Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг 3.1. Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Розвиток туризму став можливий завдяки науково-технічному та соціально-економічному прогресу суспільства, тобто створенню інфраструктури туризму. Розширення авто-мобільних, повітряних перевезень сприяло розвитку масового туризму. Розширюється мережа готелів, ресторанів, з’являють-ся автопрокатні фірми. Мандрівників приваблюють історико-архітектурні пам’ятки, театри, музеї, курорти, що пропонують лікування, катання на лижах і т. д. Все більше і більше країн пропонують поїздки на виставки, ярмарки, конгреси, відводячи під це великі території. Розвитку туризму сприяє реклама, політика уряду, загальні економічні умови, курси валют, кон-курентоздатність продукту, безпека і репутація місця подо-рожі, мода на поїздки та інші фактори. За даними англійського агенства “Business Travel International”, найбільш привабливи-ми з точки зору мандрівників містами є Сідней, Флоренція, Рим, Венеція та Париж. А “найдорожчими” для ділових людей місцями визнані Нью-Йорк та Бразилія.

Сьогодні туризм займає значне місце в міжнародних відносинах. Близько 650 млн. чоловік щорічно відвідують за-кордонні країни в туристичних цілях. Міжнародний туризм є не тільки популярним видом відпочинку, а й сферою світової економіки, що активно розвивається.

Проте, поняття “туризм” має дещо невизначений харак-тер. По-перше, туризмом вважається тимчасове переміщення людей із місць, де вони звичайно мешкають і працюють, в інші місця. Під “тимчасовим переміщенням” умовно розуміється період до одного року. По-друге, згідно з міжнародною статис-тикою, до іноземних туристів відносяться особи, що відвіду-ють іншу країну (як мінімум з однією ночівлею) з будь-якою метою, крім фахової діяльності, що оплачується в цій країні. В

1993 році Статистична комісія ООН прийняла більш широке визначення туризму:

Туризм — це діяльність осіб, які подорожують і здійсню-ють перебування в місцях, які знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не переви-щує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями.

Якщо дати коротке визначення, то туризм — це взаємодія явищ, що виникають в процесі подорожей. Всі ці характерис-тики відображають різні боки цієї складної системи.

Туристична послуга — це комплекс послуг індустрії гостинності (що включає в себе готельні, рекреаційні, транспортні, страхові, екскурсійні послуги та ін.), який на-дається окремій особі чи групі осіб для задоволення їх потреб, пов'язаних із переміщенням з місця постійного проживання до іншого на певний проміжок часу з метою відпочинку, оздоровлення, навчання та ін.

З економічної точки зору, туристична послуга — це про-дукт, що виробляється і реалізується в процесі взаємозв’язку і взаємодії різних організацій, які володіють туристичними ре-сурсами. Під останніми розуміються ліцензії на здійснення діяльності по формуванню та продажу туристичних пакетів, страхуванню туристів, приміщення для розміщення подорожу-ючих, можливості по забезпеченню харчування, заклади оздо-ровлення, транспортні засоби для переміщення туристів і т.д.

Отже, туризм — це сфера економіки, яка поставляє на ри-нок певний продукт, який задовольняє потреби населення у відпочинку, оздоровленні і т.д.

Міжнародний туризм — це сфера світової економіки, яка пропонує продукт, що користується попитом на міжнародному ринку і приносить прибутки країні-вироб-нику.

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

Міжнародний туризм впливає на розвиток як окремих країн, так і світової економіки в цілому. У 1960-1970 роках міжнародний туризм набув всесвітнього характеру, і, в резуль-таті, утворився світовий ринок, у якому беруть участь всі без винятку країни. В середньому близько 65% усіх міжнародних туристичних поїздок припадає на Європу, близько 20% — на Америку і близько 15% на інші регіони. Найбільшими нетто-експортерами туристичних послуг є Іспанія, США, Франція, Італія, а нетто-імпортерами — Німеччина, Японія, Велико-британія. Багато країн, що мають активний баланс в сфері міжнародного туризму, є переважно постачальниками ту-ристів (наприклад, США), що пояснюється більш високим рівнем і вартістю послуг на внутрішньому ринку, ніж в більшості зарубіжних країн.

