Частина II. ПРIОРИТЕТИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНI В УМОВАХ ГЛОБАЛIЗАЦIЇ Глава 10. Проблеми та перспективи розвитку ринку транспорних послуг в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Сучасний стан розвитку транспортної галузі України ха-рактеризується наступними факторами:

■          використання переваг вигідного транспортно-гео-графічного положення;

■          переважання автомобільного транспорту у перевезенні пасажирів;

■          переважання автомобільного транспорту (44%), залізничного (39%) та трубопровідного (12%) у переве-зенні вантажів.

За обсягами пасажирських перевезень і протяжністю шляхів провідна роль у транспортному сполученні України належить автомобільному транспорту, який завдяки пере-важно рівнинному характеру рельєфу країни розвивався до-сить рівномірно по всій її території з дещо щільнішою мере-жею автошляхів на заході та південному сході.

Серед головних автомобільних доріг (автомагістралей) України слід виділити:

■          Київ — Житомир — Рівне — Львів;

■          Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве;

■          Київ — Умань — Одеса;

■          Київ — Глухів;

■          Харків — Новомосковськ — Запоріжжя — Сімферо-поль.

Основними центрами автомобільного сполучення є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя та Полтава. Передба-чається, що значення автомобільного транспорту зростатиме в

зв’язку з інтеграцією України у високорозвинену європейську автомобільну комунікаційну мережу, що передбачає будівництво в країні першокласних автострад, зокрема трансєвропейської широтної “Київ — Мадрид”.

Значну роль відіграватиме Україна і в перспективній ме-режі стратегічних транспортних коридорів Центральної та Східної Європи, що розробляються експертами Європейсько-го Економічного Співтовариства з метою створення прямого та швидкісного сполучення між європейськими центрами з найбільшою концентрацією населення та виробництва.

На основі аналізу даних різних країн, у тому числі й Ук-раїни, розроблено проект основних стратегічних коридорів міжнародних перевезень у Центральній та Східній Європі, який передбачає використання всіх видів транспорту: авто-мобільного, залізничного, водного та повітряного, а також змішаної форми перевезень. Загалом визначено 13 коридорів, 4 з яких пройдуть по території України:

 

коридор № 3  від м. Берліна та Дрездена через південну частину Республіки Польща до м.Києва

коридор № 4  від Італії через м. Будапешт до коридору № 3

коридор № 9  від Грецької Республіки до Республіки Молдова, України та Російської Федерації через м. Софію та Бухарест

коридор № 13            від порту Гданськ через Республіку Польща та Словацьку Республіку до України й далі до країн СНД

Залізничні шляхи, що тісно пов’язані з автомагістраля-ми, — це важлива складова транспортної системи України. Щільність залізничних шляхів в Україні становить 38 км на 1 тис. км2, з яких 8.3 тис. км електрифіковані, 8.0 тис. км дво-та багатоколійні. До головних залізничних магістралей Ук-раїни належать:

■          Київ — Козятин — Здолбунів — Львів,

■          Київ — Полтава — Харків — Дебальцеве,

Глава 10. Проблеми та перспективи розвитку ринку транспорних послуг ...

■          Фастів — Сміла — Дніпропетровськ,

■          Козятин — Жмеринка — Одеса,

■          Київ — Конотоп — Шостка,

■          Кривий Ріг — Дніпропетровськ — Донецьк,

■          Харків — Донецьк — Запоріжжя — Сімферополь — Се-вастополь,

■          Львів — Мукачеве — Чоп.

Основні залізничні вузли, що мають розвинуте станційне господарство, — Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Фастів, Дебальцеве, Запоріжжя, Сміла, Жмеринка. Зважаючи на не-обхідність інтеграції України в єдину європейську залізничну мережу, в перспективі передбачається включення країни в європейську програму будівництва швидкісних залізничних магістралей (швидкість — 200 — 300 км/год.) та приведення ширини шляхів до європейських стандартів.

Обсяг перевезень пасажирів і вантажів річковим транс-портом досить незначний. Перевезення, переважно в межах України, а також міждержавні, здійснюються, в основному, Українським Дунайським пароплавством. Головною річковою судноплавною артерією є Дніпро (у межах України його про-тяжність становить 1205 км). Судноплавними є також річки Десна (на відрізку Чернігів — Київ), Південний Буг (на відрізку Миколаїв — Олександрівка), Дністер (до Заліщиків Тернопільської області), Дунай (від Вилкового до Рені), Сіверський Донець (від м. Щастя Луганської області). Ос-новні річкові порти України: Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон, Київ, Рені. Відкриття у ФРН в 1992 році судноплав-ного каналу Рейн — Майн — Дунай забезпечило зв’язок Ук-раїни з Нідерландами та іншими країнами Північного моря. В перспективі планується побудова в Білорусі Дніпровсько-Двінського каналу, що забезпечить Україні вихід до Балтійського моря.

Морський транспорт сконцентровано на півдні країни, у портах Чорного та Азовського морів. Сполучення з Середзем-номор’ям і далі зі світовим океаном здійснюється через прото-ки Босфор і Дарданелли. Основні морські порти України — це

Одеса, Іллічівськ, Південний, Білгород-Дністровський, Мико-лаїв, Очаків, Херсон, Скадовськ, Євпаторія, Севастополь, Ял-та, Феодосія, Маріуполь, Бердянськ, Керч, Ізмаїл, Кілія, Рені. Діють також дві міжнародні морські переправи — українсько-болгарська (Одеса — Варна) та українсько-російська (Керч — Тамань). Серед сучасних особливостей розвитку морського транспорту України слід виділити зростання ролі Одеського портового комплексу (Одеса, Ілічевськ, Південний) і перетво-рення його на нафтовий термінал по прийому нафти з тан-керів.

