Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Додаток 8 : Світовий ринок послуг : Бібліотека для студентів

Додаток 8


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

магниевый скраб beletage

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про вищу освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 20, ст.134 )

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 380-IV () від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86

N 1004-IV () від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.9

N 1158-IV () від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67

N 1344-IV () від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250)

(Щодо визнання неконституційними окремих положень див.

Рішення Конституційного Суду

N 14-рп/2004 () від 07.07.2004)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2229-IV () від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103

N 2505-IV () від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267

N 3074-IV () від 04.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.72)

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян Ук-раїни. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші заса-ди функціонування системи вищої освіти, створює умови для само-реалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та їх визначення

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищо-му навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грун-тується на повній загальній середній освіті й завершується здобут-тям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

зміст вищої освіти — обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світогляд-них і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі на-вчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;

зміст навчання — структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;

державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади — становлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю;

нормативний термін навчання — термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;

стандарт вищої освіти — сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання;

освітній рівень вищої освіти — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;

освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти — характеристи-ка вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов’язки (роботи) певного рівня професійної діяльності;

рівень професійної діяльності — характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов’язків (робіт), які виконує фахівець;

професійна підготовка — здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю;

вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, ре-алізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та норматив-них вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науко-во-технічну діяльність;

ДОДАТКИ

вищий навчальний заклад державної форми власності — вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з дер-жавного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автоном-ної Республіки Крим, — вищий навчальний заклад, заснований орга-нами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюдже-ту Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;

вищий навчальний заклад комунальної форми власності–ви-щий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим орга-нам влади;

вищий навчальний заклад приватної форми власності — вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядко-ваний власнику (власникам);

освітня діяльність — діяльність, пов’язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа;

ліцензування — процедура визнання спроможності вищого на-вчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо ка-дрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпе-чення;

ліцензований напрям — напрям, за яким вищий навчальний за-клад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

ліцензована спеціальність — спеціальність відповідного освітньо — кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний за-клад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитація — процедура надання вищому навчальному закла-ду певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стан-дартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового,на-уково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

рівень акредитації — рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здо-буттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитований напрям — напрям, за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитована спеціальність — спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов’яза-ну із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

акредитований вищий навчальний заклад — вищий навчальний заклад, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими;

якість вищої освіти — сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задо-вольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

якість освітньої діяльності — сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту

Законодавство України про вищу освіту базується на Консти-туції України () і складається з законів України “Про освіту” (), “Про наукову і науково-технічну діяльність” (), цього Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Якщо міжнародними договорами України, згода на обов’яз-ковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про вищу освіту, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти

1.         Державна політика у галузі вищої освіти визначається Вер-ховною Радою України.

2.         Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на прин-ципах:

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним гро-мадянином України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

ДОДАТКИ

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему ви-щої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій ук-раїнської вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних на-прямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та про-фесійної підготовки фахівців.

3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпе-чується шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх

можливостей для отримання вищої освіти;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних за-кладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавст-вом;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на ос-нові спеціальних освітніх технологій.

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1.         Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу

освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

2.         Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні

на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім

права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюд-жету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжна-родними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верхов-ною Радою України.

Стаття 5. Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах Мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визна-чається відповідно до Конституції України () та закону України про мови.

Розділ II СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ Стаття 6. Структура вищої освіти

1.         До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-

кваліфікаційні рівні:

1)         освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

2)         освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

2.         У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і

спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних

рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програ-

мами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня ово-

лодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для май-

бутньої професійної діяльності.

Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти

1.         Неповна вища освіта-освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

2.         Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

ДОДАТКИ

3.         Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визна-чають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

4.         Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний доку-мент про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверд-жується спеціально уповноваженим центральним органом виконав-чої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

1.         Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень ви-

щої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здо-

була неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для

здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяль-

ності, що передбачені для первинних посад у певному виді еко-

номічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації. (Частину першу статті 8 доповнено абзацом другим згідно із Зако-ном N 1158-IV () від 11.09.2003)

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одно-часно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки мо-лодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

2.         Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо-

би, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову ви-

щу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо уза-

гальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань

та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що перед-

бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня мо-лодшого спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програ-мою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціаль-ностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

3.         Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здо-була повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді еко-номічної діяльності.

