рр. ХХ ст. – в цей період на шляху пошуку дже-рел поповнення капіталу та оптимізації його структури;

V         – 70-90 рр. ХХ ст. – розширюється масштабність фінан-

сового аналізу з урахуванням інфляції та її наслідків при

прийнятті ділових рішень;

VI        – Сучасний етап – роль фінансового менеджменту як

системи знань і вмінь щодо вибору управлінських рішень,

спрямованих на зростання вартості бізнесу значно зросла.

Знання фінансового менеджменту тепер необхідні не лише

фінансистам, але й керівникам служб маркетингу, виробничих

підрозділів і т.п.

Термін “фінансовий менеджмент” в 90-х роках XX-го століття прийшов в країни пострадянського простору із-за кордонної практики. Етапи розвитку фінансового менеджмен-ту в країнах пострадянського простру і Україні зокрема пред-ставлені у табл. 8.1.

Слід відзначити, що окремі елементи фінансового ме-неджменту використовувалися на різних етапах економічного розвитку. В умовах становлення ринкової економіки стійкість і успіх будь-якого господарюючого суб’єкту може забезпечити лише ефективне управління рухом фінансових ресурсів. Капітал повинен приносити прибуток, інакше підприємство може втратити стійкість на ринку. Щоб раціонально управля-ти рухом фінансових ресурсів, необхідно знати методологію і методику фінансового менеджменту, а також оволодіти вмінням прийняття рішень на практиці. Отже, сучасні умови потребують комплексного використання інструментів фінан-сового менеджменту.

Таблиця 8.1

Етапи розвитку фінансового менеджменту в країнах пострадянського простору і в Україні зокрема

Період Етап    Основні постулати

1985 – 1994 рр.         Становлення фінансового менеджменту   – контроль;

– облік і оптимізація витрат виробничого процесу по схемі “ресурси-виробництво-збут”;

– виділення фінансових операцій, виробі-тку і контролю за фінансовими операці-ями.

1990 – 1996 рр.         Функціональ ний підхід       – управління фінансами підприємств з ціллю контролю (знижені) витрат, своє-часного і вірного проведення фінансових операцій;

– виділення функцій фінансового плану-вання, організації, мотивації і контролю;

– дефініція фінансового менеджменту з позиції планування, організації і контро-лю використання фінансових ресурсів організації;

– розробка універсальних процедур для прийняття рішень в області управління фінансами.

1993 – по теперіш-ній час    Системний підхід     – ключовою фігурою на підприємствах стає фінансовий директор;

– виділення функцій фінансового плану-вання, організації, мотивації і контролю;

– виділення елементів системи фінансово-го менеджменту;

-          визначення їх взаємозв’язків;

-          інтеграція фінансової стратегії в якості

основної підсистеми загальної стратегії

організації.

За сторічний період свого існування фінансовий менедж-мент значно розширив коло проблем, що вивчається, – якщо при його зароджені він розглядав в основному фінансові пи-317 тання створення нових фірм і компаній, потім – управління фінансовими інвестиціями і проблеми банкрутства, то в те-перішній час він включає практично всі напрямки управління фінансами підприємств [4-5]. Ряд проблем фінансового ме-неджменту в останні роки отримали свій поглиблений розви-ток в нових, відносно самостійних областях знань – фінансо-вому аналізі, інвестиційному менеджменті, ризик-менедж-менті, антикризовому управлінні підприємством при загрозі банкрутства [6, с.18].

Отже, настав час, визначивши пріоритети, починати роз-робку і впровадження фінансового менеджменту, що сприятиме стабілізації стану кожного вітчизняного підприємства. Не мож-на сказати, що системи управління фінансами підприємств не існує. Вона існує, але вимагає перебудови і усунення недоліків. До того ж вже існують підприємства, де система фінансового менеджменту внаслідок органічного включення в систему за-гального економічного управління функціонує досить ефектив-но, а сама система управління фінансами сприяла стабілізації фінансового стану підприємства; адаптації підприємства до ринкових перетворень та стимулюванню інвестиційної актив-ності. Вочевидь, потрібно створювати таку систему управління, при якій кожна окрема служба (в тому числі і служба фінансо-вого менеджменту) буде розуміти, що її діяльність має бути спрямована на досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства в цілому.

