2.1.2. Динаміка економічного розвитку розвинутих країн


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 

Загрузка...

Протягом усього часу існування розвинутих держав, їхня еконо-міка розвивалася нерівномірно. Лідируючі позиції посідали то одна, то інша держави. Із середини XVII ст., і особливо в XVIIІ – першій половині ХІХ ст. безсумнівне лідерство належало Великій Британії, яка тривалий час вважалася «майстернею світу». Із середини ХІХ ст. на перше місце в світовій економіці вийшли США, які посідають це місце безперервно й посьогодні. Позиції Великої Британії поступо-во слабнули. В останній чверті ХІХ ст. вона пропустила перед собою ще Німеччину, з 60-х років ХХ ст. – Францію, а згодом – Японію.

Сполучені Штати досягли найвищої частки в світовій економіці по закінченні Другої світової війни, наприкінці 40-х та початку 50-х років ХХ ст. Тоді вони виробляли 51% промислової продукції несоціалістич-ного світу. Така ситуація склалася під впливом багатьох причин. Але од-ною з основних є те, що на території США воєнні дії не велися протягом жодної з світових війн; американські фірми збагачувалися на військових

1 www.un.org 

поставках воюючим країнам. Сполучені Штати зосередили значну масу золотого запасу світу. Перехід до золото-девізної валютної системи (згід-но з рішеннями спочатку Генуезької, а потім – Бреттон-Вудської конфе-ренцій) прирівняв долар до золота в міжнародних валютних відносинах. Це ще більше зміцнило позиції США в світовій економіці.

Проте поступово частка США у світовому виробництві почала знижуватися під впливом конкуренції західноєвропейських країн та Японії. Західна Європа відбудувалася після Другої світової війни вже до середини 50-х років. З одного боку, це є наслідком американської допомоги за «Планом Маршалла» (надання кредитів та інвестування в економіку європейських держав), а з іншого – ефективної економіч-ної політики державних лідерів цих країн. Канцлера ФРН Людвіга Ер-харда називають батьком «німецького дива», яке виявилося в неспо-діваному ривку країни у 60-х роках на шляху економічного розвитку. Французький прем’єр-міністр Роберт Шуман і голова Комісаріату з планування й адміністрації в уряді Франції Жан Монне розробили і втілили в життя ідею утворення Європейського об’єднання вугілля й сталі (ЄОВС), яке згодом перетворилося на Європейський Союз.

Ще більшим «економічним дивом» стали неймовірно високі темпи розвитку Японії в 70-х роках, що незабаром вивело її на друге місце в світі. Тут також серед чинників швидкого розвитку можна виокремити два: американські інвестиції і внутрішня політика уря-ду. США «підживлювали» економіку Японії особливо в 50-ті роки, під час війни в Кореї, коли розміщували військові замовлення на японських підприємствах. Внутрішня політика уряду Японії була досить гнучкою й ефективною. Зокрема, уряд активно заохочував купівлю японськими фірмами іноземних ліцензій, ноу-хау, що до-зволило Японії не втратити темпу в технологічному розвитку.

В останні два десятиліття спостерігається певне вирівнювання позицій найрозвинутіших держав, зближення їхніх темпів розвитку. Особливо це характерно для 90-х років.

На динаміку розвитку певний вплив здійснюють економічні цикли, які періодично сприяють підвищенню та падінню темпів економічного зростання. Фаза падіння часто закінчується кризою. Найглибша криза в історії розвинутих країн спостерігалася в 1929 –1932 рр., коли їхніх сукупний ВВП впав на 17,7%, а експорт – на 25,3%. Глибокою була криза в 1945–1946 рр., вона зумовила падіння

Світова економіка

ВВП на 11%1. В повоєнний період економіка розвинутих країн роз-вивалася більш спокійно; кризи, які траплялися, вже не були такими глибокими. Найвідчутнішою була криза 1974–1975 рр., пов’язана з різким підвищенням цін на нафту внаслідок цілеспрямованої акції країн ОПЕК; тоді промислове виробництво індустріальних країн скоротилося на 5%. На початку 80-х років (1981 –1982) внаслідок чергової кризи скоротився випуск промислової продукції на 4%2. Останньою за часом була криза 1997 – 1998 рр., проте вона вразила переважно країни Південно-Східної Азії й мало торкнулася розви-нутих країн Європи й Південної Америки.

У 90-х роках економіка розвинутих країн розвивалася повіль-ніше, ніж у попередніх десятиліттях. Особливістю цього періоду є впевнена хода економіки США (за винятком 1991 р.) та гальмуван-ня темпів економічного зростання Японії.

