2.3.4. Економіка Російської Федерації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Російська Федерація – найбільша за територією держава сві-ту, за кількістю населення посідає шосте місце (після Китаю, Індії, США, Індонезії та Бразилії). Вона володіє найбільшими сумарними запасами природних ресурсів, особливо паливно-енергетичних.

Світова економіка

Росія є офіційною спадкоємницею колишнього СРСР – як у частині його активів, так і відносно його міжнародних боргів.

Після розпаду СРСР в Росії опинилася основна частина потенці-алу колишнього єдиного народногосподарського комплексу. Частка Росії становить понад 60% національного доходу колишнього Со-юзу, 76% його території та понад половину населення. Серед інших країн, утворених на теренах колишнього СРСР, у Російської Феде-рації склалися найсприятливіші умови для розбудови національної економіки з найменшим рівнем залежності від зовнішніх чинників. Цими передумовами є:

•          наявність на її території практично майже всіх корисних копа-лин;

•          наявність диверсифікованого виробничого потенціалу всіх га-лузей важкої та легкої промисловості;

•          наявність потужного науково-технічного потенціалу.

У третє тисячоліття Росія вступила з великою кількістю про-

блем, вирішення яких багато в чому визначатиме місце даної країни

у світовій економіці. Йдеться насамперед про проблеми ринкового

реформування, від яких залежатиме доля Росії.

Особливостями цієї країни є, по-перше, те, що вона належить до найпотужніших країн світу щодо наявності природно-ресурсного потенціалу. По-друге, вона є практично лідером серед країн – чле-нів СНД. Ці особливості не можуть не позначатись на перспективах розвитку і зростання її ролі у світі. Водночас не слід забувати, що спільність принципів ринкових відносин не надає сама по собі ні-кому із учасників міжнародного поділу праці будь-яких переваг, а навпаки – ставить усіх у більш-менш однакові умови і вимагає ви-знання єдиних «правил гри».

Особливість вихідного рівня будівництва національної економі-ки Росії полягає в наявності суттєвих відмінностей у структурі госпо-дарського потенціалу окремих регіонів. Так, у європейській частині РФ та на Уралі міститься основна частина обробної промисловості, тоді як видобувні галузі зосереджені в Західному та Східному Сибіру. На Далекому Сході переважають галузі морського господарства, але немає чіткої спеціалізації промисловості на видобувну та обробну.

Росія займає значну частину території Європи та Азії, що від-криває їй можливості відігравати величезну і активну роль не лише на цих двох континентах, а й в усьому світі. Отже, Росія займає ви-ключно вигідне геополітичне положення. Нині, коли йдеться про широке включення Росія в єдине світове господарство, ця істина 

цілком стає зрозумілою. Адже, з одного боку, слід максимально ефективно використати вигідне геополітичне положення країни, а з іншого – сприяти розвитку російських регіонів.

Говорячи про місце Росії у світовій економіці, слід відзначити, що надра її вміщують у собі практично всі елементи таблиці Мен-делєєва. Особливу стійкість економіці Росії надає володіння про-відними позиціями у світі щодо енергетичних ресурсів. Так, частка Росії у світових прогнозних запасах нафти оцінюється в 13–15%, природного газу – в 42, вугілля – в 43%. Росія має найдовшу у світі (майже 38 тис. км) протяжність берегової лінії. Це означає, що ця країна розпоряджається значною площею і підводними ресурсами континентального шельфу. Зокрема, перспективні морські запаси вуглеводів лише російської Крайньої Півночі зіставні з аналогічни-ми запасами зони Перської затоки й Каспійського басейну.

За оцінками фахівців, потенціал Росії поки що не затребуваний повною мірою. А значить, у країні існують великі резерви подаль-шої інтенсифікації зростання економіки. Росія займає дев’яте місце у світі за обсягом валового внутрішнього продукту (в розрахунку за ПКС). Нині підрахунки (за паритетом купівельної спроможності) показують, що ВНП Росії трохи перевищує 10% ВНП США. Росій-ський показник ВНП на душу населення менший від американсько-го більше ніж у 8 разів1. Близька до Росії Бразилія щодо величини ВНП. Тому для Росії нині питання забезпечення своєї конкуренто-спроможності на світовому рівні дуже злободенне.

