2.1.3. Особливості економічної структури розвинутих країн


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Для постіндустріальної фази економічного розвитку, до якої дійшли розвинуті країни, випереджаючі темпи зростання сфери послуг при суттєвому уповільненні темпів у сільському господар-стві та гірничій промисловості, тобто в первинному секторі. Част-ка обробної промисловості також знизилася, проте роль цієї галузі залишається провідною, незважаючи на те, що в структурі ВВП за вартісним обсягом вона поступається послугами. Табл. 2.4 дає уяв-лення про структуру економіки розвинутих країн у 2008 р.

Таблиця 2.4

Структура економіки за секторами (в % від ВВП)1

Країна      Сільське господарство   Промисловість           Послуги

США   1,2       19,6     79,2

Японія            1,4       26,4     72,1

Німеччина      0,9       30,1     69,0

В.Британія     0,9       22,8     76,2

Франція          2,2       20,3     77,4

Італія   2,0       26,7     71,3

Греція 3,5       23,4     71,3

Швеція           1,5       28,9     73,1

Португалія      3,0       25,6     69,6

Іспанія            3,6       28,9     71,4

Незважаючи на дуже невелику частку сільського господарства в економіці, розвинуті країни мають потужне індустріалізоване сільське господарство, яке в цілому забезпечує потреби цієї групи країн у продовольстві й сировині. США, наприклад, посідають дру-ге місце в світі (після Китаю) за виробництвом бавовни, цукрової тростини й буряків. США й Канада на світовому ринку виступають як найбільші експортери зерна; Австралія – вовни й м’яса; Франція – зерна, цукру й вина; Нідерланди, Нова Зеландія й Данія – молоч-них продуктів; Італія, Португалія, Греція й Іспанія – цитрусових, оливкової олії й вина. Продуктивність сільського господарства в розвинутих країнах у декілька разів вища, ніж у решті країн. Вод-ночас найрозвинутіші держави є й найбільшими імпортерами сіль-ськогосподарської продукції, що зумовлено широким внутрішнім споживчим ринком, високою купівельною спроможністю населен-

www.cia.gov

 

ня. В сукупності ця група країн є основним імпортером м’яса, ба-вовни, шкірсировини, кави, чаю, какао й іншої продукції тропічного землеробства.

Розвинуті країни є основним виробником промислової про-дукції. Випереджаючими темпами розвиваються галузі обробної промисловості, тоді як розвиток видобувних галузей значно упо-вільнився. За 1956–1999 рр. обсяг світового виробництва готових виробів збільшився в 7,8 разу, а продукції гірничої промисловості – тільки в 3,3 разу1. В сукупній вартості промислового виробництва США частка видобувних галузей становить 6,4%, Японії – 8,8%, Ве-ликої Британії – 8,7%. Зростання добробуту населення цих країн підвищило попит на промислову продукцію споживчого характеру відносно складного виробництва, особливо побутової електроніки. Якщо в 60–80-х роках швидко зростав попит на телевізори, радіо-приймачі, пральні машини, то з 90-х років усе більше в побут на-селення входять персональні комп’ютери, бурхливо розвивається телефонізація.

В обробній промисловості виробничого напряму провідною га-луззю є машинобудування. Машини й устаткування є для індустрі-ально розвинутих країн основною статею експорту й імпорту. Так, в експорті США вони мають частку в 49%, в імпорті – 46%; Німеч-чини – відповідно 49 і 34, Франції – 36 і 36, Великої Британії – 41 і 38, Японії – 71 і 20%. В машинобудівній промисловості особливо активно сьогодні розвивається електротехнічне й електронне ви-робництво – електродвигуни, електронно-обчислювана техніка, об-ладнання зв’язку та ін. У країнах ЄС на електротехнічне й електро-нне обладнання припадає 10% усієї обробної промисловості регіону. Найвідомішими фірмами в галузі електроніки Європи є «Сіменс» (ФРН), «Філіпс» (Нідерланди). Проте за рівнем розвитку електро-ніки Західна Європа поступається США та Японії. Навіть на євро-пейському ринку ключові позиції за поставками обладнання для оброблення даних і побутового електронного обладнання належать американцям, а за поставками електронних компонентів і побуто-вих електроприладів – японцям.

Традиційні галузі машинобудування – верстатобудування, ви-робництво транспортних засобів, енергетичного обладнання розви-ваються дещо повільнішими темпами, проте їх значення в економіці розвинутих країн залишається стабільно важливим. Німеччина по-1 МЭ и МО. – 2001. – №8. – С. 16.