Що ж стосується системи фінансового менеджменту на європейських і американських підприємств, то вона більш консолідована, на відміну від типових фінансових відділів країн СНД. Хоча і закордонний досвід на пряму не може бути використаний на вітчизняних підприємствах, однак цей досвід слід розглядати у якості орієнтиру у довгостроковій перспек-тиві. Висновки, які можна зробити із закордонного досвіду прийнятні вже сьогодні для роботи підприємств пострадянсь-кого простору наступні:

• на кожному підприємстві слід створити фінансовому службу (службу фінансового менеджменту);

•          для ефективного виконання фінансових функцій на підприємстві достатньо три відділи, а саме: відділ планування, бухгалтерського обліку і фінансовий відділи;

•          головний бухгалтер повинен офіційно звітувати гене-ральному директорові, але працювати у тісному контакті з фінансовим директором;

•          юридичний відділ повинен співпрацювати з фінансо-вим директором з питань забезпечення необхідною юридич-ною підтримкою при структурних угодах;

•          відділ інформаційних технологій повинен бути підзвітним фінансовому директору, так як діяльність цього відділу сконцентрована на бухгалтерських і фінансових аспек-тах роботи підприємства.

Виходячи з практичного досвіду зазначених зарубіжних, російських і українських підприємств можна стверджувати, що при формуванні фінансового менеджменту на підприємстві, в першу чергу, необхідна постановка внутрішнього управління, а це досить складна, велика і кропітка робота, яка включає наступні заходи:

I.          Перебудова всього механізму управління підприємством з врахуванням необхідності впровадження служби фінансового менеджменту. При формуванні структури підприємств повинні враховуватися такі основні принципи, як: забезпечення гнучкого реагування на зміну ринку; забезпечен-ня оптимального рівня децентралізації управлінських рішень; організація і виконання кожної функції, яку слід закріпити за структурним підрозділом; персоніфікація відповідальності за організацію і виконання функцій.

II.        Розробка організаційних структур управління з розділом виробництва на бізнес – одиниці.

III.Організація роботи фінансового менеджменту, а саме:

•          створення центрів відповідальності за фінансовий ме-неджмент;

•          підготовка і перепідготовка керівників і спеціалістів;

•          діагностика фінансового стану;

•          розробка фінансової стратегії; •       розробка регламентів фінансових служб і менеджерів;

•          розробка конкретних заходів по рішенню ідентифікова-них фінансових проблем;

•          взаємозв’язок конкретних заходів в рамках програмно-го документу;

•          організація контролю, моніторингу і оперативного ко-регування програмних заходів.

Фінансовий менеджмент слід створювати з чіткою систе-мою інформаційного обміну, що сприятиме оперативному ре-агуванню на зміну ситуації в роботі підприємства [7]. Своєчасність і об’єктивність інформації допоможе уникнути фінансових труднощів і негативних наслідків.

Організовувати роботу фінансової служби слід таким чи-ном, щоб була можливість отримувати інформацію у розрізі:

1)         об’єктів фінансового управління;

2)         управлінських процесів (планування, аналіз, прогноз);

3)         фінансових потоків. Основними джерелами інформації мають бути:

 

1)         показники, які характеризують загальноекономічний розвиток країни (об’єм доходів і витрат державного бюджету, розмір бюджетного дефіциту, розмір емісії грошей, індекси інфляції, доходи населення, облікова ставка НБУ і т.д.);

2)         показники, які характеризують галузь підприємства (індекс цін, загальна вартість активів, об’єми випуску і ре-алізації продукції, ставка податку на прибуток і т. інше);

3)         показники, які характеризують кон’юнктуру фінансо-вого ринку (депозитні і кредитні ставки, попит і пропозиція, офіційні курси окремих валют і т.інше);

4)         показники внутрішніх джерел інформації підприємства (фінансова звітність, баланс підприємства, звіт про прибутки і збитки, дані оперативного управлінського обліку і т. інше).

IV.Розробка стандартів управлінського обліку для всього підприємства, а також для структурних підрозділів. Це забез-печить оперативне надходження і узагальнення необхідної фінансової інформації.

На цьому етапі важливим є досягнення узгодженості між управлінським фінансовим обліком і бухгалтерським, оскільки, основним джерелом фактичної фінансової інфор-мації є бухгалтерська звітність.

V. Автоматизація, яка має бути підкріплена засобами су-часних інформаційних технологій.

Організаційна структура фінансового менеджменту, а та-кож, кадровий склад можуть бути побудовані різними спосо-бами в залежності від розміру, виду діяльності, забезпеченості фінансовими ресурсами та умов функціонування господарсь-кого суб’єкту. Фінансова служба не обов’язково виділяється, як окремий підрозділ (в цьому випадку оперативну фінансову діяльність здійснює бухгалтер), але для великих промислових підприємств характерне уособлення менеджерської служби. Однак самим головним правилом, щодо формування колекти-ву служби фінансового менеджменту є висока кваліфікація працівників і економічна обґрунтованість мінімізації штату. Тому, як правило, служба фінансового менеджменту фор-мується поступово, по мірі розвитку підприємства.