Додаток 7


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про освіту

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451)

(Вводиться в дію Постановою ВР

N 1144-XII () від 04.06.91, ВВР, 1991, N 34, ст.452)

(Із змінами, внесеними згідно з Декретами

N від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76

N від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93

Законами

N 3180-XII () від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277

N від 30.06.94, ВВР, 1994, N 29, ст.258

N від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376

N від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404

N від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст. 11

N від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71)

(В редакції Закону N від 23.03.96, ВВР, 1996, N 21, ст. 84)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст. 62

N 178-XIV () від 14.10.98, ВВР, 1998, N 48, ст.294)

(Додатково див. Закон N 2120-III () від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2-3, ст.10)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 2628-III () від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 49, ст.259

N 2887-III () від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 11, ст. 80

N 2905-III () від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92

N 380-IV () від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86

N 1158-IV () від 11.09.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67

N 1344-IV () від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250

N 1377-IV () від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228

N 1694-IV () від 20.04.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.83

N 1801-IV () від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493

N 2285-IV () від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162

N 2505-IV () від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267

N 3167-IV ( ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.104 N 3235-IV () від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96)

(У тексті Закону слова “заклади освіти” в усіх відмінках

замінено словами “навчальні заклади” у відповідному

відмінку згідно із Законом N 1158-IV () від 11.09.2003)

Освіта — основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, фор-мування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збага-чення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного по-тенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Законодавство України про освіту

Законодавство України про освіту базується на Конституції Ук-раїни () і складається з цього Закону, інших актів законодавства Ук-раїни.

Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту

Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, на-укової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру за-нять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

ДОДАТКИ

розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екс-тернатом, а також педагогічним патронажем.

2.         Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, сту-дентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчан-ня і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3.         Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4.         Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають

освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законо-

давства та міжнародних договорів.

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

1.         Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-еко-номічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

2.         Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого само-врядування.

Стаття 5. Державний контроль за діяльністю навчальних за-кладів

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів неза-лежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення ре-алізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державний кон-троль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію навчальних за-кладів при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є:

доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських ду-ховних цінностей;

органічний зв’язок із світовою та національною історією, куль-турою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв’язок з освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти;

поєднання державного управління і громадського самовряду-вання в освіті.

Стаття 7. Мова освіти

Мова освіти визначається Конституцією України, Законом Ук-раїнської РСР “Про мови в Українській РСР” ().

Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у навчальних закладах

1.         Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних ор-ганізацій.

2.         Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допус-кається.

3.         Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України (), не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.

4.         Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у на-вчальних закладах первинні осередки об’єднань громадян, членами яких вони є.

Стаття 9. Навчальні заклади і церква (релігійні організації) Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відо-кремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський ха-рактер, крім навчальних закладів, заснованих релігійними ор-ганізаціями.

ДОДАТКИ

Стаття 10. Управління освітою

1.         В Україні для управління освітою створюються система дер-

жавних органів управління і органи громадського самоврядування.

2.         Органи управління освітою і громадського самоврядування

діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 11. Органи управління освітою

До державних органів управління освітою в Україні належать:

Міністерство освіти України;

міністерства і відомства України, яким підпорядковані на-вчальні заклади;

Вища атестаційна комісія України;

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Стаття 12. Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні за-клади

1. Міністерство освіти України є центральним органом держав-ної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Міністерство освіти України:

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, на-уки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінан-сового забезпечення навчальних закладів;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотри-манням державних стандартів освіти, державне інспектування;

забезпечує зв’язок із навчальними закладами, державними орга-нами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

проводить акредитацію вищих та професійно-технічних на-вчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкуван-ня, видає їм ліцензії, сертифікати;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою;

розробляє умови прийому до навчальних закладів;

забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літера-тури;

розробляє проекти положень про навчальні заклади, що затвер-джуються Кабінетом Міністрів України;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педа-гогічних та вчених звань;

разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядко-вані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Рес-публіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодав-ства про освіту в усіх навчальних закладах незалежно від форм влас-ності та підпорядкування;

здійснює керівництво державними навчальними закладами.

Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його по-вноважень, є обов’язковими для міністерств і відомств, яким підпо-рядковані навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної Рес-публіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та ор-ганів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів уп-равління освітою, навчальних закладів незалежно від форм влас-ності.

Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює на-уково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального проце-су і в позанавчальний час. (Частину першу статті 12 доповнено абза-цом згідно із Законом N 178-XIV () від 14.10.98)

2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні за-клади, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акре-дитації навчальних закладів, здійснюють контрольні функції по до-триманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв’язок із на-вчальними закладами та державними органами інших країн з пи-тань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні за-клади, прийняті у межах їх компетенції, є обов’язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самовряду-вання, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів відповідного профілю незалежно від форм власності.

1. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених

ДОДАТКИ

до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади.

4. Інші повноваження Міністерства освіти України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади, визна-чаються положеннями про них.

Стаття 13. Повноваження Вищої атестаційної комісії України

Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атес-тацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання стар-шого наукового співробітника.