Авіаційний транспорт відіграє важливу роль у здійсненні міжнародного сполучення України, особливо на за-ході, сході та півдні, а також у межах національної транспорт-ної мережі, зокрема у напрямку захід — схід (Львів — Харків, Львів — Донецьк). Специфіка цього виду транспорту (швидкість, комфортність тощо) зумовлює його пріоритетний подальший розвиток.

Основні аеропорти України — це Бориспіль і Жуляни у м. Києві, Одеса, Сімферополь, Харків, Львів, Дніпропетровськ. В Україні також налічується близько 100 аеродромів, з яких 32 — цивільної авіації. На Київ припадає майже 1/6 всіх авіаційних пасажирських перевезень країни. Сьогодні в межах внутрішнього сполучення експлуатуються переважно авіалінії Київ — Сімферополь, Київ — Одеса, Київ — Львів, Київ — Уж-город. Спостерігається тенденція до загального скорочення регулярних внутрішніх рейсів водночас із значним збільшен-ням обсягів чартерних, рейсів між обласними центрами для ділових поїздок з використанням малої авіації (літаки на 8 — 12 пасажирів), а також до регулярної експлуатації невеликих аеропортів. Розвитку міжнародних авіаційних зв’язків Ук-раїни сприятиме Угода про повітряне сполучення, підписана українським Урядом з 20 країнами світу. Авіаційна галузь ха-рактеризується також коренною реконструкцією міжнарод-них авіаліній і збільшенням їх кількості мінімум до семи.

В цілому транспортна мережа України складається з транспортних магістралей і вузлів, що зумовлює її лінійно-Глава 10. Проблеми та перспективи розвитку ринку транспорних послуг ...

вузловий характер. Транспортний вузол — це місце перехре-щення трьох і більше ліній та потоків одного або кількох видів транспорту. Розрізняють спеціалізовані та інтегральні транс-портні вузли. Спеціалізовані є осередками одного виду транс-порту (Умань — великий спеціалізований автомобільний транспортний вузол, Сміла — залізничний). Інтегральні поєднують 2 — 4 види транспорту.

Місто Київ — це єдиний інтегральний автомобільно-авіаційно-залізнично-річковий транспортний вузол. Основни-ми транспортними вузлами також є:

■          автомобільно-залізнично-авіаційні: Львів, Харків, Дніпропетровськ;

■          залізнично-авіаційно-морський: Одеса;

■          автомобільно-залізничні: Коростень, Миколаїв, За-поріжжя, Полтава, Суми, Тернопіль, Ковель, Черкаси, Кременчук, Мукачеве, Стрий;

■          автомобільно-авіаційний: Сімферополь.

Серед транспортних магістралей особливе значення ма-ють транспортні полімагістралі, які поєднують лінії та потоки двох (бітранспортні) та рідше трьох (тритранспортні) видів транспорту.

Територія України поділяється на 4 транспортно-еко-номічні райони: Наддніпровський, Прикарпатський, Причор-номорський, Приазовський. Наддніпровський автомобільно-залізнично-річково-авіаційний транспортно-економічний рай-он охоплює Вінницьку, Житомирську, Київську, Кірово-градську, Полтавську, Сумську, Черкаську, Чернігівську об-ласті та м. Київ. Основні транспортні вузли у ньому: Київ, Полтава, Козятин, Кременчук.

Прикарпатський автомобільно-залізнично-авіаційний транспортно-економічний район охоплює Волинську, Закар-патську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тер-нопільську, Хмельницьку та Чернівецьку області. Основні транспортні вузли у ньому: Львів, Рівне, Мукачеве, Івано-Франківськ, Тернопіль, Чернівці, Хмельницький, Стрий, Ко-вель, Красне.

Причорноморський автомобільно-залізнично-авіаційно-річково-морський транспортно-економічний район, що поєднує п’ять видів транспорту, є більш розвинутим у порівнянні з Наддніпровським і Прикарпатським. Він охоп-лює Автономну Республіку Крим, Миколаївську, Одеську та Херсонську області. Основні транспортні вузли району — Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Джанкой.

Приазовський автомобільно-залізнично-авіаційно-річково-морський транспортно-економічний район, в якому наявні всі шість видів транспорту, охоплює Дніпропетровську, Донець-ку, Запорізьку, Луганську, Харківську області та є найрозви-нутішим в Україні. Основні транспортні вузли у ньому — Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Донецьк, Дебальцеве, Маріуполь, Луганськ.

Слід зазначити, що Україна може відігравати значну роль у розвитку міжнародних транспортних сполучень і переве-зень. Нині, завдяки сприятливому географічному положенню, Україна — важлива транзитна держава. По її території у на-прямках захід — схід і північ — південь здійснюються вантажні та пасажирські перевезення у треті країни. Україна має сухо-путні автомобільні та залізничні прикордонні переходи на за-ході, а також водні — в Азово-Чорноморському басейні на півдні. Розвитку річкового транспорту сприяло рішення Уря-ду України, прийняте у 1992 році, про відкриття всіх внутрішніх річкових портів для вільного заходу іноземних су-ден.

Глава 11. Особливості розвитку туристичного бізнесу в Україні