13.2. Вимоги до судових експертів, їх права, обов’язки і відповідальність


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Особа, запрошена як експерт, повинна задовольняти ряду ви-значених вимог. Так, у відповідності до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути осо-би, що володіють необхідними пізнаннями для подання висновку за досліджуваними питаннями. Крім того, фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підго-товку і атестацію як судові експерти визначеної спеціальності. He можуть бути експертами особи, визнані у встановленому законом

професійного рівня фахівців, залучених до проведення судових експертиз чи беруть участь у розробках теоретичної і методоло-гічної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм привласнюється кваліфікація судового експерта з дозволом проведення визначеного виду експертиз і кваліфікацій-

Порядок проведення атестації і присвоєння кваліфікацій-них класів визначається міністерствами і відомствами, у систему яких входять спеціалізовані установи і відомчі служби, що про-водять судові експертизи. Так, у відповідності до ст.ст. 9 і 16 За-кону України «Про судову експертизу» наказами Міністерства юстиції затверджено Положення про кваліфікаційні класи судо-вих експертів (№ 360/6 від 30.11.95 p.), Положення про Держав-ний реєстр атестованих судових експертів державних і підприєм-

ницьких структур і громадян (№ 149/7 від 15.04.97 p.) і Положен-ня про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів (№ 285/7-А від 15.07.97 p.).

У відповідності до цих документів у системі Мін'юсту ство-рюються:

—        експертно-кваліфікаційні комісії (ЕКК) науково-дослід-ницьких інститутів судових експертиз (НДІСЕ);

—        Центральна експертно-кваліфікаційна комісія Міністерства

ЮСТГИоЦловнимТавданням ЕКК НДІСЕ є визначення рівня про-фесійної підготовки співробітників інститутів шляхом їх атеста-ції з метою присвоєння кваліфікації і кваліфікаційного класу су-дового експерта.

ЕКК створюється в складі: керівника інституту чи його засту-пника, керівників структурних підрозділів і найбільш досвідче-них фахівців, що мають кваліфікацію судового експерта і стаж наукової і практичної роботи зі спеціальності не менше ніж 5 ро-ків, а також фахівців із процесуальних питань судової експерти-зи. Склад комісії формується з постійних членів (голова, його за-ступник, секретар і фахівці з процесуальних питань) і перемін-ного складу, до якого входять не менше як два фахівці за тими експертними спеціальностями, яких комісія привласнює кваліфі-кацію чи кваліфікаційний клас судового експерта. Причому до складу комісії можуть включатися фахівці інших науково-дослідних інститутів судових експертиз Мін'юсту, а також на-укових установ і навчальних закладів інших міністерств і ві-домств.

ЕКК у відповідності до поставлених перед нею завдань вико-нує такі функції:

—        розглядає подання, що складене безпосереднім керівником експерта, який підлягає атестації, і додані документи (характери-стика, копія диплома про освіту, витяг з трудової книжки);

—        організує попереднє рецензування наданих рефератів і про-ектів висновків експертів;

—        допускає експерта чи відмовляє йому про допуск до атес-тації;

—        приймає кваліфікаційний іспит.

За результатами іспиту і розгляду відповідних документів, в залежності від рівня професійних знань, стажу і досвіду роботи експерта, ЕКК може ухвалити одне з таких рішень:

—        про присвоєння відповідного кваліфікаційного класу і ква-

ліфікації судового експерта;

—        про підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного класу і кваліфікації;

—        про зниження кваліфікаційного класу судового експерта;

—        про позбавлення кваліфікаційного класу і кваліфікації су-дового експерта;

—        про відмову в присвоєнні кваліфікації судового експерта.

Основними завданнями Центральної експертно-кваліфікацій-

ної комісії Міністерства юстиції України (ЦЕKK) є:

—        проведення атестації з метою присвоєння кваліфікації су-

дового експерта фахівцям підприємницьких структур і громадян

(проведення атестації фахівців підприємницьких структур і гро-

мадян ЕKK H ДІCЕ з метою присвоєння їм кваліфікації судових

експертів скасовано з 1 серпня 1997 року);

—розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що працюють у державних, підприємницьких структу-рах чи одноосібно;

—        визначення порядку і умов підвищення кваліфікації судо-

вих експертів.

Крім того, HЕКК виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців НДІ судових експертиз на рішення ЕКК інститутів.

Для присвоєння кваліфікації і кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавст-во та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз.

