1.2.11. Глобалізація і Україна


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Глобалізація — не благодійницька діяльність. Вона ав-томатично не спрямована на рівномірний розподіл у світі еконо-мічних вигод від свого поширення і поглиблення. Вигоди перед-усім концентруються у країнах, де проживає «золотий мільярд» населення. Це економічно розвинені країни Європи, Швнічної Америки, Японія, Ізраїль, Австралія та Нова Зеландія. На держа-ви «золотого мільярда» припадає близько п'ятої частини насе-лення планети, понад 70 % глобальної торгівлі, більш як полови-на іноземних інвестицій.

Глобалізацію не можна відділити від конкурентоспроможності. Хто є конкурентоспроможнішим, той і є глобальнішим. Хто некон-курентоспроможний, тому на глобальному рівні нема чого роботи.

Вихід на міжнародні ринки пов'язаний з жорсткою конкурен-цією. На світових ринках вона завжди була, є і буде, тому й Україна повинна навчитися діяти у глобальному конкурентному середовищі.

Велике значення для України має забезпечення міжнародної конкурентоспроможності її сільського господарства. Це потрібно досягти поряд із скороченням обсягів прямої державної підтрим-ки вітчизняного аграрно-промислового комплексу.

Практично всі вітчизняні товари, навіть ті, що мають високу якість, не відповідають міжнародним стандартам.

Україна торгує із зовнішнім світом переважно сировиною та напівфабрикатами, а не кінцевою високотехнологічною продук-цією. Глобалізація вказує на необхідність здійснення Україною економічних реформ, зокрема зміни структури виробництва.

Машинобудування України не здатне повністю задовольнити вимоги міжнародного ринку з огляду на високу металомісткість продукції, відставання показників якості (точність, надійність, трудомісткість експлуатації, економічність).

П'ята частина експорту України припадає на товарні групи з несприятливою кон'юнктурою товарних ринків.

Досвід ряду країн довів доречність тактики «експортного про-риву». Вона означає інтенсивне нарощування експорту порівняно обмеженої групи товарів, для виготовлення яких існують найсп-риятливіші умови.

Майбутнє України — за інноваційною економічною політи-кою. Слід налагоджувати експортоспроможні високотехнологічні виробництва, ширше запроваджувати принципи вільної міжнаро-дної торгівлі. Якщо Україна братиме участь у більшій кількості зон вільної торгівлі, то процес економічної глобалізації буде для неї легшим і швидшим. Потрібно враховувати зони вільної торгі-влі Європейського Союзу і Співдружності Незалежних Держав.

Здавна відомо, що ліпше бути здоровим і багатим ніж бідним і хворим. Сильна економіка не завадить відносинам України ні зі Сходом, ні із Заходом.

Вступати у глобалізацію необачно, а то й небезпечно без на-явності освічених вітчизняних кадрів. Зокрема, конче потрібно знати процедуру антидемпінгових, субсидіарних та компенсацій-них розслідувань, що проводяться за кордоном. В Україні доте-пер відчувається гостра нестача високопрофесійних кадрів, які можуть працювати на зовнішніх ринках.

Щоб успішно влитися в процес глобалізації, необхідно вміти мобілізовувати внутрішні ресурси.

Фінансовий ресурс став важливим чинником успіхів у глоба-льній конкурентній боротьбі. Україна має багато зробити для на-рощування обсягів інвестування і кредитування реального секто-ру економіки, зокрема й для залучення іноземних інвестицій.

Процеси глобалізації висувають перед Україною завдання підвищити стійкість її банківської системи до кризових явищ.

Глобалізація економічної діяльності створює сприятливі умови не лише для легального, а й для нелегального бізнесу, що потребує узгоджених з міжнародною спільнотою заходів боротьби.