3.2.3. Співдружність Незалежних Держав – СНД


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Співдружність Незалежних Держав (СНД) утворилася в 1991 р. після розпаду Радянського Союзу. До неї увійшло 12 з 15 колишніх радянських республік: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Ка-захстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. В 1992 р. було підписано Статут СНД, який визначив цілі й принципи діяльності Співдружності. В 2008 р. Гру-зія вийшла із Співдружності. 

Головною метою СНД задекларовано співробітництво в по-літичній, економічній, гуманітарній, екологічній та культурній об-ластях для всебічного й збалансованого економічного й соціального розвитку держав-членів. Таке співробітництво має перетворитися в мйбутньому на Економічний союз.

Принципи СНД: держави-члени суверенні й рівні, держави-члени є самостійними й рівноправними суб’єктами міжнародного права.

Передбачалося, що СНД стане потужним економічним об’єднанням на кшталт Європейського співтовариства. Для цього, здавалося, були об’єктивні підстави. Промисловий потенціал дер-жав СНД становить 10% від світового, запаси основних видів при-родних ресурсів – 25, експортний потенціал – 4,5%, простір СНД має досить розвинуту транспортну інфраструктуру1 (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

ВВП країн СНД в 2008 р. (за ПКС)2

 

Країна ВВП, млрд дол.         Частка в ВВП СНД   ВВП на душу населення, тис. дол.

Росія   2225    70,7     15,8

Україна           360      11,4     7,8

Казахстан       184      5,8       12,0

Білорусь         117      3,7       12,0

Азербайджан 78        2,3       9,5

Узбекистан    73        2,5       2,7

Туркменістан 30        1,0       5,8

Грузія  23        0,7       5,0

Вірменія         20        0,6       6,6

Таджикистан 13        0,4       1,8

Киргизстан    12        0,4       2,2

Молдова        11        0,3       2,5

СНД    3146    100,0   11,2

Були підстави очікувати швидкий розвиток інтеграційних про-цесів між державами Співдружності, оскільки на початку 90-х ро-ків ще збереглися виробничі зв’язки між підприємствами колиш-ніх республік СРСР. Тривалий процес територіального розподілу праці в межах Союзу утворив механізм доповнення, кооперації між

МЗ и MO. - №1. - 2005. - С. 95. www.cia.gov.

Світова економіка

економіками союзних республік. Необхідно було пристосувати цей механізм до нових умов, пов’язаних з переходом до ринкової еконо-міки. До того ж відсутність мовного бар’єру, культурні, навіть сімей-ні зв’язки сприяли успішному розвитку інтеграції. Проте насправді цей процес іде з великими труднощами.

У 1993 р. уряди країн СНД підписали договір про утворення Економічного союзу. Його функціонування означало б вільний рух товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Передбачалося узгодження політики в сферах грошово-кредитних відносин, бюджету, цін і опо-даткування, валютних відносин, митних тарифів.

Цілями економічного союзу проголошувалося стабільний роз-виток економіки країн-членів, утворення спільного економічного простору, сприяння взаємним інвестиціям, утворення платіжного союзу із взаємним визнанням внутрішніх валют, взаємну конверто-ваність валют, що необхідно для переходу до валютного союзу.

З початку утворення СНД перебувала на стадії зони преферен-ційної торгівлі. Тому шлях до економічного союзу пролягає через проміжні стадії: зона вільної торгівлі – митний союз – спільний ри-нок товарів та послуг, капіталів, робочої сили – валютний союз. У 1994 р. було підписано Договір про утворення зони вільної торгівлі. Він передбачав поступове скорочення митних зборів і утворення в майбутньому міждержавної економічної ради. В тому ж 1994 р. було утворено Міждержавний економічний комітет Економічного союзу СНД. Це наднаціональний орган, який мав втілювати в життя еко-номічні програми й рішення, розроблені в структурах СНД. Перед-бачалося утворення митного союзу. Проте угоду підписали лише декілька держав; зокрема, Україна до неї не приєдналася.

Незважаючи на далекоглядність прийнятих рішень щодо погли-блення інтеграційних процесів, більшість із них залишилася на папері і не втілюється в життя. Більше того, з’явилася тенденція до ослаблення взаємних економічних відносин. Якщо в 1990 р. частка взаємних поста-вок 12 держав СНД перевищувала 70% загальної вартості їх експорту, то в 1995 р. вона становила тільки 55, а в 2006 р. – уже 34%. При цьому насамперед скорочується частка товарів з високим ступенем обробки. Для порівняння: в ЄС частка внутрішньої торгівлі в загальному обсязі експорту перевищує 60, НАФТА – 45%. За оцінками, близько полови-ни спаду виробництва в країнах СНД в 1991 – 1995 рр. зумовлена саме скороченням їхнього взаємного товарообігу1.

1 МЭ и МО. – 2005. – №1. – С. 95–96. 

Є декілька причин такого явища. З одного боку, це наслідок гли-бокого падіння економік усіх країн СНД, розрив економічних зв’язків між суб’єктами економіки колишнього СРСР і труднощі переходу до ринкової економіки. З іншого боку, така ситуація утворюється з по-літичних причин. Політичні лідери, партії й деякі соціальні верстви країн побоюються втрати частки незалежності країни через необхід-ність передачі деяких суверенних прав до наднаціональних органів. Незважаючи на багаторазову задекларованість необхідності знижува-ти митні бар’єри, уряди країн СНД часто діяли у зворотному напря-мі – утворювали митні пости, уводили квоти, ліцензування взаємної торгівлі. Неодноразові зустрічі голів держав і урядів не надають інте-граційному прогресові належного імпульсу через неоднакове тракту-вання національних інтересів кожного члена СНД.

Через такі обставини СНД й досі перебуває на стадії зони пре-ференційної торгівлі. Щоб надати імпульсу для розвитку інтегра-ційного процесу, було здійснено проби сформувати локальні угру-повання всередині СНД для більш високого ступеня інтегрованості. Найбільше зближення відбулося між Росією й Білоруссю. В 1998 р. було підписано Декларацію про тісну економічну й політичну інте-грацію обох країн. В 1999 р. підписана угода про створення Союзної держави між двома країнами, а в 2000 р. прийнято рішення про утво-рення між ними валютного союзу і впровадження єдиної валюти.

У 1996 р. між Білоруссю, Казахстаном, Киргизстаном і Росією було підписано Договір про поглиблення інтеграції в економічній і гуманітарній областях. Договір передбачав утворення у перспекти-ві співтовариства інтегрованих держав, формування економічного простору, розвиток єдиних транспортних, енергетичних, інформа-ційних систем, гармонізацію законодавства, узгодження зовнішньо-політичного курсу, а також утворення митного союзу.

У 1999 р. між цими чотирма державами було підписано Договір про митний союз і Єдиний економічний простір (ЄЕП).

У 2000 р. Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія й Таджикистан за-снували міжнародну організацію під назвою «Європейсько-азіатське економічне співтовариство» (ЄврАзЕС), яке утворювалося для реа-лізації угод про митний союз і Єдиний економічний простір.

Головними рисами ЄврАзЕС проголошуються: єдиний еконо-мічний простір; спільна політика економічної безпеки; скоордино-вана зовнішньоекономічна політика держав-учасниць; спільні зако-нодавчі засади; тісне співробітництво в гуманітарній сфері.

Світова економіка