Положення про Вищу атестаційну комісію України затверд-жується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Повноваження місцевих органів державної виконав-чої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти

1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місце-вого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції:

встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти Ук-раїни мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування на-вчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комуналь-ною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, госпо-дарське обслуговування;

здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, кон-тролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних за-кладах;

вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклу-вання батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників;

організовують професійне консультування молоді та продук-тивну працю учнів;

визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо дер-жавного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону;

вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з надан-ням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або поз-бавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну се-редню освіту. (Частину першу статті 14 доповнено абзацом згідно із Законом N 3167-IV () від 01.12.2005)

2. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи уп-равління освітою, діяльність яких спрямовується на:

управління навчальними закладами, що є комунальною власністю; організацію навчально-методичного забезпечення на-вчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педа-гогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, вста-новленому Міністерством освіти України;

координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей;

визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні

кадри, укладання договорів на їх підготовку;

контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повнова-жень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним орга-нам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Державні стандарти освіти

1.         Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту,

обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є ос-

новою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня грома-

дян незалежно від форм одержання освіти.

Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та переза-твердженню не рідше як один раз на 10 років.

2.         Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимо-

гам визначається засновником навчального закладу, Міністерством

ДОДАТКИ

освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, Міністерствами і відомствами, яким підпорядкованіт навчальні за-клади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензуван-ня, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у по-рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3.         За результатами ліцензування Міністерство освіти України,

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи

управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним

закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення

освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановлен-

ням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями

обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методично-

му та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до держав-

ного реєстру навчальних закладів.

Невиконання або грубе порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недо-стовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупи-нення дії або анулювання ліцензії.

4.         За результатами акредитації вищих навчальних закладів, за-

кладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з

міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади:

визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціально-стями), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

встановлює рівень акредитації навчального закладу;

надає певну автономію навчального закладу відповідно до отри-маного статусу;

інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяль-ності вищих навчальних закладів;

вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого навчального закладу з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

5.         За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних

та професійно-технічних навчальних закладів Міністерство освіти Ук-

раїни, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві орга-

ни управління освітою у межах своїх повноважень:

визначають відповідність освітніх послуг, які надаються на-вчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;

приймають рішення про створення спеціалізованих навчальних закладів: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо;

вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним навчальним закладам;

приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію навчальних закладів.

6. За особливі досягнення в роботі навчального закладу Прези-дентом України може бути надано статус національного навчально-го закладу.

Стаття 16. Органи громадського самоврядування в освіті

1.         Органами громадського самоврядування в освіті є:

загальні збори (конференція) колективу навчального закладу;

районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників,

з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим; Всеукраїнський з’їзд працівників освіти.

2.         Органи громадського самоврядування в освіті можуть

об’єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів

певного професійного спрямування.

3.         Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропо-

зиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішу-

ють у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науко-

во-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської

діяльності навчальних закладів.

Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти Ук-раїни за участю представників профспілок, всеукраїнських педа-гогічних (освітянських) об’єднань.

Стаття 17. Самоврядування навчальних закладів

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на:

самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності;

участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян;

визначення змісту компонента освіти, що надається навчальним закладом понад визначений державою обсяг;

прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інже-нерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами;

ДОДАТКИ

самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду за-робітної плати;

здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров’я, охорони праці в навчальних закладах.

Стаття 18. Умови створення навчальних закладів

1.         Навчальні заклади створюються органами державної вико-навчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, становами, організаціями незалежно від форм власності, громадяна-ми відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

2.         Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або кому-нальній власності, мають статус державного навчального закладу.

3.         Навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забез-печують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

4.         Потреба у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України.

Потреба в професійно-технічних навчальних закладах визна-чається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа — Міністерством освіти України.

Потреба в навчальних закладах, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчальних за-кладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5.         Діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6.         Навчальні заклади діють на підставі власних статутів, затвер-джених:

Міністерством освіти України стосовно навчальних закладів, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі;

міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані на-вчальні заклади, засновані на загальнодержавній власності, за пого-дженням з Міністерством освіти України;

Міністерством освіти України стосовно вищих навчальних за-кладів, заснованих на інших формах власності;

місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних навчальних за-кладів, що є комунальною власністю, і навчальних закладів (крім ви-щих навчальних закладів), заснованих на інших формах власності.

7. Навчальні заклади повинен мати власну назву, в якій обов’яз-ково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, ко-легіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Стаття 19. Наукове і методичне забезпечення освіти

Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють Міністер-ство освіти України, Національна Академія наук України, Академія педагогічних наук України, міністерства і відомства, яким підпоряд-ковані навчальні заклади, Міністерство освіти Автономної Рес-публіки Крим, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-ме-тодичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

Стаття 20. Керівник навчального закладу

1.         Навчальний заклад очолює його керівник (завідуючий, дирек-

тор, ректор, президент тощо).

