Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
5.1. Загальнии огляд країн Європи 5.1.1. Фізико-географічні та історико-політичні особливості : СВІТОВА ЕКОНОМІКА Видання 2-е перероблене та доповнене : Бібліотека для студентів

5.1. Загальнии огляд країн Європи 5.1.1. Фізико-географічні та історико-політичні особливості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Європа — частина світу, її площа становить 9,9 млн км2, ра-зом з Азією утворює материк Євразія. У Європі проживає понад 800 млн чол., тобто густота населення досить висока. Європу омивають Атлантичний і Швнічний Льодовитий океани та їх моря.

У Європі переважають великі рівнини — Східно-Європейська, Середньоєвропейська, Середньо- та Нижньодунайська, а також Паризький басейн. На гори припадає 17 % території, основні — Альпи, Піренеї, Карпати, Апенніни, Урал, гори Скандинавського та Балканського півостровів. Діючі вулкани є в Ісландії та в Се-редземномор'ї. Активним є відомий вулкан Етна, виверження якого були зареєстровані у 122, 1169, 1329, 1536, 1669, 1928, 1964, 1971, 1986 та 1992 роках. У горах час від часу трапляються землетруси, інколи катастрофічної сили. Зокрема, в 856 р. н. е. у Греції під час землетрусу загинуло 45 тис. чол. У 1755 р. земле-трус у Лісабоні забрав 70 тис. людських життів. Землетрус у ра-йоні Неаполя (Італія) у 1980 р. спричинив смерть 4,5 тис. чол. У серпні 1999 р. великий землетрус стався поблизу Стамбула, заги-нуло понад 12 тис. чол. і було знищено 70 тис. будинків.

Ha більшій частині території Європи клімат помірний, на За-ході — морський, на Сході — континентальний, на північних ос-тровах — арктичний і субарктичний, у Швденній Європі — се-редземноморський.

На островах Арктики та вздовж узбережжя Швнічного Льодо-витого океану розташовані арктичні пустелі й тундра, далі на південь — лісотундра, тайгові, мішані та широколисті ліси, лісо-степи, степи, субтропічні середземноморські ліси та чагарники; на південному сході — напівпустелі.

Природно-кліматичні умови Європи загалом не можна вважа-ти ідеальними, але ці умови цілком задовільні для господарської діяльності. На європейське узбережжя не насуваються цунамі, землетруси та виверження вулканів трапляються не скрізь і не часто, відсутні руйнівні тропічні урагани. Температура повітря та режим опадів узимку і влітку сприятливі для економічної діяль-ності. Рельєф здебільшого не заважає спорудженню шляхів спо-лучення та об’єктів економіки, веденню сільського господарства.

Історичний розвиток Європи

Печери у Франції та Іспанії зберегли сліди кроманьйо-нців, які проживали там за 50—10 тис. років до н. е. ’ивілізація в Європі почала розвиватися в районі Середземноморя — міной-ська культура (3000—1400 pp. до н. е.) на острові Крит і мікенсь-ка культура (1400—1200 pp. до н. е.) на материковій Греції. Зго-дом до Греції прийшли племена еллінів, іонійців та дорійців. Особливо процвітала Греція протягом 500—400 pp. до н. е. Цар Македонії Філіпп II підкорив Грецію у 338 р. до н. е. Його син Александр Македонський створив величезну імперію.

Етруски поселилися на Апеннінському півострові у VIII ст. до н. е. Римляни повстали проти них і утворили у 509 р. до н. е. рес-публіку. До 300 р. до н. е. римляни завоювали весь півострів. Во-ни витіснили карфагенян з острова Сицилія під час першої Пуні-чної війни (264—241 pp. до н. е.). Перемогли Іспанію у другій Пунічній війні (218—201 pp. до н. е.). Рим повністю підкорив Грецію у 146 р. до н. е. і на початок II ст. Римська імперія займа-ла велику територію.

