Додаток 9


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

НАЦIОНАЛЬНА ДОКТРИНА розвитку освiти

I. Загальнi положення

Освiта — основа розвитку особистостi, суспiльства, нацiї та дер-жави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинни-ком полiтичної, соцiально-економiчної, культурної та наукової життєдiяльностi суспiльства. Освiта вiдтворює i нарощує iнтелекту-альний, духовний та економiчний потенцiал суспiльства.

Освiта є стратегiчним ресурсом полiпшення добробуту людей, забезпечення нацiональних iнтересiв, змiцнення авторитету i конку-рентоспроможностi держави на мiжнароднiй аренi.

За роки незалежностi на основi Конституцiї України визначено прiоритети розвитку освiти, створено вiдповiдну правову базу, здiйснюється практичне реформування галузi згiдно з Державною нацiональною програмою “Освiта” (“Україна XXI столiття”).

Водночас стан справ у галузi освiти, темпи та глибина перетво-рень не повною мiрою задовольняють потреби особистостi, суспiльства i держави. Глобалiзацiя, змiна технологiй, перехiд до постiндустрiального, iнформацiйного суспiльства, утвердження прiоритетiв сталого розвитку, iншi властивi сучаснiй цивiлiзацiї ри-си зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показ-ник i основний важiль сучасного прогресу, потребу в радикальнiй модернiзацiї галузi, ставлять перед державою, суспiльством завдан-ня забезпечити прiоритетнiсть розвитку освiти i науки, першочер-говiсть розв’язання їх нагальних проблем.

Актуальним завданням є забезпечення доступностi здобуття якiсної освiти протягом життя для всiх громадян та дальше утверд-ження її нацiонального характеру. Мають постiйно оновлюватися змiст освiти та органiзацiя навчально-виховного процесу вiдповiдно до демократичних цiнностей, ринкових засад економiки, сучасних науково-технiчних досягнень. Критичним залишається стан фiнан-сування освiти i науки, недостатнiм є рiвень оплати працi працiвникiв освiти i науки.

Потребують державної пiдтримки дошкiльна, загальна середня освiта у сiльськiй мiсцевостi, професiйно-технiчна освiта, навчання

ДОДАТКИ

здiбних та обдарованих учнiв i студентiв, а також дiтей з особливос-тями психiчного i фiзичного розвитку.

Необхiдно iстотно змiцнити навчально-матерiальну базу, здiйснити комп’ютеризацiю навчальних закладiв, впровадити iнфор-мацiйнi технологiї, забезпечити ефективну пiдготовку та пiдвищен-ня квалiфiкацiї педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв, за-провадити новi економiчнi та управлiнськi механiзми розвитку освiти. Усi цi проблеми потребують першочергового розв’язання.

В Українi повиннi забезпечуватися прискорений, випереджаль-ний iнновацiйний розвиток освiти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалiзацiї особистостi протягом життя.

Нацiональна доктрина розвитку освiти (далi — Нацiональна до-ктрина) визначає систему концептуальних iдей та поглядiв на стра-тегiю i основнi напрями розвитку освiти у першiй чвертi XXI столiття.

II. Мета i прiоритетнi напрями розвитку освiти

1.         Мета державної полiтики щодо розвитку освiти полягає у

створеннi умов для розвитку особистостi i творчої самореалiзацiї

кожного громадянина України, вихованнi поколiння людей, здатних

ефективно працювати i навчатися протягом життя, оберiгати й при-

множувати цiнностi нацiональної культури та громадянського

суспiльства, розвивати i змiцнювати суверенну, незалежну, демокра-

тичну, соцiальну та правову державу як невiд’ємну складову євро-

пейської та свiтової спiльноти.

2.         Прiоритетними напрямами державної полiтики щодо

розвитку освiти є:

•          особистiсна орiєнтацiя освiти;

•          формування нацiональних i загальнолюдських цiнностей;

•          створення для громадян рiвних можливостей у здобуттi освiти;

•          постiйне пiдвищення якостi освiти, оновлення її змiсту та форм органiзацiї навчально-виховного процесу;

•          розвиток системи безперервної освiти та навчання протягом життя;

•          пропаганда здорового способу життя;

•          розширення україномовного освiтнього простору;

•          забезпечення освiтнiх потреб нацiональних меншин;

•          забезпечення економiчних i соцiальних гарантiй для про-фесiйної самореалiзацiї педагогiчних, науково-педагогiчних працiвникiв, пiдвищення їх соцiального статусу;

•          розвиток дошкiльної, позашкiльної, загальної середньої освiти у сiльськiй мiсцевостi та професiйно-технiчної освiти;

•          органiчне поєднання освiти i науки, розвиток педагогiчної та психологiчної науки, дистанцiйної освiти;

•          запровадження освiтнiх iнновацiй, iнформацiйних техно-логiй;

•          створення iндустрiї сучасних засобiв навчання i виховання, повне забезпечення ними навчальних закладiв;

•          створення ринку освiтнiх послуг та його науково-методич-ного забезпечення;

•          iнтеграцiя вiтчизняної освiти до європейського та свiтового освiтнiх просторiв.