2.         Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані Міністерству освіти України, обирають-ся за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до поряд-ку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3.         Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим міністерствам і відомствам України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду (за попереднім погодженням з Міністерством освіти України) відповідними міністер-ствами і відомствами України шляхом укладання з ними контракту.

2. Керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються Міністерством освіти Автономної Рес-публіки Крим, відповідними обласними, міськими, районними орга-нами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого само-врядування.

ДОДАТКИ

5.         Керівники навчальних закладів, заснованих на інших формах власності, призначаються їх засновниками або уповноваженими ни-ми органами за попереднім погодженням з відповідними органами управління освітою місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

6.         Керівники вищих навчальних закладів щорічно звітують пе-ред загальними зборами (конференцією) колективу навчального за-кладу.

Стаття 21. Психологічна служба в системі освіти

У системі освіти діє державна психологічна служба.

Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в на-вчальних закладах здійснюють практичні психологи. За своїм стату-сом практичні психологи належать до педагогічних працівників.

Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, їх адап-тації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Стаття 23. Участь діячів науки, культури та представників інших сфер діяльності у навчально-виховній роботі

Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням навчального закладу можуть брати участь у навчально-ви-ховній роботі, керівництві учнівськими, студентськими об’єднання-ми за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку учнівської, студентської молоді, подавати консультаційну допомогу педагогам.

Стаття 24. Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в сис-темі освіти забезпечується місцевими органами державної виконав-чої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється за-кладами Міністерства охорони здоров’я України, відомчими закла-дами охорони здоров’я відповідно до чинного законодавства.

Стаття 25. Організація харчування в навчальних закладах

Організація та відповідальність за харчування у державних на-вчальних закладах покладаються на місцеві органи державної вико-навчої влади та органи місцевого самоврядування, міністерства і

відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджет-них асигнувань.

Харчування у навчальних закладах інших форм власності ор-ганізовують засновник і керівник закладу.

Контроль та державний нагляд за якістю харчування покла-дається на органи охорони здоров’я.

Стаття 26. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчан-ня, праці та виховання

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Стаття 27. Документи про освіту

Випускнику державного або іншого акредитованого (атестова-ного) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розділ II СИСТЕМА ОСВІТИ

Стаття 28. Поняття системи освіти

Система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та са-моврядування в галузі освіти.

Стаття 29. Структура освіти

Структура освіти включає:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту;

позашкільну освіту;

професійно-технічну освіту;

вищу освіту;

післядипломну освіту;

аспірантуру;

докторантуру;

самоосвіту.

Стаття 30. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

1. В Україні встановлюються такі освітні рівні:

ДОДАТКИ

початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

2. В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступе-неву освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 31. Наукові ступені

1.         Науковими ступенями є:

кандидат наук;

доктор наук.

2.         Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються

спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, на-

укових установ та організацій у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Стаття 32. Вчені звання

1.         Вченими званнями є:

старший науковий співробітник;

доцент;

професор.

2.         Вчені звання старший науковий співробітник, доцент, профе-

сор присвоюються на основі рішень вчених рад вищих навчальних

закладів, наукових установ і організацій у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Стаття 33. Дошкільна освіта

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечен-ня фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, на-буття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Стаття 34. Дошкільні навчальні заклади

Дошкільними навчальними закладами є:

дошкільні навчальні заклади (ясла);

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки);

дошкільні навчальні заклади (дитячі садки);

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) компенсуючого типу;

будинки дитини;

дошкільні навчальні заклади (дитячі будинки) інтернатного ти-пу;

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) сімейного типу;

дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу;

дошкільні навчальні заклади (центри розвитку дитини);

дитячі будинки сімейного типу.

Прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за ба-жанням батьків або осіб, які їх замінюють.

(Стаття 34 в редакції Закону N 2628-III () від 11.07.2001)

Стаття 35. Загальна середня освіта

1.         Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток

дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову

підготовку, професійне самовизначення, формування загально-людської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдоскона-лення.

2.         Держава гарантує молоді право на отримання повної загаль-ної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’язковою і може отримуватись у різних типах навчальних закладів.

3.         За рахунок коштів підприємств, установ і організацій, батьків та інших добровільних внесків можуть вводитися додаткові на-вчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня.

Стаття 36. Середні навчальні заклади

1.         Основним видом середніх навчальних закладів є середня за-гальноосвітня школа трьох ступенів: перший — початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий — основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій — старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

2.         Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати ра-зом або самостійно.

3.         Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести- або семирічного віку.

ДОДАТКИ

4.         Школи першого ступеня у сільській місцевості створюються незалежно від наявної кількості учнів. Відкриття таких шкіл, а також самостійних класів у них здійснюється за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

5.         За рішенням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для задоволення освітніх потреб населен-ня можуть створюватися навчально-виховні комплекси “дошкільний навчальний заклад — загальноосвітній навчальний за-клад”, “загальноосвітній навчальний заклад — дошкільний навчаль-ний заклад” або об’єднання з іншими навчальними закладами, а та-кож загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня.