Для присвоєння кваліфікації судового експерта фахівці під-приємницьких структур і громадяни повинні мати підготовку з наукових, технічних чи інших спеціальних галузей знань, за яки-ми вони мають намір атестуватися як судові експерти, володіти правовими основами судової експертизи й обов’язково пройти стажування в науково-дослідних інститутах судових експертиз з урахуванням зон їх обслуговування, обумовлених ЦЕКК. При цьому фахівці підприємницьких структур і громадяни, що атес-туються з метою присвоєння кваліфікації судового ек’перта, вно-сять за атестацію плату, розмір якої визначається Мінюстом, ви-ходячи з фактичних витрат на організацію і проведення атестації.

Фахівці здають письмовий (реферат і проекти висновків екс-перта) і усний (співбесіда) іспити.

До початку розгляду заяви особа, що подала прохання, має право заявити відхилення члена ЕKK чи ЦЕKK, якщо вважає, що член комісії зацікавлений у результатах розгляду, чи має сумніви щодо об’єктивності за іншими причинами.

Результати атестації заносяться в атестаційний листок, який підписується головою, секретарем і членами комісії. На підставі рішення комісії фахівцю видається Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Термін дії свідоцтва для праців-ників інститутів і інших державних експертних структур складає п'ять років, а для громадян, що працюють у підприємницьких структурах проводять судові експертизи за одноразовими дого-ворами — три роки. Термін дії свідоцтва може бути подовжений після підтвердження експертом своєї кваліфікації, про що ро-биться відповідна оцінка у свідоцтві.

Згідно з Переліком основних видів судових експертиз і експерт-них спеціальностей, затверджених наказом Мін'юсту № 285-7А від 15.07.97 p., фахівці в галузі економічної експертизи можуть атестуватися за трьома видами експертних спеціальностей:

11.1.    Дослідження документів бухгалтерського обліку і звіт-ності;

11.2.    Дослідження документів з фінансово-кредитних опе-рацій;

11.3.    Дослідження документів з економічної діяльності під-приємств і організацій.

На жаль, цільова підготовка фахівців із судово-бухгалтерської і судово-економічної експертиз у системі вищої освіти України поки не проводиться, хоча потреба в них постійно збільшується. Значна частина кримінальних справ з економічних злочинів і го-сподарських спорів розглядається судами і господарськими су-дами без залучення експертів, що не завжди гарантує повне роз-криття причин виникнення економічних правопорушень. Пози-тивним моментом в організації підготовки експертів бухгалтерів є введення в навчальні плани вищих навчальних закладів спеціа-льності «Облік і аудит» дисципліни «Судово-бухгалтерська екс-пертиза».

Експерт-бухгалтер повинен бути висококваліфікованим фахів-цем у сфері бухгалтерського обліку, контролю і економічного аналізу, фінансів і господарського права. Він повинен отримати широку фундаментальну наукову підготовку і глибокі практичні навички, безупинно поповнювати свої професійні знання, мати високі цивільні і моральні якості.

Як правило, спираючись на інформацію, що міститься у пер-винних документах, облікових реєстрах, фінансовій звітності і актах документальних ревізій, експерт-бухгалтер повинен вирі-шувати широке коло питань, що мають відношення до різних га-лузей економіки. Тому експерт-бухгалтер повинен володіти всіма

загальнотеоретичними дисциплінами в обсязі, що необхідний для точної оцінки правильності планування, фінансування, кредиту-вання, організації бухгалтерського обліку і внутрішнього контро-лю, складання бухгалтерської і статистичної звітності на підпри-ємстві, в організації і в установах різних галузей народного господарства. Крім того, експерт-бухгалтер повинен знати:

—        дисципліни загальноекономічного циклу: макро- і мікро-

економіку, статистику, фінанси, грошовий обіг і кредит, основи

управління та інші;

-          спеціальні дисципліни: бухгалтерський облік і економічний аналіз, різні галузі права, теорію економічного контролю, стандар-ти і норми аудиту, контроль і ревізію, оподаткування, господар-ське і валютне законодавство, специфіку оперативно-розшукової діяльності, судово-бухгалтерську експертизу;

-          основи технологій конкретної галузі народного господарс-тва, її економіку, методики прогнозування і планування госпо-дарської діяльності, фінансування і кредитування підприємств у відповідності до їхньої спеціалізації, особливості обліку і звітно-сті у різних сферах діяльності — для того, щоб мати можливість давати точні і повні відповіді на економічні питання, що відно-сяться до різних галузей народного господарства;

—        можливості сучасних технічних засобів збору, передачі і

переробки економічної інформації для використання їх в експерт-

ній діяльності.