3. Держава повинна забезпечувати:

•          виховання особистостi, яка усвiдомлює свою належнiсть до Українського народу, сучасної європейської цивiлiзацiї, орiєнтується в реалiях i перспективах соцiокультурної динамiки, пiдготовлена до життя i працi у свiтi, що змiнюється;

•          збереження та збагачення українських культурно-iсторич-них традицiй, виховання шанобливого ставлення до нацiональних святинь, української мови, а також до iсторiї та культури всiх корiнних народiв i нацiональних меншин, якi проживають в Українi, формування культури мiжетнiчних i мiжособистiсних вiдносин;

•          виховання людини демократичного свiтогляду, яка дотри-мується громадянських прав i свобод, з повагою ставиться до тра-дицiй, культури, вiросповiдання та мови спiлкування народiв свiту;

•          формування у дiтей та молодi сучасного свiтогляду, розви-ток творчих здiбностей i навичок самостiйного наукового пiзнання, самоосвiти i самореалiзацiї особистостi;

•          пiдготовку квалiфiкованих кадрiв, здатних до творчої працi, професiйного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та iнформацiйних технологiй, конкурентоспроможних на ринку працi;

•          створення умов для розвитку обдарованих дiтей та молодi;

•          пiдтримку дiтей та молодi з особливостями психiчного i фiзичного розвитку;

•          стимулювання у молодi прагнення до здорового способу життя;

ДОДАТКИ

•          розвиток дитячого та юнацького спорту, туризму;

•          етичне, естетичне виховання;

•          екологiчну, правову, економiчну освiту;

•          наступнiсть i безперервнiсть освiти;

•          iнновацiйний характер навчально-виховної дiяльностi;

•          рiзноманiтнiсть типiв навчальних закладiв, варiативнiсть на-вчальних програм, iндивiдуалiзацiю навчання та виховання;

•          монiторинг освiтнього процесу, зростання якостi освiтнiх послуг;

•          створення умов для ефективної професiйної дiяльностi педа-гогiчних, науково-педагогiчних працiвникiв вiдповiдно до їх ролi у суспiльствi.

III. Нацiональний характер освiти i нацiональне виховання

4.         Освiта має гуманiстичний характер i ґрунтується на культур-

но-iсторичних цiнностях Українського народу, його традицiях i ду-

ховностi.

Освiта утверджує нацiональну iдею, сприяє нацiональнiй са-моiдентифiкацiї, розвитку культури Українського народу, ово-лодiнню цiнностями свiтової культури, загальнолюдськими надбан-нями.

5.         Нацiональне виховання є одним iз головних прiоритетiв, ор-ганiчною складовою освiти. Його основна мета — виховання свiдо-мого громадянина, патрiота, набуття молоддю соцiального досвiду, високої культури мiжнацiональних взаємовiдносин, формування у молодi потреби та умiння жити в громадянському суспiльствi, духов-ностi та фiзичної досконалостi, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологiчної культури.

6.         Нацiональне виховання спрямовується на залучення грома-дян до глибинних пластiв нацiональної культури i духовностi, фор-мування у дiтей та молодi нацiональних свiтоглядних позицiй, iдей, поглядiв i переконань на основi цiнностей вiтчизняної та свiтової культури.

Головними складовими нацiонального виховання є громадянсь-ке та патрiотичне виховання.

7.         Нацiональне виховання має здiйснюватися на всiх етапах на-

вчання дiтей та молодi, забезпечувати всебiчний розвиток, гар-

монiйнiсть i цiлiснiсть особистостi, розвиток її здiбностей та обдару-

вань, збагачення на цiй основi iнтелектуального потенцiалу народу,

його духовностi й культури, виховання громадянина, здатного до са-

мостiйного мислення, суспiльного вибору i дiяльностi, спрямованої на процвiтання України.

IV.       Стратегiя мовної освiти

8.         У державi створюється система безперервної мовної освiти,

що забезпечує обов’язкове оволодiння громадянами України дер-

жавною мовою, можливiсть опановувати рiдну (нацiональну) i прак-

тично володiти хоча б однiєю iноземною мовою. Освiта сприяє роз-

витку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до дер-

жавної мови та мов нацiональних меншин України, толерантностi у

ставленнi до носiїв рiзних мов i культур.

Реалiзацiя мовної стратегiї здiйснюється шляхом комплексного i послiдовного впровадження просвiтницьких, нормативно-право-вих, науково-методичних, роз’яснювальних заходiв.

Забезпечується право нацiональних меншин на задоволення освiтнiх потреб рiдною мовою, збереження та розвиток етнокульту-ри, її пiдтримку та захист державою. У навчальних закладах, в яких навчання ведеться мовами нацiональних меншин, створюються умо-ви для належного опанування державної мови.

V.        Освiта — рушiйна сила розвитку громадянського

суспiльства

9.         В умовах становлення в Українi громадянського суспiльства,

правової держави, демократичної полiтичної системи освiта має ста-

ти найважливiшим чинником гуманiзацiї суспiльно-економiчних

вiдносин, формування нових життєвих орiєнтирiв особистостi.

Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспiльства є пiдготовка освiчених, моральних, мобiльних, конструк-тивних i практичних людей, здатних до спiвпрацi, мiжкультурної взаємодiї, якi мають глибоке почуття вiдповiдальностi за долю країни, її соцiально-економiчне процвiтання.

Освiта має активно сприяти формуванню нової цiннiсної систе-ми суспiльства — вiдкритої, варiативної, духовно та культурно на-повненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадяни-на i патрiота, консолiдувати суспiльство на засадах прiоритету прав особистостi, зменшення соцiальної нерiвностi.

