Модуль 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ПРЕДМЕТ, МЕТОДI ОБ'ЄКТИ БУХГДЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 1.1. Предмет бухгалтерського обліку, господарські засоби та джерела їх формування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свій предмет, об'єкти, суб'єкти і метод.

Предметом бухгалтерського обліку в широкому розумінні є все те, що відображається в обліку, тобто господарська діяльність.

У вузькому розумінні предметом обліку є майно підприємст-ва, що знаходиться у вигляді засобів та зобов'язань, рух цього майна через господарські операції, які відбуваються у сферах по-стачання, виробництва та реалізації продукції і результати госпо-дарської діяльності.

Господарська операція характеризує окремі господарські дії, що викликають зміни у складі, розміщенні майна та джерелах їх утворення. При цьому господарські операції можуть зачіпати тільки майно підприємства або тільки джерела їх утворення, або одночасно і майно і джерела їх утворення.

Отже, вивчення того, що обліковується, розкриває зміст бухгал-терського обліку, а вивчення того, як ведеться облік, якими спо-собами і прийомами він здійснюється, розкриває його метод.

Суб'єкт бухгалтерського обліку— це господарюючий суб’єкт в особі підприємства, організації, установи, особи тощо.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне.

Предмет краще зрозуміти через його елементи.

Предмет бухгалтерського обліку складається з окремих еле-ментів, складників, які називають об’єктами. Під об’єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та їх pyx у процесі відтворення.

Слід зазначити, що предмет бухгалтерського обліку обмежу-ється рамками господарюючого суб’єкта. Предметом обліку є не самі об’єкти в їх фізичному розумінні, а інформація про них, яка необхідна для управління. Предмет обліку — це факти господар-ської діяльності, які характеризують стан та використання ресур-сів підприємства, процес придбання, виробництва та збуту, роз-рахункові відносини підприємства з фізичними і юридичними особами, результати діяльності підприємства, формування інфор-мації ’ля внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Обєкти, що обліковуються за економічним змістом та при-значенням, можна об’єднати в три групи:

1.         Господарські засоби (майно);

2.         Джерела господарських засобів;

3.         Господарські процеси.

Об’єкти предмета бухгалтерського обліку відображено на схемі 1.

Схема 1

Об’єкти бухгалтерського обліку

Об’єкти бухгалтерського обліку

 

Отже, предметом бухгалтерського обліку є господарські засо-би за їх складом та розміщенням, джерела формування господар-ських засобів та їх цільове призначення і господарські процеси, що відбуваються на підприємстві.

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, якими є господарські засоби, підприємства використовують гру-пування господарських засобів за двома ознаками:

за складом і розміщенням;

 

за джерелами утворення (формування). Майно підприємства — це основні і оборотні засоби, що на-лежать підприємству, розмір яких відображається в бухгалтерсь-кому балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи (від латинського aktivus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення еконо-мічних вигод у майбутньому. Вони поділяються за багатьма кла-сифікаційними ознаками, серед яких, з точки зору бухгалтерсько-го обліку, основними є такі:

 

за формами функціонування;

 

за характером участі в процесі обороту;

 

за ступенем ліквідності. Класифікація активів підприємства відображена на схемі 2.

 

Схема 2

Класифікація активів підприємства

 

Активи

 

За формами функціонування           За участю в обороті  За ступенем ліквідності

                       

Матеріальні активи   Необоротні Оборотні           Абсолютно ліквідні

           

           

Нематеріальні 1 активи       

            Ліквідні

           

           

Фінансові активи     

            Мало ліквідні

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи: матеріальні активи, нематеріальні активи, фінансо-

В1 аМатеИріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів під-приємства включають: основні засоби, незавершене будівництво,

"матеріальні активи - це об'єкти довгострокового вкла-дення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речови-ми цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби, переносять свою вартість на витрати вироб-ництва протягом строку їх служби шляхом нарахування аморти-зації за встановленими підприємством нормами.

Фінансові активи — це група господарських засобів підпри-ємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструме-нтів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підпри-ємств, дебіторська заборгованість різних фізичних та юридичних осіб перед даним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська за-боргованість можуть бути довгостроковими (з терміном повер-нення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичні та юридичні особи, які мають заборгованість перед да-ним підприємством, називаються його дебіторами.

