2.1.8. Економіка Франції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Франція – високорозвинута країна, яка має значний вплив і на міжнародні економічні відносини, і на світову політику. Вона є чле-ном Великої Сімки, входить до НАТО, ОЕСР, посідає за економіч-ним потенціалом друге місце в Європейському Союзі. За розмірами ВВП (за ПКС) Франція має восьму в світі позицію, після США, Китаю, Японії, Індії, Німеччини, Великою Британії та Росії. Вона є значним експортером капіталу, за обсягом банківської діяльності перебуває на третьому місці в світі. В Європі Франція є третьою дер-жавою за площею (після Росії та України) й за чисельністю населен-ня (після Росії й Німеччини). Франція має розвинуту авіакосмічну промисловість, атомну енергетику, хімічну промисловість та сферу послуг. За виробництвом сільськогосподарської продукції Франція посідає четверте місце в світі (після Китаю, Індії та США), а за її експортом – друге (після США).

Франція має п’ятий за обсягом товарообіг зовнішньої торгівлі (після США, Німеччини, Китаю та Японії). Вона активно експортує туристські послуги, залучаючи багато туристів з усього світу. Вели-ке значення для французької економіки має розвиток наукових га-лузей; за сукупними витратами на НДДКР Франція посідає четвер-те місце в світі. Вона має досить розвинутий військовий комплекс. Франція – одна з небагатьох країн, що здатні власними засобами ви-вести на орбіту космічні супутники цивільного та військового при-значення.

Проте Франція за рівнем наукових розробок і втіленням їхніх результатів в економіку помітно відстає від США, Японії й Німеч-чини. Цим же країнам, а також європейським країнам північного ре-гіону вона поступається за душовим розміром ВВП.

Внаслідок тривалої орієнтації французької економіки на фінансово-кредитну діяльність структура економіки Франції була недостатньо збалансованою. Особливо це виявилося в період між двома світовими війнами та по закінченню Другої світової війни. Промисловість Франції відставала від американської, німецької та 

англійської не тільки за обсягом виробництва, а й за технічною осна-щеністю. В 50 – 60-х роках минулого століття державна політика була спрямована на завершення індустріалізації економіки, модер-нізацію промисловості та перетворення в сільському господарстві.

Наслідком активізації процесу індустріалізації став швидкий розвиток промисловості. Пересічні темпи промислового виробни-цтва становили в 60-х роках 7,6%, а частка промисловості в усьому виробництві піднялася з 33% в 1960 р. до 38% в 1970 р. Частка сіль-ського господарства, навпаки, знизилася за той же час з 12,5 до 8%, незважаючи на підвищення продуктивності праці в цій сфері. В 70-х роках ситуація зовні змінилася мало: частка промисловості стано-вила в 1980 р. 37,6%, сільського господарства – 6%. Але в цей період відбувалися важливі структурні зміни всередині промислового ви-робництва. Випереджаючими темпами зростало виробництво ма-шин і устаткування, точного машинобудування, суднобудівництво, аерокосмічна і військова промисловість, автомобілебудування. В структурі промисловості на перші місця вийшли електротехнічне машинобудівництво і виробництво засобів транспорту, особливо авіаційна й автомобільна промисловість, позиції Франції в яких здавна були досить сильними.

У 80-х і особливо в 90-х роках ще збільшилася частка електро-ніки і аерокосмічної техніки, зменшилася частка металургії й важ-кого машинобудування. Але визначальною тенденцією було суттєве зниження частки промисловості у ВВП і зростання сфери послуг. Франція вступила до постіндустріальної стадії розвитку економіки.

У 2008 р. загальна структура економіки Франції була такою (в % до ВВП):

промисловість           20,3;

сільське господарство          2,3;

послуги          77,4.

У структурі промисловості Франції провідна роль належить об-робним галузям, особливо пов’язаним із ходою науково-технічного прогресу. Франція – серед провідних країн світу за виробництвом ракет, літаків, локомотивів, устаткування для атомної енергетики (друге місце після США). Вона володіє передовими технологіями в обробленні рідкісноземельних та деяких інших металів (германій, радій, а також хром, титан). Франція має вагомі здобутки в робото-техніці, засобах зв’язку, виробництві нових матеріалів, біотехноло-

Світова економіка

гії, мікроелектроніці. Серед галузей французької промисловості на світовому ринку знаходять першочергове визнання такі:

•          аерокосмічна промисловість;