Росія залишається провідною космічною державою, її ракетно-космічний комплекс визначається високим технологічним рівнем.

Важливим чинником економічного потенціалу Росії становить її людський потенціал. За визнанням іноземних фахівців, рівень освіче-ності і професіональної підготовки російських громадян робить їх спро-можними вирішувати будь-які технічні й економічні проблеми. Система підготовки кадрів усіх рівнів відповідає світовим нормам, завдяки чому існує великий попит на них практично в усіх розвинутих країнах.

Однак поки що немає в країні механізму ефективного викорис-тання людського й економічного потенціалу в країні, який є харак-терним для суспільства з розвинутою ринковою системою.

Росія володіє потужним військо-промисловим комплексом. Ро-сійський уряд намагається здійснювати активну політику не тільки в Європейському просторі, але й в усьому світі.

1 www.cia.gov

Світова економіка

Росія належить до країн з широкогалузевою структурою еко-номіки. У складі СРСР вона відзначалася як розвинутою обробною промисловістю, так і сировинними галузями. У Росії переважно були сконцентровані високотехнічні види виробництва. В 90-х ро-ках економічна структура країни зазнала відчутних змін. У ВВП скоротилася частка обробних галузей, насамперед машинобудуван-ня, натомість значно зросла роль видобувної промисловості, осо-бливо паливно-енергетичної.

У 2008 р. в структурі ВВП Росії на сільське господарство при-падало 4,1%, на промисловість 41,1 і на послуги 54,8%.

У промисловості Росії відбувалися найболючіші зрушення в 90-х роках. Знизилися обсяги виробництва в машинобудуван-ні, хімічній промисловості; в цілому скоротився сектор оборон-ної промисловості. Знизилося виробництво в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості. В легкій промисловості ви-робництво скоротилося в чотири рази під впливом конкуренції з боку імпортованих товарів, а також внаслідок падіння купівельної спроможності населення.

Найменше постраждав від структурної перебудови паливно-енергетичний комплекс Росії, що пов’язано із сприятливою кон’юнктурою на світовому ринку енергоносіїв. Видобуток газу вза-галі не скоротився порівняно з 1990 р. Росія є першою країною в світі не тільки за запасами і видобутком газу, а й за його експортом. Розгалужена мережа газопроводів поєднує Росію з усіма державами СНД, Балтії, ЦСЄ та низкою країн Західної Європи. Газ є основним «козирем» Росії на переговорах з європейськими партнерами, осо-бливо з ближнього зарубіжжя.

Переважаюча частина газопроводів проходить через територію України; за транзит ми одержуємо певну кількість російського газу. Наміри уряду Росії побудувати газопровід у Європу в обхід Украї-ни погрожує нашій країні відчутними збитками. Протягом останніх років Україна одержувала за транзит 30 млрд куб. м російського газу (що дорівнює річній потребі в газі населення й комунально-побутових підприємств) на суму 1,5 млрд. дол. Доходи від транзиту газу станов-лять майже 10% загальних доходів від експорту України1.

За запасами нафти Росія посідає шосте місце в світі. Видобуток нафти протягом 90-х років скоротився на 40%; частка Росії у її світо-вому видобутку становить 9%. Російська нафта в значній кількості

1 Газ. «Дзеркало тижня». – 2002. – №14. 

надходить до країн СНД, Балтії, Центральної і Східної Європи, а також в Західну Європу. Близько 70% нафти Росії видобувається в Західному Сибіру. Провідною фірмою в нафтодобуванні промисло-вості є «Лукойл», яка вже стала першою російською ТНК.