Держава сприяє становленню демократичної системи навчання та виховання.

10.       Державна полiтика в галузi освiти спрямовується на поси-

лення ролi органiв мiсцевого самоврядування, активiзацiю участi

батькiв, пiклувальних рад, меценатiв, громадських органiзацiй,

ДОДАТКИ

фондiв, засобiв масової iнформацiї у навчально-виховнiй, науково-методичнiй, економiчнiй дiяльностi навчальних закладiв, прогнозу-ваннi їх розвитку, оцiнцi якостi освiтнiх послуг.

VI. Освiта i фiзичне виховання основа для забезпечення здоров’я громадян

11.       Прiоритетним завданням системи освiти є виховання люди-

ни в дусi вiдповiдального ставлення до власного здоров’я i здоров’я

оточуючих як до найвищої iндивiдуальної i суспiльної цiнностi. Це

здiйснюється шляхом розвитку валеологiчної освiти, повноцiнного

медичного обслуговування, оптимiзацiї режиму навчально-виховно-

го процесу, створення екологiчно сприятливого життєвого простору.

Держава разом iз громадськiстю сприяє збереженню здоров’я учасникiв навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фiзичною культурою i спортом, недопущенню будь-яких форм на-сильства в навчальних закладах, а також проведенню та впроваджен-ню в практику результатiв мiжгалузевих наукових дослiджень з про-блем змiцнення здоров’я, органiзацiї медичної допомоги дiтям, уч-ням i студентам, якiсному медичному обслуговуванню працiвникiв освiти, пропагандi здорового способу життя та вихованню культури поведiнки населення.

12.       В усiх ланках системи освiти шляхом використання засобiв

фiзичного виховання та фiзкультурно-оздоровчої роботи заклада-

ються основи для забезпечення i розвитку фiзичного, психiчного,

соцiального та духовного здоров’я кожного члена суспiльства.

Для досягнення цiєї мети необхiдно забезпечити:

■          комплексний пiдхiд до гармонiйного формування всiх скла-дових здоров’я;

■          удосконалення фiзичної та психологiчної пiдготовки до ак-тивного життя i професiйної дiяльностi на принципах, що забезпечу-ють оздоровчу спрямованiсть та iндивiдуальнiсть пiдходiв;

■          використання рiзноманiтних форм рухової активностi та iнших засобiв фiзичного удосконалення.

Виконання зазначених завдань дасть змогу досягти iстотного зниження захворюваностi дiтей, пiдлiткiв, молодi та iнших категорiй населення, пiдвищити рiвень профiлактичної роботи, стимулювати у людей рiзного вiку прагнення до здорового способу життя, зменши-ти вплив шкiдливих звичок на здоров’я дiтей та молодi.

13.       Фiзичне виховання як невiд’ємна складова освiти забезпечує

можливiсть набуття кожною людиною необхiдних науково обґрун-

тованих знань про здоров’я i засоби його змiцнення, про шляхи i ме-тоди протидiї хворобам, про методики досягнення високої працез-датностi та тривалої творчої активностi. В системi освiти держава за-безпечує розвиток масового спорту як важливої складової вихован-ня молодi.

VII. Рiвний доступ до здобуття якiсної освiти

14.       Для всiх громадян України незалежно вiд нацiональностi,

статi, соцiального походження та майнового стану, вiросповiдання,

мiсця проживання та стану здоров’я забезпечується рiвний доступ до

якiсної освiти. Реалiзацiя зазначеного права передбачає прозорiсть,

наступнiсть системи освiти всiх рiвнiв, гнучке врахування демо-

графiчних, соцiальних, економiчних змiн.

Мережа навчальних закладiв повинна задовольняти освiтнi по-треби кожної людини вiдповiдно до її iнтересiв, здiбностей та потреб суспiльства.

15.       Модернiзацiя системи освiти спрямована на забезпечення її

якостi вiдповiдно до новiтнiх досягнень науки, культури i соцiальної

практики.

Якiсть освiти є нацiональним прiоритетом i передумовою нацiональної безпеки держави, додержання мiжнародних норм i ви-мог законодавства України щодо реалiзацiї права громадян на освiту.

На забезпечення якостi освiти спрямовуються матерiальнi, фiнансовi, кадровi та науковi ресурси суспiльства i держави. Висока якiсть освiти передбачає взаємозв’язок освiти i науки, педагогiчної теорiї та практики.

Якiсть освiти визначається на основi державних стандартiв освiти та оцiнки громадськiстю освiтнiх послуг.

Держава постiйно здiйснює монiторинг якостi освiти, забезпе-чує його прозорiсть, сприяє розвитку громадського контролю.

