3.2. Конкуренція в сфері туристичного бізнесу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Суть конкуренції в будь-якій галузі економіки вира-жається п’ятьма силами. В сфері туристичного бізнесу такими силами слід вважати суперництво між існуючими конкурента-

ми; появу туристичних послуг аналогічного або вищого рівня; появу нових конкурентів; постійну зміну уподобань спожи-вачів щодо характеру послуги; зміну загальної ситуації в країні, яка може завадити розвитку туристичного бізнесу.

Конкуренцію на туристичному ринку можна розглядати як на макро-, так і на мікрорівні. На макрорівні вона представлена змаганням держав за залучення найбільшої кількості туристів, які принесуть їм значні доходи. Потенційний турист під час ви-бору тієї чи іншої країни для подорожі бере до уваги такі факто-ри, як політична та економічна стабільність, наявність турис-тично-рекреаційного потенціалу, пропозиції туристичних ком-паній, ціни, характер транспортних звязків, реклама, відгуки від споживачів туристичного продукту, географічні, природні, кліматичні, культурні і релігійні характеристики країни.

Конкурентоспроможність туристичної індустрії

означає здатність таким чином використати наявні ресур-си, щоб задовольнити попит найбільшої кількості спожи-вачів-потенційних туристів.

Саме чисельність відвідувачів є показником розвитку кон-курентоспроможності цієї галузі.

В галузі міжнародного туризму доцільно виділити на-ступні групи факторів, аналіз яких дозволяє зробити висновок про ступінь конкурентоспроможності країни в галузі турис-тичного бізнесу:

1. Соціальна та політична ситуація в країні. Цей фактор стає сьогодні доволі актуальним. Зауважимо, що вересневі події в США 2001 року та війна в Іраці дещо змінили гео-графію туристичних потоків. Вперше за останні 50 років тури-стична галузь зазнала зниження туристських прибуттів в 2001 році на 1,3%, що змусило говорити про кризу світового турис-тичного ринку. Проте, вона була спричинена не лише подіями в США, а й загальним погіршенням світової економіки, пов’язаним з економічною ситуацією в США, Німеччині та Японії. Аналіз розвитку галузі дозволяє прогнозувати її пер-спективи на найближчі роки доволі оптимістично.

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

2.         Клімат та географічне розташування. Цей конкурент-ний фактор також має першочергове значення для сфери ту-ризму. Саме він зумовлює спеціалізацію країни на певному ту-ристичному напрямі. Так, наприклад, Іспанія є популярним літнім курортом, а Австрія приваблює переважну кількість ту-ристів взимку. Крім того, в деяких країнах є регіони з унікаль-ним кліматом, що дозволяє їм розвивати оздоровчий туризм. Володіння таким особливим туристично-рекреаційним ресур-сом дозволяє певним державам монополізувати його викорис-тання.

3.         Історико-культурні пам’ятки. Ресурси такого роду в різних країнах світу є унікальними і займають монопольне по-ложення серед туристичних цінностей, зумовлюючи високі ціни на відвідування певних місцевостей.

4.         Інфраструктура (транспорт, розміщення). Сьогодні країни, які прагнуть бути конкурентоспроможними на світо-вому туристичному ринку, намагаються активно розвивати свої готельні мережі. На жаль, при класифікації готелів в різних країнах використовуються різноманітні системи, яких на сьогодні існує більше тридцяти. Введенню єдиної кла-сифікації готелів в світі заважає ряд факторів, пов’язаних з культурно-історичним розвитком держав, які здійснюють ту-ристичну діяльність, їх національними особливостями, відмінностями в критеріях оцінки якості обслуговування та ін.