Світова економіка

сідає перше місце в світі за експортом металообробних верстатів. Японія, США й Німеччина посідають перші місця у світовому ви-робництві автомобілів. Велику частку в економіці США посідає військово-промисловий комплекс, з яким пов’язане виробництво космічної техніки, озброєння, літакобудування, електроніки. Про-відну роль у світовому виробництві електронного обладнання, що використовується також і у ВПК, відіграють, зокрема, американські фірми «ІБМ (Інтернешнл бізнес мешінз)», «Майкрософт», «Джене-рал електрик».

Розвиток комунікаційної мережі сьогодні є найвиразнішим по-казником розвитку сфери послуг. Якщо в 1950 р. в світі нарахову-валося 51 млн телефонів, то в 1999 р. їх кількість досягла 1000 млн. Інтернетом сьогодні користується в світі понад 1 млрд чол.1 (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Користувачі Інтернетом у 2007 р. (млн чол.)2

 

Світ     1 018

Китай 253,0

США   223,0

Японія            88,1

Індія    80,0

Бразилія         50,0

Німеччина      42,5

Велика Британія        40,2

Корея  35,5

Італія   32,0

Франція          31,2

Росія   30,0

Україна           10,0

Високий динамізм розвитку сфери послуг підтримується зна-чним припливом інвестицій; сюди спрямовується понад 50% усього обсягу інвестицій3.

Сфера послуг поділяється на споживчий та виробничий сек-тори. До споживчого належать: комунальні послуги, міський тран-спорт і зв’язок, туризм, готельне господарство, індустрія розваг та

1          www.internetworldstat.com/stats.htm

2          www.cia.gov

3          МЭ и МО. – 1999. – №2 . – С. 24.

 

ін. До виробничих або ділових послуг належать послуги кредитних і фінансових закладів, маркетинг, лізинг, страхування, будівництво, транспортна мережа в цілому, телекомунікації, послуги науково-дослідних фірм.

У виробничому секторі особливо швидко розвиваються кредитно-фінансові послуги. В першій половині 90-х років кредити, отримані в розвинутих країн, перевищували 100% ВВП порівняно з 50–60% у 50-ті роки1. Провідними банками є американські та японські.

Такі відомі американські банки, як «Чейз Манхеттен бенк», «Сі-тікорп», контролюють значну частину світового ринку позичкового капіталу. Серед європейських банків також є такі, які мають гучні імена та тривалу історію.

Активно діють фондові біржі, розташовані переважно в розви-нутих країнах.

Характерною рисою економіки розвинутих країн в останні деся-тиліття є швидкий розвиток такого виду послуг, як науково-дослідні розробки й інформатика. Капіталовкладення в науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки (НДДКР) щороку зростають і досягають у провідних індустріальних державах значних величин. Загальні щорічні витрати на науку у відношенні до ВВП становили в середині 90-х років у США 2,5%, Великій Британії – 2,1, Німеччи-ні – 2,3, Франції 2,3, Італії – 1,1, Японії – 3,0%2. У США ця величина дорівнювала 185 млрд. дол. Кожна солідна фірма США, Японії або європейської країни має наукову лабораторію, а то й цілу мережу науково-дослідницьких закладів. В інвестуванні в наукові розробки здійснилися зміни щодо джерел інвестування. Якщо в 60–70-х роках ініціатива щодо підтримки науки й техніки виходила від урядів, то на-прикінці 90-х років головними інвесторами стали приватні компанії. В 1997 р. їх частка в фінансуванні дослідних розробок в промисловос-ті становила в США 74,5%, Японії – 98,6, Німеччині – 90,1% інвести-цій у цю сферу3. Інвестування в наукову сферу стало дуже вигідною справою і набуло міжнародного характеру. Так, у 1996 р. американ-ські ТНК вклали в свої зарубіжні філії на НДДКР 14 млрд дол., а на відповідний американський ринок надійшло 15 млрд дол. зарубіжних інвестицій4. В 2008 р. на ТНК припадало 80% фінансування НДДКР.

1          В.К. Ломакин. Мировая экономика. М.: ЮНИТИ, 1999. – С. 359.

2          МЭ и МО. – 1998. – №8. – С.6.

3          МЭ и МО. – 2001. – №8. – С. 26.

4          Там само. – С. 31.

Світова економіка

Отже, структурні зміни в економіці розвинутих країн зумовлю-ються ходою науково-технічного прогресу та поглибленням міжна-родного поділу праці. В складі їхніх національних економік знижу-ється частка старих, традиційних галузей – сільського господарства, видобувної, легкої й харчової промисловості; натомість зростає частка науковоємних й капіталоємних галузей виробництва. Поси-люється роль інформатики й наукових досліджень. Розвинуті краї-ни мають незрівнянно більшу перевагу в кадрах науковців та квалі-фікованих інженерів, робітників, а також у капіталі перед іншими країнами світу. Тому їх вага в світовій економіці навряд зменшиться в найближчому майбутньому.