1.1. Світова економіка як сукупність національних господарств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Сучасна світова економіка як особлива органічна цілісна систе-ма почала складатися на базі світового ринку з кінця XIX – початку XX ст. Нині можна говорити про світову економіку як глобальну господарську систему, що ґрунтується на міжнародному та наднаці-ональному світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва й обігу, яка функціонує на принципах рин-кової економіки.

Сучасна світова економіка є цілісною системою, але ця ціліс-ність складалася поступово. Вона формувалася в міру еволюції міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господар-ського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн у регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним ре-гулюванням соціально-економічних процесів, транснаціоналізації виробництва.

Історія формування світової економіки розпочинається з між-народного поділу праці (МПП), пов'язаного з обміном діяльності та її продуктами між національними державами.

МПП, або поділ праці між країнами, є ступенем суспільного те-риторіального поділу праці. Він спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн і виявляється у взаєм-

 

ному обміні результатами спеціалізованого виробництва в певних пропорціях.

Міжнародний поділ праці існує в двох основних формах: міжна-родній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперуванні.

Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між кра-їнами, в якій зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв. Спеціалізація в рамках міжнародного поділу праці в кінцевому підсумку передбачає спеціалізацію країн і регіонів на ви-робництві окремих продуктів та їхніх частин для світового ринку.

Міжнародне виробниче кооперування є наслідком спеціалізації національних виробництв, що взаємодіють у системі міжнародного поділу праці. Міжнародне виробниче кооперування ґрунтується на предметній спеціалізації і виступає як форма часткового та загаль-ного поділу праці у світовому господарстві.

Міжнародне виробниче кооперування означає включення кра-їни в міжнародний поділ праці у рамках вертикаль ної моделі між-народного поділу праці, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах.

Теорія міжнародного поділу праці набула свого обґрунтування і розвитку в класичній школі економіки, насамперед у працях її за-сновників – А. Сміта та Д. Рікардо. Головним досягненням класиків вважається теорія порівняльних витрат виробництва. В основі цієї теорії лежить ідея про існування відмінностей між країнами у ви-тратах, пов'язаних з виробництвом тих чи інших товарів. Таке ста-новище приводить до висновку, що замість випуску всіх товарів, на які виникає попит, вигідніше зосередитись на виробництві товару, що потребує найменших витрат. Спеціалізація на виробництві цьо-го товару дасть змогу через обмін придбати на зовнішньому ринку товари, витрати на виробництво яких усередині країни вищі, ніж в інших країнах. Найбільший економічний ефект даватиме спеціалі-зація на виробництві того товару, перевага по якому максимальна. Якщо країна не може виробити жодного товару з витратами, ниж-чими від міжнародного рівня, то для неї відносно ефективніше буде спеціалізуватися на виробництві того товару, по якому перевищен-ня міжнародного рівня витрат буде найменшим.

Ідеї класиків втілились у життя і набули свого подальшого роз-витку при створенні сучасних теорій міжнародної торгівлі.

Світова економіка

Міжнародний поділ праці був тим об'єднувальним елемен-том, який створив систему світової економіки як сукупність взаємопов’язаних міжнародним обміном національних господарств, що є його підсистемами.

Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Але сьогодні торговельні зв'язки та обслуговую-чі їх валютно-кредитні відносини між країнами утворюють лише пер-винний рівень цілісності міжнародних відносин, оскільки до середини XX ст. оформився наднаціональний рівень світової економіки.