4.2. Видобуток енергоносіїв 4.2.1. Нафтовидобувна промисловість


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Нафта відома людині з давніх часів. У давньому Єгипті нафту застосовували для бальзамування мумій. У середні віки нафту використовували у воєнних цілях. Передусім слід згадати «грецький вогонь» — суміш нафти із сіркою й селітрою викорис-товували як запалювальну зброю. На початок другої половини XIX ст. людство зрозуміло значення нафти. У штаті Пенсільванія в СПІА на ділянці, що належала полковнику Дрейку, 27 серпня 1859 р. свердловина дала нафту. В 1861 р. було винайдено метод переробки нафти (крекінг). Шлях до широкого використання на-фти було відкрито. У 80-х роках XIX ст. нафти у світі видобува-лося 5 млн т, на межі XIX і XX ст. — уже 20 млн т. Видобуток цього рідкого палива в 1945 р. становив 350 млн т, а в 1960 р. — понад 1 млрд т. Відтоді обсяг видобутку потроївся. Вірогідні за-паси нафти наприкінці XX ст. оцінювалися в світі на рівні 127 млрд т умовного палива, а ймовірні — до 750 млрд т.

Підтверджені світові запаси нафти на початку третього тися-чоліття оцінювалися приблизно в 1,05 трлн барелів. Вже добуто щонайменше 25 %, з потенційного обсягу світових ресурсів. Що-денний рівень споживання 79 млн барелів може призвести до ви-черпання промислових ресурсів нафти упродовж найближчих 40—50 років.

Нині добувають нафту близько восьми десятків країн. Видо-буває нафту й Україна. На жаль, не в тій кількості, яка дала б змогу зарахувати нашу державу до провідних.

Найбільшим видобувачем нафти є Росія, на другому місці стоїть США, на третьому — Саудівська Аравія. Найбільшим у Західній Європі видобувачем нафти стала Велика Британія, яка видобуває нафту з-під дна Швнічного моря в обсязі до 100 млн т щорічно. Це досить високий показник. Адже економісти вважа-ють, що в країні рівень життя високий, якщо в ній на душу насе-лення припадає на рік по одній тонні зерна і нафти. Загалом слід зазначити, що 4/5 покладів нафти та половина її видобутку при-падає на країни, що розвиваються, які є основними постачальни-ками нафти на світовому ринку. Щороку на ньому реалізовується понад 1 млрд т нафти, а також значна кількість нафтопродуктів (бензину, гасу, мазуту тощо). Зрозуміло, що видобувається нафти більше, ніж реалізовується на світовому ринку. А різницю спо-живають країни-видобувачі.

Проте було б помилкою вважати, що США видобувають наф-ти менше, ніж Росія. Слід врахувати нафтовидобуток не лише на території США, а й в інших державах світу, у нафтовій промис-ловості яких працює американський капітал. До речі, згідно зі статистичними даними, обсяги видобутку нафти та газового кон-денсату у США дещо перевищують російські показники.

Була й інформація про те, що найбільшими видобувниками нафти у світі в 2004 р. були Росія (щоденно 8,94 млн барелів) і Саудівська Аравія (8,5 млн барелів).

Вартість нафтовидобутку на Близькому Сході становила 2 дол/барель, у Швнічній Америці — 2 дол/барель, Росії — 11 дол/барель.

Лідером у споживанні нафти є регіон Швнічної Америки. На початку третього тисячоліття регіон щодобово споживав 22 млн барелей. Це становило 30 % загальносвітового споживання нафти.

Світовий видобуток нафти наприкінці XX ст. становив щодо-би 76—78 млн тонн. Рівень споживання невпинно наближався до зазначеного обсягу.

Найбільшими експортерами нафти є країни Близького і Сере-днього Сходу, забезпечуючи приблизно 2/3 експорту. Багато з цих країн входять до Організації країн—експортерів нафти (ОПЕК), створеної в 1960 р. Велетенські танкери і трубопроводи розв'язали проблему транспортування нафти морськими і сухо-путними шляхами, хоча воно потребує подальшого вдосконалення.

Нафти у світі експортується більше, ніж нафтопродуктів, але частка нафтопродуктів у цій структурі збільшується. Ще порів-няно недавно країни, що розвиваються, експортували майже ви-ключно сиру нафту. Нині в цій групі країн також розвивається

нафтопереробна промисловість, яка дає змогу видобуту з надр Землі нафту використовувати ефективніше, а продукти перероб-ки продавати значно дорожче, ніж сиру нафту.

Наприкінці XX ст. ціна нафти на світовому ринку підвищува-лася, зокрема в жовтні 2000 р. вона становила 40 дол. за 1 барель. Причину цього фахівці вбачали в обмежених запасах нафти в американських сховищах і високому курсі долара США, який ви-користовується для розрахунків за нафту. Більшість країн—чле-нів ОПЕК (за винятком Саудівської Аравії) вичерпали свої мож-ливості для збільшення видобутку й експорту сирої нафти. Оскільки пропозиція нафти не збільшується, а попит на неї під-вищується, то це неминуче призведе до подальшого збільшення цін на нафту.

На початку третього тисячоліття ціна 1 бареля нафти переви-щила 50 доларів.

«Статистичний щорічник України—2005» містить інформацію про видобуток нафти і газового конденсата в кількох десятках країн світу в 1990, 1995, 2000, 2002 роках, а також дані про кіль-кість видобутої нафти в розрахунку на душу населення відповід-них країн. Зокрема, в Україні в 2002 році на душу населення при-падало 77,4 кг нафти. Найважливіший показник мав Катар — 54 180 кг (див. таблицю 25.13 «Видобуток нафти (включаючи га-зовий конденсат»).

У липні 2007 р. міжнародна рейтингова компанія GTZ опублі-кувала ціни на бензин у 171 країні світу. Трьома країнами з най-вищими цінами за 1 л бензину були: Еритрея— 1,9 дол., Туреч-чина— 1, 88 дол., Ісландія— 1, 86 дол. Три країни з най-нижчими цінами на бензин: Туркменістан — 0,02 дол., Венесуе-ла— 0,03 дол., Іран — 0,09 дол. У США літр бензину коштував 0,63 дол., Росії — 0,77 дол., Україні — 0,8 дол.