До особливостей міжнародного туризму як виду еко-номічної діяльності відносяться наступні:

1.         Надання міжнародних туристичних послуг представ-ляє собою особливий вид діяльності. Порівняння його з міжнародною торгівлею товарами дозволяє нам зробити цікаві висновки. В результаті традиційної міжнародної товар-ної торгівлі відбувається рух товарів з однієї країни до іншої. Туристичні послуги як товар не є мобільними. Міжнародний туризм представляє собою переміщення споживачів цих по-слуг, тобто туристів.

2.         Заслуговують на увагу особливості розрахунку при-бутку від міжнародного туризму. В економічній теорії він виз-начається як різниця між доходами та витратами від певного виду діяльності. Прибуток від міжнародного туризму доцільно розраховувати як різницю між надходженнями від туризму та міжнародними туристичними витратами. Відповідно до даних Всесвітньої туристичної організації в світі налічується 15 країн, що спеціалізуються на туристичних послугах, у яких надходження від туризму перевищують при-бутки від експорту, нерідко у багато разів.

3.         Туристична галузь є доволі прибутковою як для держа-ви, так і для економічних суб’єктів на мікрорівні. Турбізнес є досить вигідним видом вкладання капіталу, що дає прямий і

швидкий економічний ефект (окупність витрат у середньому — два-чотири роки, а витрати на створення одного робочого місця — у 20 разів менше, ніж у промисловості). При цьому важливо враховувати, що туристичні послуги не вичерпують-ся, відтворюються безперервно, існує можливість їх постійно-го удосконалення, вони реалізуються за готівку у твердій ва-люті, а не надаються в кредит.

4.         Туристичний бізнес є сферою економіки, яка потребує участі значної кількості робочої сили. Це зумовлено спе-цифікою процесу надання туристичної послуги, який включає цілий комплекс послуг, що надаються туристам протягом відпочинку. За даними американських спеціалістів, індустрія туризму (включаючи внутрішній) є найбільшою з числа зай-нятих робочих місць у більшості країн і забезпечує роботою понад 100 млн. чоловік. Індустрія туризму відноситься до чис-ла найбільш трудомістких галузей. Наприклад, у Північній Америці на неї припадає 5% від ВНП і 8% усіх працюючих, у Західній Європі — 7 і 11% відповідно. Передбачається, що до 2005 року кожна восьма працездатна людина буде зайнята в цьому секторі економіки.

5.         Витрати, які здійснюються іноземними туристами в країні перебування, мають потрійний вплив на економіку цієї країни. Він проявляється в:

 

■          збільшенні прибутків туристичних фірм;

■          підвищенні попиту з боку туристичного сектору еко-номіки на товари і послуги постачальників, що у свою чергу сприяє підвищенню попиту на товари і послуги своїх постачальників і, як наслідок, зростанню доходів у всіх секторах економіки;

■          збільшенні особистих прибутків населення, прямо або побічно пов’язаного з туристичним бізнесом, що викли-кає ріст споживчого попиту. Отже, ми робимо висно-вок, що міжнародий туризм впливає не лише на розви-ток туристичної діяльності країн, а й на їх економіку в цілому.

6.         Туризм як вид економічної діяльності є джерелом над-

ходження валюти. Проте поряд з одержанням прибутку мож-

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

ливий і значний відплив валюти. Країни, що розвиваються, змушені імпортувати значну кількість продуктів і товарів для туристів, а також необхідне устаткування для індустрії туриз-му. Також існує імпорт, обумовлений впливом “демонст-раційного ефекту”. Туристи, приїжджаючи з промислово роз-винутих країн, демонструють товари кращої якості і розшире-ного асортименту, що є “живою” рекламою і сприяє імпорту іноземних споживчих товарів.

7. Туризм є дуже мінливою сферою економіки, що зазнає впливу багатьох чинників. Він залежить від політичної й еко-номічної ситуації, а також від моди і реклами, що, впливаючи на потреби й інтереси людей та їхній настрій, визначають по-пит. Отже основною характеристикою туристичного ринку є постійні коливання попиту і пропозиції послуг. Доцільно виділити ряд факторів, які впливають на зміну ринкової ситу-ації (табл. 1.1.).