У відповідності до ст. 16 Закону України «Про судову експер-тизу» і розпорядження KM України від 31.09.95 м, № 558-р керів-никам і фахівцям науково-дослідних інститутів судових експер-тиз Мін'юсту України залежно від посади і стажу, досвіду робо-ти, наукового ступеня і рівня професійних знань привласнюються відповідні класи судових експертів, визначені в Положенні про кваліфікаційні класи судових експертів (затв. Наказом Мін'юсту № 360/6 від 30.11.95 p.).

Фахівці, яким привласнена кваліфікація судового експерта, вносяться до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур і громадян у ВІДПОВІДНОСТІ 3 чинним законодавством. Цей Реєстр є офіційною автоматизованою сис-темою обліку фахівців, яким органи дізнання, досудового слідст-ва і суду зобов'язані переважно доручати проведення судових експертиз.

До Реєстру вносяться такі дані про фахівця:

а)         реєстраційний номер;

б)         прізвище, ім'я, по батькові судового експерта;

в)         дата включення до Реєстру;

г)         вид експертизи, експертна спеціальність;

д)         адреса, телефон, факс судового експерта державної, підпри-

ємницької структури чи судового експерта-громадянина;

е)         назва експертно-кваліфікаційної комісії, дата і номер її рі-

шення;

ж)        номер і термін дії свідоцтва;

з)         кваліфікаційний клас судового експерта.

Кожному судовому експерту в Реєстрі привласнюється особи-стий реєстраційний номер, що складається з:

1)         букви (Д— для судових експертів державних структур;

П— для судових експертів підприємницьких структур; Г-- для

судових експертів громадян);

2)         порядкового номера державної реєстрації;

3)         року реєстрації.

У процесі ведення Реєстру до нього вносяться зміни і допов-нення за поданням керівників державних структур і особистих заяв судових експертів підприємницьких структур і громадян.

Підставою для виключення з Реєстру є рішення ЕКК держав-ної структури:

а)         про позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфіка-

ційного класу;

б)         про скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації су-

дового експерта внаслідок визнання судового експерта недієздат-

ним чи його засудження.

Підлягає виключенню з Реєстру судовий експерт у випадку виїзду його на постійне місце проживання за межі України, а та-кож за власним бажанням.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про судову експер-тизу» експерт може бути притягнений до дисциплінарної відпо-відальності. За порушення вимог цього Закону, інших законодав-чих актів України, що регламентують судово-експертну діяль-ність, до судового експерта можуть бути застосовані такі дисци-плінарні стягнення:

— попередження;

—        призупинення дії свідчення про присвоєння кваліфікації судового експерта;

—        анулювання свідчення про присвоєння кваліфікації судово-го експерта;

—        зниження кваліфікаційного класу судового експерта.

Стягнення на судових експертів накладаються, як правило, пі-

сля дисциплінарного розслідування.

Призначення дисциплінарного розслідування і розгляду дис-циплінарних справ визначається Порядком проведення службо-вого розслідування стосовно державних службовців, затвердже-ного постановою KM України № 950 від 13.06.2000 р.

Підставами для призначення дисциплінарного розслідування можуть бути:

—        представлення Мін'юсту і його органів на місцях, повідом-

лення керівників чи заступників керівників державних органів,

інших організацій чи громадян;

—        представлення голови ЕКК НДІСЕ;

—        повідомлення у засобах масової інформації.

Дисциплінарне розслідування включає:

—        перевірку даних про дисциплінарні провини судового екс-

перта;

—        відкриття дисциплінарної справи;

—        розгляд дисциплінарної справи.

Призначає дисциплінарне розслідування і скликає дисциплі-нарні комісії для розгляду конкретних справ судових експертів, a також затверджує їх склад ЦЕКК.

Члени дисциплінарної комісії несуть персональну відповідаль-ність у відповідності до законодавства за повноту, всебічність і об'єктивність висновків службового розслідування і нерозголо-шення інформації, що стосується цього розслідування. Членам комісії надається право:

-          одержувати від судових експертів, інших співробітників структури, де працює особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, усні чи письмові пояснення, консультації фахівців з питань службового розслідування;

-          ознайомлюватись і вивчати із виїздом на місце відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії і додавати їх до ма-теріалів службового розслідування;

-          одержувати і збирати у відповідності до законодавства ін-формацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від інших юридичних і фізичних осіб.

Службове розслідування може проводитися з усуненням судо-вого експерта від виконання його обов'язків чи без такого усу-нення. Але за ним на час усунення від виконання посадових обов'язків зберігається заробітна плата.

Судовий експерт, стосовно якого проводиться службове роз-слідування, має право в будь-який момент взяти в ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні докумен-ти і клопотання про залучення нових документів, вимагати до-

даткового вивчення пояснень осіб, що мають відношення до справи.