(Частина п’ята статті 36 в редакції Закону N 2628-III () від 11.07.2001)

6.         Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створю-ються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих пред-метів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані шко-ли, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажу-вання до провідних вітчизняних та закордонних освітніх, культур-них центрів).

7.         Для здобуття загальної середньої освіти можуть створювати-ся вечірні (змінні) школи, а також класи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

8.         Бажаючим надається право і створюються умови для приско-реного закінчення школи, складання іспитів екстерном.

Стаття 37. Навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації

1.         Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і на-

вчання в сім’ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати.

2.         Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування

батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі

сімейного типу, з повним державним утриманням.

3.         Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються

дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-

інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми про-

водяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

4.         Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвит-

ку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах, створю-

ються спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи, дитячі будинки, дошкільні та інші навчальні заклади з утриманням за раху-нок держави.

5. Для дітей і підлітків, які потребують особливих умов вихован-ня, створюються загальноосвітні школи і професійно-технічні учи-лища соціальної реабілітації.

Стаття 38. Позашкільна освіта

1.         Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

2.         Позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами, сім’єю, трудовими колективами, громадськими ор-ганізаціями, товариствами, фондами і грунтуються на принципі доб-ровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

3.         Держава забезпечує умови для одержання учнями і молоддю позашкільної освіти.

Стаття 39. Позашкільні навчальні заклади

1.         До позашкільних навчальних закладів належать: палаци, бу-динки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та сту-дентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

2.         Для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним на-вчальним закладам надаються спортивні об’єкти, культурні, оздо-ровчі та інші заклади безкоштовно та на пільгових умовах. Порядок їх надання визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 40. Професійно-технічна освіта

1.         Професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації. (Частина перша статті 40 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

2.         Професійно-технічна освіта громадян здійснюється на базі по-вної загальної середньої освіти або базової загальної середньої освіти з наданням можливості здобувати повну загальну середню освіту.

3.         Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям за переліком,

ДОДАТКИ

визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати про-фесію не маючи базової загальної середньої освіти.

Стаття 41. Професійно-технічні навчальні заклади

(Назва статті 41 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

1.         До професійно-технічних навчальних закладів належать:

професійно-технічне училище відповідного профілю;

професійне училище соціальної реабілітації;

вище професійне училище;

професійний ліцей;

професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод;

центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр;

центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр;

інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

(Частина перша статті 41 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

2.         Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, створювати і входити в різні комплекси, об’єднання.

3.         Професійно-технічні навчальні заклади здійснюють підготов-ку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за держав-ним замовленням, а також за угодами з підприємствами, об’єднання-ми, установами, організаціями, окремими громадянами.

(Частина третя статті 41 із змінами, внесеними згідно із Зако-ном N 1158-IV () від 11.09.2003)

4.         Професійно-технічні навчальні заклади можуть мати одне або

декілька підприємств (установ, організацій) — замовників підготов-

ки кадрів. Відносини з підприємствами, установами та ор-

ганізаціями-замовниками підготовки кадрів регулюються

відповідно до укладених угод. (Частина четверта статті 41 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

5.         Учні державних професійно-технічних навчальних закладів із

числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і

дітей, які потребують особливих умов виховання, перебувають на

повному утриманні держави, інші учні зазначених навчальних за-

кладів забезпечуються безкоштовним харчуванням і стипендією.

Порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійно-технічних навчальних закладів безкоштов-ним харчуванням і стипендією визначається Кабінетом Міністрів України.

(Частина п’ята статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV () від 11.09.2003)

6.         Випускникам професійно-технічних навчальних закладів

відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється

кваліфікація “кваліфікований робітник” з набутої професії

відповідного розряду (категорії).

Випускникам вищих професійних училищ та центрів про-фесійно-технічної освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня може присвоюватися кваліфікація “молодший спеціаліст” тільки з акредитованого напряму (спеціальності).

(Частина шоста статті 41 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

7.         Громадяни можуть також одержати професію, підвищити

кваліфікацію, пройти перепідготовку безпосередньо на виробництві.

Стаття 42. Вища освіта

1.         Вища освіта забезпечує фундаментальну, наукову, про-

фесійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-

кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і

здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, пе-

репідготовку та підвищення їх кваліфікації.

2.         Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту.

3.         Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може про-водитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.

ДОДАТКИ

Держава створює умови громадянам України для реалізації їх права на здобуття вищої освіти.

Навчання у вищих навчальних закладах державної форми влас-ності оплачується державою, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою статті 61 цього Закону, у вищих навчальних за-кладах інших форм власності — юридичними та фізичними особами.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищих навчальних закладів здійснюється органами, уповноваженими цим Законом.

4. Особливо обдарованим студентам забезпечується навчання та стажування за індивідуальними планами, встановлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

Стаття 43. Вищі навчальні заклади

1.         Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), ко-ледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

2.         Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановле-но чотири рівні акредитації:

перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

другий рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі на-вчальні заклади;

третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) — інститут, консерваторія, академія, університет.

