1.2.3. Транснаціональні корпорації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 

загрузка...

Транснаціональними корпораціями (ТНК) вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межа-ми однієї країни. В економічній літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої монона-ціональний, а сфера діяльності — міжнародна. Термін «багатона-ціональні корпорації» іноді застосовується до корпорацій, які ба-гатонаціональні і за природою свого капіталу, і за сферою діяль-ності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття «транс-національна корпорація».

Найголовнішими ознаками транснаціональних корпорацій вважаються такі:

•          компанія реалізує продукції більш як в одній країні;

•          підприємства і філіали компанії розташовані у двох і більше країнах;

•          власники компанії є резидентами різних країн.

Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з’яви-лися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 p. Масового ха-рактеру це явище набуває у 60-х роках XX ст., коли великі ком-панії почали інтенсивно експортувати капітал.

Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі промисловості та у створення розподільчих і збутових підроз-ділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чоти-рьох галузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацев-тичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різ-ко знизилася.

У 1970 p. у 15 найрозвинутіших країнах світу розміщувалися штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість збільшилася до 25 тис. У 1997 p. у світі на-лічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капі-таловкладень і забезпечували виробництво третини товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприємствах ТНК працюють понад 100 млн чол. Транснаціональні корпорації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, — на 12 %.

Ha нинішньому етапі саме ТНК, а не країни як такі вважають-ся основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний об-сяг якої стосується торгівлі в межах ТНК напівфабрикатами та компонентами.

Конкурентні переваги ТНК:

•          інформаційна обізнаність з економічними і політичними особливостями різних країн;

•          володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, управлінською майстерністю та здатність до їх оперативного пе-реміщення;

•          масштабність економіки.

Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експан-сії ТНК:

•          попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій задо-вольняється за рахунок експорту таких товарів на зазначений ринок;

•          ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках виробничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки, при цьому експорт товарів з материнської компанії скорочується або взагалі припиняється;

•          утворені компанії, продовжуючи постачати товари на міс-цеві ринки, починають освоювати ринки інших країн;

•          утворені компанії починають експортувати до країни мате-ринської компанії товари, виготовлені ними економічно ефекти-вніше, ніж на освоєному ринку материнської компанії.

Стадії експансії ТНК уперше було помічено у сфері так званих первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім — в оброб-них галузях економіки, а нині — в третинному секторі.

Основними типами транснаціональних корпорацій є такі:

•          горизонтально інтегровані;

•          вертикально інтегровані;

•          диверсифіковані.

Для більшості транснаціональних корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродуктові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприємст-вами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситу-ація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціональних на транснаціональні.

Транснаціональні компанії сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад,

наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % ро-бочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу виробництва обробної промисловості та 90 % експорту її продукції. У Зімбаб-ве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, a в Аргентині — 35 % продукції обробної промисловості.

Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає:

•          50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною еко-номікою);

•          60 % зовнішньої торгівлі;

•          90 % прямих зарубіжних інвестицій;

•          80 % технологічних розробок.

Підприємства ТНК формально не залежать одне від одного, в межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового ринку.

Найбільш інтернаціональною серед провідних транснаціона-льних корпорацій є «Nestle», штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продаж становить 98 % від їх за-гального обсягу. Такий показник для відомої голландської ком-панії «Philips» становить 88 %, а для «British Petroleum» — 75 %.

+1
загрузка...
Бібліотека для студента 9 из 10 на основе 24 оценок. 24 клиентских отзывов.
Книги Фінанси, Гуманітарія, Правовознавство