За результатами службового розслідування члени дисциплінар-ної комісії складають акт, в якому вказуються:

—        факт і суть обвинувачень чи підозри, що стали основою для проведення службового розслідування; посада, кваліфікація і кваліфікаційний клас судового експерта, прізвище, ім'я, по бать-кові, рік народження, термін служби і перебування на посаді осо-би, стосовно якої проведене службове розслідування;

—        висновки службового розслідування: обставини, що пом'як-шують чи обтяжують відповідальність;

—        причини та умови, що призвели до порушення;

—        прийняті чи запропоновані міри для їх усунення або обста-вини, що знімають з експерта безпідставні обвинувачення чи пі-дозри.

Члени дисциплінарної комісії мають право викласти особливу думку, про що до акта додається відповідний документ. Акт служ-бового розслідування підписується членами комісії і передається на розгляд у ЦЕКК. За матеріалами службового розслідування ЦЕКК може прийняти рішення про відповідне дисциплінарне стягнення.

Рішення за результатами службового розслідування може бу-ти оскаржене судовим експертом у відповідності до чинного за-конодавством.

Запрошені особи стають експертами тільки після того, як слід-чий, у відповідності до ст. 196 УПК України, винесе постанову, a суд, у відповідності до ст. 310 КПК України, — постанову про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

При проведенні експертизи поза експертною установою слід-чий повинен сам підібрати експерта з числа осіб, компетентних в галузі бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності та не зацікавлених у результатах справи. Переконав-шись, що особа, обрана як експерт, відповідає пропонованим ви-могам, слідчий повинен вручити їй копію постанови про призна-чення експертизи, роз'яснити права й обов'язки експерта, попередити про кримінальну відповідальність за відмову від ви-конання обов'язків без поважних причин і за подання свідомо помилкового висновку, а також розголошення даних досудового слідства або про адміністративну відповідальність за злісне від-хилення від явки за викликом слідчого чи суду.

Співробітник експертної установи попереджається лише про кримінальну відповідальність за подання свідомо помилкового

висновку. Попередження про відповідальність за відмову дати висновок в цьому випадку не передбачається, тому що проведен-ня експертизи є його службовим обов'язком.

Закон України «Про судову експертизу», Інструкція про при-значення і проведення судових експертиз, затверджена наказом Мін'юсту України № 53/5 від 08.10.98 p., покладають на експерта такі обов'язки:

1.         Прийняти до виконання доручену йому експертизу.

2.         Повідомити в письмовій формі особу чи орган, що призна-чили експертизу, про неможливість її проведення, якщо постав-лені питання виходять за межі компетенції експерта (фахівця) якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставле-ного питання, а запитувані додаткові матеріали не були отримані.

3.         З'явитися за викликом особи чи органу, що призначили експертизу, для допиту з приводу проведеної експертизи чи по-відомлення про неможливість її проведення.

4.         3 дозволу особи чи органу, що призначили експертизу, про-водити дослідження в присутності підозрюваного, обвинувачува-ного, підсудного чи сторін у господарських і цивільних справах.

5.         Заявляти самовідвід при наявності передбачених законом обставин.

Підставами для відводу судового експерта (згідно зі ст. 18 і 19 ЦПК України, ст. 31 ГПК України, ст.ст. 54, 62 і 75 КПК Украї-ни) є такі причини:

1)         якщо експерт особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результаті справи;

2)         якщо він є родичем сторін чи інших осіб, що беруть участь у справі;

3)         якщо судовий експерт знаходиться в особливих стосунках з особами, що беруть участь у справі;

4)         якщо експерт знаходиться чи знаходився у службовій чи іншій залежності від сторін, інших осіб, що беруть участь у справі;

5)         якщо він проводив ревізію, матеріали якої послужили під-ставою для порушення даної справи;

6)         якщо експерт є некомпетентним;

7)         якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумніви в його неупередженості.

За цими ж підставами експерт зобов'язаний заявити і самовід-від. Причому, цей обов'язок лежить на ньому і тоді, коли експерт особисто вважає, що зазначені вище обставини не перешкоджа-ють його участі у справі.

Чинне законодавство надає експерту визначені права, що по-винні забезпечити йому реальні можливості для виконання ним процесуальних обов'язків.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1.         Знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

2.         Клопотати про надання додаткових і нових матеріалів, не-обхідних для вирішення поставлених питань.

3.         3 дозволу особи чи органу, що призначили експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих і судових дій, подавати клопотання, що стосуються проведення експертизи, і ставити відповідні запитання допитуваним особам.

4.         Вказувати у висновку експертизи на факти, що мають зна-чення для справи, щодо яких йому не були поставлені запитання.