За характером участі в процесі обороту господарські засоби

багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). До складу необоротних господарських засобів підприємства належать: основні засоби, капітальні інвестиції, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довго-строкові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська забор-

ГСЖЯІТІСТТЇ 1ТТТТТ1 ТТРОООПОТТТІ ЯТСТТПЧТТ

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і які повністю споживаються протягом одного операційного цик-лу, якщо він менше року, тому всю свою вартість одразу перено-

сять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них нале-жать виробничі запаси, незавершене виробництво, готова проду-кція, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх ек-віваленти в касі і на рахунках у банку.

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) під-приємства поділяються на абсолютно ліквідні, ліквідні і мало-ліквідні.

Ліквідність активів підприємства — це ступінь їх можливості конвертування в грошову форму з метою своєчасного забезпе-чення платежів підприємства за поточними фінансовими зо-бов’язаннями. Розрізняють ступінь ліквідності за строками: якщо конкретний актив підприємства може набути грошову форму протягом місяця, такий актив є високоліквідний або абсолютно ліквідний, протягом 2—3 місяців — ліквідний, протягом 3—6 мі-сяців — малоліквідний.

До абсолютно ліквідних активів належать кошти та їх еквіва-ленти, зокрема грошові кошти в національній та іноземній валюті в банках і в касі, цінні папери тощо.

До ліквідних активів належать поточні фінансові вкладення та ,ебітор.ька заборгованість, виробничі запаси, готова продук-

Ц1ЯДТоОВмалИоліквідних активів належать основні засоби, незавер-шене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Поняття ліквідності активів широко використовують при оцін-ці фінансового стану підприємства та фінансовому аналізі. Фор-ма балансу підприємств в Україні, де відображаються активи, по-будована за ступенем зростання ліквідності.

За складом і розміщенням засоби підприємства (див. схему 3) поділяються на:

 

необоротні активи;

 

оборотні активи;

 

витрати майбутніх періодів.

До необоротних активів належать:

Основні засоби - матеріальш активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або по-стачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим осо-бам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуата-ції) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Схема 3

Класифікація засобів за складом і розміщенням

ДЖЕРЕЛА УТВОРЕННЯ МАЙНА ШДПРИЄМСТВА

 

ВЛАСНІ (ЗАКРШЛЕНІ)

Власний капітал:

—        статутний капітал:

—        резервний капітал:

—        додатковий капітал;

—        нерозподілений прибуток. Забезпечення майбутніх витрат і платежів:

—        резерви;

—        цільове фінансування.

 

Нематеріальні активи — немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікованими та утриму-ються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністратив-

виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необорот-них активів, що здійснюються підприємством для власних потреб.

Довгострокові фінансові інвестиції - фінансові інвеЬпщії на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не мо-

^ов^^вГ^ітої^^^в^^- сума дебітор-ської заборгованості, яка не виникає в ході нормального опера-ційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з

ТТЯТТ/Г iSЯ ТТЯТТҐ*\/

Інші необоротні матеріальні активи матеріальні активи терміном використання більше одного року, такі як бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, інвентарна тара та інші.

/To ОООПОТТ-ГСТХ ЯТСТТПЧІІЧ ІТЯ ТТР^КЯТТі"

Виробничі запаси — активи, що утримуються для споживан-ня під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Незавершене виробництво — виробництво незакінчене об-робкою і складанням .еталей, вузлів, виробів та незакінчених

^ЗвГпроТкція- продукщя, що виготовлена на підпри-ємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якіс-ним характеристикам, передбаченим договором або іншим нор-

Грошові кошти та їх еквіваленти — готівкові та безготівко-

строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реа-лізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

ґ Кошти в розрахунках- дебіторська заборгованість покуп-ців і інших дебіторів, термін погашення якої не перевищує од-

ТТОГТ) T)OTCV

Витрати майбутніх періодів — витрати, що мали місце про-тягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

Розглянута класифікація активів підприємства за різними ознаками характеризує, передусім, їх склад, структуру, а також і їх розміщення, тобто вказує на те, куди і в що вони вкладені. Всебічна інформа’ія про активи, які представлені в класифіка-ції, є важливим обєктом бухгалтерського обліку і економічного аналізу, оскільки вказує на те, куди і в що були вкладені кошти підприємства.

