Додаток 3


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про транспорт

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 51, ст.446 )

{Вводиться в дію Постановою ВР N від 10.11.94,

ВВР, 1994, N 51, ст.447 }

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N від 18.11.97, ВВР,

1998, N 10, ст.36 N від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.41 N 507-XIV

( ) від 17.03.99, ВВР, 1999, N 18, ст.138 N 2171-III ( ) від 21.12.2000,

ВВР, 2001, N 9, ст.38 N 2454-IV ( ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16,

ст.259 N 3370-IV ( ) від 19.01.2006 N 3421-IV ( ) від 09.02.2006}

Цей Закон визначає правові, економічні, організаційні та

соціальні основи діяльності транспорту.

Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Транспорт у системі суспільного виробництва

Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного ви-робництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях. Розвиток і вдосконалення транспорту здійснюється відповідно до державних цільових програм з урахуванням його пріоритету та на основі досягнень науково-технічного прогресу і забезпечується державою. { Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( ) від 09.02.2006 }

Стаття 2. Законодавство про транспорт

Відносини, пов’язані з діяльністю транспорту, регулюються цим Законом, кодексами (статутами) окремих видів транспорту, іншими актами законодавства України. Нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов’язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення. Особливості застосування Закону України “Про підприємства в Ук-ДОДАТКИ

раїні” ( ) до підприємств транспорту визначаються цим Законом і ак-тами Кабінету Міністрів України, що видаються на його основі. Дія цього Закону не поширюється на транспорт, що здійснює техно-логічні перевезення тільки на території підприємств.

Стаття 3. Мета і завдання державного управління в галузі транс-порту

Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати: своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України; захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування; без-печне функціонування транспорту; додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи; захист еко-номічних інтересів України та законних інтересів підприємств і ор-ганізацій транспорту та споживачів транспортних послуг; створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; коор-динацію роботи різних видів транспорту; ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту; охорону навколишнього при-родного середовища від шкідливого впливу транспорту. Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведен-ня та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, та-рифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення. Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транс-портних засобах, матеріально-технічних і паливно-енергетичних ре-сурсах.

Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління в галузі транспорту

Державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністер-ство транспорту України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи відповідно до їх компетенції.

Стаття 5. Відносини підприємств транспорту загального корис-тування з органами влади і самоврядування

Відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування будуються на основі податків, податко-вих пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів відповідно до чинного законодавства України. Втручання у господарську діяльність підприємств транспорту, відволікання їх експлу-атаційного персоналу на інші роботи місцевими органами влади і са-моврядування не допускається, крім випадків, передбачених законо-давством України. Органи управління транспортом сприяють орга-нам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними здійснюють програми захисту навколишнього природного се-редовища, розробляють і проводять узгоджені заходи для забезпе-чення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їх наслідків, координують ро-боту, пов’язану із запобіганням аваріям і правопорушенням на транспорті, а також організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості об-слуговування. Органи влади і самоврядування у межах своїх повно-важень подають допомогу підприємствам і організаціям транспорту у поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (в тому числі на пайових заса-дах) будівельної індустрії, об’єднують кошти підприємств, ор-ганізацій, колективних сільськогосподарських підприємств, фер-мерських господарств, кооперативів (за їх згодою), а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об’єктів транспорту; організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефек-тивного їх використання, підвищення якості обслуговування. ( Час-тина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2454-IV ( ) від 03.03.2005 ) Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання і упорядкування шляхів сполучення та інших об’єктів, пов’язаних із обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюються з використанням коштів державного і місце-вих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, встановленому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств і організацій усіх форм власності та громадян.