За запасами вугілля Росія поступається тільки Китаю; проте осно-вна їхня частина міститься в слабоосвоєних районах Сибіру й Далеко-го Сходу. Відкритим способом видобувається 60% вугілля. Вугілля для Росії має менше експортне значення, ніж газ чи нафта; проте деяка його кількість все ж таки експортується, наприклад, до Японії.

Росія є також одним з найбільших експортерів електроенергії. За її виробництвом (1,016 млрд кВт-рік у 2007 р.) вона посідає чет-верте місце в світі, після США, Китаю та Японії. Понад 70% елек-троенергії виробляють теплові станції, 20% – на ГЕС і 10% - на атом-них електростанціях.

В обробній промисловості Росії ситуація поки що несприятлива. Загальноекономічний спад призвів до різкого скорочення продукції важкого машинобудування, металургії, наукоємної продукції. За ви-нятком військової техніки, більша частина машин і обладнання ви-явилася неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. У цих умо-вах російська промисловість переорієнтовується на випуск продукції, яка має попит саме на зовнішніх ринках. Це нескладна, низькотехно-логічна продукція, переважно чорні й кольорові метали. Наприкінці 90-х років у структурі виробництва російської промисловості нові су-часні галузі (мікроелектроніка, інформатика, біотехнологія) займали всього 8–10%, тоді як у розвинутих країнах – 35–40%. У загальному експорті обробних галузей на низькотехнологічну продукцію припа-дає 55%, середньотехнологічну – 43, а на наукоємну – близько 2%1.

Після паливно-енергетичного комплексу металургія є наступ-ною галуззю, з якою пов’язані експортні надії Росії. Незважаючи на суттєве скорочення виробництва чорних металів Росія все ж таки по-сідає четверте місце в світі (після Китаю, Японії та США) за вироб-ництвом сталі. На експорт іде 60–75% продукції чорної металургії2. На відміну від чорної металургії обсяги виробництва в кольоровій металургії скоротилися менше. Провідною галуззю стала алюміні-єва промисловість. Такі заводи, як Братський і Красноярський, є найбільшими в світі. За виробництвом первинного алюмінію Росія

1          МЭ и МО. – 2001. – №3. – С. 23–25.

2          Родионова И.А., Бунакова Т.М. Экономическая география: Учебно-справочное

пособие. – М., 1999. – С. 388.

Світова економіка

посідає друге місце в світі (після США). Понад 80% виробленого алюмінію експортується, за його експортом Росія також займає дру-ге місце, поступаючись США. Виробництво інших кольорових мета-лів дуже скоротилося через сильне звуження внутрішнього ринку. Проте Росія є найбільшим експортером нікелю. В цілому російська металургія орієнтована на експорт. На ринках чорних металів Росія конкурує, зокрема, з Україною.

Машинобудування хоч і залишається провідною галуззю обробної промисловості Росії, поки ще перебуває в кризовому стані. За першу по-ловину 90-х років сумарний випуск його продукції скоротився більше ніж удвічі, при цьому випуск металорізальних верстатів впав до 30%, а ковальсько-пресових машин – до 11% від рівня 1990 р. Виробництво електричних машин зменшилося в 5 разів, вантажних автомобілів – утричі, тракторів – у 7 разів, зернових комбайнів – у 5, прядивних ма-шин – у 7, ткацьких верстатів – у 14 разів1. Російське машинобудування дуже постраждало від розриву виробничих зв’язків з підприємствами колишніх радянських республік. Дещо краще становище військово-промислового комплексу, продукція якого йде на експорт.

Скоротилося виробництво і в хімічній промисловості. Так, ви-робництво сірчаної кислоти зменшилося вдвічі, також удвічі скоро-тилися обсяги виробництва кальцинованої соди, пластмас. Вироб-ництво добрив скоротилося в 1,9 разу, але й досі Росія залишається їх значним виробником та експортером2.