5.         Асортимент туристичних послуг. Кожній країні при пла-

нуванні розвитку та підвищення конкурентоспроможності ту-

ристичної галузі доцільно звертати належну увагу на система-

тизацію видів туризму, що дає можливість з більшою точністю

визначити місце туристичної галузі серед інших галузей еко-

номіки, розрахувати вклад, який може забезпечити туризм у ви-

робництві ВВП, тобто більш цілеспрямовано підходити до ство-

рення ефективних систем управління економікою в цілому та

туризмом зокрема. Переваги застосування такої систематизації

полягають по-перше, в можливості розробки цільових і

регіональних програм з використанням елементів національної

культури, для рівномірного розвитку територій, захисту екоси-

стем, ефективного стимулювання традиційних місцевих про-мислів, вирішення проблем підвищення життєвого рівня насе-лення; по-друге, в визначенні напрямів розвитку туризму, що дає можливість раціонально спланувати політику його розвит-ку та визначити види туристичного бізнесу, які є пріоритетни-ми і конкурентними в кожній конкретній країні. Необхідно відмітити, що переважна більшість країн має можливість розви-вати декілька туристичних напрямів.

5.         Вартість відпочинку. Слід виділити групу факторів, які здійснюють вплив на ціну подорожі в різні країни світу. До них відносяться: рівень економічного розвитку країни, ступінь розвиненості індустрії гостинності, наявність зручних транс-портних шляхів та ін.

6.         Політика розвитку туристичної галузі. Кожна країна використовує свою політику підвищення конкурентоспро-можності туристичної індустрії, яка переслідує як економічні, так і неекономічні цілі. До економічних доцільно віднести за-гальне економічне зростання, розвиток галузі, збільшення прибутків від туристичної діяльності. Неекономічні поляга-ють в досягненні свободи пересування людей, відродженні природної і культурної спадщини та ін. Економічна політика заохочує розвиток туризму, застосовуючи спеціальні бюд-жетні, грошові і фіскальні заходи. Бюджетні заходи містять державне фінансування з бюджету, спеціально складеного для туризму, і, зазвичай, мають наступні форми:

 

■          позики по дуже низьких процентних ставках, призна-чені для інвестування проектів великих туристських інфраструктур;

■          субсидії, призначені для заохочення пріоритетних на-прямків розвитку туризму.

Крім економічної політики, розвиток туризму заохо-чується і за допомогою соціальної політики, що проводиться державою, до якої відноситься регулювання тривалості робо-чого дня, відпусток, професійної підготовки. Наприклад, вве-дення у Франції п’ятитижневої оплачуваної відпустки впли-нуло на розвиток туризму в країні.

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

7. Трудові ресурси для роботи в галузі. Необхідно відміти-ти, що індустрію туризму можна віднести до числа найбільш трудомістких галузей. Наприклад, у Північній Америці на неї припадає 5% від ВНП і 8% усіх працюючих, у Західній Європі — 7 і 11% відповідно. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму (включаючи внутрішній) є найбільшою з числа зайнятих робочих місць у більшості країн і забезпечує роботою понад 100 млн. чоловік. Сьогодні країни, які намага-ються бути конкурентними на світовому ринку туристичних послуг, запроваджують різноманітні програми для підвищен-ня кваліфікації працівників сфери обслуговування туристів. Незважаючи на те, що ця індустрія забезпечує роботою вели-ку кількість населення, проте і в туристичній галузі бракує спеціалістів високого рівня. Адже робітники сфери туризму є тим самим фактором, який може укріплювати конкурентні по-зиції країни та залучати до неї все більшу кількість туристів.

Для підвищення своєї конкурентоспроможності в цій га-лузі країнам світового співтовариства необхідно дотримувати-ся наступних принципів:

■          приймати заходи по захисту туристів та їх вільного пе-ресування, що передбачає спрощення поліцейського і митного контролю на кордонах; підвищення безпеки туристів; гар-монізацію страхування туристів і їхнього автотранспорту; інформування про їх соціальні права;

■          розробити загальні правила діяльності в індустрії ту-ризму щодо податкової політики, взаємного визнання рівня кваліфікації і дипломів професійної підготовки; поділу відпу-скних періодів для зняття навантаження на туристську індустрію в пікові сезони;

■          розвивати регіональний туризму з метою його просу-вання в нерозвинені регіони, які мають туристичний по-тенціал.

Крім того, розвитку конкурентних позицій та просуванню туристичних центрів країни на нові ринки буде сприяти за-провадження наступних заходів: публікація реклами, ката-логів, буклетів, які описують туристичну привабливість

регіону; активні рекламні заходи за кордоном через мережу офісів, агентів, пресу, телебачення і радіо; організація конфе-ренцій за участю закордонних фахівців з туризму; організація екскурсій іноземних журналістів для представлення турис-тичних продуктів країни. Слід відмітити, що за розглянутими параметрами найбільш конкурентоспроможними на світовому ринку туризму є Франція, Іспанія, США, Італія, КНР, Вели-кобританія, Канада, Мексика, Австрія, Німеччина.