4.         Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти осо-би, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для вико-нання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного ха-рактеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програ-мою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають пра-во за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

5.         Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів

спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спря-

мувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої

освіти.

Стаття 9. Документи про вищу освіту

1. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здо-буття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:

диплом молодшого спеціаліста;

диплом бакалавра;

диплом спеціаліста;

диплом магістра.

ДОДАТКИ

Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про ви-щу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності). (Абзац сьомий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV () від 11.09.2003)

Для осіб, які навчалися за кошти державного бюджету, доку-менти про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України. (Установити, що у 2004 році положення і норми, передбачені абзацом восьмим частини першої статті 9 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV () від 27.11.2003)

2. Особи, відраховані із вищого навчального закладу до завер-шення навчання за освітньо-професійними програмами, отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим цент-ральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.

Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта — спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та на-ступності освіти і включає:

перепідготовку — отримання іншої спеціальності на основі здо-бутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

спеціалізацію — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов’язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

розширення профілю (підвищення кваліфікації) — набуття осо-бою здатностей виконувати додаткові завдання та обов’язки в межах спеціальності;

стажування — набуття особою досвіду виконання завдань та обов’язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла держав-ну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.

Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними за-кладами післядипломної освіти або структурними підрозділами ви-щих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів.

Розділ III СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 11. Система стандартів вищої освіти

1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стан-дарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти ви-щої освіти вищих навчальних закладів.

Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

2.         Державний стандарт вищої освіти містить складові:

перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційни-

ми рівнями;

перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

3.         Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих на-

вчальних закладів;

освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої освіти.

4.         Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять

складові:

перелік спеціалізацій за спеціальностями;

варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик ви-пускників вищих навчальних закладів;

ДОДАТКИ

варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

навчальні плани;

програми навчальних дисциплін.

5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них, а також здійснення контролю за їх дотриманням визна-чається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти

1.         Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційни-ми рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

2.         Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають непо-вторювані узагальнені об’єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

 

3.         Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а та-кож вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знан-ня української мови.

4.         Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

5.         Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-

кваліфікаційними рівнями, вимоги до освітніх та освітньо-

кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом

Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого цент-

рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, погодже-

ним із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої

влади у галузі праці та соціальної політики.

Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого цент-рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти

1.         Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого

навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної

підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки

держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих

якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності

й умінь для їх реалізації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за по-годженням із спеціально уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

2.         Освітньо-професійна програма підготовки визначає норма-

тивний термін та нормативну частину змісту навчання за певним на-

прямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного

рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й про-

фесійної підготовки фахівця.

Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки молодшого спеціаліста для осіб, які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією, зменшується на один рік.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки бакалавра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до на-пряму підготовки бакалавра спеціальністю, може зменшуватися до двох років.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною про-грамою підготовки магістра для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю, не може перевищувати одного року.

Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветериДОДАТКИ

нарно-медичного спрямувань визначається відповідним централь-ним органом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із спеціально уповноваже-ним центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчаль-ними закладами іноземних держав, що передбачають взаємовизнан-ня документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання, такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним ор-ганом виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, за погодженням із

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандар-тизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стан-дартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

1.         Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціально-стями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у за-собах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

2.         Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних про-грам підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпе-чують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.

Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характерис-тик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм підготовки, засобів діагностики якості вищої освіти, на-вчальних планів, програм навчальних дисциплін визначається ви-щим навчальним закладом у межах структури та форми, встановле-них спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3.         Навчальні плани визначають графік навчального процесу, пе-

релік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми

навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми прове-

дення підсумкового контролю.

4.         Програми навчальних дисциплін визначають їх інфор-

маційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік реко-

мендованих підручників, інших методичних та дидактичних ма-

теріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики

успішності навчання.

5.         Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розроб-

ляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-про-

фесійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого

навчального закладу.

Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, науково-методичними установами та вищими навчальними заклада-ми. Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підго-товку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповіда-ти змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти.

