1.3.3. Основні тенденціїу міграціїробочої сили


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Міжнародний ринок праці існує у формі трудової міг-рації.

Серед міжнародних працівників-мігрантів найзначніша частка припадає на молодих неодружених осіб чоловічої статі. Найпомі-тнішими є потоки робочої сили з таких регіонів:

•          Мексики та країн Карибського басейну до США та Канади;

•          південноамериканських країн до Аргентини, Венесуели і Перу;

•          Швнічної Африки та Південної Європи до Швнічно-Західної Європи;

•          Африки і Азії до Саудівської Аравії;

•          Індонезії до Малайзії, Сінгапуру й Австралії.

Практично всі країни світу регулюють потік мігрантів. Напри-клад, США щорічно дозволяють легальну міграцію обсягом 600 тис. осіб. Кількість нелегальних мігрантів набагато вища —

5          млн осіб.

На боротьбу з нелегальною міграцією американське суспільс-тво витрачає мільярди доларів, переважно на стримування потоку мігрантів з Мексики. Ефективність цього заходу сумнівна. Міг-рація породжує демографічні, соціальні та економічні наслідки. Без мексиканських мігрантів овочі і фрукти Техасу залишилися б гнити на полях. Без «гостей-робітників» з Туреччини зупинилися

6          свого часу західнонімецькі конвеєри.

У Франції емігранти становлять 25 % зайнятих у будівництві і третину — в автомобілебудуванні. Половина бельгійських гірни-ків — емігранти. Також емігрантами є 40 % будівельних робітни-ків Швейцарії.

Валютна ефективність експорту робочої сили щонайменше у 5 разів перевищує валютну ефективність товарного експорту.

Еміграція молодої і особливо кваліфікованої робочої сили збі-днює відповідні країни. Мільярди доларів прибувають щороку до США у формі «відпливу інтелекту». Щоправда, мільярди доларів переказуються працівниками-мігрантами сім'ям та близьким, які залишилися на батьківщині. У деяких країнах експорт робочої сили є єдиним стабільним джерелом валютних надходжень.

У третій декаді липня 2007 року комісар Єврокомісії з питань юстиції, свободи і безпеки Франко Фраттіні повідомив, що у Єв-росоюзі запроваджується «голуба карта», яка надає можливість її власнику працювати на всьому просторі Євросоюзу.

 «Голуба карта» спрямована на розв’язання проблеми дефіциту високоваліфікованих кадрів у ряді галузей. Це стосується лікарів, інженерів, вчених, комп'ютерників. Карта не надає право на по-стійне проживання у ЄС і на необмежений у часі трудовий конт-ракт.

Станом на початок 2007 р. у Росії нараховувалося близько 10 млн працездатних нелегалів. Уряд Росії вживав рішучих захо-дів у сфері регулювання праці іноземців. 3 1 січня 2007 р. інозем-цям було заборонено працювати у сфері роздрібної торгівлі алко-гольною і фармацевтичною продукцією. Впродовж 15 січня — 1 квітня мав місце так званий «перехідний період» — частка іно-земців у сфері роздрібної торгівлі у вуличних наметах і на ринках скорочувалася до 40 %, а з 1 квітня і до кінця 2007 року така час-тка мала скоротитися до нуля.

Частка сфер, де у Росії працювали іноземці станом на початок 2007 року була такою:

•          будівництво — 42 %;

•          торгівля — 24—26 %;

•          транспорт, сільське і лісове господарство — 5—7 %;

•          інші галузі — 25 %.

Планувалося дозволити працювати в Росії в 2007 році шести млн іноземних громадян. 2006 року у Росії легально працювали 1,15 млн іноземців. Це на 64 % перевищувало показник 2005 року.

Щорічно до Росії прибувають 22 млн іноземних громадян. Основна їх кількість прибуває із сусідніх держав.

Рекомендуємо читачам мати на увазі розділ 15 «Міжнародна міграція робочої сили» у книзі «Управління зовнішньоекономіч-ною діяльністю» (К.: Центр навчальної літератури, 2007) та роз-діл 14 «Трудові відносини» у навчальному посібнику I. I. Дахна «Міжнародне приватне право» (К.: МАУП, 2004).