3.         Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за

такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

бакалавр — забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

спеціаліст, магістр — забезпечують вищі навчальні заклади тре-тього і четвертого рівнів акредитації.

4.         Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівня-ми, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

5.         Вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об’єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.

Стаття 44. Напрями діяльності вищого навчального закладу

1.         Основними напрямами діяльності вищого навчального закла-

ду є:

підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів; науково-дослідна робота;

спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів; культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-госпо-дарська, виробничо-комерційна робота; здійснення зовнішніх зв’язків.

2.         Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за дер-

жавним контрактом (замовленням) та угодами як основною формою

регулювання відносин між навчальними закладами та підприємства-

ми, установами, організаціями, громадянами.

Стаття 45. Наукова діяльність у системі вищої освіти

1.         Наукова діяльність у системі вищої освіти включає виконан-

ня науково-дослідних робіт, підготовку наукових і науково-педа-

гогічних кадрів вищої кваліфікації.

Науково-дослідна робота є складовою частиною підготовки фахівців і здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями, програмами, проектами. Для цього створюються наукові, науково-виробничі підрозділи, об’єднання, асоціації, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості та інші формування.

2.         Держава визнає пріоритет фундаментальних досліджень, що

виконуються у системі освіти.

Стаття 46. Автономія вищого навчального закладу

1.         Автономія може надаватися вищому навчальному закладу

відповідно до рівня акредитації і передбачає права закладу на:

визначення змісту освіти;

визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів

з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод з підприємствами, установами, організаціями, громадянами;

встановлення і присвоєння вчених звань вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації;

інші повноваження, що делегують вищому навчальному закладу відповідно до його статусу державні органи управління освітою.

2.         Вищий навчальний заклад може делегувати окремі свої по-

вноваження державним органам управління освітою.

ДОДАТКИ

Стаття 47. Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ординатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів)

1. Післядипломна освіта — спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої професії, спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. (Частина перша статті 47 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

(Частину другу статті 47 виключено на підставі Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

3. Форми, терміни і зміст навчання, методичної та науково-дослідної діяльності визначаються закладами післядипломної освіти за погодженням із замовником.

Стаття 48. Заклади післядипломної освіти

1.         До закладів післядипломної освіти належать:

академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, пе-

репідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати;

підрозділи вищих навчальних закладів (філіали, факультети,

відділення та інші);

професійно-технічні навчальні заклади; (Абзац четвертий час-тини першої статті 48 в редакції Закону N 1158-IV () від 11.09.2003)

науково-методичні центри професійно-технічної освіти;

(Частину першу статті 48 доповнено абзацом згідно із Законом N 1158-IV () від 11.09.2003)

відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах.

2.         Заклади післядипломної освіти можуть працювати за очною,

вечірньою, заочною формами навчання, мати філіали і вести науко-

во-дослідну роботу.

Стаття 49. Самоосвіта громадян

Для самоосвіти громадян державними органами, підприємства-ми, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадяна-ми створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліоте-ки, центри, клуби, теле-, радіонавчальні програми тощо.

Розділ III УЧАСНИКИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ Стаття 50. Учасники навчально-виховного процесу Учасниками навчально-виховного процесу є:

діти дошкільного віку, вихованці, учні, студенти, курсанти, слу-хачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

(Абзац другий статті 50 в редакції Закону N 2628-III () від 11.07.2001)

керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють, батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу;

представники підприємств, установ, кооперативних, громадсь-ких організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Стаття 51. Права вихованців, учнів, студентів, курсантів, слу-хачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гаран-товане державою право на:

навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-про-фесійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одер-жаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

одержання направлення на навчання, стажування до інших на-вчальних закладів, у тому числі за кордон;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною,

спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закла-ду;

доступ до інформації в усіх галузях знань;

участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, вистав-ках, конкурсах;

особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення на-вчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

участь в об’єднаннях громадян;

ДОДАТКИ

безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в поряд-ку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчаль-них закладах;

користування послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров’я;

захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічно-го насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушу-ють права або принижують їх честь і гідність.

2. Відволікання учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів за рахунок навчаль-ного часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних з процесом навчання, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 52. Обов’язки вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів

1.         Обов’язками вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів,

стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів відповідно є:

додержання законодавства, моральних, етичних норм;

систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня;

додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчаль-ного закладу.

2.         Випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на робо-ту і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встанов-леному Кабінетом Міністрів України.

3.         Інші обов’язки осіб, що навчаються, можуть встановлюватися законодавством, положеннями про навчальні заклади та їх статута-ми.

Стаття 53. Додаткові види соціального і матеріального забезпе-чення вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних

ординаторів, аспірантів, докторантів

1. Вихованцям, учням, студентам, курсантам, слухачам, стажис-там, клінічним ординаторам, аспірантам, докторантам може надава-тися додатково соціальна і матеріальна допомога за рахунок місце-вих бюджетів, міністерств і відомств, підприємств, установ, ор-ганізацій, коштів громадян, юридичних і фізичних осіб за межами України, благодійних організацій, а також з інших надходжень.