Розділ IV УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 16. Система вищої освіти

Систему вищої освіти складають:

вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Стаття 17. Управління у галузі вищої освіти

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

здійснює державну політику у галузі вищої освіти;

організує розроблення та здійснення відповідних загальнодер-жавних та інших програм;

ДОДАТКИ

у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з пи-тань вищої освіти;

забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки;

іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

Вищою атестаційною комісією України;

органами влади Автономної Республіки Крим;

органами місцевого самоврядування;

власниками вищих навчальних закладів;

органами громадського самоврядування.

Стаття 18. Повноваження спеціально уповноваженого цент-рального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, інших цен-тральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядку-ванні вищі навчальні заклади

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:

здійснює аналітично-прогностичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробни-чої та невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;

розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;

визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забез-печення вищих навчальних закладів;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотри-манням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування; здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до йо-го компетенції;

здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних за-кладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;

сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних за-кладів;

затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;

погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності, підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Ав-тономної Республіки Крим, та вищих навчальних закладів кому-нальної форми власності;

організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;

погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педа-гогічних та вчених звань;

разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами ісцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми влас-ності, забезпечує реалізацію державної олітики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування; здійснює інші повноваження, передбачені законом. 2. Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально упов-новаженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки:

ДОДАТКИ

беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти, науки, професійної підготовки кадрів;

беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів;

сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;

організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів;

затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки стату-ти підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є обов’яз-ковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади Ав-тономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів неза-лежно від форм власності.

Стаття 19. Повноваження Вищої атестаційної комісії України

1. Вища атестаційна комісія України забезпечує виконання дер-жавних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Вища атестаційна комісія України:

формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;

формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізова-них вчених рад;

розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів, вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів ви-щої кваліфікації;

забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають науковий ступінь кандидата або доктора наук і вчене звання старшого наукового співробітника;

формує мережу експертних рад;

проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових сту-пенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшо-го наукового співробітника;

затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присуд-ження наукових ступенів і рішення вчених (наукових, науково-технічних, технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також скасовує їх у разі невиконання дер-жавних вимог при атестації наукових і науково- дагогічних кадрів вищої кваліфікації;

вирішує в установленому порядку питання переатестації науко-вих і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітни-ка, оформлення й видачі дипломів і атестатів, а також розглядає апе-ляції;

присвоює вчене звання старшого наукового співробітника;

здійснює співробітництво з державними органами інших країн з питань, що належать до компетенції Вищої атестаційної комісії Ук-раїни;

вирішує в установленому порядку питання взаємовизнання до-кументів про присудження наукових ступенів та присвоєння вчено-го звання старшого наукового співробітника;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2. Акти Вищої атестаційної комісії України, прийняті в межах її повноважень, є обов’язковими для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, установ, в системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню наукових ступенів канди-дата і доктора наук та діють вчені (наукові, науково-технічні, технічні) ради, що приймають рішення про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Стаття 20. Повноваження органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади Органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні

заклади, в межах своєї компетенції:

забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;

вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики, економіки, освіти і науки та іншим цен-ДОДАТКИ

тральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядку-ванні вищі навчальні заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;

подають до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формуван-ня мережі вищих навчальних закладів;

затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки стату-ти підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів, їх соціальному захисту;

залучають у порядку, передбаченому законом, підприємства, ус-танови, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.

Стаття 21. Повноваження власника (власників) вищого на-вчального закладу

1.         Повноваження власника (власників) щодо управління вищим

навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищо-

го навчального закладу. Власник (власники) вищого навчального за-

кладу:

розробляє статут вищого навчального закладу;

організовує ліцензування вищого навчального закладу;

призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону;

здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю ви-щого навчального закладу;

здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішен-ням про заснування вищого навчального закладу;

приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого на-вчального закладу;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

2.         Власник (власники) здійснює (здійснюють) права, передба-

чені частиною першою цієї статті, щодо управління вищим навчаль-

ним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган

(особу).

Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (осо-ба) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому ко-легіальному органу громадського самоврядування вищого навчаль-ного закладу.