5.         У випадках незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок експертизи.

6.         Викладати письмово відповіді на запитання, що ставляться перед ним під час допиту.

7.         Оскаржити у встановленому порядку дії і рішення осіб чи органу, що призначили експертизу, які порушують права експер-та або порядок проведення експертизи.

Скарги на дії і рішення органів дізнання чи слідчого експерт може направити прокурору чи особисто через особу, дії якої оскаржуються. В останньому випадку скарга протягом доби під-лягає передачі прокурору, з поясненням органу дізнання чи слід-чого. Чинне законодавство надає прокурору три доби для розгля-ду скарги і відповіді експерту. У випадку відхилення скарги експерта у відповіді повинні бути чітко сформульовані причини, з яких вона визнана безпідставною. Скарга на рішення і дії про-курора може бути подана у вищий орган прокуратури.

Питання оплати праці й умови соціального захисту судових екс-пертів визначаються Кодексом законів про працю України та Ін-струкцією про порядок і розмір відшкодування витрат і виплати ви-нагороди особам, що викликані до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, державної виконавчої служби, суду чи в ор-гани, у виробництві яких знаходяться справи про адміністративні правопорушення, і виплати державним науково-дослідним устано-вам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій екс-пертів і фахівців, затвердженою постановою KM України № 710 від 01.07.96 р. Зокрема, експерту-бухгалтеру, що проводить судову екс-пертизу, забезпечується: збереження середньої заробітної плати за місцем роботи за весь час, витрачений на експертне дослідження; оплата витрат на проїзд і наймання житла; виплата винагороди за

роб’ту, якщо її виконання не є службовим обов’язком. Витрати, повязані з проїздом, відшкодовуються в розмірах, передбачених законодавством для відряджених працівників.

Розмір винагороди експерта чи фахівця, що виконує свої обов’язки не в порядку службового завдання, визначається в за-лежності від його класифікації і складності завдання в межах від 5 до 10 відсотків не оподатковуваного податком мінімуму дохо-дів громадян за годину роботи.

Як уже відзначалося, на працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз і відомчих експертних служб поширю-ються особливості матеріального і соціально-побутового забезпе-чення, передбачені Законом України «Про державну службу», якщо інше не передбачено законами України. Розмір і порядок оплати праці експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суми, що виплачуються органами розслідування і судом за проведення експертиз, відносяться до судових витрат, відшкоду-вання яких, як правило, покладається на засуджених. Ці виплати проводяться негайно, після виконання експертом своїх обов’яз-ків, незалежно від стягнення сум, присуджених до відшкодуван-ня судових витрат.

та інших матеріалів справи

Впровадження в практику бухгалтерського обліку господар-ської діяльності нових автоматизованих форм обліку призводить до зміни межі спеціальних бухгалтерських знань, що застосову-ються при розслідуванні та судовому розгляді карних справ про розкрадання майна.

Експертиза в сучасних умовах збільшує свої науково-технічні можливості, розширює коло питань, що вирішуються нею. Проте треба підкреслити необхідність суворого дотримання експертом своєї компетенції й неприпустимість постановки на його вирі-шення правових питань.

Спеціальними є пізнання, які складаються із відомостей, що отримують особами в процесі навчання і трудової діяльності, на базі вивчення визначеної галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла. Виходячи з правильного визначення спеціальних пі-знань, необхідно вирішувати питання про компетенцію експерта, наявності в нього достатнього обсягу знань.

Ha практиці часто відбувається змішання технічних, економі-чних технологічних і правових пізнань із бухгалтерськими. У пе-вних випадках призначають судово-бухгалтерські експертизи на-віть тоді, коли факти, що досліджуються, можуть бути встанов-лені слідчим або судом чи за допомогою експертів інших спеціаль-ностей.

Компетенція експерта — спільне поняття, яке включає спеціаль-ні пізнання, з однієї сторони, і правочинність за їх застосуванням, тобто сукупність прав і обов'язків, визначених кримінально-про-цесуальним законодавством, — з другої сторони.

Порушення компетенції експерта можуть мати місце при вторг-ненні експерта в чуже коло знань чи виконання ним функцій, що входять у компетенцію слідчого або суду. Такими порушеннями є: вирішення експертом правових питань, що мають відношення до суб'єктивної сторони складу злочину, самостійне з’ясування і зби-рання доказів шляхом одержання показань від обвинувачуваних та свідків. Іноді експерти-бухгалтери намагаються вирішувати пи-тання, що відносяться до компетенції фахівців інших галузей: еко-номістів, технологів, товарознавців, будівельників.