Таблиця 2.2

Темп зростання ВВП (в % до попереднього року)3

 

Країни            1980  1990      1991  2000      2001-2005      2008

Світ     …        ***      3,8       3,2

Розвинуті країни       2,9       2,2       2,1       1,6

США   2,7       3,1       2,6       1,3

Канада           ...         ...         2,5       0,6

Велика Британія        ...         ...         2,4       0,7

Німеччина      ...         ...         0,7       1,3

Франція          ...         ...         1,6       0,7

Італія   ...         ...         0,7       -0,7

Японія            4,0       0,9       1,2       -0,4

Відповідними темпами в 90-х роках розвивалося виробництво і зовнішня торгівля розвинутих країн. Звертає на себе увагу більш високий темп зовнішньої торгівлі порівняно з промисловим розви-тком, що свідчить про поглиблення процесів міжнародного поділу праці й глобалізації. У табл. 2.2 і 2.3 показано економічну ситуацію 90-х років і початку нового століття.

1          Ломакин В.К. Мировая экономика. М., ЮНИТИ. - 1999. - С. 344; МЭ и МО. –

№8. – 2001. – С. 15.

2          Мировая экономика. Экономика зарубежных стран. / Под ред. В.П. Колесова и

М.Н. Осьмовой. – М.: Флинта – 2000. – С. 129.

3          Джерела: Мировая экономика / Под ред. И.П. Николаевой. – М., ЮНИТИ, – 2000. –

С. 348; БИКИ. – №130. – 2000. -С. 4; МЭ и МО. - №8. - 2001. - С.3.; www.fief.ru, www.cia.gov

 

Таблиця 2.3

Темпи росту виробництва в розвинутих країнах, %1

 

            Пересічно в 1992-1999 Виробництво        2006    2008

           

           

           

Світ в цілому ...         3,0       2,2

Розвинуті країни       2,7       2,7       1,4

США   3,6       4,2       0,2

Японія            1,0       3,3       0,5

Особливістю економічного циклу 90-х років є його асинхронність, тобто незбіг у часі за окремими країнами. Висловлюється навіть дум-ка, що циклічний розвиток вже нетиповий для розвинутих країн і що стабільний розвиток економіки США в 90-ті роки тому є прикладом. Проте початок нового століття дає підстави для сумніву про це; най-вищого значення темпів зростання економіка США досягла в 2000 р., а в 2001 р. вони знизилися. Трагічні події 11 вересня негативно відби-лися на діловій активності в США, хоча це не єдина причина.

Однією з причин зниження темпів зростання економіки США в 2001 р. вважається її «перекапіталізація» – невідповідність реаль-ного інвестування у виробництво й активності на фондових ринках. Так, частка високих технологій в активах нефінансових корпорацій не перевищувала 10%, тоді як в капіталізації фондового ринку США вона становила 36%. “Бум” на ринку високих технологій має спеку-лятивний характер, що виражається в надмірно високому котиру-ванні акцій компаній, які випускають комп’ютерну техніку та іншу продукцію високих технологій. Перенакопичення капіталу призве-ло до падіння темпів капіталовкладень в економіку США, особливо в промисловість, уже з другої половини 2000 р.2

Уповільнення темпів японської економіки пов’язане з падінням зростання внутрішніх інвестицій; це, в свою чергу, залежить від по-вільного зростання споживчих витрат населення країни. В Японії збільшується безробіття, що знижує купівельну спроможність насе-лення (в 1998 р. безробітні становили 4,2% до економічно активного населення, тоді як у 1985–1995 рр. – 2,5%). Після фінансової кризи 1997-1998 рр., яка вразила і Японію, по країні покотилася хвиля бан-крутств. Тільки за 2000 р. кількість банкрутств збільшилася на 24%3.

1          http: www. IMF. Annual Report 2000. P.12., www.cia.gov

2          МЭ и МО. – 2001. – №8. – С. 5.

3          Там само. – С. 6.

Світова економіка

З 2002 р. ситуація в економіці розвинутих країн дещо вирівню-ється, темпи розвитку зростають, та все ж таки вони нижчі за пере-січносвітових. Механізм глобалізації діє таким чином, що зниження економічної активності в одному із світових центрів економіки не-гативно відбивається й на решті. Так, зниження темпів зростання ВВП у США на 1% призводить до гальмування темпів ВВП в За-хідній Європі на 0,2–0,4%.

