4.5. Економічна політика макроекономічних інтеграційних угруповань


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

У світі нараховуються десятки макрорегіональних об’єднань різ-ного рівня інтеграції. Стратегії більшості з них мають вузько локаль-ний характер або слабко виражений вплив на економічний розвиток регіону, не говорячи вже про світову економіку. Серед найвпливові-ших та найцікавіших за складом учасників є такі організації: Євро-пейський Союз; Північно-Американська угода про вільну торгівлю (НАФТА); Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС); Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН); Півден-ний спільний ринок (МЕРКОСУР); Латино-Американська асоціація інтеграції (ЛААІ); Співдружність Незалежних Держав (СНД).

Кожне макрорегіональне інтеграційне об’єднання має свою стратегічну мету, заради здійснення якої об’єднання утворюються. З поглибленням інтеграційних процесів в об’єднання, з виходом на наступний рівень інтеграції, а також з огляду на зміни економічної й політичної ситуації стратегічна мета може доповнюватися, уточню-ватися або змінюватися.

Європейський Союз – макрорегіональне об’єднання з найви-щим рівнем міжнародної економічної інтеграції. Він пройшов усі стадії інтеграційної еволюції, тому розгляд економічної політики регіональних об’єднань доцільно почати саме з нього.