2.         При загальноосвітніх закладах утворюються фонди загально-го обов’язкового навчання для надання матеріальної допомоги уч-ням, їх оздоровлення, проведення культурних заходів, інших перед-бачених законодавством витрат. Фонди загального обов’язкового на-вчання утворюються за рахунок коштів місцевих бюджетів у розмірі не меншому трьох відсотків витрат на утримання шкіл, а також за ра-хунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, інших джерел.

3.         Для учнів, які проживають у сільській місцевості на відстані понад 3 кілометри від школи, забезпечується безкоштовне регуляр-не підвезення до школи і зі школи рейсовим транспортом або транс-портом підприємств, установ та організацій.

4.         На час виробничого навчання, практики учням і студентам за-безпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Порядок оплати виконаної роботи під час виробничого навчан-ня і практики визначається Кабінетом Міністрів України.

П’ятдесят відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчаль-них закладів направляється на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-ма-теріальної бази, на соціальний захист учнів, слухачів, проведення культурно-масової і фізкультурно-спортивної роботи.

(Абзац третій частини четвертої статті 53 в редакції Закону N1158-IV () від 11.09.2003)

Стаття 54. Кадрове забезпечення сфери освіти

1.         Педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.

2.         Педагогічну діяльність у навчальних закладах здійснюють пе-дагогічні працівники, у вищих навчальних закладах третього і чет-вертого рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти — на-уково-педагогічні працівники.

Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ДОДАТКИ

3.         Педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

4.         Педагогічні працівники підлягають атестації. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюються категорії, педагогічні зван-ня. Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється Міністерством освіти України.

Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішення атестаційної комісії є підставою для звільнення педа-гогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодав-ством.

Стаття 55. Права педагогічних та науково-педагогічних працівників

1.         Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право

на:

захист професійної честі, гідності;

вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педа-гогічної ініціативи;

індивідуальну педагогічну діяльність;

участь у громадському самоврядуванні;

користування подовженою оплачуваною відпусткою;

забезпечення житлом у першочерговому порядку, пільгові кре-дити для індивідуального і кооперативного будівництва;

придбання для працюючих у сільській місцевості основних про-дуктів харчування за цінами, встановленими для працівників сільського господарства;

одержання службового житла;

підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, навчальних закладів, установ та ор-ганізацій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку.

2.         Відволікання педагогічних та науково-педагогічних

працівників від виконання професійних обов’язків не допускається

за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

Стаття 56. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну май-стерність, загальну культуру;

забезпечувати умови для засвоєння вихованцями, учнями, сту-дентами, курсантами, слухачами, стажистами, клінічними ординато-рами, аспірантами навчальних програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвиткові здібностей дітей, учнів, студентів;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відда-ності, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середо-вища країни;

готувати учнів та студентів до свідомого життя в дусі взаєморо-зуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національни-ми, релігійними групами;

додержувати педагогічної етики, моралі, поважати гідність ди-тини, учня, студента;

захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, нарко-тиків, іншим шкідливим звичкам.

Стаття 57. Гарантії держави педагогічним, науково-педа-гогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів

1.Держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:

належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслугову-вання;

підвищення кваліфікації не рідше одного разу на п’ять років;

правовий, соціальний, професійний захист;

компенсації, встановлені законодавством, у разі втрати роботи, у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці;

призначення і виплату пенсії відповідно до чинного законодав-ства;

встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

ДОДАТКИ

виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам над-бавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки — 10 відсотків, понад 10 років — 20 відсотків, понад 20 років — 30 відсотків;

(Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені аб-зацом восьмим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місце-вих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III () від 07.12.2000)

(Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені аб-зацом восьмим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і по-рядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місце-вих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) надання педагогічним працівникам щорічної грошової ви-нагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків;

(Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені аб-зацом дев’ятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місце-вих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) виплату педагогічним і науково-педагогічним працівни-кам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окла-ду (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки;

(Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені аб-зацом десятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місце-вих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III () від 07.12.2000)

(Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені аб-зацом десятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місце-вих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001)

(Дію положень і норм абзацу одинадцятого частини першої статті 57 зупинено у 2006 році; оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Зако-ном N 3235-IV () від 20.12.2005) (Дію абзацу одинадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV () від 27.11.2003) (Дію абзацу одинадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV () від 26.12.2002) (Дію абзацу одинадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педа-гогічним працівникам вищих навчальних закладів третього та чет-вертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

(Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені аб-зацом одинадцятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в ме-жах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету Ук-раїни та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III () від 07.12.2000) (Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені абзацом одинадцятим частини першої статті 57 реалізу-ються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів Ук-раїни в межах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) (Установити, що у 2005 році положення і норми, передбачені абзацом одинадцятим частини першої статті 57 діють в межах бюджетних призначень на оплату праці у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Законами N 2285-IV () від 23.12.2004, N 2505-IV () від 25.03.2005)

(Дію положень і норм абзацу дванадцятого частини першої статті 57 зупинено у 2006 році; оплата праці зазначених працівників здійснюється в межах бюджетних призначень на оплату праці та у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Зако-ном N 3235-IV () від 20.12.2005 ) ( Дію абзацу дванадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV () від 27.11.2003) (Дію абзацу дванадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV () від 26.12.2002) (Дію абзацу дванадцятого частини першої статті 57 зупинено на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) встановлення се-ДОДАТКИ

редніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації та інших навчальних закладів на рівні не нижчому від се-редньої заробітної плати працівників промисловості.

