Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_5d220399b0c4e804ade8b0b75674e0ff, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
2.6. Європейська валютна система : СВІТОВА ЕКОНОМІКА Видання 2-е перероблене та доповнене : Бібліотека для студентів

2.6. Європейська валютна система


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Коли економіки країн міжнародного інтеграційного об'єднання стають досить тісно пов'язаними між собою, виникає потреба в запровадженні єдиної валюти. Це яскраво продемонст-ровано на прикладі Європейського Союзу.

Європейська Рада ще в липні 1969 р. ухвалила рішення про створення валютного союзу до кінця 70-х років XX ст., тобто впродовж 10 років. Це рішення вважається першим реальним кроком у цій сфері. Для опрацювання цього питання було ство-рено спеціальний комітет на чолі з тодішнім главою уряду Люк-сембургу Вернером. Було також створено Європейський фонд валютної кооперації. Його розглядали як попередника майбут-нього Європейського центрального банку. Нафтова криза, що спалахнула в 1973 р. під час чергової арабо-ізраїльської війни, зашкодила втіленню задуму про валютний та економічний союз. Його відклали на кращі часи.

До цього питання Європейське співтовариство повернулося в 1978 р. Воно обговорювалося на зустрічі у верхах, що відбулася 1978 р. в Копенгагені та Бремені. Враховувалися пропозиції то-дішнього голови Комісії Роя Дженкінса.

Рішення про створення Європейської валютної системи (ЄВС) було прийняте 1979 р. Але в засновницьких документах ЄС згад-ки про цю систему не було аж до 1986 р. Формулювання про ЄВС з'явилося в 1986 p. у ст. 102 «а» Єдиного європейського ак-та. Держави — члени ЄС прагнули за допомогою ЄВС досягти стабілізації своїх валют і створити резервний фонд ЄС.

З'явилися європейська валютна одиниця (European Currency Unit — ECU) та механізм обмінних курсів.

Екю була не реальною, а розрахунковою валютою. Ця «коши-кова валюта» складалася з валют країн—учасниць, зважених від-повідно до їх часток у ВВП Співтовариства. Учасники зобов'я-зувалися підтримувати курси своїх валют щодо екю. Дозволялося лише невелике їх відхилення. Курси національних валют могли

взаємно відхилятися на ±2,25 %. Винятки з правила тимчасо-во застосовувалися до Великобританії, Італії, Іспанії та Порту-галії.

Європейському фонду валютної кооперації країни-члени пе-редали в обмін на екю п'яту частину свого валютного і золотого запасів.

У 1988 р. було створено комітет на чолі з головою Комісії Жа-ком Делором для опрацювання питання про створення Європей-ського економічного і валютного союзу. Доповідь комітету було схвалено на засіданні Європейської Ради, яка відбулася в липні 1989 p. у Мадриді. У доповіді містилася програма створення Co-rosy, що охоплювала три етапи. Доповідь комітету Жака Делора стала основою для підготовки і прийняття Маастрихтського до-говору.

Маастрихтський договір (1992 р.) передбачав три етапи у створенні Європейського Союзу. Для виконання першого етапу встановлювався часовий проміжок 1 січня 1990 р. — 31 липня 1993 р. Протягом першого етапу держави-члени повинні були скасувати всі обмеження на рух капіталів і платежів як між со-бою, так і з третіми країнами. Держави-члени також зобов'я-зувалися забезпечити стабільність цін та платоспроможність державних фінансів.

Другий етап валютної інтеграції розпочався 1 січня 1994 p. і тривав до 31 грудня 1998 р. На цьому етапі держави зосередилися на розв'язанні питань, що стосувалися занадто великого бюджет-ного дефіциту, проблем платіжного балансу, незалежності фінан-сової системи від нагальних потреб як окремих країн, так і Союзу в цілому. У полі зору були також питання про статус Валютного комітету та Європейського валютного інституту.

Валютний комітет повинен був відстежувати валютну та фі-нансову ситуації в країнах членах та в Союзі. Наприкінці другого етапу він перетворювався в економічний і фінансовий комітет.

Європейський валютний інститут (ЄВІ) було створено замість комітету управляючих центральними банками держав-членів та Європейського фонду валютної кооперації. Інститут вважався попередником Європейського центрального банку. Функції ЄВІ:

•          сприяв координації валютної політики держав-членів з ме-тою забезпечення стабільності цін;

•          розробляв попередні заходи для запровадження Європейсь-кої системи центральних банків;

•          спостерігав за розвитком ситуації щодо екю.

Інститут мав основні, допоміжні та консультаційні функції.

Для переходу до третього етапу державам — учасницям Єв-ропейського Союзу необхідно було узгодити національне зако-нодавство про центральні банки з Маастрихтським договором і Статутом європейської системи центральних банків і відповідати чотирьом «критеріям зближення». Стисло охарактеризуємо ці критерії:

1.         Критерій досягнення високого рівня стабільності цін озна-чав, щоб темпи інфляції у конкретній державі не перевищували більш як на 1,5 % показник трьох держав-членів, які мали най-нижчий цей показник.

2.         Критерій захищеності фінансового становища держави пе-редбачав, щоб вона не мала занадто великого бюджетного дефі-циту.

3.         Критерій нормальної участі у механізмі обмінних курсів означав на відсутність девальвації державою своєї валюти щодо валют інших країн—членів.