3 приводу цього викликає заперечення віднесення до завдань судово-бухгалтерської експертизи визначення негативних еконо-мічних наслідків здійснених зловживань та їх обсяг, а саме: не-виконання виробничої програми і встановлення неправильно складених планів. Такі питання повинні вирішуватися планово-економічною експертизою, а не бухгалтерською.

Деякі автори відносять до завдань судово-бухгалтерської екс-пертизи і вирішення питання про відповідальність матеріально-відповідальних осіб та посадових осіб за нестачі (збитки) на ос-нові облікових документів, що досліджуються. Питання про від-повідальність — одне з основних юридичних питань, що підля-гають вирішенню лише слідчим і судом на основі аналізу всіх обставин справи. Експерт має право досліджувати фактичне до-тримання посадовими особами вимог нормативних актів у межах ведення бухгалтерського обліку, що не значить вирішення пи-тання про відповідальність цих осіб, оскільки підставою для по-кладання матеріальної відповідальності за нанесений збиток є провина працівника, а встановлення провини входить до компе-тенції не експерта, а слідчого й суду.

Фактичні дані встановлюються як бухгалтерськими докумен-тами, так й іншими матеріалами справи. Фактичні дані встанов-люються показаннями свідків, показаннями потерпілого, пока-заннями підозрюваного, показаннями обвинувачуваного, виснов-

ком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Протоколи слідчих і судових дій можуть засвідчувати обста-вини й факти, встановлені при огляді, обшуку, вилученні, при проведенні експерименту та інших дій. Природно, ці протоколи, коли вони містять відомості про бухгалтерські операції (про до-кументацію, порядок ведення обліку і т. п.), надають істотний ін-терес для експерта-бухгалтера: протокол вилучення або обшуку допоможе йому визначити джерело походження бухгалтерських документів, вилучених на підприємстві або «у посадових осіб, достовірність здійснення бухгалтерських операцій і т. п.

Важливим засобом вивчення бухгалтерських операцій є різно-го роду документи, а саме: довідки, витяги, повідомлення інших організацій, що мали фінансово-господарські відносини з даним підприємством.

Розглянемо у зв’язку з цим окремі положення.

а) У матеріалах справи, як правило, фігурують акти ревізій, рі-зного роду обстежень фінансово-господарської діяльності з пояс-неннями посадових осіб, що можуть мати значення при вивченні бухгалтерських документів.

В акті ревізії звичайно вказують: завдання і коло питань, що підлягали обстеженню (перевірці); детальна характеристика пряму-вання товарно-матеріальних цінностей за визначений період ча-су; способи перевірки фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, чи проводилася при цьому суцільна або вибіркова пе-ревірка і т. д. Повинні бути детально вказані документи бухгал-терського обліку, що вивчалися ревізором. У разі необхідності такі документи додаються до акта, зокрема обов'язково додають-ся документи, які викликали сумнів у їх достеменності або мають розбіжності у даних, які відбивають одну і ту ж операцію, а та-кож документи, не прийняті перевіряючим з якихось причин. В акті наводяться пояснення посадових осіб і аналіз цих пояс-нень. У ньому обов'язково вказується, хто проводив перевірку і хто при цьому був присутній.

Акти ревізії для експерта-бухгалтера відіграють подвійну роль: по-перше, вони є джерелом отримання необхідних для екс-перта даних, які він використовує при складанні висновку за по-ставленими запитаннями; по-друге, часто експерт-бухгалтер по-винен перевіряти обґрунтованість висновків ревізії, тобто давати оцінку встановленим ревізорами фактам. В останньому випадку експерт-бухгалтер свій висновок ґрунтує на даних бухгалтерсь-кого обліку. При цьому він не пов'язаний оцінкою фактів, нада-

них ревізором. Разом з тим експерт-бухгалтер не обмежується вивченням акта ревізії. Вирішуючи поставлені перед ним питан-ня, він вивчає, насамперед, документи бухгалтерського обліку, a матеріали ревізії — лише тому, що вони містять фактичні дані, які мають відношення до предмета експертизи.

б)         Показаннями звинувачуваних, свідків, потерпілих, які міс-

тяться у матеріалах карної чи цивільної справи, можуть встанов-

люватись обставини, пов'язані із веденням бухгалтерського облі-

ку, здійсненням фінансово-господарських операцій, діяльністю

працівників бухгалтерій й т. п.