Наявні господарські засоби (активи) підприємства формують-ся за рахунок як власних, так і залучених коштів, або, як прийня-то говорити, джерел. Тому господарські засоби підприємства за джерелами їх формування та цільовим призначенням класифіку-ють на (див. схему 4):

 

джерела власних засобів; джерела залучених засобів; доходи майбутніх періодів.

У практиці бухгалтерського обліку до власних джерел від-носять власний капітал та забезпечення майбутніх витрат і

До власного капіталу належить: статутний або пайовий капі-тал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений при-буток. Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна, тобто чистими активами, що обчислюється як різниця між вартістю майна (активів) і залучених коштів.

Схема 4 Класифікація засобів за джерелами утворення майна

ДЖЕРЕЛА УТВОРЕННЯ МАЙНА ШДПРИЄМСТВА

 

ВЛАСНІ (ЗАКРІПЛЕНІ)

Власний капітал:

—        статутний капітал:

—        резервний капітал:

—        додатковий капітал;

—        нерозподілений прибуток. Забезпечення майбутніх витрат і платежів:

—        резерви;

—        цільове фінансування.

ДОХОДИ МАИБУТНІХ ПЕРЮДІВ

Статутний капітал формується за рахунок сукупності вкла-дів засновників (власників) у майно підприємства для забезпе-чення його діяльності в розмірах, визначених установчими доку-ментами (статутом). Розмір статутного капіталу може зміню-ватися лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок до-даткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Аналогічно формується і пайовий капітал, напри-клад, в кооперативах.

?езервний капітал є джерелом коштів, призначених для по-криття непередбачуваних в майбутньому можливих видатків, він створюється відповідно до чинного законодавства або уста-новчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку під-приємств. Г Додатковий капітал формується за рахунок емісійного дохо-

що реінвестований у підприємство.

Фінансування — безплатне виділення державним або місце-вим бюджетом коштів, що стають власністю підприємства та ви-користовуються їм на цілі, що обумовлені при передачі.

Резерви — джерела засобів для покриття передбачуваних у майбутньому витрат. Ці кошти використовуються на покриття поточних витрат на оплату відпусток, на покриття збитків від списання безнадійних боргів та ін.

До залучених джерел формування господарських засобів на-лежать такі, які тимчасово надаються в користування підприємс-тву, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові ко-шти під зобов’язання, кредиторська заборгованість. Залучені ко-шти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроко-вими) і мають форму зобов'язань.

Кредити — це позики у грошовій або товарній формах на умовах повернення, що їх надають банки чи інші кредитні установи позичальникові (фізичній або юридичній особі). За користування кредитом сплачується відсоток. Залежно від те-рміну повернення кредити поділяють на довгострокові (понад рік) і короткострокові (до року). При кредитуванні підпри-ємств банки дотримуються таких принципів: забезпеченість та цільовий характер кредиту, повернення, строковість та плат-ність кредиту.

Кредиторська заборгованість - це тимчасово залучені під-приємством кошти від фізичних та юридичних осіб, тобто це за-боргованість підприємства перед іншими фізичними та юридич-ними особами за отриману від них продукцію, за надані ними послуги чи виконані роботи. Кредиторську заборгованість у ме-жах нормативних термінів оплати рахунків чи зобов'язань вва-жають нормальною, а в разі порушення термінів платежів -простроченою. Фізичні та юридичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість, називаються кре-диторами.

Зобов’язання з розподілу суспільного продукту зобов'я-зання, які підприємство має виконати першочергово, незалежно від його бажання, а саме: зобов'язання з оплати праці, зобов’я-зання перед бюджетом за податками і платежами, зобов'язання перед цільовими державними фондами із страхування (Пенсій-ний фонд, Фонд соціального страхування на випадок тимчасової непрацездатності, фонд соціального страхування на випадок без-робіття, Фонд соціального страхування нещасних випадків та

ПРtoiZulTmyZTnllio^B доходи отримані підприємст-вом протягом поточного або попередніх звітних періодів, але на-лежать до наступних звітних періодів.

У балансі підприємства ’жерела залучених коштів імену-ють зобов'язаннями. Зобовязання — це заборгованість під-приємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашен-ня якої в майбутньому, як очікується, приведе до змен-шення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Власний капітал і зобов’язання відображають в балансі з пра-вої сторони і називають пасивами.

