5.2.3. Економіка


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Промисловість

СІПА— високорозвинута індустріально-аграрна країна Північної Америки. До провідних належать такі галузі промислово-сті: машинобудування, хімічна, нафтопереробна, харчова, легка. Промисловість СІПА переважно розміщується в східній частині країни, Каліфорнії та на північному заході. У країні видобувають великі обсяги нафти, кам’яного вугілля, природного газу. Значна частина потреб у мінеральній сировині та паливі покривається за рахунок імпорту. Основний обсяг електроенергії виробляється на теплових станціях, на другому місці за виробленою енергією — атомні електростанції. СІІІА є лідером за рівнем розвитку авіаційної і ракетно-космічної техніки, електронного обладнання, приладів, нових конструкційних матеріалів. Ці галузі називаються наукоміст-кими, оскільки їх розвиток неможливий без наукових досліджень.

США належать до найбільших світових виробників автомобі-лів, сталі, пластмас і синтетичних смол, розвинута й кольорова металургія.

Канада тривалий час розвивалась як сільськогосподарська країна. Серед галузей промисловості раніше заслуговувала на світову увагу лише гірничорудна. Нинішня Канада — індустріа-льно-аграрна країна. Посідає провідне місце в світі за видобутком сировини для виробництва нікелю, калійних солей, азбесту, цин-ку, уранової руди, срібла, свинцю, олова та міді. Видобуваються також значні обсяги молібдену, золота, залізної руди, гіпсу, наф-ти, природного газу, вугілля. Розвинуті чорна і кольорова мета-лургія, нафтопереробка та нафтохімія. Світове значення має це-люлозно-паперова промисловість. Досить різноманітне машинобудування. Більше половини виробництва електроенергії забезпечують гідроелектростанції.

Індустріально-аграрною країною є й Мексика. Видобуваються нафта (за запасами нафти Мексика посідає четверте місце в світі), природний газ, кам'яне вугілля, залізна руда, свинець, цинк, срі-бло, мідь, сірка. Основну масу електроенергії забезпечують теп-лоелектростанції. Провідними галузями обробної промисловості є чорна і кольорова металургія, нафтопереробна, нафтохімічна, машинобудівна. Вітчизняна промисловість задовольняє попит на промислову продукцію на 85 %.

Найрозвинутішими країнами Швденної Америки є Бразилія та Аргентина. Вони мають порівняно розвинуту обробну промисло-вість, багатогалузеве сільське господарство. Світ не можна уяви-ти без бразильської кави або аргентинської пшениці. У країнах, на території яких пролягли Анди, видобувають руди чорних і ко-льорових металів. Венесуела відома у світі своєю нафтовидобув-ною промисловістю.

Бразилія, Аргентина та Мексика забезпечують 2/3 промисло-вого виробництва Латинської Америки.

Основна галузь промисловості регіону — гірничовидобувна. У структурі вартості її продукції переважає нафта і газ (80 %). Решта (20 %) припадає на гірничорудну сировину. Найкраще розвинута ця галузь у Мексиці, Венесуелі, Бразилії, Аргентині та Болівії.

У регіоні знижується частка традиційних галузей обробної промисловості — текстильної, харчової, взуттєвої. 3 огляду на те, що відбувається процес індустріалізації, підвищується зна-чення хімії, нафтохімії, чорної і кольорової металургії, а особ-ливо — машинобудування. Серед країн регіону поки що немає таких, які вирізнялися б надвисокими темпами економічного розвитку. Світ ще не заговорив про латиноамериканське «еко-номічне диво».

Промисловість концентрується у великих містах, що часто за-безпечують виробництво 50—80 % промислової продукції відпо-відної країни.

Сільське господарство

Сільське господарство США — високомеханізована і автоматизована галузь. Тваринництво за вартістю продукції дещо переважає рослинництво. 30 % території країни розорано. Інтен-сивно (особливо на півдні) застосовується зрошення. Основні фуражні культури — кукурудза і соя. Пшениця вважається дру-гою за значенням культурою після кукурудзи. Цукрові буряки вирощують на півночі, в дельті Міссісіпі, у Флориді та на Гавай-ських островах — цукрову тростину. Бавовник нині відіграє ме-ншу роль, ніж в історичному минулому. I все ж ця культура на-лежить до основних.