Восени 2008 р. у світовій економіці розпочалася криза, яка, за прогнозами, може тривати не менш як три роки і за глибиною падін-ня економіки перевершить кризу 1929–1933 років. Початок кризи знову прийшовся на США, де водночас збанкрутувало чимало відо-мих фірм, страхових компаній, банків. Дуже швидко криза розпо-всюдилася на весь світ.

Незважаючи на уповільнення темпів економічного зростання на зламі двох століть, позиції розвинутих країн залишаються досить міцними в світовій економіці. Їхній розрив за основними економіч-ними показниками з рештою країн дуже великий. Динамічність еко-номіки розвинутих країн зумовлена певними факторами розвитку, серед яких визначальну роль відіграє розширення ринків прямих та портфельних інвестицій, що пов’язано зі зростанням споживчого й виробничого попиту в цих країнах. Важливе значення має міжнарод-ний рух інвестицій, основна маса яких належить саме розвинутим країнам. У 2005 р. накопичена сума прямих іноземних інвестицій у розвинутих країнах дорівнювала понад 7 трлн дол., або 70% усіх сві-тових ПІІ. Водночас розвинуті країни є й найбільшими інвесторами: у тому ж році вони вклали в інші країни понад 9 трлн дол. ПІІ, або 87% світового обсягу1.

Особливості динаміки розвитку економіки розвинутих країн у другій половині ХХ ст. призвели до зниження частки США у сві-товому виробництві й підвищення частки Японії, а також країн За-хідної Європи. Проте принципової зміни позицій не сталося. США залишаються провідною державою світу майже за всіма основними абсолютними економічними показниками. Якщо ж розглядати Єв-ропейський Союз як єдиний економічний центр, у чому є сенс, то він випереджає Сполучені Штати за обсягом зовнішньої торгівлі. Якщо виключити навіть взаємну торгівлю країн ЄС, то й тоді його частка у світовому експорті перевищить експорт США: відповідно 18,8% та 16,4%. Інтеграція західноєвропейських країн у межах ЄС

1 www.unctad.org/FDI/TNC database 

додала імпульсу їхньому економічному розвитку. Скасування мит-ного оподаткування у взаємній торгівлі, вільний рух капіталу й ро-бочої сили, суттєве посилення виробничого кооперування, нарешті політичне згуртування сприяли розширенню внутрішнього ринку Західної Європи. Відкритість економіки ЄС вища, ніж у США та Японії. Якщо експортна квота становила (2008 р.) в США 9,6%, Японії – 16,0, то у Франції – 21,0, Німеччині – 40,0, Нідерландах – 59,1%1.

США лідирують за розвитком промисловості. Їхня частка в промисловому виробництві світу становить 16,6%, тоді як Японії – 6,9%, Німеччини – 5,4%.

Таким чином, розвинуті країни утворюють три центри світо-вої економіки: США, Західна Європа, Японія. Протягом останніх десятиліть темпи їхнього розвитку були неоднакові. Підсумовуючи сказане, відзначимо основні тенденції. До середини 50-х років мину-лого століття панування США в світовій економіці було переважаю-чим: вони виробляли 37% промислової продукції усього світу, мали більшу частину золото-валютних резервів. З кінця 50-х і особливо в 60-х роках спостерігається піднесення країн Західної Європи і осо-бливо Німеччини. На короткий строк ФРН стає другою за обсягом виробництва країною несоціалістичного світу (після США). З кінця 60-х років розпочинається бурхливе економічне зростання Японії, яка в 70-х роках вже випереджає ФРН, а невдовзі й СРСР і стає другою країною світу за рівнем економічного розвитку. В 90-х роках темпи зростання японської економіки уповільнюються, зате спо-стерігається прискорення економічного розвитку США. Майже 10 років, до середини 2000 р., американська економіка була на підйомі – самому тривалому за післявоєнні роки. Економіка країн Західної Європи останні два десятиліття розвивається усталеними темпами, без суттєвих зльотів і падінь. У 90-х роках уповільнилися темпи розвитку Німеччини й Італії, проте прискорився розвиток Іспанії та Нідерландів. У цілому через дуже повільні темпи розвитку розвину-ті країни поступово втрачають неподільні позиції в першій десятці лідерів світової економіки. На початку ХХІ ст. їх потіснила група БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай): в 2008 р. Китай опинився на другому місці за розміром ВВП (після США), Індія – на четвертому, Росія – на сьомому, Бразилія – на дев’ятому. Канада, яка тривалий час замикала Велику Сімку, посідає тільки тринадцяте місце.

1 www.cia.gov

Світова економіка