16.       Рiвний доступ до здобуття освiти забезпечується шляхом:

а) у дошкiльнiй освiтi:

•          створення умов для здобуття безоплатної дошкiльної освiти у державних та комунальних навчальних закладах;

•          збереження та змiцнення фiзичного i психiчного здоров’я дитини, розвитку її творчих здiбностей, реалiзацiї потенцiйних мож-ливостей особистостi;

•          розвитку матерiально-технiчної бази дошкiльних навчаль-них закладiв;

ДОДАТКИ

•          створення широкої мережi дошкiльних навчальних закладiв рiзних типiв, профiлiв та форм власностi;

•          надання державою дотацiй на утримання дiтей у дошкiльних навчальних закладах;

•          запровадження соцiально-педагогiчного патронату сiм’ї;

б)         у загальнiй середнiй освiтi:

•          обов’язкового здобуття повної загальної середньої освiти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освiти;

•          збереження та розвитку єдиного освiтнього простору;

•          оптимiзацiї структури освiтньої мережi для забезпечення на-вчання в одну змiну, створення умов для профiльного, екстернатно-го i дистанцiйного навчання;

•          здiйснення профiльного професiйного навчання учнiв стар-ших класiв загальноосвiтнiх навчальних закладiв, у тому числi на базi професiйно-технiчних навчальних закладiв;

•          посилення вiдповiдальностi сiм’ї, мiсцевих органiв виконав-чої влади та органiв мiсцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов’язковостi навчання;

•          надання адресної допомоги соцiально незахищеним дiтям;

•          створення умов для здобуття якiсної освiти незалежно вiд мiсця проживання;

в)         в освiтi дiтей з особливостями психiчного i фiзичного роз-

витку:

•          створення для всiх дiтей зазначеної категорiї умов для здо-буття безоплатної освiти в державних i комунальних навчальних за-кладах;

•          своєчасного виявлення та проведення дiагностики дiтей з особливостями психiчного i фiзичного розвитку, врахування цих да-них пiд час формування мережi закладiв корекцiйної та ре-абiлiтацiйної допомоги;

•          забезпечення варiативностi здобуття якiсної базової або по-вної загальної середньої освiти вiдповiдно до здiбностей та iндивiду-альних можливостей дiтей, зорiєнтованої на їх iнтеграцiю у соцiаль-но-економiчне середовище;

•          створення системи допомоги батькам у навчаннi та вихо-ваннi дiтей з особливостями психiчного i фiзичного розвитку;

•          розгортання регiональної мережi спецiальних навчальних

закладiв усiх рiвнiв освiти для громадян з особливостями психiчно-

го i фiзичного розвитку, забезпечення їх iнтеграцiї у загальний освiтнiй простiр;

г)         у позашкiльнiй освiтi:

•          забезпечення доступностi освiти у державних та комуналь-них позашкiльних навчальних закладах;

•          розвитку цiлiсної мiжгалузевої багаторiвневої системи по-зашкiльних закладiв рiзних типiв i профiлiв для забезпечення роз-витку здiбностей i таланту обдарованих дiтей та молодi, а також за-доволення потреб населення у додаткових культурно-освiтнiх, дослiдницьких, спортивно-оздоровчих та iнших послугах;

•          оновлення змiсту й методичного забезпечення, iндивiду-алiзацiї та диференцiацiї навчання обдарованої молодi;

•          створення системи пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї пе-дагогiчних та керiвних кадрiв для позашкiльної освiти i виховання;

д)         у професiйно-технiчнiй освiтi:

•          надання можливостi безоплатної первинної професiйної пiдготовки у державних та комунальних професiйно-технiчних на-вчальних закладах;

•          розвитку мережi професiйно-технiчних навчальних закладiв рiзних типiв, професiйних спрямувань та форм власностi з урахуван-ням демографiчних прогнозiв, регiональної специфiки та потреб ринку працi;

•          поєднання професiйно-технiчної та повної загальної серед-ньої освiти, забезпечення варiативностi та гнучкостi освiтньо-про-фесiйних програм з урахуванням змiн на ринку працi та попиту на новi професiї;

•          створення умов для надання професiйно-технiчними на-вчальними закладами освiтнiх та iнших послуг населенню, зокрема здобуття або пiдвищення робiтничої квалiфiкацiї, а також перепiдго-товки незайнятого населення;

•          розвитку спiвпрацi з пiдприємствами, установами, ор-ганiзацiями — замовниками пiдготовки кадрiв, державною службою зайнятостi;

•          участi роботодавцiв у забезпеченнi функцiонування та роз-витку професiйно-технiчної освiти;

•          оновлення матерiально-технiчної бази та впровадження iнформацiйних технологiй;

е)         у вищiй освiтi:

•          запровадження ефективної системи iнформування гро-

мадськостi про можливостi здобуття вищої освiти;

ДОДАТКИ

•          створеня умов для здобуття безоплатної вищої освiти на конкурсних засадах у державних i комунальних навчальних закла-дах;

•          удосконалення правових засад здобуття освiти за рахунок бюджетiв усiх рiвнiв та коштiв юридичних i фiзичних осiб;

•          розширення можливостей здобуття вищої освiти шляхом iндивiдуального кредитування;

•          створення умов для здобуття вищої освiти дiтьми-сиротами, дiтьми, позбавленими батькiвського пiклування, та дiтьми-iнвалiдами;

•          забезпечення високої якостi вищої освiти та професiйної мобiльностi випускникiв вищих навчальних закладiв на ринку працi шляхом iнтеграцiї вищих навчальних закладiв рiзних рiвнiв акреди-тацiї, наукових установ та пiдприємств, запровадження гнучких освiтнiх програм та iнформацiйних технологiй навчання;

•          додержання засад демократичностi, прозоростi та гласностi у формуваннi контингенту студентiв, у тому числi шляхом об’єктивно-го тестування; створення умов для забезпечення навчання вiдповiдно до потреб особистостi та ринку працi.

VIII. Безперервнiсть освiти, навчання протягом життя

17. Державна полiтика стосовно безперервної освiти проводить-ся з урахуванням свiтових тенденцiй розвитку освiти протягом жит-тя, соцiально-економiчних, технологiчних та соцiокультурних змiн.

