1.2.5. Міжнародна спеціалізація виробництва і торгівлі товарами та послугами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

Загрузка...

Окрім поняття «міжнародна спеціалізація виробницт-ва», є й такі: «географічний поділ праці», «територіальний поділ праці», «міжнародний географічний поділ праці», зокрема в анг-лійській мові є поняття «international division of labour».

Міжнародна спеціалізація виробництва означає спеціалізацію країн на виробництві певних видів продукції або послуг і міжна-родний обмін ними. Досить легко уявити собі спеціалізацію за

продуктами харчування. Наприклад, банани вирощують у тропі-ках і не вирощують в умовах помірного клімату. Тропічні країни експортують банани до країн помірного поясу, а останні експор-тують до тропіків свою продукцію.

Країни можуть спеціалізуватися також на послугах, зокрема на рекреаційних (тобто курортних). До країн з розвинутою сфе-рою надання рекреаційних послуг приїжджають туристи з усього світу. При сходженні, скажімо, на вершини в Гімалаях послуги альпіністам надають місцеві жителі — шерпи, адже саме вони можуть переносити великі вантажі в умовах високогір'я, бо доб-ре знають його особливості.

Лондонські фінансисти надають банківські послуги замовни-кам з багатьох країн світу. Лондон також відомий як світовий центр із створення першокласної комерційної реклами, яка вже завоювала чимало престижних міжнародних призів.

Міжнародний поділ праці — реальне явище. I ним не можна нехтувати, оскільки між різними країнами завжди існували, іс-нують і будуть існувати відмінності в географічному положенні, природних ресурсах, структурі господарства, навичках і майсте-рності трудового населення тощо.

У результаті міжнародного поділу праці в країнах світу фор-муються галузі міжнародної спеціалізації, які значною мірою орі-єнтовані на експорт своєї продукції до зарубіжних країн. Саме ці галузі представляють країну у міжнародному поділі праці. Ска-жімо, якщо у зв'язку з географічним поділом праці згадати Об'єднані Арабські Емірати, то вони постають в уяві як світовий експортер нафти. Швейцарські майстри відомі як найкращі у сві-ті виробники точної механіки, альпійські фермери — як непере-вершені виробники одного з найкращих у світі сортів сиру. Швейцарія — ще й світовий центр рекреаційних послуг.

Говорячи про Канаду, не можна не згадати канадських ферме-рів (у тому числі й українського походження), які є відомими у світі експортерами зерна. Аргентина відома своїми неосяжними степами і кваліфікованими фермерами (знову ж таки, серед них чимало українців), вона є великим експортером м'яса худоби на світовому ринку. Перефразовуючи відомого поета, можна сказа-ти: «Ми говоримо — Куба, а маємо на увазі — цукор. Ми гово-римо — цукор, а маємо на увазі — Куба!»

Утвердитися на світовому ринку як виробник найбільшої кі-лькості видів і високоякісної промислової продукції, а отже, за-воювати вигідне місце у світовій економіці — дуже непросто. Так, від часу здобуття державної незалежності колишніми коло-

ніями в Африці минуло кілька десятиліть. А вони нині, як і рані-ше, постачають на світовий ринок лише сировину та сільськогос-подарську продукцію. На світовий ринок потрібно прориватися і щодня зміцнювати свої позиції.

Міжнародний поділ праці розвивається у двох напрямах — територіальному та виробничому. Перший напрям — спеціаліза-ція країн і регіонів на виробництві певних товарів (їх частин) або послуг. Другий напрям охоплює міжгалузеву, внутрішньогалузе-ву спеціалізацію та спеціалізацію на рівні окремих підприємств.

Вирізняють такі основні види міжнародної спеціалізації виро-бництва:

•          предметну (виробництво готових товарів);

•          подетальну (виробництво складових частин товарів);

•          технологічну (стадійну).

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації вва-жаються коефіцієнт спеціалізації галузі щодо експортної спеціа-лізації (розраховується як частка певного товару у світовому екс-порті) та експортна квота (частка галузі).

Міжнародне кооперування виробництва перетворюється на міжнародне промислове співробітництво. Найважливішою озна-кою промислового співробітництва є комплексність.

Провідними в міжнародному кооперуванні вважаються такі методи:

•          виконання спільних програм;

•          договірна спеціалізація;

•          створення спільних підприємств.