У процесі господарської діяльності господарські засоби знаходяться в постійному русі, здійснюють постійний круго-оборот, змінюючи при цьому форму і вартість, тобто прохо-дять операційний цикл. Операційний цикл— це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

"l&USt^^a™™, вигляді - „е

взаємодія трьох складників: засобів праці (будівлі, верстати, об-ладнання, інструменти), предметів праці (сировина, матеріали, паливо, тара), живої праці (робоча сила).

Господарський процес, як частина кругообороту господарсь-ких засобів, складається з первинних елементів — господарсь-ких операцій. Під терміном «господарська операція» розуміють дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів, зо-бов’язань та у власному капіталі підприємства. Більшість госпо-дарських операцій є наслідком вольових дій юридичних та фізи-чних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні опе-рації. Поряд з тим господарські операції можуть мати місце в ре-зультаті певних подій, скажімо, явищ реальної діяльності, що відбуваються незалежно від волі людини (стихійне лихо, мораль-ний знос, інфляційний вплив тощо).

Кожна господарська операція має певні ознаки, які характери-зують її сутність (схема 5).

Ознакою господарської операції є те, що якісно відрізняє її від інших операцій і разом з тим дає можливість групувати однорідні господарські операції, наприклад, операції з реалізації продукції можуть відрізнятися залежно від умов поставок і покупців. Показ-ники господарської операції забезпечують кількісну характерис-тику операції з допомогою відповідних вимірників (натуральних, трудових, грошових).

Схема 5

Кругооборот засобів (капіталу)

Господарська операція

 

                                  

Ознаки          

            Показники    

Час     

           

           

                        У натуральних вимірниках, т, м, шт.         

Місце 

           

           

 

                                  

Об'єкти (речі, гроші, цінні папери, майнові права тощо)           

           

 

                        У трудових вимірниках,

л/годин, л/день, чисельність

працюючих  

                       

           

 

Суб'єкти (юридичні та фізичні особи)                              

                       

           

                        У грошових вимірниках (національна і іноземна валюта           

             Інші ознаки  

           

           

Отже, господарські операції в сукупності складають господар-ські процеси, які в цілому формують кругооборот засобів (капі-

^ПроцеГпостачання (придбання) - це така стадія кругообо-роту, де гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Шдприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами. При цьому об'єктами обліку тут є витрати на придбання засобів і ресурсів, обсяг їх заготівлі, розрахункові операції з постачальниками.

Процес виробництва — це така стадія кругообороту на якій створюються блага шляхом поєднання засобів виробництва із ро-бочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляється до споживача. Тут об'єктами обліку є витрати (засоби праці у розмірі зношеної час-тини, сировина, паливо, енергія, праця та її оплата), собівартість продукції, наявність та рух готової продукції.

Схема 6

Схема господарських процесів

 

II

III

 

1

Т <^> Пп

Рс

 

1

1

Г          >- початкова (стартова) сума капіталу в грошовій формі на початок

господарської діяльності підприємства.

Зп

--         вартість закуплених (придбаних) засобів

Т          >- Пп  >-праці (Зп), предметів праці (Пп) і авансованого

^          капіталу на робочу силу (Рс) у формі

^^- Рс виплати заробітної плати персоналу підприємства

виробництво, де відбувається взаємопов'язане

^^Т^> використання факторів виробництва, результатом якого

є готовий продукт

T

l           w         "           ■

            >■ готовии продукт, вартість якого перевищує поточні витра

ти на величину заново створеної вартості у формі

""""""^. додаткового продукту.

Г

і           .           .           ..          і . г

приріст раніше авансованоі вартості у формі прибутку

від реалізації продукції.

Процес реалізації — це така стадія кругообороту, де вироб-лена товарна продукція реалізується і набуває грошову форму, що дає можливість продовження наступного операційного циклу

кругообороту капіталу. В процесі реалізації об'єктами обліку є витрати, пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, обсяг відвантаження та реалізації продукції, обчислення доходу та прибутку від реалізації продукції, розрахунки з покупцями та по зобов'язаннях з податковими й іншими органами.

Отже, процеси постачання, виробництва і реалізації є важли-вими об'єктами бухгалтерського обліку.