Безперервнiсть освiти реалiзується шляхом:

•          забезпечення наступностi змiсту та координацiї навчально-виховної дiяльностi на рiзних ступенях освiти, що функцiонують як продовження попереднiх i передбачають пiдготовку громадян для можливого переходу на наступнi ступенi;

•          формування потреби та здатностi особистостi до самоосвiти;

•          оптимiзацiї системи перепiдготовки працiвникiв i пiдвищен-ня їх квалiфiкацiї, модернiзацiї системи пiслядипломної освiти на ос-новi вiдповiдних державних стандартiв;

•          створення iнтегрованих навчальних планiв i програм;

•          формування та розвитку навчальних науково-виробничих комплексiв ступеневої пiдготовки фахiвцiв;

•          запровадження та розвитку дистанцiйної освiти;

•          органiзацiї навчання вiдповiдно до потреб особистостi i рин-ку працi на базi професiйно-технiчних та вищих навчальних за-кладiв, закладiв пiслядипломної освiти, а також використання iнших форм навчання;

•          забезпечення зв’язку мiж загальною середньою, професiйно-

технiчною, вищою та пiслядипломною освiтою.

18.       Держава прогнозує обсяги та визначає напрями професiйної

пiдготовки у навчальних закладах рiзних типiв i форм власностi,

створює умови для професiйного навчання незайнятого населення з

урахуванням змiн на ринку працi.

IX. Iнформацiйнi технологiї в освiтi

19.       Прiоритетом розвитку освiти є впровадження сучасних

iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй, що забезпечують дальше

удосконалення навчально-виховного процесу, доступнiсть та ефек-

тивнiсть освiти, пiдготовку молодого поколiння до життєдiяльностi

в iнформацiйному суспiльствi.

Це досягається шляхом:

•          забезпечення поступової iнформатизацiї системи освiти, спрямованої на задоволення освiтнiх iнформацiйних i ко-мунiкацiйних потреб учасникiв навчально-виховного процесу;

•          запровадження дистанцiйного навчання iз застосуванням у навчальному процесi та бiблiотечнiй справi iнформацiйно-ко-мунiкацiйних технологiй поряд з традицiйними засобами;

•          розроблення iндивiдуальних модульних навчальних про-грам рiзних рiвнiв складностi залежно вiд конкретних потреб, а та-кож випуску електронних пiдручникiв;

•          створення iндустрiї сучасних засобiв навчання, що вiдповiдають свiтовому науково-технiчному рiвню i є важливою пе-редумовою реалiзацiї ефективних стратегiй досягнення цiлей освiти.

20.       Держава пiдтримує процес iнформатизацiї освiти, застосу-

вання iнформацiйно-комунiкацiйних технологiй у системi освiти;

сприяє забезпеченню навчальних закладiв комп’ютерами, сучасними

засобами навчання, створенню глобальних iнформацiйно-освiтнiх

мереж; забезпечує розвиток усеохоплюючої системи монiторингу

якостi освiти всiх рiвнiв.

X. Управлiння освiтою

21.       Сучасна система управлiння сферою освiти розвивається як

державно-громадська. Вона має враховувати регiональнi особли-

востi, тенденцiї до зростання автономiї навчальних закладiв, конку-

рентоспроможностi освiтнiх послуг.

Першочерговими завданнями є налагодження високопрофесiйно-го наукового, аналiтичного, iнформацiйного супроводу управлiнських рiшень, подолання розрiзненостi адмiнiстративних даних.

ДОДАТКИ

22.       Нова модель системи управлiння сферою освiти має бути вiдкритою i демократичною. У нiй передбачається забезпечення дер-жавного управлiння з урахуванням громадської думки, внаслiдок чо-го змiнюються навантаження, функцiї, структура i стиль централь-ного та регiонального управлiння освiтою.

23.       Модернiзацiя управлiння освiтою передбачає:

 

•          оптимiзацiю державних управлiнських структур, децент-ралiзацiю управлiння;

•          перерозподiл функцiй та повноважень мiж центральними i мiсцевими органами виконавчої влади, органами мiсцевого самовря-дування та навчальними закладами;

•          перехiд до програмно-цiльового управлiння;

•          поєднання державного i громадського контролю;

•          запровадження нової етики управлiнської дiяльностi, що ба-зується на принципах взаємоповаги, позитивної мотивацiї;

•          прозорiсть розроблення, експертизи, апробацiї та затверд-ження нормативно-правових документiв;

•          створення систем монiторингу ефективностi управлiнських рiшень, їх впливу на якiсть освiтнiх послуг на всiх рiвнях;

•          органiзацiю експериментальної перевiрки та експертизи освiтнiх iнновацiй;

•          впровадження новiтнiх iнформативно-управлiнських i комп’ютерних технологiй;

•          демократизацiю процедури призначення керiвникiв на-вчальних закладiв, їх атестацiї;

•          удосконалення механiзму лiцензування, атестацiї та акреди-тацiї навчальних закладiв;

•          пiдвищення компетентностi управлiнцiв усiх рiвнiв;

•          бiльш широке залучення до управлiнської дiяльностi тала-новитої молодi, жiнок, а також виховання лiдерiв у сферi освiти.

XI. Економiка освiти

24.       Сучасна економiка освiти повинна створити сталi передумо-

ви для розвитку всiх напрямiв галузi з метою формування високого

освiтнього рiвня Українського народу.