Таблиця 1.1

Фактори впливу на рівень попиту та пропозиції туристичних послуг

 

1

2 3

4

5          Соціально-економічний      -          рівень грошових доходів населення, професій-

на структура потенційного контингенту рекре-

антів і туристів,

-          рівень цін на рекреаційно-туристичні послуги,

-          ступінь розвитку індустрії гостинності.

 

            Демографічний         -          вікова і полова структура населення,

-          місце проживання,

-          форма зайнятості і місце роботи.

 

            Соціально-психологічний   -          рівень емоційного стану потенційних рекреан-

тів і туристів,

-          соціальна напруженість у суспільстві,

-          ментальності тих чи інших прошарків і груп

населення щодо прихильностей, інтересів,

традицій і звичаїв.

 

            Ресурсно-екологічний          -          масштаби і рівень забезпеченості тієї чи іншої

території рекреаційно-туристичними ресурса-

ми,

-          стан навколишнього природного середовища.

 

            Політичний   -          безпека регіонів,

-          відсутність конфліктів (міжнаціональних, між-

етнічних) у регіонах,

-          загальний рівень демократизації суспільства.

Як ми бачимо, туризм з економічної точки зору є важли-вим сегментом світового ринку. Проте він відіграє також знач-ну соціальну роль в світогосподарському житті. Міжнародний туризм як соціальне явище має свої особливості. До них доцільно віднести наступні:

■          важливу роль у розвитку туризму відіграє стан навко-лишнього середовища;

■          туристичні компанії для забезпечення ефективної діяльності повинні брати до уваги суспільні приоріте-ти;

■          туризм повинен розвиватися як соціально-відповідаль-на індустрія, тобто вчасно реагувати на зміни;

■          при плануванні туристичної діяльності необхідно вра-ховувати культурні особливості країн мешкання по-тенційних туристів;

■          для людей з різними звичками слід складати різні мо-делі туризма.

Основними чинниками, що впливають на розвиток туриз-му у високорозвинених країнах, є економічні і соціальні, насам-перед зростання особистих прибутків громадян (потенційних туристів) вище меж, достатніх для задоволення необхідних по-треб. До суб’єктивних причин відноситься діяльність держав-них органів, що регулюють порядок в’їзду-виїзду з країни і пе-ребування на її території іноземних громадян та ін.

Розвиток міжнародного туризму в країнах, що переважно приймають туристів, обумовлений прагненням збільшити приток іноземної валюти і створити нові робочі місця. Багато країн за допомогою міжнародного туризму намагаються вирішити проблеми платіжного балансу.

Туристичні послуги складають значну частину послуг, що споживаються населенням, і мають специфічний соціально-оздоровчий характер, тобто відпочинок, можливість розвитку особистості, пізнання історичних і культурних цінностей, за-няття спортом, участь в культурно-масових заходах тощо. От-же, туризм поєднує у собі економічний, соціальний, гуманітар-ний, виховний і естетичний чинники.

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

Туристи є споживачами основних, додаткових (мають ду-же широкий спектр і займають при розвиненій інфраструктурі туризму до 50% від загального обсягу прибутку) і супутних послуг. Нараховується приблизно 650 млн. туристів, які відвідують різні кутки земної кулі протягом року і витрачають на подорожжі значні суми грошей. Один лише Іран, який не є найпопулярнішою країною, щорічно відвідує більше 1,3 млн. туристів. Це приносить державі чистий прибуток у розмірі більше 700 млн. дол. на рік. Доходи, які отримуються від роз-витку туризму в усіх країнах світу, в 2,5 рази вищі за всесвітні доходи від експорта нафти (11 країн-членів ОПЕК реалізують на світових ринках сиру нафту на суму 170-180 млрд. дол.).

Індустрія туризму представляє собою систему взаємо-пов’язаних сфер діяльності, до яких можна віднести забезпе-чення проживання в готелях визначеної категорії та харчуван-ня, рекреаційне, транспортне та екскурсійне обслуговування, надання страхових послуг та послуг туристичних агенцій. Всі ці послуги формують собою також індустрію гостинності, яка представляє сферу підприємництва, що складається з таких видів обслуговування, які спираються на принципи гостин-ності, що характеризуються щедрістю і дружністю по відно-шенню до гостей. Таким чином, індустрію гостинності можна розглядати як різноманіття форм підприємництва, що спеціалізуються на ринку послуг, пов’язаному з прийомом та обслуговуванням гостей. Діяльність суб’єктів туристичного бізнесу регулюється Всесвітньою туристичною організацією (ВТО), головною задачею якої є налагодження і координація діяльності міжнародних туристичних організацій.