Християнство у 313 р. стало офіційною релігією Римської ім-перії. У 395 р. ця імперія розкололася на Західну Римську імпе-рію та Східну Римську імперію (Візантія). Західна імперія була завойована племенами вандалів і вестготів у 476 p., вони також захопили Іспанію. Інші германські племена — франки та бургун-

ди — підкорили Галлію. Сакси, англи та юти заволоділи у V ст. Британськими островами. Королівство франків розрослося про-тягом VI—VIII ст. У 800 р. його короля Карла Великого було ко-роновано імператором. Після його смерті у 814 р. імперія франків розпалася. У 962 р. король германців Отто заснував Священну Римську імперію.

Маври захопили Іспанію у VIII ст. Загарбницькі рейди вікінгів припадають на VIII—XI ст. Феодалізм у Європі поширився про-тягом IX—XI ст. У 1096—1270 pp. західноєвропейські феодали і католицька церква організували хрестові походи на Близький Схід, загарбницька мета яких прикривалась релігійними гаслами боротьби проти «невірних».

Першим католицьким папою вважається Святий Петро — один з 12 апостолів Ісуса Христа (Іван Павло II був 265-м Римсь-ким Папою). Найбільшої могутності папство досягло у середні віки. У подальшому папська влада поступилася першістю світсь-кій владі монархів.

У XIV ст. економічний розвиток Європи серйозно загальмува-ла епідемія чуми. Упродовж 1337—1453 pp. Англія та Франція вели Столітню війну за території, що належали Англії і були втрачені у XIII ст. Оттоманська імперія, захопивши у 1453 р. Константинополь, знищила Візантію. Епоха Відродження припа-дає на XV—XVI ст. У середині XV ст. було винайдено друкарсь-кий верстат. 3 відкриттям Христофором Колумбом Америки (1492 р.) почалась епоха Великих географічних відкриттів. Євро-пейці почали колонізацію нових територій.

На початку XVI ст. в Європі почалась Реформація — широкий громадський рух, що мав антифеодальний характер і набрав фо-рми боротьби проти католицької церкви. Реформація призвела до релігійних війн у Німеччині, Франції та Нідерландах. Після них спалахнула Тридцятилітня війна (1618—1648 pp.), що велася ка-толицькими і протестантськими коаліціями держав Європи.

Наймогутнішими європейськими державами у XVI ст. були Іспанія та Португалія. У наступному столітті пальму першості перехопили Нідерланди і Франція. Своїми війнами король Луї XIV знесилив Францію, і провідною державою Європи на почат-ку XVIII ст. стала Англія. У середині XVIII ст. в Англії відбулася промислова революція. Могутність Оттоманської імперії ослаб-лювалася, а Росії та Пруссії — посилювалася.

Протягом 1789—1799 pp. у Франції відбувалася буржуазна революція. За часів правління Наполеона, який став імператором у 1804 p., Франція перетворилася на наймогутнішу державу Єв-

ропи. Наполеонівські війни помітно змінили політичну карту Єв-ропи. У битві під Ватерлоо у 1815 р. Наполеон зазнав поразки, яка завдала нищівного удару французькій імперії.

Революційні заворушення відбулися в Неаполі та Іспанії (1820 р.), Бельгії та Франції (1830 p.), Австрії, Угорщині, Італії, Франції, Німеччині (1848 p.). У результаті воєнних і політичних кроків були об’єднані Італія (1861 p.) і Німеччина (1871 p.). 3 метою протистояння національно-визвольному руху балкансь-ких народів у 1867 р. була утворена Австро-Угорщина.

У 1861 р. в Росії було скасоване кріпосне право. Поразка Росії у війні з Японією призвела до революції 1905—1907 pp., внаслі-док якої відбулися певні демократичні реформи.