Досягнення цiєї мети передбачає виконання таких завдань:

•          визначення фiнансування освiти як прiоритетного напряму видаткiв бюджетiв усiх рiвнiв;

•          формування багатоканальної системи фiнансового забезпе-чення освiти;

•          фiнансування державою здобуття дошкiльної, повної загаль-ної середньої та професiйно-технiчної освiти в державних i кому-нальних навчальних закладах у обсязi, визначеному державними стандартами;

•          стимулювання iнвестицiй юридичних i фiзичних осiб у роз-виток освiти;

•          створення сучасної системи нормування та оплати працi у галузi освiти;

•          визначення прiоритетних напрямiв фiнансування освiти i концентрацiя фiнансових ресурсiв для їх реалiзацiї;

•          забезпечення ефективного використання коштiв на функцiонування та розвиток освiти.

25.       Обсяги фiнансування освiти i науки мають задовольняти по-

треби особистостi й суспiльства в якiснiй освiтi. Держава поступово

збiльшуватиме видатки на освiту та доводитиме їх до середнiх показ-

никiв європейських держав.

Ефективнiсть використання фiнансових ресурсiв, спрямованих в освiту, забезпечуватиметься на основi встановлення та неухильно-го дотримання таких базових принципiв її фiнансування:

•          поступовий перехiд до формування видаткiв державного та мiсцевих бюджетiв на освiту на основi встановлених нормативiв;

•          чiтке розмежування бюджетного та позабюджетного фiнан-сування дiяльностi навчальних закладiв;

•          забезпечення пiдзвiтностi та прозоростi використання коштiв;

•          забезпечення формування державного замовлення на пiдго-товку фахiвцiв у професiйно-технiчних та вищих навчальних закла-дах рiзних форм власностi на конкурснiй основi з урахуванням якостi освiтнiх послуг;

•          здiйснення економiчної дiяльностi навчальними закладами на засадах неприбутковостi.

26.       Основними джерелами фiнансового забезпечення освiти є:

•          кошти державного та мiсцевих бюджетiв;

•          кошти юридичних i фiзичних осiб, громадських органiзацiй та фондiв, у тому числi благодiйнi внески i пожертвування;

•          кошти вiд надання навчальними закладами додаткових освiтнiх та iнших послуг;

•          гранти;

•          кредити на розвиток навчальних закладiв усiх рiвнiв та здо-буття освiти;

ДОДАТКИ

•          кошти вiд здiйснення навчальними закладами економiчної

дiяльностi, регламентованої державою.

27.       Основними заходами, спрямованими на удосконалення еко-

номiчної моделi освiти, мають стати:

•          полiпшення технологiї формування видаткiв державного та мiсцевих бюджетiв на освiту, удосконалення системи кiлькiсних та якiсних показникiв для нормування зазначених видаткiв;

•          розроблення диференцiйованих стандартiв iнфраструктур-ного забезпечення навчальних закладiв рiзних типiв;

•          розроблення та запровадження диференцiйованих норма-тивiв витрат на здiйснення дiяльностi навчальними закладами;

•          запровадження змiшаного фiнансування iнновацiйних про-ектiв у галузi освiти, зокрема розроблення та запровадження ме-ханiзму пiльгового оподаткування доходiв фiзичних осiб, якi спря-мовують власнi кошти на оплату навчання;

•          удосконалення правового пiдґрунтя для приватного фiнан-сування дiяльностi навчальних закладiв;

•          проведення органами управлiння освiтою (державними та мiсцевими) монiторингу iнвестування навчальних закладiв;

•          запровадження спiльного державного та громадського кон-тролю за формуванням i виконанням бюджетiв навчальних закладiв;

•          застосування енерго- i теплозберiгаючих технологiй, ощад-ливе використання та розподiл ресурсiв, що спрямовуються на освiту;

•          модернiзацiя мережi навчальних закладiв.

XII. Освiта i наука

28.       Поєднання освiти i науки є умовою модернiзацiї системи

освiти, головним чинником її дальшого розвитку, що забезпечується:

•          постiйним збiльшенням обсягiв фiнансування науки вiдповiдно до потреб її випереджального розвитку;

•          фундаменталiзацiєю освiти, iнтенсифiкацiєю наукових дослiджень у вищих навчальних закладах, науково-дослiдних уста-новах Академiї педагогiчних наук України;

•          розвитком освiти на основi новiтнiх наукових i техно-логiчних досягнень;

•          iнновацiйною освiтньою дiяльнiстю у навчальних закладах усiх типiв, рiвнiв акредитацiї та форм власностi;

•          правовим захистом освiтнiх iнновацiй та результатiв науко-во-педагогiчної дiяльностi як iнтелектуальної власностi;

•          запровадженням наукової експертизи державних стандартiв освiти, пiдручникiв, iнновацiйних систем навчання та виховання;

•          залученням до наукової дiяльностi обдарованої учнiвської та студентської молодi, педагогiчних працiвникiв;

•          поглибленням спiвпрацi та кооперацiї навчальних закладiв i наукових установ, широким залученням до навчально-виховного процесу та дослiдницької роботи в навчальних закладах учених Нацiональної академiї наук України та галузевих академiй;

•          створенням науково-iнформацiйного простору, насамперед для дiтей та молодi, використанням для цього нових комунiкацiйно-iнформацiйних засобiв;

•          запровадженням цiльових програм, що сприяють iнтеграцiї освiти i науки;

•          випереджальним розвитком педагогiчної та психологiчної науки, вiднесенням їх до прiоритетних напрямiв розвитку науки в Українi.