4.         Критерій зближення довгострокових відсоткових ставок спрямовував зусилля на те, щоб середня номінальна відсоткова довгострокова ставка не перевищувала більш як на 2 % цей пока-зник у державах угруповання, що мали найстабільніші ціни.

Спочатку планувалося, що першого дня третього етапу екю перестане бути «кошиком валют» і стане єдиною валютою країн—членів (але згодом від екю відмовилися на користь євро). Планувалося, що національні валюти за перевідним курсом, встановленим на перший день третього етапу, будуть обмінюва-тися на екю.

На початку третього етапу починала виконувати свої функції і Європейська система центральних банків (ЄСЦБ). Національні банки разом з Європейським центральним банком розглядаються як складові цієї системи. Основною метою діяльності ЄСЦБ вва-жалася підтримка стабільності цін.

Одночасно з ЄСЦБ утворювався Європейський центральний банк. На відміну від ЄСЦБ він є юридичною особою. Метою створення ЄЦБ було забезпечення функціонування та виконання завдань ЄСЦБ.

31 травня 1995 р. Комісія ЄЕС прийняла «Зелену книгу» (Green Paper), у якій описувалися практичні заходи щодо запро-вадження єдиної валюти. Ця книга розглядалася як документ для дискусії щодо сценарію переходу на єдину валюту. Комісія була зацікавлена почути думки держав-членів, Європейського валют-ного інституту, центральних банків держав-членів, а також бан-ківських та фінансових фахівців.

У жовтні 1995 p. Європейська Рада обговорила згаданий сце-нарій. Розглядалася також назва нової валюти. Німеччина вперше запропонувала дати їй назву «євро». Перед цим німці пропонува-ли назву «марка», але їхня пропозиція не дістала підтримки парт-нерів.

На засіданні Європейської Ради, що відбулося у грудні 1995 р. в Мадриді, було прийнято рішення про назву єдиної валюти (єв-ро) і затверджено графік її запровадження.

Восени 1996 p. у Європейському Союзі розпочалася кампанія з пропаганди євро. її метою було пояснити широкій громадськос-ті переваги від запровадження євро. У цілому кампанія спиралася на положення зазначеної «Зеленої книги». На засіданні Європей-ської Ради 13—14 грудня 1996 p. у Дубліні було затверджено зра-зки банкнот євро. Вони мали номінал 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 євро. На банкнотах відтворено елементи архітектурних сти-лів Західної Європи: класичного, романського, готичного, епохи Відродження, бароко, рококо, склобетонного. Зображено також арки та мости різних епох. Вони символізують єднання. Дизайнер банкнот — австрійський художник Роберт Калина.

Банкнот номіналом один і два євро немає, вони існують у ви-гляді монет. Розмінна монета дістала назву «цент». На зворотно-му боці монет держави-члени можуть розміщувати зображення на свій смак. Лицьовий бік монет уніфіковано.

Економічний і валютний союз розпочав свою діяльність 1 січня 1999 р. Євро стало повноцінною самостійною валютою, щоправда, спочатку у безготівкових розрахунках. Обмінні курси між євро та національними валютами були незворотно зафіксо-ваними. Національні валюти країн—учасниць проекту євро пере-стали незалежно виставлятися на міжнародних фінансових рин-ках ’одо інших валют. Нові випуски державних боргових зобовязань потрібно було деномінувати у євро. Європейська си-стема центральних банків формує і запроваджує єдину валютну й обмінну політику.

Період протягом 1999—2001 pp. надавався для видрукування необхідної кількості банкнот євро та карбування монет. У цей час зазначалися паралельно ціни у національній валюті та євро з ме-тою призвичаєння до євро споживачів.

1 січня 2002 р. розпочався 6-місячний термін для вилучення з обігу національних валют та заміни їх на євро. Процес обміну і вилучення формально закінчився 30 червня 2002 р. Фактично ж його було завершено раніше. Він пройшов рівно і набагато вда-ліше, ніж на це сподівалися навіть оптимісти. Осторонь зони євро

залишилися Велика Британія, Данія та Швеція. Восени 2003 р. більшість шведських виборців проголосувала на референдумі проти запровадження євро.

Отже, шведи не хочуть євро. Країни, що вступають до ЄС у 2004 p., як правило, хотіли б мати євро негайно.

Згідно зі встановленими правилами кожна країна—кандидат на вступ до ЄС після свого приєднання має витримати щонайме-нше дворічний термін, протягом якого її національна валюта за-лишається досить вільно пов’язаною з євро. Такий перехідний термін розглядається як плата за майбутню стабільність валютно-го курсу та низький рівень відсоткових ставок, які нова країна матиме після повного приєднання до Валютного союзу.

26 березня 2007 року у країнах Євросоюзу введено в обіг нову монету номіналом два євро. Для кожної країни єврозони випус-калися свої монети. Вони мали спільний дизайн, але різні написи на реверсі і назви країн. На лицевому боці зображена карта Євро-пи і надпис «2 євро», а на зворотній — книга, орнамент з площі Капітолія у Римі, створений Мікеланджело, напис «Римському договору 50 років», назва країни. Наклад євілейної монети — 9 млн штук.

ш



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_5d220399b0c4e804ade8b0b75674e0ff, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0