Занепадом характеризується легка промисловість. За радянських часів легка промисловість концентрувалася в Центральному районі Росії, звідти велика кількість тканин, одягу і взуття надсилалася до інших республік, у тому числі в Україну. Розрив економічних зв’язків з колишніми республіками й іноземна конкуренція спровокували різке скорочення виробництва товарів легкої промисловості Росії. За першу половину 90-х років виробництво тканин зменшилося в 3,8 разу, трикотажних виробів – у 4, взуття – в 5 разів.

Спад виробництва не обминув і аграрно-промисловий комплекс Росії, хоч тут падіння було не таким глибоким, як у промисловості. В 1994 р. порівняно з 1990 р. виробництво зерна зменшилося в 1,7 разу, цукрових буряків – в 2,7, картоплі – в 3,5, м’яса – вдвічі. Ви-робництво рослинного масла скоротилося в 1,3, цукру – в 1,4 разу3.

1          Российский статистический ежегодник, 1995. – С. 330.

2          Там само. – С. 332 – 333.

3          Там само. – С. 343, 353.

 

Незважаючи на скорочення виробництва, Росія залишається од-ним з найбільших виробників продовольства в світі. Вона посідає четверте місце за виробництвом зернових і зернобобових (після Ки-таю, США та Індії); за виробництвом ячменю, вівса й жита вона на першому місці в світі. Перше місце вона має також щодо виробни-цтва льону, а за картоплею – друге місце.

Головною галуззю сільського господарства Росії є тваринни-цтво, на яке припадає 60% товарної продукції і 70% усіх основних виробничих фондів.

Сфера послуг у 90-х роках зазнала спаду в процесі структурної перебудови. В першій половині десятиліття відбулося скорочення майже всіх видів послуг – транспортних, торговельних, побутових. Так, у 1994 р. порівняно з 1990 р. перевезення вантажів усіма видами транспорту скоротилося в 1,7 разу, в тому числі залізничним – удвічі, авіаційним – в 3,6 разу.

Проте з другої половини 90-х років сфера послуг починає ожи-вати. Збільшується кількість торговельних точок, побутових ательє, зростає кількість абонентів телефонного зв’язку, користувачів Ін-тернетом.

Динаміка розвитку економіки Росії характеризується глибо-ким падінням майже всіх макроекономічних і мікроекономічних показників у першій половині 90-х років; стагнацією в середині де-сятиліття, яке було перерване кризою 1998 р.; піднесенням з 1999 р., стабільно високими темпами на початку нового століття. Це можна простежити з даними табл. 2.24.

Таблиця 2.24

Динаміка ВВП Росії (в % до попереднього року)1

 

Роки    Пересічно 1991–1995           Пересічно 1996–1999           2000    Пересічно 2001–2005           2006    2008

ВВП    -8,1     -1,1     7,7       6,2       6,6       6,0

Можна говорити вже про перелом на краще в розвитку економі-ки Росії, хоч темпи зростання ВВП не такі великі, щоб наблизитися до рівня розвинутих країн. Серед чинників, що сприяли розвитку економіки Росії, слід зазначити як наслідок її реформування, так і тривале позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу, якого

1 Складено за: Российский статистический ежегодник. 1995. – С. 12; МЭ и МО. – 2001. – №11. – С. 45.; www.cia.gov.

Світова економіка

досягнуто за рахунок експорту енергоносіїв. Активне сальдо пла-тіжного балансу Росії становить у 2008 р. 97,6 млрд дол.1

Світова криза 2008–2009 рр. дуже боляче вдарила по економіці Росії, оскільки вразила її основу – паливно-енергетичний комплекс. Різке падіння світових цін на нафту призвело до значної втрати ва-лютних резервів країни; скоротився на світових ринках також попит на чорні й кольорові метали, які мали суттєву частку в російському експорті. У цих умовах уряд Росії намагається зміцнити регулю-вальну роль держави, зокрема шляхом вливання великих коштів з бюджету на підтримку важливих об’єктів національної економіки.