•          виробництво зброї;

•          загальне машинобудування;

•          автомобілебудування;

•          кольорова й чорна металургія;

•          електронна й електротехнічна промисловість;

•          атомна енергетика;

•          фармацевтика й парфумерія;

•          хімічна промисловість;

•          залізничне машинобудування. Аерокосмічна промисловість Франції є однією з найдина-мічніших у світі. Вона тісно пов’язана з розвитком військово-промислового комплексу. Свого часу Франція створила один з найкращих цивільних літаків середнього радіусу дії «Каравела», надзвуковий літак «Конкорд» (разом з Великою Британією), паса-жирський лайнер «Аеробус». В аерокосмічній промисловості про-відні позиції належать фірмам «Аероспасіаль», «Снекма», «Дассо».

Позиції Франції в автомобільній промисловості знизилися по-рівняно з початком ХХ ст.: вона поступається за обсягом виробництва автомобілів Японії, США, Німеччині, Китаю. Проте французькі ав-томобілі традиційно відзначаються своєю якістю й знаходять доволі широкий ринок збуту. Автомобільна промисловість Франції відзнача-ється великим ступенем концентрації; переважна більшість машин ви-пускається фірмами «Рено» і «Пежо-Сітроен». Їхня частка у світовому виробництві автомобілів становить відповідно 4 і 5%; вони випускають майже всі автомобілі в країні й забезпечують 100% їхнього експорту.

У галузі металургійної промисловості Франція особливо виді-ляється виробництвом алюмінію. В кольоровій металургії найсиль-ніші позиції мають промислова група «Пешіне-Южін-Кюльман» та фірма «Іметаль». Фірма «Пешіне» є також однією з провідних у хімічній промисловості. За експортом хімічних товарів Франція по-сідає третє місце в світі, після США та Німеччини.

В електротехнічній промисловості відзначається концерн «Том-сон», який посідає перше місце в світі за випуском навігаційного об-ладнання для літаків, а в Європі – за виробництвом електроніки.

Енергетика Франції ґрунтується на атомних електростанціях. Країна немає своїх скільки-небудь значних запасів нафти або газу, а

 

використання вугілля для виробництва електроенергії недостатньо ефективне. Тому частка електроенергії, виробленої на АЕС, досягає у Франції 76% – це один з найвищих показників у світі.

Франція має розвинуту харчову промисловість, яка за обсягом виробництва поступається в Європі тільки німецькій. У структурі галузі особливо відзначається цукрова, виноробна, олійна, борош-номельна, м’ясо-молочне виробництво.

Легка промисловість, яка ще в ХІХ ст. прославляла Францію своїми шовковими тканинами, трикотажем, мереживом, швейними виробами, має невелику частку в загальному обсязі виробництва. Проте легка промисловість Франції спеціалізується на виробництві дорогого одягу, вишуканих парфум, ювелірних прикрас. Париж є визнаним світовим центром високої моди.

Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації виробництва. Концентрація супроводжується форму-ванням великих промислових груп. Близько сотні таких груп зосе-реджують понад половину зайнятих у промисловості. Найбільші й найважливіші з них: «Компані франсез де петроль», «Пежо-Сітроен», «Рено», «Томсон-Брандт», «Сен-Гобен-Понт-а-Муссон», «Пешіне-Южін-Кюльман», «Компані женераль д’електрисіте», «Рон-Пуленк», «Денен-Норд-Ест-Лонгві», «Мішлен», «БСН-Жерве-Данон». Біль-шість цих груп сформувалася після злиття двох-трьох великих фірм або поглинання однією фірмою інших. Так, «Пежо» поглинула фір-му «Сітроен», а потім також європейські філії американської компа-нії «Крайслер». Група «Пешіне-Южін-Кульман» утворилася після злиття фірм «Пешіне» та «Южін-Кульман».

Сільське господарство Франції – одне з найрозвинутіших у світі. Воно постачає четверту частину аграрної продукції ЄС; за виробни-цтвом і експортом сільськогосподарської продукції Франція посідає перше місце в Західній Європі. Франція має досить широкий спектр спеціалізації в сільському господарстві; вона виробляє у великих об-сягах пшеницю, ячмінь, цукрові буряки, вино, молоко, масло, м’ясо, яйця, фрукти та овочі. Особливістю структури сільськогосподарсько-го виробництва Франції є підвищена, порівняно з іншими західно-європейськими країнами, частка землеробства. Ще в 1980 р. на зем-леробство припадало 46% усієї аграрної продукції; зараз його частка становить третину, а провідною галуззю стало скотарство.