Стаття 6. Основи господарської діяльності підприємств транс-порту

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація і ремонт шляхів сполучен-ня здійснюються залізницями, пароплавствами, портами (пристаня-ДОДАТКИ

ми), автомобільними, авіаційними, дорожніми підприємствами та організаціями, якщо це передбачено їх статутами. Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на переве-зення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту. Комплекс транс-портно-експедиційних послуг, пов’язаних з відправленням і отри-манням вантажів, надається експедиторськими організаціями у по-рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі переве-зення, грунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Стаття 7. Тарифи і платежі на транспорті

Тарифи на транспортні послуги встановлюються відповідно до законодавства України. Рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків. Розрахунки із споживача-ми послуг транспорту загального користування проводяться на ос-нові чинних тарифів у порядку, визначеному кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими актами законодавства України. Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових кате-горій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України. ( Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N від 18.11.97 ) Збір за користування шляхами спо-лучення України транспортними засобами іноземних власників і плата за транзитні перевезення здійснюються в порядку, що встанов-люється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транс-порту

Ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту за-проваджується з метою: забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту; обмеження монополізму та розвитку конкуренції; ство-рення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на провадження видів діяльності в галузі транспорту видаються відповідно до законодавства. ( Частина друга статті 8 в редакції Закону N 3370-IV ( ) від 19.01.2006 ) Разом з ліцензією на кожен автомобільний транспортний засіб видається ліцензійна картка встановленого зразка, яка підтверджує право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним

транспортним засобом на підставі отриманої ліцензії. ( Статтю 8 до-повнено частиною згідно із Законом N 3370-IV ( ) від 19.01.2006 )

Стаття 9. Майно підприємств транспорту

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та організаціями Міністерства транспор-ту України, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи. У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об’єднаннями, установами та ор-ганізаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт). Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємства-ми, установами та організаціями місцевих Рад народних депутатів, належать до комунальної власності. Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об’єднань, установ, організацій і громадян.

Стаття 10. Вимоги до транспортних засобів

Транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охо-рони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сер-тифікат.

Стаття 11. Землі транспорту

Землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодек-сом України ( ), для виконання покладених на них завдань щодо ек-сплуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об’єктів транспорту. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. Розміщення споруд та інших об’єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцеви-ми органами влади і самоврядування. Підприємства транспорту зо-бов’язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і за-бруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту грунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель. Відповідальність за утримання в належ-ДОДАТКИ

ному стані земель, наданих у користування підприємствам і ор-ганізаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій. З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об’єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об’єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.

Стаття 12. Обов’язки та права підприємств транспорту Підприємства транспорту зобов’язані забезпечувати: потреби громадян, підприємств і організацій у перевезеннях; обслуговування пасажирів під час довготривалих перевезень доброякісною питною водою, харчуванням, можливість задоволення інших біологічних по-треб; якісне і своєчасне перевезення пасажирів та вантажів; виконан-ня державних завдань (контрактів) щодо забезпечення потреб обо-рони і безпеки України; безпеку перевезень; безпечні умови переве-зень; запобігання аваріям і нещасним випадкам, усунення причин виробничого травматизму; охорону навколишнього природного се-редовища від шкідливого впливу транспорту; права на пільги грома-дян щодо користування транспортом. Підприємства транспорту ма-ють право: визначати термін і графік перевезень; призначати регу-лярні та додаткові рейси і маршрути перевезень; пропонувати рівень комфорту на вибір самих пасажирів; вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Стаття 13. Відповідальність підприємств транспорту Відповідальність підприємств транспорту за невиконання або неналежне виконання зобов’язань щодо перевезення пасажирів, ба-гажу, а також відповідальність перед пасажиром за несвоєчасне по-дання транспорту визначається кодексами (статутами) окремих видів транспорту та іншими законодавчими актами України. Підприємство транспорту, діяльність якого пов’язана з підвищеною небезпекою, несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок загибелі або ушкодження здоров’я пасажира під час кори-стування транспортом, у порядку, встановленому чинним законо-давством України. Підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятих для перевезення ванта-жу та багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що

втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з їх вини. Підприємства транспорту несуть відповідальність за шкоду, за-подіяну навколишньому природному середовищу, згідно з чинним законодавством України.