Ще більш загостреною виявляється конкуренція на мікрорівні, яка означає боротьбу між окремими компаніями за частку на світовому ринку туризму. Вона передбачає на-явність певної виваженої стратегії змагання, яка дозволить зайняти нишу на ринку, залучити велику кількість туристів, працювати на ринку довгий час і бути цікавою для по-тенційних споживачів. Необхідно виділити 5 основних стра-тегій конкуренції, які мають місце на ринку туристичних по-слуг і активно використовуються різними компаніями:

I. Встановлення ціни нижчої, ніж ціна на аналогічну ту-ристичну послугу компанії-конкурента. Ця стратегія є найбільш розповсюдженою в сфері туристичного бізнесу, оскільки саме в цій галузі вартість наданої послуги (тобто вартість подорожі) часто має вирішальне значення. Зазвичай, такий шлях підвищення конкурентоспроможності обирають невеликі або недавно створені фірми як шанс закріпитися на ринку. І хоча якість запропонованих послуг не відповідає на-лежному рівню, проте низька ціна приваблює певний сегмент споживачів. Така стратегія може бути доцільною в наступних випадках:

■          туристична агенція пропонує проживання в готелі ниж-чої, ніж пропонується іншими компаніями, категорії;

■          туристична путівка продається за день або безпосеред-ньо в день, коли необхідно вирушити у подорож;

■          компанія пропонує проживання в готелі високого кла-су, розширену екскурсійну програму, але в міжсезоння, коли небагато потенційних споживачів можуть бути в цьому зацікавлені і т.д.

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

Проте, використання цієї стратегії має певні недоліки. По-перше, ринок туристичних послуг є дуже мінливим. Він зале-жить від політичної й економічної ситуації, а також від моди і реклами, що, впливаючи на потреби й інтереси людей та їхній настрій, визначають попит. І продукт, в якому сьогодні зацікавлені велика кількість споживачів, завтра може вияви-тися непопулярним. По-друге, компанії-конкуренти можуть використати новий маршрут або цікаву екскурсію як приклад для наслідування, тим самим позбавляючи продукт новизни і унікальності.

II. Проведення сегментації ринку і орієнтація діяльності на певну групу споживачів. Різноманіття подорожей, які про-понуються на світовому ринку, можна класифікувати в залеж-ності від того на який сегмент вони спрямовані:

1.         В залежності від віку подорожуючих:

■          подорожі для школярів та тінейджерів;

■          молодіжні тури;

■          тури для людей середнього віку;

■          подорожі для людей похилого віку.

2.         В залежності від вартості подорожі:

■          орієнтовані на заможного споживача;

■          призначені для середнього класу;

■          недорогі тури, які є популярними серед молоді.

 

3.         В залежності від мети подорожі: активний відпочинок; пасивний; екстремальний; пізнавальний і т.д.

4.         В залежності від ступеня престижності об’єктів розміщення: тури, які передбачають проживання в 5-зіркових готелях, в 4- або 3-зіркових готелях, бунгало, кемпінгах і т.д.

Підвищенню конкурентоспроможності компанії сприяє вибір декількох пов’язаних сегментів ринку. Причому він має грунтуватися на аналізі сильних та слабких сторін туристич-ної організації.

III.Проведення активної рекламної компанії, участь в ту-ристичних виставках та ярмарках, випуск каталогів, буклетів. В туристичній індустрії така стратегія є широко вживаною. Вона є важливим засобом підвищення економічної ефектив-

ності діяльності компанії, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристичного потенціалу, просування туристичного продукту на міжнародному ринку, входження до світової туристичної спільноти.

IV.       Пропозиція нового унікального туристичного продукту.

V.        Швидке реагування на ринкові зміни.

Необхідно відмітити, що компанії зазвичай використову-ють розглянуті стратегії в комплексі, що дозволяє їм більш по-вно відповідати потребам туристичного ринку і бути на ньому гідними суперниками.