У сільському господарстві Франції за кількістю переважають середні (10–50 га) та дрібні (менше 10 га) господарства; концентрація виробни-

Світова економіка

цтва тут не така висока, як у інших країнах ЄС. Проте великі господар-ства, на які припадає всього 17% від усієї чисельності, виробляють 52% усієї продукції. Для французького села характерна значна різниця між двома типами господарств: сімейними та товарними. Сімейні господар-ства мають напівнатуральний характер; товарні дають основну масу про-дукції. Великі підприємства володіють кращими землями, застосовують сучасну техніку та найману працю, нерідко мають власні підприємства по переробці та збуту сільськогосподарської продукції.

Характерною рисою французького сільського господарства ста-ло об’єднання селян у кооперативи в різних формах. В аграрних кооперативах об’єднано близько 30% селян. Кооперативи збирають 70% зернових, виробляють майже половину молока і 40% молочних продуктів. Усього в країні існує близько 4 тис. кооперативів, які об’єднані у Французьку конфедерацію сільськогосподарської коо-перації. На них припадає також основний обсяг виробництва м’яса, вина, тютюну, цукрових буряків.

Аграрний сектор Франції найбільше виграв від європейської ін-теграції. Захищене зовнішніми протекціоністськими бар’єрами від конкуренції США, Канади та деяких країн, що розвиваються, фран-цузьке сільське господарство одержало вільний, безмитний доступ до ринків партнерів по ЄС, де його конкурентоспроможність вища, ніж у інших країнах об’єднання. До того ж французький уряд надає своєму сільському господарству субсидії та інші пільги.

У сфері послуг Франції найбільше значення має фінансово-кредитна система. Хоч роль позичкового капіталу в економіці кра-їни знизилася, проте зросло значення підприємницького капіталу. Франція вже не є головним експортером капіталу, проте її роль на міжнародних ринках капіталу досить велика. Банки завжди мали міцні позиції в економіці Франції; найбільші з них утворилися ще в середині ХІХ ст. За рівнем концентрації банківської сфери Франція випереджає США, Японію та Німеччину. Серед 50-ти найбільших банків світу є шість французьких.

Усі кредитні заклади Франції (банки, спілки взаємного кредиту, фінансові товариства й т.п.) поєднані в єдину професійну організа-цію – Французьку асоціацію кредитних закладів. Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи посідає банківський сектор, на який припадає близько 70% сукупного балансу кредитних закладів1.

1 Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под ред. В.П. Колесова и М.Н. Осьмовой. – С.265. 

Основна частина банківських операцій припадає на три банки: «Банк насьональ де Пари», «Креді Ліонне» і «Сосьете жене раль». Крім цих велетнів, великими банками також є «Індосюез», «Парі-ба», «Креді коммерсіаль де Франс», «Креді ендюстріель е коммерсі-аль». Особливе значення має кооперативний банк «Креді агріколь», який обслуговує переважно аграрний сектор економіки; він входить (як і «Креді Ліонне») до десятки провідних банків світу. Наприкінці 90-х років відбулося злиття банків «Сосьєте женераль» і «Паріба», таким чином, утворилася найбільша у Франції банківська група.

Французькі банки є осередками, навколо яких формуються фінансово-промислові групи. Так, банк «Паріба» контролює і об-слуговує діяльність таких фірм, як «Компані франсез де петроль», «Томсон-Брандт», «Пешине-Южін-Кюльман», «Рон-Пуленк», «БСН-Жерве-Данон», «Денен-Норд-Лонгві» та деякі інші. До гру-пи «Сюез» входять «Сен-Гобен-Понт-а-Муссон», «Ер лікід», «Ком-пані женераль д’електрисіте»; до цієї групи належать банки «Креді індюстріель е коммерсіаль» та «Індосюез».

Динаміка зростання економіки Франції в післявоєнний пері-од характеризувалася нерівністю. Майже чверть віку по закінченні війни темпи економічного зростання були досить високими. Пере-січний щорічний приріст ВВП за 1950–1973 рр. становив 5,1%, що майже втричі збільшило обсяг валової внутрішньої продукції. Ви-сокі темпи розвитку зумовлювалися і відбудовою зруйнованого ві-йною господарства, й іноземними капіталовкладеннями за «Планом Маршалла», й перебудовою структури народного господарства від-повідно науково-технічного прогресу, а також економічною політи-кою держави.