Стаття 14. Охорона вантажів і об’єктів транспорту Підприємства транспорту забезпечують збереження вантажів та багажу з часу їх прийняття для перевезення і до видачі їх одержува-чам, якщо інше не передбачено договором. Охорона вантажів і об’єктів транспорту, а також проведення протипожежної профілак-тичної роботи та контроль за виконанням встановлених вимог по-жежної безпеки, ліквідація пожеж на транспорті здійснюються працівниками підприємств транспорту у встановленому порядку. Перелік вантажів, що підлягають спеціальній охороні та супроводу, затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок охорони та супроводу таких вантажів встановлюється Міністерством транспор-ту України. Перелік військових вантажів, порядок охорони і супро-воду їх караулами встановлюються Міністерством оборони України за погодженням з Міністерством транспорту України. Охорона та супровід небезпечних і цінних вантажів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, забезпечуються відправниками або одержувачами вантажів протягом усього шляху руху. Порядок охо-рони та супроводу вантажів, що швидко псуються, визначається відправниками (одержувачами) вантажів самостійно і погоджується з Міністерством транспорту України. Охорона громадського поряд-ку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинен-ня, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, за-хист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.

Стаття 15. Організація роботи транспорту у надзвичайних умовах Підприємства і організації транспорту вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха (повінь, пожежа, за-мети тощо), аварій та катастроф, які призвели до порушення роботи транспорту. Центральні та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ на транспорті та інші підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Цивільної оборони України, Збройних Сил України подають негай-ну допомогу у ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катаст-ДОДАТКИ

роф на транспорті та припиненні протизаконного втручання у діяльність транспорту, яке загрожує безпеці життя або здоров’ю лю-дей, безпеці експлуатації транспортних засобів і збереженню ван-тажів. ( Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Зако-ном N 2171-III ( ) від 21.12.2000 ) Збитки, заподіяні транспорту внаслідок навмисного блокування транспортних комунікацій та інших незаконних дій, спрямованих на порушення безперешкодної та безперервної роботи транспортних засобів, відшкодовуються транспортним підприємствам, установам і організаціям винними особами у встановленому законом порядку.

Стаття 16. Безпека на транспорті

Підприємства транспорту зобов’язані забезпечувати безпеку життя і здоров’я громадян, безпеку експлуатації транспортних за-собів, охорону навколишнього природного середовища. Працівники, які безпосередньо забезпечують безпеку руху транспортних засобів, повинні мати відповідну професійну підготовку і за станом здоров’я бути здатними якісно виконувати свої обов’язки. Ці працівники, а також працівники, які зазнають впливу шкідливих і небезпечних умов праці, повинні проходити у встановленому порядку медичні обстеження. Частини території підприємств, вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеродромів і шляхів сполучення, де здійснюється рух транспортних засобів, проводяться маневрові та вантажно-роз-вантажувальні роботи, є зонами підвищеної небезпеки. Перебування громадян у цих зонах забороняється. Правила перебування в зоні підвищеної небезпеки і виконання в ній робіт встановлюються Міністерством транспорту України з урахуванням пропозицій заінтересованих організацій та за погодженням з місцевими органа-ми влади і самоврядування. Не допускається розміщення об’єктів, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, навантажуванням, транс-портуванням і розвантажуванням вибухових, легкозаймистих, радіоактивних і отруйних речовин поблизу місць загального корис-тування, споруд, жилих масивів, природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні. Мінімальна відстань від таких об’єктів визначається відповідними будівельними нормами та пра-вилами, погодженими з Міністерством транспорту України, відповідними законодавчими актами. Переобладнання всіх ко-мунікацій, пов’язане з реконструкцією і ремонтом споруд транспор-ту, розташованих у смузі відведення шляхів сполучення, здійснюється власниками комунікацій за їх рахунок.

Відповідальність за дотримання встановлених нормативів при будівництві та експлуатації газопроводів, нафтопроводів та інших комунікацій, що перетинають залізничні колії та автомобільні доро-ги або межують з цими коліями і дорогами, несуть власники таких комунікацій. Підприємства, установи та організації — відправники і одержувачі вибухових, легкозаймистих, радіоактивних, отруйних та інших небезпечних вантажів зобов’язані гарантувати безпеку їх пе-ревезення, мати засоби і мобільні підрозділи для запобігання аварійним ситуаціям під час перевезення таких вантажів або ліквідації наслідків аварії. Нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Питання безпеки руху транспортних засобів на території України, пов’язані з діяльністю транспорту інших держав, регулюються на основі норм, прийнятих в Україні, та міжнародних договорів України. Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов’язковому контролю на відповідність їх вимогам без-пеки у порядку, визначеному Міністерством транспорту України відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 17. Трудові відносини, соціальний захист і дисципліна працівників транспорту

Трудові відносини, соціальний захист і дисципліна працівників транспорту регулюються Кодексом законів про працю України ( ), іншими законодавчими актами України, статутами (положеннями) про дисципліну працівників окремих видів транспорту, що затверд-жуються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідни-ми профспілками.

