4.6.2. Кольорова металургія
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104
105
Нерідко у кілограмі залізної руди понад півкілограма припадає на чисте залізо. 3 рудами кольорових металів природа значно скупіша. Якщо в 1 кг мідної руди міститься 5—10 г міді, то така руда придатна для промислової переробки. А, наприклад, олово отримують із ще бідніших руд. Знаходять золоті самород-ки, але це трапляється рідко.
У XIX ст. в Австралії знайшли плиту, в якій золото зрослося з кварцом. Загальна маса плити становила 300 кг, золота в ній було 90 кг. В Австралії також було знайдено кілька самородків золота масою понад 50 кг. Один з них — «Бажаний незнайомець» — важить 70 кг. Золотий самородок «Великий трикутник» вагою 36 кг зберігається в Алмазному фонді Росії. Знайшли його в Уральських горах у долині річки Міас.
Мідь трапляється в природі у самородному вигляді значно ча-стіше, ніж золото, срібло та платина. Якось знайшли самородок міді, який важив аж 420 тонн! Люди навчилися використовувати мідь значно раніше, ніж залізо. Сплав міді з оловом (бронзу) ви-найшли 5 тис. років тому на Близькому Сході. Видобуток і ви-плавка міді були відомі ще у Стародавньому Єгипті понад ЗЗООроків тому, давні єгиптяни виплавили 100 т міді. Понад 170 мінералів містять мідь, десята частина цих мінералів має промислове значення.
Нині підприємства кольорової металургії наближають до місць видобування руд кольорових металів. 3 країн, що мають розвинуту кольорову металургію, слід назвати США, Росію, Ка-наду, Австралію, Казахстан, Іспанію, Польщу, Чилі, Конго, Зам-бію, Малайзію, Індонезію.
У країнах, що розвиваються, часто був неповний цикл процесу виробництва кольорових металів. Наприклад, там видобувалася руда, вироблявся концентрат і чорновий метал. Подальші техно-логічні операції виконувались у промислово розвинутих краї-нах — США, Японії і країнах Західної Європи. Чорновий метал вантажили на судна і відправляли на заводи кольорової металур-гії колишніх метрополій. До речі, такі заводи сконцентровані на морському узбережжі.
Оскільки виробництво кольорових металів екологічно шкід-ливе, то останніми десятиліттями воно щораз інтенсивніше поча-ло переміщуватися у країни, що розвиваються, завдяки їх лібера-льним стандартам у сфері охорони навколишнього середовища.
Нині кольорова металургія зосереджена переважно в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. А споживають кольорові ме-тали в основному промислово розвинуті країни.
Дещо інші тенденції притаманні виробництву алюмінію. Тра-пляються руди (боксити) з таким високим вмістом цього металу (до 60 %), що економічно доцільно транспортувати їх до регіонів, багатих на електроенергію. Саме вона потрібна для виплавляння алюмінію і в значних кількостях — понад 15 тис. кВтт для виро-бництва 1 т алюмінію.
Родовища бокситів є в багатьох країнах (Франції, Угорщині, Греції, Гані, Камеруні, Гаїті, Суринамі, Росії, Китаї та ін.). Найбіль-ше бокситів видобувають в Австралії, Гвінеї та на Ямайці. На част-ку цих трьох країн припадає понад 70 % світового видобутку бокси-тів. 70 % первинного алюмінію споживають СІПА, Японія і ФРН.
Упродовж останніх десятиліть частка країн, що розвиваються, у виробництві алюмінію збільшується. Зокрема, інтенсивно розвива-ється алюмінієва промисловість у Бразилії, Суринамі і Венесуелі.