(Установити, що у 2001 році положення і норми, передбачені аб-зацом дванадцятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в ме-жах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету Ук-раїни та місцевих бюджетів на 2001 рік згідно із Законом N 2120-III () від 07.12.2000)

(Установити, що у 2002 році положення і норми, передбачені аб-зацом дванадцятим частини першої статті 57 реалізуються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України в ме-жах видатків, врахованих у розрахунках до Державного бюджету Ук-раїни та місцевих бюджетів на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001)

(Установити, що у 2005 році положення і норми, передбачені аб-зацом дванадцятим частини першої статті 57 діють в межах бюджет-них призначень на оплату праці у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України згідно із Законами N 2285-IV () від 23.12.2004, N 2505-IV () від 25.03.2005) Перегляд заробітної плати педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться двічі на рік з щок-вартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

Затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної пла-ти) педагогічним, науково-педагогічним працівникам та підвищення (індексація) їх посадових окладів (ставок заробітної плати) прово-диться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Держава забезпечує:

(Дію абзацу другого частини другої статті 57 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N 1344-IV () від 27.11.2003) ( Дію абзацу дру-гого частини другої статті 57 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV () від 26.12.2002) (Дію абзацу другого частини другої статті 57 зупинено на 2002 рік згідно із Законом N 2905-III () від 20.12.2001) встановлення доплат спеціалістам, які працюють в сис-темі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству;

(Установити, що у 2005 році положення і норми, передбачені аб-зацом другим частини другої статті 57 діють в межах бюджетних призначень на оплату праці у порядку, визначеному Кабінетом

Міністрів України згідно із Законами N 2285-IV () від 23.12.2004, N 2505-IV () від 25.03.2005) встановлення середнього розміру посадо-вих окладів (ставок заробітної плати) обслуговуючому персоналу відповідно до схеми посадових окладів (ставок заробітної плати), що визначені Кабінетом Міністрів України.

Перегляд рівня заробітної плати спеціалістам, які працюють у системі освіти, і обслуговуючому персоналу провадиться двічі на рік з щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

3.         У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного

працівника, яке унеможливлює виконання ними професійних

обов’язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, сту-

дентському колективах, або тимчасового переведення за цих чи

інших обставин на іншу роботу, за ним зберігається попередній се-

редній заробіток.

У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток вип-лачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

4.         (Дію абзацу першого частини четвертої статті 57 відновлено

згідно із Законом N 1801-IV () від 17.06.2004) (Дію абзацу першого

частини четвертої статті 57 зупинено на 2004 рік згідно із Законом N

1344-IV () від 27.11.2003) (Дію абзацу першого частини четвертої

статті 57 зупинено на 2003 рік згідно із Законом N 380-IV () від

26.12.2002) Педагогічним працівникам, які працюють у сільській

місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше

працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і

проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства за-

безпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням

у межах встановлених норм.

Вони мають право на безоплатне одержання у власність земель-ної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогоспо-дарського підприємства, сільськогосподарської установи та ор-ганізації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської уста-нови та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резерв-ного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства. (Абзац другий частини четвертої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1377-IV () від 11.12.2003; в редакції Закону N 1694-IV () від 20.04.2004 )

ДОДАТКИ

Дія абзацу другого цієї частини не поширюється на громадян, які раніше набули право на земельну частку (пай) та земельні ділян-ки для ведення особистого підсобного господарства чи для ведення особистого селянського господарства, крім випадків успадкування права на земельну частку (пай), земельні ділянки для ведення особи-стого підсобного господарства чи для ведення особистого селянсько-го господарства відповідно до закону.

(Частину четверту доповнено абзацом згідно із Законом N 1694-IV () від 20.04.2004)

5. Педагогічним та науково-педагогічним працівникам за раху-нок власних коштів навчальних закладів може надаватися ма-теріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Стаття 58. Заохочення педагогічних та науково-педагогічних працівників

За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, представлені до присудження державних премій України, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1.         Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особи-стості.

2.         На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3.         Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані:

постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, ство-рювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мо-ви, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного сере-довища, любов до своєї країни;

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або за-безпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

4.         Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у

виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Стаття 60. Права батьків

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

вибирати навчальний заклад для неповнолітніх дітей;

обирати і бути обраними до органів громадського самоврядуван-ня навчальних закладів;

звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;

захищати у відповідних державних органах і суді законні інтере-си своїх дітей.