Саме в цей період Франція здобула найбільших досягнень в економіці. Було здійснено широкий приток ресурсів у промисло-вість, збільшення випуску її продукції. У структурі промисловості була підвищена частка новітніх галузей, форсовано експорт їхньої продукції. Частка промисловості в структурі ВВП суттєво підвищи-лася. Зросла продуктивність праці в промисловості. Якщо в 1950 р. розрив у продуктивності праці між США і Францією був двократ-ний, то в 1973 р. він становив усього 37%1. Темпи зростання ВВП в цей час перевищували пересічні показники для країн Західної Єв-ропи (4,6%). За темпами розвитку в групі розвинутих країн Франції поступалася тільки Німеччині та Японії. Частка Франції в сукуп-1 МЭ и МО. – 2000. – №8. – С. 90.

Світова економіка

ному світовому ВВП підвищилася (на 1%), і вона посіла, четверте місце серед несоціалістичних країн. Проте наприкінці періоду роз-квіту виявилися і хибні сторони французької економіки. Франція мала нижчий рівень концентрації промислового виробництва, ніж її основні конкуренти; частка аграрного сектора в економіці була за-вищеною; матеріаломісткість і енергоємність промислового вироб-ництва була надто високою. До того ж країна переживала хронічну інфляцію, що знецінювало національну валюту – франк. Ці недо-ліки поступово накопичувалися і виявилися особливо бурхливо в часи світової економічної кризи 1973–1975 рр. (табл. 2.11).

1973 р. став поворотним пунктом, з якого темпи економічного розвитку Франції різко загальмувалися.

Таблиця 2.11

Динаміка ВВП і промислового виробництва Франції, в %.1

 

            Пересічно       2000    2006    2008

 

            1971  1980      1981   1990     1991   1996    

           

           

 

ВВП    2,3       3,3       1,1       3,3       2,3       0,7

Промисловість          3,2       1,2       0,9       13,1     1,5       -8,0

Економічна криза початку 70-х років буквально струсонула Францію. Безробіття зросло втричі, і втричі знизилася прибутковість компаній. Наступні 80-ті роки для Франції також були непростими. Її економіка дуже страждала від «кризи заборгованості» країн, що розвиваються. Франція вкладала значні капітали в цю групу країн, але вони поверталися невчасно або зовсім втрачалися через неспро-можність слаборозвинутих країн повернути борг. Швидко зростав і державний борг Франції. Скорочувалися інвестиції в національну промисловість; зростало від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі. З дру-гої половини 80-х років економіка дещо пожвавішала. Світові ціни на традиційні французькі товари підвищилися, а на енергоносії – знизилися. Баланс зовнішньої торгівлі став позитивним. Проте ди-наміка внутрішніх інвестицій залишалася досить кволою.

Пожвавлення економіки було нетривалим, і на початку 90-х ро-ків Франція зіткнулася з новою рецесією. Скоротилися обсяги про-мислового виробництва, зросло безробіття, знизився обсяг інвести-цій.

1 Складено за: Современный монополистический капитализм. Франция. – С. 26; МЭ и МО. – 2001. – №8. – С. 95; www.cia.gov 

Період 1974–1996 рр. у Франції прозвали «тридцятьма гірки-ми роками». Особливо безпрецедентним було падіння інвестицій. Частка промисловості впала в структурі ВВП. Проте в ці самі го-резвісні роки в економіці Франції здійснювалися процеси, які дали позитивні наслідки вже в другій половині 90-х років. Знизилася ма-теріаломісткість і енергоємність промислового виробництва. Під-вищилася частка новітніх галузей, оскільки деякі традиційні галузі (металургія, важке машинобудування) довелося скоротити через їх неконкурентоспроможність. Скорочення зайнятості супроводжува-лося зростанням продуктивності праці, за цим показником Франція вийшла на одне з перших місць у світі. Знизилася частка аграрного сектора. З 1997 р. розпочалося піднесення французької економіки, що особливо виявилося у високих темпах зростання промисловості і зовнішньої торгівлі; після тривалого спаду різко зросли темпи ін-вестицій. Скоротився рівень безробіття.

Здавалося, що «гіркі роки» для економіки Франції залишилися позаду. Але криза 2008–2009 рр. знову різко погіршила економічну ситуацію в країні.