В 1999 році на сесії ГА ВТО в Сантьяго (Чілі) був прий-нятий Глобальний Кодекс етики туризму. Сьогодні Кодекс відкритий для приєднання. Він включає такі статті як “Вклад туризму до взаєморозуміння і взаємоповаги людей і суспільства”, “Туризм — фактор стійкого розвитку”, “Право на туризм”, “Обов’язки професіоналів турбізнеса”, “Туризм — ко-рисна активність для приймаючих країн та суспільства” та ін.

Всесвітня туристична організація проводить численні дослідження, присвячені майбутньому туризма: аналізуються фактори, які впливають на розвиток туризму в усьому світі, прогнозуються найбільш вірогідні напрямки майбутнього га-лузі та методи їх розвитку. На Форумі Політики міжнародно-го Туризму, проведеного під егідою Інститута Міжнародного Туризму Університета імені Джорджа Вашингтона, де були присутні 90 експертів в галузі туризму з 21 країни світу, були визначені основні напрямки, на які повинна бути звернена ува-га при розробці туристичної політики в новому тисячолітті і які можуть сформувати нову схему туризму:

■          визначний фактор розвитку туризму — стан навколиш-нього середовища;

■          існують обмеження для розвитку туризму, що поляга-ють у фізичних та соціальних можливостях туристич-них центрів;

■          діячі сфери туризму не можуть ігнорувати суспільні пріоритети;

■          туризм повинен розвиватися як соціально-відповідаль-на індустрія, тобто вчасно реагувати на зміни;

■          необхідно враховувати культурні особливості різних етносів світового співтовариства;

■          демографічні зміни здійснять величезний вплив на рівень розвитку і природу туризму;

■          для людей з різними доходами і звичками будуть скла-датися свої моделі туризму;

■          зростає потреба в крупних інвестиціях для розвитку інфраструктури туризму при одночасному збільшенні податків та інших витрат;

■          збільшиться вплив транснаціональних фірм та ін.

Сьогодні, Всесвітня туристична організація разом з іншими

туристичними асоціаціями світу завершує розробку TSA {Tourism Satellite Account) — глобальних стандартів для виміру впливу туризму на національні економіки. Найбільший недолік туристичного сектора — відсутність стабільної, зрозумілої та уніфікованої у міжнародному масштабі інформаційної бази

Глава 3. Ринок міжнародних туристичних послуг

відносно економічного впливу туризму. Наявна статистична інформація є неповною і являє собою, здебільшого, простий підрахунок кількості міжнародних подорожей і не містить аналіза впливу туристичної активності на економіку. Таке по-ложення не дозволяє виробити обгрунтовану політику в галузі туризму. Недооцінюється також соціальне значення туризму, як фактора економічного зростання і зайнятості населення.

Система національних розрахунків, прийнята Статистич-ною комісією ООН у 1993 році, рекомендує використовувати нову концепцію звітності — супутні розрахунки (Satellite Accounts). Суть її полягає в тому, що традиційні статистичні дані доповнюються більш ретельним аналізом. Це дозволяє виз-начити загальний економічний вплив туризму за рахунок вит-рат мандрівників, інвестицій приватного сектора, урядової політики і державних вкладень, а також розвитку міжнародної торгівлі.

Мета проекту на національних рівнях — об’єднати через су-путні розрахунки статистичні дані й аналітичні методи їх дослідження, що буде значною підтримкою розробникам політики в галузі туризму. Стане можливим вимірювати загаль-ний внесок туризму в економіку і, що ще важливіше, на єдиній основі порівнювати ці дані з даними інших секторів економіки.

TSA — це прогресивна і досить гнучка програма робіт. Ця гнучкість означає, що деякі країни можуть вводити супутні розрахунки не відразу, а поступово, у відповідності зі своїми особливостями. Такий підхід є найбільш ефективним. Пер-шою країною, яка створила систему супутніх розрахунків з ту-ризму (це відбулося в жовтні 1994 р.) стала Канада. Після неї свої програми розвитку TSA прийняли в деяких державах Європи, Африки, Америки та Азії.