Розділ IV ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНА БАЗА НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ Стаття 61. Фінансово-господарська діяльність навчальних за-кладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1.         Фінансування державних навчальних закладів та установ, ор-ганізацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарст-ва, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

2.         Держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність.

3.         Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або ча-стково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

4.         Додатковими джерелами фінансування є:

кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення

кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених дого-ворів;

плата за надання додаткових освітніх послуг;

кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майсте-рень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

дотації з місцевих бюджетів;

ДОДАТКИ

кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та дохо-ди від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних поза-бюджетних коштів;

валютні надходження;

добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

інші кошти.

5. Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідго-товку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється навчальним закладом у грошовій одиниці України — гривні, з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік.

Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготов-ку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг встановлюється у договорі, що укладається між на-вчальним закладом та особою, яка навчатиметься, або юридичною особою, що оплачуватиме навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх по-слуг, і не може змінюватися протягом усього строку навчання. Типо-вий договір затверджується спеціально уповноваженим централь-ним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Розмір плати за весь строк навчання, підготовку, перепідготов-ку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг публікується у загальнодержавних друкованих засо-бах масової інформації та інформаційних збірниках спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти і науки.

Кошти, отримані навчальним закладом як плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг, не оподатковуються і не можуть бути вилучені в доход держави або місцевих бюджетів. Зазначені ко-шти знаходяться у розпорядженні навчального закладу за умови, як-що вони спрямовуються на статутну діяльність навчального закладу.

Плата за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів або за надання додаткових освітніх послуг може вноситися за весь строк навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів або надання додаткових освітніх по-слуг повністю одноразово або частками — помісячно, по семестрах, щорічно.

(Статтю 61 доповнено частиною 5 згідно із Законом N 2887-III () від 13.12.2001)

6.         Кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що над-ходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, закладам і установам освіти та науки, метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення освітньої, наукової, оздоровчої, спортивної, культурної діяльності, не вважа-ються прибутком і не оподатковуються.

7.         У разі одержання коштів з інших джерел бюджетні та галузеві асигнування навчальних закладів та установ, організацій системи освіти не зменшуються.

8.         Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призна-ченням.

Стаття 62. Фінансування наукових досліджень

1.         Фінансування фундаментальних та пошукових наукових

досліджень, наукових програм, проектів державного значення у ви-

щих навчальних закладах, науково-дослідних установах системи

освіти здійснюється на конкурсній основі в обсязі не меншому деся-

ти відсотків державних коштів, що виділяються на утримання вищих

навчальних закладів.

2.         Фінансування прикладних досліджень, розробок

здійснюється за рахунок бюджету та інших джерел, а результати

досліджень реалізуються як товар відповідно до чинного законодав-

ства.

Стаття 63. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти

1.         Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове жит-ло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, ор-ганізацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визна-чених чинним законодавством.

2.         Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України ().

3.         Навчальні заклади самостійно розпоряджаються прибутками від господарської та іншої передбаченої їх статутами діяльності.

ДОДАТКИ

4.         Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних на-вчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чин-ним законодавством.

5.         Об’єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним та науковим проце-сом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або викорис-танню не за призначенням.

6.         Потреби державних навчальних закладів та установ, ор-

ганізацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази

задовольняються державою першочергово відповідно до затвердже-

них Кабінетом Міністрів України нормативів.

Розділ V

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 64. Міжнародне співробітництво у державній системі

освіти

1.         Навчальні заклади, наукові, науково-виробничі установи сис-теми освіти, органи державного управління освітою мають право ук-ладати договори про співробітництво, встановлювати прямі зв’язки із навчальними закладами, науковими установами системи освіти зарубіжних країн, міжнародними організаціями, фондами тощо відповідно до чинного законодавства України.

2.         Державні навчальні заклади та наукові, науково-виробничі установи державної системи освіти, органи державного управління освітою мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валют-ний рахунок, створювати спільні підприємства.

3.         Міністерство освіти України, міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, Вища атестаційна комісія Ук-раїни разом з іншими державними установами, організаціями прово-дять роботу, пов’язану з встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених ступенів і звань.

4.         (Частина четверта статті 64 втратила чинність в частині

звільнення від сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і по-

датку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються)

на митну територію України на підставі Закону N від 17.12.96) Дер-

жава сприяє міжнародному співробітництву навчальних закладів та органів управління освітою, виділяє їм відповідні валютні асигну-вання, звільняє від

оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, на-укове та виробниче обладнання та приладдя, що надходять для них з-за кордону для навчальних і наукових цілей.

5. Валютні, матеріальні надходження від зовнішньоекономічної діяльності використовуються державними навчальними закладами, науковими, науково-виробничими установами системи освіти для забезпечення їх власної статутної діяльності згідно з чинним законо-давством.

Розділ VI МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ Стаття 65. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші пра-вила, ніж ті, що передбачені законодавством України про освіту, то застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ VII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

ПРО ОСВІТУ Стаття 66. Відповідальність за порушення законодавства про освіту

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про освіту, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК

м. Київ, 23 травня 1991 року N 1060-XII

ДОДАТКИ