М'ясне тваринництво розвивається на Великих рівнинах. Свинарство найпоширеніше в кукурудзяному поясі, а молочне тваринництво — у Приозер'ї та на північному заході.

Основною сільськогосподарською культурою Канади є пше-ниця. Ця країна є другим за значенням її світовим експортером. Тваринництво переважає рослинництво. У тваринництві розвива-ється м'ясо-молочний і м'ясо-вовняний напрям. Канада відома і як світовий постачальник мороженої риби.

В аграрному секторі економіки Мексики зайнято приблизно 30 % економічно активного населення. У сільському господарст-ві рослинництво переважає тваринництво. Основними товарними культурами вважаються бавовник, кофе, цукрова тростина, хене-кен. Тваринництво екстенсивно-пасовищне. Переважає м'ясо-вовняний напрям.

У країнах Центральної Америки і Карибського басейну провід-ною галуззю економіки є сільське господарство. Нарівні з великими латифундіями багато безземельних або малоземельних селян. Ла-тинська Америка — регіон соціально-економічних контрастів.

Виробництво 70 % валової продукції сільського господарства континенту забезпечують Бразилія, Мексика, Аргентина і Колу-мбія. Помітне місце в аграрному секторі регіону посідають також Перу, Чилі, Венесуела та Гватемала.

Рослинництво — провідна галузь. Сільське господарство ба-гатьох країн Латинської Америки ще й нині характеризується як монокультурне. 75 % вартості продукції рослинництва регіону припадає на десять основних її видів.

Аргентина, Бразилія і Мексика забезпечують переважну кіль-кість пшениці. Центральна Америка та Вест-Індія вирощують кофе, банани, цукрову тростину, а Перу та Нікарагуа — бавовник.

У Латинській Америці сприятливі умови для розвитку тва-ринництва переважно м'ясного напряму. Виробництво молочної продукції посідає друге місце, а вовни та шкіри — третє.

Поширене птахівництво, зокрема для Бразилії воно є важли-вою експортною галуззю. Розвивається свинарство (оскільки бі-льшість населення сповідує католицьку віру, а не іслам).

У посушливих регіонах Мексики, Аргентини та Бразилії роз-водять кіз та овець, вирощують коней. У багатьох країнах розви-нуте товарне бджільництво. Майже всі країни регіону займають-ся виловом риби. Особливо розвинутий рибний промисел у Чилі, Перу, Колумбії та Мексиці.

Транспорт

Високого розвитку у США досягли всі види сучасного транспорту. США мають найдовші у світі мережі залізниць, ав-тошляхів. Інтенсивно використовуються внутрішні водні шляхи.

Розвинуті всі види транспорту і в Канаді. Ріка Святого Лавре-нтія глибоководна, і океанські кораблі потрапляють нею з Атлан-тичного океану до Великих озер, які інтенсивно використовують-ся для внутрішнього судноплавства. Велике значення має повітряний транспорт, особливо для сполучення з віддаленими північними регіонами.

Провідними видами транспорту в Мексиці є автомобільний, залізничний, морський (особливо значну роль відіграють тан-кери).

На Латинську Америку припадає лише десята частина заліз-ниць світу. Частка автошляхів ще менша, але їх протяжність збі-льшується. Збудовані Панамериканське і Трансамазонське шосе, тобто з Швнічної Америки нині можна дістатися автомобілем че-рез Центральну Америку до Швденної Америки, а також проїха-ти через амазонські джунглі (сельву).

На Латинську Америку припадає 33 % внутрішніх водних шляхів світу. Розвитку внутрішнього водного транспорту сприя-ють природні умови — наявність розгалуженої системи великих річок на континенті.

У регіоні розвинений морський транспорт. Так, Панама нале-жить до країн світу, які мають найбільший морський торговель-ний флот. Однак фактично судна належать іноземцям, які реєст-

рують їх у Панамі і використовують під панамським прапором, бо такий прапор «дешевий».