Країни спеціалізуються для того, щоб брати участь у міжна-родній торгівлі товарами та послугами, яка може відбуватися в таких режимах:

•          вільної торгівлі;

•          торговельних обмежень;

•          протекціонізму.

Поставки товарів і послуг по лінії міжнародної торгівлі спла-чуються відповідною валютою. Можлива і компенсаційна (зу-стрічна) торгівля.

У зв'язку з міжнародним поділом праці потрібно згадати і про явище, якому поки що не надають достатньої уваги.

Зазначення походження товару з того чи іншого географічного регіону часто ніби магнітом притягує до себе споживачів.

У багатьох країнах світу маркування про географічне похо-дження товарів або послуг перебуває під правовою охороною держави. В юриспруденції використовують поняття «наймену-

вання місця походження». Його розуміють як географічну назву країни або місцевості (області), яка використовується для позна-чення товару, що походить з цієї країни або місцевості (області), якщо властивості чи особливості цього товару винятково або іс-тотно визначаються характерними для країни або місцевості (об-ласті) природними умовами та(або) людськими факторами. На-приклад, пухову хустку можна правомірно назвати «оренбурзька пухова хустка», якщо вона справді виготовлена в цій місцевості з пуху кіз, які скубають траву у тих далеких степах. Шампанське вино буде справді таким, якщо воно виготовлене у провінції Ша-мпань, у Франції. Трембіту матимуть право називати «гуцульсь-кою», якщо вона насправді виготовлена на Гуцульщині з місце-вих матеріалів і місцевими майстрами, яким кваліфікація пере-давалася з діда-прадіда.

У багатьох країнах світу зазначення місця походження товарів реєструються в складі товарних знаків (тобто позначень, що за-стосовуються для розпізнавання на ринку товарів різних вироб-ників). У США регіональне походження товарів посвідчується окремо за допомогою сертифікаційної марки.

Деякі країни світу прийняли спеціальне законодавство щодо маркування географічного походження товарів та послуг. 18 чер-вня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів».

Спеціалізація господарств країн відбувається з урахуванням передусім порівняльних переваг для виробництва товарів і по-слуг, які має кожна з країн. Людство зацікавлене в міжнародному поділі праці, як і в тому, щоб різні люди мали різні спеціальності.

Міжнародний поділ праці почався давно, існує нині і трива-тиме у майбутньому. Країни, які ставали на рейки автаркійного розвитку, рано чи пізно були змушені відмовлятися від такої хи-бної політики. Великою китайською стіною або залізною завісою від навколишнього світу надовго відгородитися не можна.

У нинішній світовій економіці роль населення та ресурсів як визначальних чинників спеціалізацій знижується. Розміщуючи підприємства, що виробляють продукцію, нині орієнтуються пе-реважно на кінцевого споживача. Деякі країни перетворилися на центри наукових досліджень, тоді як інші є джерелом низькоква-ліфікованої робочої сили.

Економічна наука у зв’язку з міжнародною спеціалізацією ви-робництва використовує поняття «трансматеріалізація» і «дема-теріалізація». Перше поняття означає зниження попиту на приро-дні ресурси, оскільки на зміну традиційним мінералам прийшли

матеріали із заданими властивостями (напівпровідники, оптичні волокна тощо), друге — зменшення частки сировини у виробле-них товарах. Іншими словами, трансматеріалізація — це зміна суті ресурсів, а дематеріалізація — зміна суті продуктів.

Більшість країн спеціалізуються на виготовленні не цілісних виробів, а їх компонентів. Міжнародну виробничу спеціалізацію визначають переважно транснаціональні корпорації. Вони врахо-вують при виборі спеціалізації не лише географічні чинники, а й соціально-економічні.

Економічні зв’язки між державами не лише необхідні, а й вза-ємовигідні. Крім міжнародної торгівлі, зовнішньоекономічне співробітництво розвивається і в інших формах.

У світі набули поширення спільні підприємства. Шдприємства й організації різних країн об’єднують свої фінансові та інші ре-сурси і здійснюють спільну виробничо-економічну діяльність на території однієї або кожної з країн.

Важливим напрямом міжнародного співробітництва стало створення вільних економічних зон. Така зона є певною части-ною території країни, у межах якої діє особливий режим госпо-дарювання. Цей режим надає значні пільги для зовнішньоеконо-мічної діяльності. Існує понад 600 офіційно встановлених віль-них економічних зон у 70 державах світу.