Розділ V ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ Стаття 22. Мета і головні завдання діяльності вищого навчаль-ного закладу

1.         Основною метою діяльності вищого навчального закладу є за-

безпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти,

підготовка фахівців для потреб України.

2.         Головними завданнями вищого навчального закладу є:

здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпе-

чує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних

рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої, мистець-кої, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третьо-го та четвертого рівнів акредитації;

вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і спри-яння працевлаштуванню випускників;

забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, ви-ховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України ( );

підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу

1.         Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокрем-лене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих не-майнових прав і мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

2.         Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійсню-ють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-ви-робничої діяльності вищого навчального закладу.

3.         Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому поряд-ку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об’єднаннями. Всі учасники ком-плексу зберігають статус юридичних осіб.

4.         У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм

власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчан-

ДОДАТКИ

ня за державним замовленням, повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів, прийнятих на навчання на перший курс.

Стаття 24. Рівні акредитації вищих навчальних закладів

Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних за-кладів:

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за на-прямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностя-ми освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окреми-ми спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації — ви-щий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціаль-ностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1) університет — багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фун-даментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науко-во-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кад-рового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, техно-логічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культу-рологічні тощо) університети;

2)         академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акре-дитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, вироб-ництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3)         інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методич-ну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадро-вого та матеріально-технічного забезпечення;

4)         консерваторія (музична академія) — вищий навчальний за-клад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, про-водить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5)         коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акреди-тації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третьо-го або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структур-ним підрозділом вищого навчального закладу третього або четверто-го рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-на-уково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

6)         технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального за-кладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечен-ня.

ДОДАТКИ

Стаття 26. Національний вищий навчальний заклад

Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня ак-редитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.

Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

укладати державні контракти з виконавцями державного замов-лення для потреб вищого навчального закладу;

приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;

вносити пропозиції щодо передачі об’єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управ-ляти державним майном, у комунальну власність та передачі об’єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;

виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищо-му навчальному закладу;

встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професо-ра вищого навчального закладу;

визначати та встановлювати власні форми морального та ма-теріального заохочення працівників вищого навчального закладу.

У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад ке-рується цим Законом.

Стаття 27. Створення, реорганізація та ліквідація вищого на-вчального закладу

1. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних за-кладів першого і другого рівнів акредитації державної форми влас-ності здійснюється спеціально уповноваженим центральним орга-ном виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральни-ми органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Створення, реорганізація та ліквідація ви-щих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Рес-публіки Крим.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних за-кладів комунальної форми власності здійснюється органами місце-вого самоврядування.

Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних за-кладів приватної форми власності здійснюється їх власником (влас-никами).

2.         Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації

відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою

спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у

галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні

підрозділи.

Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на тери-торії України.

Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іно-земних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

3.         Мережа вищих навчальних закладів державної і комунальної

форм власності визначається Кабінетом Міністрів України

відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у

них.

4.         Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту.

Статут вищого навчального закладу має містити:

повну назву, юридичну адресу, дату прийняття рішення про

створення;

права та обов’язки власника (власників);

обсяг цивільної правоздатності вищого навчального закладу;

обсяг основних засобів (розмір статутного фонду), наданих власником (власниками);

порядок утворення, діяльності та повноваження органів уп-равління вищим навчальним закладом, права та обов’язки керівника;

порядок обрання представників до органів громадського само-врядування;

джерела надходження та порядок використання коштів та іншо-го майна вищого навчального закладу;

порядок звітності, контролю за здійсненням фінансово-госпо-дарської діяльності;

ДОДАТКИ

концепцію освітньої діяльності;

порядок внесення змін до статуту вищого навчального закладу; порядок реорганізації та ліквідації вищого навчального закладу. Стаття 28. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація на-прямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

1.         Освітня діяльність на території України здійснюється вищи-

ми навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у по-

рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготов-ки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юри-дичні адреси.

Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої вла-ди у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального за-кладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.

Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закла-дам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-ме-тодичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваже-ним центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закла-ду видана ліцензія втрачає чинність.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціаль-но уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

2.         За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та ви-

щих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, вста-

новленому Кабінетом Міністрів України.

У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адре-си.

У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального за-кладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридич-на адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального за-кладу здійснюється спеціально уповноваж