XIII. Пiдготовка педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв

29. Пiдготовка педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв, їх професiйне вдосконалення — важлива умова мо-дернiзацiї освiти. Для пiдтримки педагогiчних i науково-педа-гогiчних працiвникiв, пiдвищення їх вiдповiдальностi за якiсть про-фесiйної дiяльностi держава забезпечує:

•          розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази професiйної дiяльностi педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв;

•          прогнозування та задоволення потреб суспiльства у зазначе-них працiвниках;

•          розвиток конкурентоспроможної системи навчальних за-кладiв, в яких проводиться пiдготовка, перепiдготовка та пiдвищен-ня квалiфiкацiї педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв;

•          розроблення та запровадження державних стандартiв педа-гогiчної освiти рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв i державних стандартiв пiслядипломної педагогiчної освiти;

•          оволодiння педагогiчними працiвниками сучасними iнфор-мацiйними технологiями;

•          перiодичне оновлення i взаємоузгодження змiсту пiдготов-ки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї педагогiчних працiвникiв;

ДОДАТКИ

•          впровадження системи цiльового державного фiнансування пiдготовки педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв та їх професiйного вдосконалення;

•          полiпшення системи стимулювання професiйного зростання педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв, можливiсть вив-чення iноземних мов.

30.       Держава забезпечує умови для пiдвищення престижу та

соцiального статусу педагогiчних i науково-педагогiчних

працiвникiв, створює систему професiйного вiдбору молодi до ви-

щих педагогiчних навчальних закладiв.

XIV. Соцiальнi гарантiї учасникiв навчального процесу

31.       Забезпечення умов для педагогiчної, науково-педагогiчної та

наукової дiяльностi педагогiчних i науково-педагогiчних

працiвникiв, умов для навчання учнiв i студентiв, а також соцiально-

го захисту учасникiв навчально-виховного процесу є найваж-

ливiшим напрямом державної полiтики у галузi освiти. Громадянам,

якi навчаються, гарантується:

•          захист життя, збереження здоров’я, фiзичне виховання;

•          регулярне безоплатне пiдвезення у сiльськiй мiсцевостi до мiсця навчання i додому дiтей дошкiльного вiку, учнiв та педа-гогiчних працiвникiв;

•          пiльговий проїзд студентiв у громадському транспортi;

•          надання адресної допомоги, академiчних i соцiальних сти-пендiй;

•          здiйснення заходiв щодо профiлактики бездоглядностi i пра-вопорушень серед дiтей, учнiвської та студентської молодi, їх соцiальної реабiлiтацiї у суспiльствi;

•          працевлаштування випускникiв, якi навчалися за держав-ним замовленням.

32.       Держава поступово пiдвищує соцiальнi витрати на систему

освiти, проведення активної соцiальної полiтики.

Бюджетнi ресурси спрямовуються на забезпечення першочерго-вих соцiальних видаткiв: на виплату заробiтної плати та пенсiй педа-гогiчним i науково-педагогiчним працiвникам, стипендiй, а також на соцiальну пiдтримку учнiв i студентiв.

Держава сприяє розширенню застосування договiрного регулю-вання умов оплати працi, додаткових соцiальних гарантiй на пiдставi положень генеральної, галузевої, регiональної угод, колективних до-говорiв.

33.       Держава, виходячи з можливостей бюджету i реальної еко-

номiчної ситуацiї, сприяє забезпеченню для педагогiчних i науково-

педагогiчних працiвникiв:

•          ефективного медичного обслуговування;

•          встановлення i дотримання науково обґрунтованих норм на-вчального навантаження, тривалостi робочого часу та основної щорiчної вiдпустки;

•          перiодичного стажування у наукових центрах, навчальних закладах та на виробництвi;

•          диференцiацiї оплати працi вiдповiдно до рiвня про-фесiоналiзму, квалiфiкацiйної категорiї та педагогiчного звання, на-укового ступеня та вченого звання;

•          встановлення педагогiчним працiвникам фiксованих доплат для придбання навчальної та науково-методичної лiтератури;

•          виплати одноразової допомоги педагогiчним працiвникам, якi призначаються на посаду вперше.

34.       Держава створює умови для встановлення педагогiчним

працiвникам пенсiйного забезпечення на рiвнi 80—90 вiдсоткiв їх за-

робiтної плати.

XV. Мiжнародне спiвробiтництво та iнтеграцiя у галузi освiти

35.       Стратегiчним завданням державної освiтньої полiтики є

вихiд освiти, набутої в Українi, на ринок свiтових освiтнiх послуг,

поглиблення мiжнародного спiвробiтництва, розширення участi на-

вчальних закладiв, учених, педагогiв i вчителiв, учнiв, студентiв у

проектах мiжнародних органiзацiй та спiвтовариств.

Держава сприяє розвитку спiвробiтництва навчальних закладiв на дво- i багатостороннiй основi з мiжнародними органiзацiями та установами (ЮНЕСКО, ЮНIСЕФ, Європейським Союзом, Радою Європи), Свiтовим банком, зарубiжними освiтянськими фондами, iншими мiжнародними органiзацiями.