Розвиток нафто-, газовидобувної та переробної промисловості сприяв виникненню і поширенню трубопровідного транспорту.

Зовнішня торгівля

Найбільшою економічною проблемою США на почат-ку XXI століття було фінансування воєнних дій у Афганістані, Іраку і виконання функцій поліцейського у ряді «гарячих місць» світу. Економічна інтеграція США, Мексики і Канади відбувало-ся незначними темпами. У Латинській Америці економічне ста-новище погіршувалося, що й спричинило зростання симпатій до соціалістичних ідей.

США експортують промислове обладнання, автомобілі, літаки, продукцію електронної промисловості, хімікати, кам'яне вугілля, кукурудзу, сою, пшеницю, військову техніку, озброєння тощо.

Імпортують США переважно вироби машинобудування та об-робної промисловості, помітне місце в імпорті посідає пальне.

Канада експортує автомобілі, папір і целюлозу, нафтопродукти, промислове обладнання, природний газ, нікель, алюміній, мідь. В імпорті Канади переважають машини та інші промислові товари.

85 % вартості мексиканського експорту припадає на США і Канаду. Основними його статтями є готові вироби, напівфабри-кати, нафта, нафтопродукти, сільськогосподарські товари (бавов-ник, кофе тощо) та морепродукти.

В імпорті Мексики переважають напівфабрикати, машини, обладнання, товари широкого вжитку.

Регіони Америки

Переважну частину Північноамериканського материка займають США і Канада.

Латинську Америку поділяють на кілька регіонів.

Перший регіон — Центральна Америка (Беліз, Гватемала, Го-ндурас, Коста-Рика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор, Мексика).

Найрозвинутішою країною в регіоні є Мексика. Разом із США та Канадою вона входить до північноамериканського «Спільного ринку» (НАФТА). Решта країн—переважно сільськогосподарсь-кі. Кофе, банани і цукрова тростина — основна продукція їхньої міжнародної спеціалізації.

Другий регіон — Вест-Індія, часто його ще називають Кариб-ським басейном. До Вест-Індії належать Багамські, Великі та

Малі Антильські та інші острови, на яких розташовані такі дер-жави: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Гаїті, Гренада, Домініка, Домініканська Республіка, Куба, Сент-Він-сент і Гренадини, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Тринідад і То-баго, Ямайка, а також володіння США, Нідерландів і Франції.

Основа економіки — сільське господарство, переважно план-таційне. Продукція — кофе, банани, цукрова тростина. Розвинуті гірничовидобувна промисловість і кольорова металургія (Куба, Ямайка).

Досить потужна нафтопереробна промисловість, яка працює на привізній сировині. Багато країн є великими центрами міжна-родного туризму.

Третій регіон — Андські країни (Венесуела, Колумбія, Еква-дор, Перу, Болівія, Чилі). В економіці цієї групи країн значну роль відіграє гірничовидобувна промисловість: у Венесуелі ви-добувають нафту, у Перу та Чилі — мідь, у Болівії — олово. Екс-портними сільськогосподарськими культурами є кофе, цукрова тростина, бавовник.

Четвертий регіон — басейн Ла-Плати (Парагвай, Уругвай, Аргентина). Це передусім великий агропромисловий комплекс, який спеціалізується на вирощуванні зернових та олійних куль-тур і на відгодівлі худоби. В Аргентині та Уругваї є галузі оброб-ної промисловості. Парагвай поки що залишається економічно відсталою країною.

П'ятий регіон — окреме угруповання: Гайана, Суринам та Гвіана. Основою економіки Суринаму та Гайани є видобуток бо-кситів і виробництво глинозему^ Тваринництво розвинуте мало, рослинництво — дещо краще. Його продукцією є рис, банани, цукрова тростина, цитрусові.

Гвіана є сільськогосподарським заморським департаментом Франції. Основна продукція Гвіани — цукрова тростина; розви-нуте рибальство та добування морепродуктів (зокрема, креветок).

Шостим регіоном вважається велика країна Бразилія.