Експерт-бухгалтер може враховувати показання звинувачуваних, свідків, потерпілих про факти, які допомагають йому встановлюва-ти обставини, що належать з'ясуванню за допомогою бухгалтерсь-кої експертизи. Це можливо за умови, по-перше, входження обста-вин, що з'ясовуються за ними, у предмет експертизи, по-друге, якщо надані свідками, звинувачуваними, потерпілими факти (дані) використовуються на основі спеціальних знань, по-третє, коли ці факти (дані) прийняті органом розслідування, судом як докази і за-пропоновані експерту-бухгалтеру як вихідні дані (у вигляді питань або переліку матеріалів, наданих експерту-бухгалтеру для висновку).

в)         Важливе значення для експерта-бухгалтера мають висновки

експертів іншої спеціальності. У багатьох випадках без цих ви-

сновків неможливо визначити суму збитку, період його утворен-

ня, а також дати характеристику стану бухгалтерського обліку.

Відомо. що за допомогою криміналістичної експертизи вста-новлюються різного роду зміни попередніх записів, дописування, проводиться ідентифікація осіб, що склали документ або підпи-сали його (наприклад, що розписалися в одержанні товарно-матеріальних цінностей, грошей). Встановлені експертами-криміна-лістами факти мають істотне значення при провадженні судово-бухгалтерської експертизи. Експерт-бухгалтер може визначити суму збитку з урахуванням відновлених криміналістами поперед-ніх цифрових записів, а на основі висновку криміналіста про те, хто розписався в одержанні цінностей, визначити розмір збитку, заподіяного окремими особами, і т. д.

Часто за карними справами проводять товарознавчі експерти-зи. Вони можуть установити відповідність випущеної продукції Держстандартам, технічним умовам, сорт товару, можливість йо-го пересортиці та інші обставини. Зрозуміло, що без висновку то-варознавців експерту-бухгалтеру важко буває визначити наяв-ність, розмір недостачі або факту надлишків товарів і в остаточ-ному підсумку — суму збитку.

У ряді випадків для аналізу й оцінки бухгалтерських операції, встановлення відхилень від нормативних актів у веденні обліку для визначення суми збитку та інших фактів мають істотне зна-чення висновки експертів-технологів, інженерів-будівельників, техніків, економістів. От чому, коли експерту-бухгалтеру поряд із даними бухгалтерського обліку потрібні дані, факти, що мо-жуть бути встановлені іншими експертами, компетентними в пи-таннях фінансово-господарської діяльності він порушує питання про призначення і проведення відповідних експертиз, якщо вони не були проведені до початку бухгалтерської експертизи.

г) Іноді до матеріалів справи додаються документи оператив-ного й статистичного обліку, а також неофіційні облікові доку-менти матеріально-відповідальних осіб, копії документів бухгал-терського обліку. Ці документи допомагають експерту-бухгал-теру усвідомити можливі розбіжності в бухгалтерському обліку. Він використовує їх при дослідженні і може обґрунтовувати ни-ми свої висновки. Експертом-бухгалтером вивчаються також ко-пії документів бухгалтерського обліку, додані до справи у вста-новленому законом порядку і що дозволяють визначити за їх допомогою фактичні дані.

Що ж стосується неофіційних облікових документів матеріа-льновідповідальних осіб («чорнових» записів), то вони викорис-товуються для порівняння з даними бухгалтерського обліку. Іно-ді, якщо дозволяє система записів у них, за ними можливо робити розрахунки, аналіз прямування товарно-матеріальних цінностей, враховувати їх при визначенні розміру нестач та часу їх утворен-ня. Таке відношення експерта до неофіційних записів можливе лише при наявності двох умов: 1) якщо походження їх і утриман-ня зафіксовано в суворо встановленому законом порядку (тобто коли їх походження відбито в матеріалах справи, дані, що міс-тяться в них, підтверджені доказами, які прийняті органом роз-слідування й судом як достовірні та належать дослідженню); 2) якщо про це слідчим й судом поставлені запитання.

Доцільно всі об’єкти судово-бухгалтерської експертизи розді-лити на дві групи: документи бухгалтерського обліку та інші до-кументи карної чи цивільної справи. Різниця обумовлена тим, що перші є засобом здійснення бухгалтерського обліку. їх складан-ням супроводжуються облікові операції, в них містяться операції бухгалтерського обліку. Це специфічна група об’єктів судово-бухгалтерської експертизи.

Другу групу складають всі інші документи, до яких відносять акти ревізій та обстежень, довідки, виписки й повідомлення різ-

них організацій, неофіційна документація. До цієї ж групи нале-жать протоколи слідчих та судових дій, висновки експертів ін-ших спеціальностей, протоколи допитів обвинувачуваного, поте-рпілого, цивільного позивача, свідків. Друга група документів засвідчує обставини й факти або встановлює визначені фактичні дані.