36.       Iнтеграцiя вiтчизняної освiти у мiжнародний освiтнiй

простiр базується на таких засадах:

•          прiоритет нацiональних iнтересiв;

•          збереження та розвиток iнтелектуального потенцiалу нацiї;

•          миротворча спрямованiсть мiжнародного спiвробiтництва;

•          системний i взаємовигiдний характер спiвробiтництва;

•          толерантнiсть в оцiнюваннi здобуткiв освiтнiх систем за-рубiжних країн та адаптацiї цих здобуткiв до потреб нацiональної си-стеми освiти.

ДОДАТКИ

37.       Основними шляхами монiторингу та використання за-

рубiжного досвiду в галузi освiти є:

•          проведення спiльних наукових дослiджень, спiвробiтництво з мiжнародними фондами;

•          проведення мiжнародних наукових конференцiй, семiнарiв, симпозiумiв; сприяння участi педагогiчних та науково-педагогiчних працiвникiв у вiдповiдних заходах за кордоном;

•          освiтнi i науковi обмiни, стажування та навчання за кордо-ном учнiв, студентiв, педагогiчних i науково-педагогiчних працiвникiв;

•          аналiз, вiдбiр, видання та розповсюдження кращих зразкiв зарубiжної наукової i навчальної лiтератури.

38.       Центральнi та мiсцевi органи управлiння освiтою, Академiя

педагогiчних наук України, а також навчальнi заклади всiх рiвнiв

сприяють мiжнароднiй мобiльностi учасникiв навчально-виховного

процесу, забезпечують розвиток системи пiдготовки фахiвцiв для за-

рубiжних країн на компенсацiйних засадах, створюють фiлiї вищих

навчальних закладiв України, їх пiдготовчих факультетiв i вiддiлень

за кордоном; забезпечують визнання за кордоном документiв про

освiту, що видаються в Українi.

Для досягнення цiєї мети необхiдно забезпечити:

•          розроблення та реалiзацiю державної програми пiдготовки i закрiплення квалiфiкованих кадрiв для розширення мiжнародного спiвробiтництва у галузi освiти, органiзацiю їх постiйного навчання та пiдвищення квалiфiкацiї;

•          виконання цiльових iнновацiйних програм, спрямованих на розширення участi України у спiвробiтництвi на мiжнародному рин-ку освiтнiх послуг;

•          фiнансову та консультацiйну пiдтримку.

39.       Освiта в Українi є вiдкритим соцiальним iнститутом.

Суб’єкти системи освiти спiвпрацюють з мiжнародними iнсти-

туцiями та органiзацiями, якi для здiйснення своєї дiяльностi покли-

канi залучати педагогiв, дiтей та молодь з метою набуття ними

соцiальної компетентностi й досвiду у питаннях взаєморозумiння,

толерантностi, побудови спiльного європейського дому, культурного

рiзноманiття i водночас для збереження та примноження власних

культурних надбань.

Беручи участь у проектах i програмах Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського Союзу, ЮНIСЕФ та iнших мiжнародних ор-

ганiзацiй, суб’єкти нацiональної системи освiти не тiльки отримува-тимуть доступ до iнформацiї про шляхи, засоби i методи розвитку гуманiтарної сфери, але й зможуть демонструвати i пропонувати на мiжнародному ринку освiтнi технологiї та власнi напрацювання.

40.       Держава сприяє залученню додаткових ресурсiв для ство-рення нових потужних каналiв iнформацiйного обмiну з усiма країнами свiту, розширенню iнформацiйної бази нацiональної систе-ми освiти, забезпеченню можливостi використання свiтових банкiв iнформацiї.

41.       Як важливий засiб утвердження авторитету України на мiжнароднiй аренi, розвитку мiжнародного спiвробiтництва та залу-чення додаткових джерел фiнансування освiти держава розглядає можливiсть збiльшення обсягiв пiдготовки спецiалiстiв з числа iно-земцiв та осiб без громадянства.

XVI. Очiкуванi результати

42.       Реалiзацiя Нацiональної доктрини забезпечить перехiд до

нового типу гуманiстично-iнновацiйної освiти, що сприятиме iстот-

ному зростанню iнтелектуального, культурного, духовно-морально-

го потенцiалу особистостi та суспiльства. В результатi цього вiдбу-

дуться потужнi позитивнi змiни у системi матерiального вироб-

ництва та духовного вiдродження, структурi полiтичних вiдносин,

побутi i культурi.

Зростуть самостiйнiсть i самодостатнiсть особистостi, її творча активнiсть, що змiцнить демократичнi основи громадянського суспiльства i прискорить його розвиток.

Активiзуються процеси нацiональної самоiдентифiкацiї особис-тостi, пiдвищиться її громадянський авторитет, а також статус гро-мадянина України у мiжнародному соцiокультурному середовищi.

Освiта, здобута в Українi, стане конкурентоспроможною в євро-пейському та свiтовому освiтньому просторi, а людина — захищеною i мобiльною на ринку працi.

Зростаючий освiтнiй потенцiал суспiльства забезпечить впрова-дження новiтнiх виробничих та iнформацiйних технологiй, що дасть змогу протягом наступних 10—15 рокiв скоротити вiдставання у тем-пах розвитку, а надалi iстотно наблизитися до рiвня i способу ор-ганiзацiї життєдiяльностi розвинутих країн свiту.

Випереджальний розвиток освiти забезпечить рiвень життя, гiдний людини XXI столiття.