Наприкінці XIX ст. у Європі інтенсивно розвивалась промис-ловість. Між провідними європейськими к’аїнами розгорнулася боротьба за переділ колоній. Логічною розвязкою суперечностей стала Перша світова війна (1914—1918 pp.). Більшовицька рево-люція у Росії та Перша світова війна сприяли появі на карті Єв-ропи нових держав.

Під час економічної депресії і періоду кризи капіталізму (1929—1933 pp.) в Італії та Німеччині виник фашизм. Експансіо-ністська політика фашистських режимів призвела до Другої сві-тової війни (1939—1945 pp.). Після війни СРСР став гегемоном Східної Європи. Західна і Східна Європа після закінчення війни розвивалися у протилежних напрямах (поділ Німеччини, план Маршалла, Рада Економічної Взаємодопомоги, НАТО, Варшав-ський договір, ЄЕС тощо).

Європа покінчила з диктатурами у Португалії (1974), Греції (1974), Іспанії (1975) і соціалістичних країнах. На початку 90-х років об’єдналися обидві Німеччини, розпалися СРСР, Югосла-вія, Чехословаччина. Європейське економічне співтовариство у 1992 р. переросло в Європейський Союз.

У 90-х роках і на початку XXI ст. пороховою бочкою Європи залишаються Балкани, де тривають кровопролитні міжетнічні конфлікти. Відбулася збройна інтервенція НАТО. Дехто вважає албанських вояків-сепаратистів у Сербії та Македонії терориста-ми, хтось — бійцями національно-визвольного руху.

За формою правління країни Європи є республіками або кон-ституційними монархіями, де глави держав «царюють, але не правлять». За устроєм вирізняють унітарні (наприклад, Ірландія), федеративні (Німеччина) і навіть конфедеративні держави. Яск-равим прикладом конфедерації є СНД. Історія свідчить, що кон-федерації довго не існують. Вони або розпадаються, або перетво-

рюються на федерацію. У назві Швейцарії присутнє слово «кон-федерація», але насправді вона є федерацією.

Давня освоєність Європи, відсутність серйозних географічних перешкод та інші чинники зумовили те, що Європа порівняно донедавна була ареною глобальних збройних конфліктів. Саме у Європі почалися дві світові війни XX ст. Якщо природа, загалом, берегла результати людської праці і не надсилала часто на Євро-пу стихійних лих, то європейські народи своїми воєнними кампа-ніями завдавали господарству цієї частини світу великих збитків. Війни впродовж десятиліть і століть були неодмінним супутником Європи. Цикл «війна — мир — війна» здавався нескінченним.

Після Другої світової війни минуло понад півстоліття. Такого тривалого мирного періоду Європа ще не знала. Основним гаран-том миру у Європі вважається процес економічної та політичної інтеграції, що почався невдовзі після Другої світової війни. Коли нації до’ровільно об’єднуються, тоді гармати мовчать. Коли ж вони розєднуються і намагаються підпорядкувати собі інші дер-жави, тоді починають говорити гармати, що завдає шкоди еконо-міці та навколишньому середовищу. Зокрема, під час Першої сві-тової війни, щоб запобігти просуванню німецьких військ на Францію, у приморських місцевостях Бельгії були зруйновані за-хисні греблі, і морська вода затопила значні площі бельгійської території.

Економікам європейських країн і населенню тісно у націона-льних межах. Тому саме тут почалася економічна інтеграція, що передбачає вільний рух через державні кордони товарів, послуг, робочої сили і капіталів.

На жаль, Європа не є спокійним континентом. Локальні збройні конфлікти тривають. Час від часу загострюються відно-сини між Туреччиною і Грецією. Балкани і далі залишаються складним регіоном.

Найголовніші події в історії Європи на початку XXI ст. — це розширення Європейського союзу, євроатлантичної інтеграції, воєнно-політичне протистояння між албанцями і слов’янами у Македонії та Косово, посилення неприязні європейців до прибу-лих, безладдя у ряді постсоціалістичних країн.