Експерт не має права займатися збором матеріалів, що необ-хідні йому для давання висновку. Якщо з'ясовується, що наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експер-том-бухгалтером питань, то він має право подати клопотання (як в усній, так і в письмовій формі) про надання йому додаткових матеріалів. У випадку невиконання цього клопотання, коли мате-ріали взагалі не дозволяють вирішити питання, експерт-бухгал-тер повинен у письмовій формі повідомити орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок. цей обов'язок екс-перта-бухгалтера служить гарантом об’єктивності та обґрунтова-ності висновку експерта. Давання висновку за неповними і нена-дійними матеріалами може призвести до формулювання недосто-вірних висновків та тим самим можливого прийняття судом не-правильного рішення. Дослідження доданих до справи матеріа-лів — важлива умова об'єктивності та обґрунтованості висновку експерта-бухгалтера.

Експерт-бухгалтер має право використовувати будь-які мате-ріали справи, що мають відношення до предмета експертизи і мі-стять фактичні дані, необхідні йому для давання висновку. Проте слід добре уявляти межі дослідження, так само, як і використання матеріалів справи. Документи бухгалтерського обліку експерт досліджує «за формою і за сутністю», тому що їх форми суворо визначені нормативними актами з бухгалтерського обліку. Вони є засобом ведення бухгалтерського обліку. Отже, діючи в межах своїх спеціальних знань, експерт-бухгалтер у процесі досліджен-ня документів бухгалтерського обліку дає оцінку їм і на цій ос-нові встановлює факти, що пов'язані із здійсненням бухгалтерсь-кого обліку, обґрунтованістю виконання бухгалтерських операцій.

Ставлення експерта-бухгалтера до інших матеріалів справи від-різняється від дослідження їм документів бухгалтерського обліку. Зрозуміло, експерт може використовувати дані, встановлені інши-ми матеріалами справи; вони враховуються при аналізі й оцінці операцій бухгалтерського обліку, використовуються при форму-люванні відповідей на поставлені запитання. Проте дослідження експертом-бухгалтером цих матеріалів обмежене його спеціаль-

ними знаннями і предметом експертизи. Експерт враховує їх, коли вони прийняті слідчим або судом як докази. Право експерта дослі-джувати і використовувати такі матеріали справи не означає, що він може входити в оцінку самих джерел, засобів доведення, на-приклад, оцінювати слушність організації проведення ревізії та компетентність осіб, що входять до складу ревізійної комісії, прав-дивість або хибність показань свідків, звинувачуваних, потерпі-лих, обґрунтованість висновків інших експертів і т. п. Відповіді на такі запитання виходять за межі компетенції експерта.

Досліджуючи матеріали ревізії, експерт-бухгалтер не вправі оцінювати компетентність ревізора, аналізувати форму складено-го акта, вказувати на достовірність або невірогідність встановле-них ревізором фактів і т. п.

Правильне використання матеріалів справи допомагає експер-ту-бухгалтеру з'ясувати обставини, що пов'язані з процесом офор-млення облікових документів за їх призначенням, умови, за яких вони були потім представлені, а також одержати відомості про етапи проходження документів у системі бухгалтерського обліку і про здійснені на їх підставі діях (наприклад, про розрахунки з ро-бітниками, службовцями, постачальниками). Тільки використову-ючи всі матеріали справи, що мають відношення до предмета екс-пертизи, експерт може провести повне дослідження і дати вичерпні відповіді на поставленні запитання. Ця мета залишиться не досягнутою, якщо експерта обмежити документами бухгалтер-ського обліку і висновками інших експертів, заборонити йому вра-ховувати показання свідків, звинувачуваних і т. п.

Звичайно, буває, що показання свідків, звинувачуваних або різ-ного роду довідки установ суперечать даним бухгалтерського об-ліку. Але це не є достатньою підставою для обмеження кола об'єктів експертизи тільки бухгалтерськими документами. Адже правильно оформлені документи самі по собі ще не завжди озна-чають дійсність зазначеної в них фінансово-господарської опера-ції. Практично не виключено, що висновки експерта про розмір збитку, встановленого за даними бухгалтерського обліку і за ви-сновками експертів-товарознавців (інженерів-будівельників і т. д.), виявляться неточними. Оцінку всім подібним протиріччям і невід-повідностям дають органи дізнання, слідчий, прокурор, суд. Вони вправі призначити повторну судово-бухгалтерську експертизу, відхилити взагалі висновки експерта і покласти в основу свого рі-шення показання свідків і звинувачуваних, інакше кажучи, мають право юридичної оцінки доказів, у тому числі й висновків експер-тів-бухгалтерів.