4.5. Загальні тенденції розвитку обробних галузеи промисловості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Обробними галузями промисловості вважаються такі, що пов'язані з обробкою одержаної у природи сировини, а також матеріалів, створених штучно з метою виготовлення необхідних товарів. Після Другої світової війни географія галузей обробної промисловості світу значно розширилася. Швидкими темпами розвивалися вони у країнах з низьким рівнем оплати робочої си-ли, оскільки продукція цих галузей була конкурентоспроможною на світових ринках. Лідирували у темпах розвитку галузей обро-бної промисловості країни Східної та Південно-Східної Азії. Впродовж 1974—1995 pp. кількість зайнятих у цих галузях у промислово розвинутих країнах зменшилася на 20 млн чол., вод-ночас у країнах, що розвиваються, збільшилася на 16 млн чол. Розміщення галузей обробної промисловості диктувалося праг-ненням одержати максимальні прибутки.

У країнах з розвинутою ринковою економікою почалась так звана деіндустріалізація, тобто промисловість стала відігравати в їхній економіці значно меншу роль, ніж раніше. Ці країни і нині виробляють левову частку продукції світової обробної промисло-вості, але темпи її розвитку поступаються темпам, зафіксованим в економічно відсталих країнах. Це підтверджують дані табл. 7.

Таблщя 7

ТЕМПИ РОСТУ ОБРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

Країни            Темпи розвитку обробної промисловості за періодами, %

 

            1965—1973 pp.         1973—1985 pp.         1985—1995 pp.

Промислово розвинені        5,3       3,0       2,5

Слаборозвинені        9,0       6,0       11,1

Експортери нафти    10,6     7,5       9,1

Економіка країн Східної Азії розвивалася такими бурхливими темпами, що світ заговорив про східноазіатське «економічне диво».

Наприкінці Другої світової війни економіка Японії була в тя-жкому стані. У середині 90-х років її економіка за величиною бу-ла другою у світі і становила 2/3 від економіки США, хоча кіль-кість населення у Японії вдвічі менша, ніж у США. Ще в середині 60-х років Швденна Корея була країною дрібних ферме-рів, які переважно вручну висаджували і збирали рис. Валовий національний продукт у розрахунку на душу населення становив у Кореї в 60-х роках 230 дол. Це стільки ж, як у бідній африкан-ській країні Гана. Якщо за станом на 1993 р. ВНП у розрахунку на душу населення у Гані збільшився до 430 дол., то у Південній Кореї — до 7,7 тис. дол. Нинішня економіка Південної Кореї не поступається своїми масштабами економіці Швеції, Австралії чи Нідерландів. Фахівці стверджують, що в основі економічного ди-ва лежить всеохопна освіта населення, висока частка національ-них заощаджень, політична стабільність (яка часто досягалася навіть недемократичними методами). Важливим чинником еко-номічного зростання вважають також розвиток галузей промис-ловості, орієнтованих на експорт.

Економіки країн Швденно-Східної Азії були відкриті для кон-куренції. Індія, країни Африки та Латинської Америки створили для своїх економік замкнуте оточення і, як результат, програли, оскільки продукція виявилася менш конкурентоспроможною, ніж східноазіатських країн.

Виробництво 80 % світової промислової продукції нині зосе-реджено в чотирьох регіонах земної кулі — Північній Америці, Швнічно-Західній Європі, Західній Росії та Японії. Виробництво текстилю, одягу, побутових електронних приладів почало актив-но переміщатися з країн з розвинутою ринковою економікою до слаборозвинутих країн.