Стаття 18. Страйки на транспорті

Припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту мо-же бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов та-рифних угод, крім випадків, пов’язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також, коли страйк становить загрозу життю і здоров’ю людини.

Стаття 19. Страхування працівників, які здійснюють експлуа-тацію транспортних засобів, а також пасажирів, багажу і вантажів на транспорті

Умови і порядок страхування працівників, які здійснюють ек-сплуатацію транспортних засобів, пасажирів, багажу і вантажів на транспорті визначаються чинним законодавством України.

ДОДАТКИ

Стаття 20. Звітно-обліковий час на транспорті

На підприємствах транспорту, що безпосередньо беруть участь у перевезеннях, встановлюється єдиний звітно-обліковий час — київський.

Р о з д і л II ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Стаття 21. Єдина транспортна система України

Єдину транспортну систему України становлять: транспорт за-гального користування (залізничний, морський, річковий, авто-мобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загально-го користування. Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транс-портних послуг, у тому числі для складування і технологічної підго-товки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоеко-номічні зв’язки України.

Стаття 22. Залізничний транспорт і його склад

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та поста-чальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські ор-ганізації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм влас-ності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

Стаття 23. Землі залізничного транспорту

До земель залізничного транспорту належать землі, надані в ко-ристування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв’язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насад-ження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. ( Час-тина перша статті 23 в редакції Закону N 507-XIV ( ) від 17.03.99 ) Уздовж земель залізничного транспорту можуть встановлюватися охоронні зони. ( Частина друга статті 23 в редакції Закону N 507-XIV ( ) від 17.03.99 ) Землі залізничного транспорту повинні утримувати-ся в належному санітарному стані і використовуватися для вирощу-вання деревини, у тому числі ділової, та кормів для тваринництва.

Стаття 24. Морський транспорт і його склад

До складу морського транспорту входять підприємства морсь-кого транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполу-чення, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, за-клади охорони здоров’я, фізичної культури, науково-дослідні, про-ектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Стаття 25. Землі морського транспорту

До земель морського транспорту належать землі, надані в корис-тування під: морські порти з набережними, майданчиками, причала-ми, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об’єктами за-гальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, май-стерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт. До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів. Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водо-забірних та інших об’єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об’єктів погоджується з адміністрацією портів.

Стаття 26. Технічний нагляд за суднами

Технічний нагляд за суднами та їх класифікація незалежно від форм власності судна і його власника здійснюються кла-сифікаційним товариством, обраним за пропозицією судновласника та за погодженням з Міністерством транспорту України.

Стаття 27. Річковий транспорт і його склад

До складу річкового транспорту входять підприємства річково-го транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів,

ДОДАТКИ

порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ре-монтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конст-рукторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

Стаття 28. Землі річкового транспорту

До земель річкового транспорту належать землі, надані в корис-тування під: порти, спеціалізовані причали, пристані і затони з усіма технічними спорудами та устаткуванням, що обслуговують річковий транспорт; пасажирські вокзали, павільйони і причали; судноплавні канали, судноплавні, енергетичні та гідротехнічні споруди, службо-во-технічні будівлі; берегоукріплювальні споруди і насадження; спеціальні насадження для вирощування деревини, в тому числі ділової; вузли зв’язку, радіоцентри і радіостанції; будівлі, берегові навігаційні знаки та інші споруди для обслуговування водних шляхів, судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, май-стерні, судноверфі, відстойно-ремонтні пункти, склади, матеріально-технічні бази, інженерні мережі, службові та культурно-побутові приміщення, інші об’єкти, що забезпечують роботу річкового транс-порту. Для робіт, пов’язаних із судноплавством і сплавом на внутрішніх водних шляхах, поза населеними пунктами виділяється у встановленому порядку берегова смуга. Землі берегової смуги не вилучаються у землекористувачів і використовуються відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 29. Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами

Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річкови-ми суднами здійснюється Українською державною інспекцією Регістру та безпеки судноплавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30. Автомобільний транспорт і його склад

До складу автомобільного транспорту входять підприємства ав-томобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади,

ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Стаття 31. Землі автомобільного транспорту та дорожнього гос-подарства

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, служ-бові та культурно-побутові приміщення й інші об’єкти, що забезпечу-ють роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього госпо-дарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв’язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні спору-ди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об’їзні дороги, паромні переправи, снігоза-хисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з’їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об’єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; при-дорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами за-гального користування та їх спорудами, надаються дорожнім ор-ганізаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Стаття 32. Авіаційний транспорт і його склад

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також ае-ропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи уп-равління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації неза-лежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

ДОДАТКИ

Стаття 33. Землі авіаційного транспорту

До земель авіаційного транспорту належать землі, надані в ко-ристування під: аеропорти, аеродроми, відокремлені споруди (об’єкти управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисні та інші споруди), службово-технічні території з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту; верто-льотні станції, включаючи вертольотодроми, службово-технічні те-риторії з усіма будівлями та спорудами; ремонтні заводи цивільної авіації, аеродроми, вертольотодроми, гідроаеродроми та інші май-данчики для експлуатації повітряних суден; службові об’єкти, що за-безпечують роботу авіаційного транспорту.

Стаття 34. Міський електротранспорт і його склад

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні до-роги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовлен-ню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв’язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конст-рукторські установи, заклади охорони здоров’я, відпочинку, фізич-ної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Стаття 35. Землі міського електротранспорту

До земель міського електротранспорту належать землі, надані в користування під відокремлені трамвайні колії та їх облаштування, колії і станції фунікулерів, канатних доріг, ескалаторів, трамвайно-тролейбусних депо, вагоноремонтні заводи, споруди енергетичного і колійного господарства, сигналізації і зв’язку, службові і культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Стаття 36. Відомчий транспорт

До складу відомчого транспорту входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій. Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що відповідає вимогам безпеки при наданні транспортних послуг. Відносини підприємств, які мають відомчий транспорт, з підприємствами, установами, організаціями та громадя-нами, яким вони надають транспортні послуги, та підприємствами транспорту загального користування регулюються кодексами (ста-тутами) окремих видів транспорту.

Стаття 37. Трубопровідний транспорт

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України “Про трубопровідний транспорт” ( ) та іншими нормативно-правовими актами України. ( Стаття 37 в редакції Зако-ну N від 19.11.97 )

Стаття 38. Використання лісових смуг і земель транспортними підприємствами

Поряд з прямим призначенням лісових смуг, що обслуговують-ся підприємствами транспорту, в лісопосадках може вирощуватися ділова деревина (хвойні дерева, береза, липа тощо). Підприємства дорожнього господарства повинні проводити на магістральних доро-гах з інтенсивним рухом заміну плодових дерев у лісосмугах на по-роди дерев промислового призначення для запобігання випадкам от-руєння плодами дерев, насиченими шкідливими речовинами вих-лопних газів автомобільного транспорту. Керівники підприємств транспорту несуть відповідальність за забруднення земель, прилег-лих до транспортних магістралей, бур’янами.

Стаття 39. Взаємодія підприємств різних видів транспорту

Відносини підприємств різних видів транспорту під час переве-зень пасажирів та вантажів визначаються кодексами (статутами) ок-ремих видів транспорту, а також укладеними на їх основі договора-ми (вузловими угодами). Розроблення та укладання вузлових угод здійснюється в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Координація діяльності всіх видів транспорту

Координація діяльності всіх видів транспорту здійснюється Міністерством транспорту України. Координація діяльності всіх видів транспорту в межах регіонів здійснюється комісіями з коорди-нації роботи транспорту, що утворюються органами місцевої влади і самоврядування і діють відповідно до положення, яке затверд-жується Кабінетом Міністрів України.

Р о з д і л III ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 41. Контроль за додержанням законодавства на транс-порті

ДОДАТКИ

Контроль за додержанням законодавства на транспорті здійснюють відповідні органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

Стаття 42. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встанов-лено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.