Розділ 13 ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 13.1. Організація судової експертизи в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

При провадженні досудового слідства, дізнання, у ході судо-вого розгляду карних і цивільних справ велике значення приділя-ється науковим методам збору доказів. Одним з таких методів є судова експертиза.

Законодавством України судова експертиза визначається як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріаль-них об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обста-вини справи, що знаходиться у провадженні органів дізнання, до-судового слідства чи суду.

Експертиза є самостійною процесуальною формою одержання нових і перевірки (уточнення) уже наявних речових доказів. Су-дову експертизу від експертиз, які здійснюються в інших сферах діяльності, відрізняють такі ознаки:

—        дотримання спеціальних процесуальних норм, що визна-чають права і обов'язки експерта і суб'єкта, що призначив експер-тизу, а також правил підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення;

—        проведення дослідження, заснованого на використанні спе-ціальних пізнань у різних галузях науки, техніки, мистецтва чи ремесла;

пертиз є Закон України «Про судову експертизу» (від 25 лютого 1994 року), Кримінально-процесуальний (КПК), Цивільний про-цесуальний (ЦПК) і Господарський процесуальний (ГПК) кодек-си України. Законодавство встановлює, що судові експертизи по карних і цивільних справах призначаються в тих випадках, коли для вирішення питань при провадженні за цими справами необ-хідні спеціальні пізнання.

Історія розвитку судової експертизи в нашій країні почалася з 10 липня 1923 року, коли Рада Народних Комісарів України за-твердила Положення про обласні кабінети науково-судової екс-пертизи в Харкові, Києві й Одесі. Нове Положення про кабінети

науково-судової експертизи, що було прийняте 25 квітня 1925 ро-ку, уже передбачало виконання ними не тільки експертиз, але та-кож наукових праць і експериментальних досліджень з питань криміналістичної техніки і методології розслідування злочинів. Узв'язку с розширенням функцій кабінети у тому ж 1925 році були перейменовані в інститути науково-судової експертизи. Та-ким чином, у судовій системі був створений такий важливий і самостійний інститут, як судова експертиза, незалежна від орга-нів досудового слідства.

Крім того, у системі науково-дослідних інститутів Міністерс-тва юстиції України працюють Київський НІІСЕ з відділеннями у містах Вінниці, Тернополі, Черкасах і Чернігові, Харківський НІІСЕ має свої відділення в містах Дніпропетровську, Полтаві і Севастополі, а також Кримське відділення в м. Сімферополі, Одеський НІІСЕ з відділеннями в м. Кіровограді і Миколаєві, Львівський НІІСЕ і Донецький з відділенням у м. Луганську. Але навіть такого розвитку системи закладів Міністерства юстиції недостатньо для забезпечення системи правосуддя державними експертними послугами.

Забезпечуючи судову експертизу в цілому необхідними нау-ково-методичними розробками, установи Міністерства юстиції через відсутність належного фінансування перестали задовольня-ти слідчу і судову практику необхідною їм кількістю експертиз за конкретними кримінальними і цивільними справами. В умовах недостатнього розвитку незалежної судової експертизи в системі Міністерства юстиції її почали проводити самі замовники — Мі-ністерство внутрішніх справ, Служба безпеки і Міністерство оборони України. Безумовно, така експертиза є зручною для слід-чих однак вона істотно знижує гарантії захищеності особи, що проходить у справі, від можливого необ'єктивного дослідження обставин, що впливають на встановлення ступеня провини, тому що фахівці таких відомчих установ не можуть бути цілком віль-ними від зацікавленості в розслідуванні справи.

Таким чином, судово-експертну діяльність в Україні здійс-нюють державні спеціалізовані установи і відомчі служби:

—        науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міні-стерства юстиції і Міністерства охорони здоров'я України;

—        експертні служби Міністерства внутрішніх справ, Мініс-терства оборони і Служби безпеки України.

Експертні установи МОЗ України складаються із судово-медичних бюро і судово-психіатричних відділень, які є практич-но в кожному обласному центрі. У системі МВС України для

проведення судових експертиз створений криміналістичний центр, що має обласні філії.

Крім того, судово-експертна діяльність (яка до 2000 року під-лягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а також окремими громадянами за одноразовими дого-ворами. Скасування ліцензування судово-експертної діяльності, що була зафіксована в Законі України «Про ліцензування окре-мих видів господарської діяльності», привело до того, що до сфе-ри судової експертизи приєдналася велика кількість експертів-підприємців. Вони, з одного боку, надають допомогу в забезпе-ченні правосуддя додатковою кількістю експертиз за криміналь-ними і цивільними справами, а з другого, їх дослідження без на-лежного нагляду з боку Міністерства юстиції можуть заподіяти шкоди інтересам правосуддя.

Тому, у відповідності до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30.12.97 p., основними завданнями Мін'юсту є організація експертного за-безпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль діяльності підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово-експертною діяльністю і ведення Реєстру атестованих судових експертів. Органи дізнання, досудового слідства і суди зобов'я-зані доручати проведення судових експертиз переважно фахів-цям, внесеним до цього Реєстру.

У випадках, коли проведення експертизи доручається праців-нику підприємницької структури, суд чи інший орган, що при-значає експертизу, повинен перевірити, чи є у фахівця посвідчен-ня про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності.

Проведення експертизи за одноразовими договорами може мати місце в тих випадках, коли провести її в іншому порядку неможливо. При цьому в договорі повинні бути зазначені термі-ни виконання експертизи, розмір винагороди експерту і порядок ії виплати.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру» і ст. 48 КПК України за заявою адвокатів, захисників і осіб, що самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах мо-жуть виконуватися дослідження, результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів (далі - інші дослідження). Причому, експертизи і висновки фахівців проводяться експерт-

ними установами у відповідності до регіональних зон їх обслуго-вування.

Підставою для проведення експертиз в експертній установі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Інші дослідження проводяться за письмовою заявою замовника з обов'язковою вказівкою його реквізитів, а також питань, що під-лягають вирішенню.

Цікавим моментом є те, що чинним законодавством, зокре-ма ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність», для деяких підприємств передбачено обов'язкове проведення ау-диту, за результатами якого складається аудиторський висно-вок. Однак слідчим і судам, особливо господарським, необхід-но мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яка може бути призначена тільки після по-рушення справи. Крім того, сертифікат на аудиторську діяль-ність не дає права його власникам займатися судово-експерт-ною діяльністю.

Організація науково-методичного забезпечення судово-експерт-ної діяльності покладається на міністерства і відомства, у систе-му яких входять спеціалізовані установи і служби, що проводять судові експертизи. Для розгляду найбільш важливих питань роз-витку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи.

На Координаційну раду з проблем судової експертизи покла-дається обговорення і розробка рекомендацій за такими питан-нями:

—        забезпечення найбільш повного задоволення потреб судів, органів дізнання і досудового слідства в судово-експертних до-слідженнях;

—        розвиток мережі судово-експертних установ і збільшення обсягів і видів судових експертиз, впровадження нових видів експертиз;

—        удосконалення процесуального законодавства України про проведення судової експертизи;

—        узгодження відомчих нормативних актів (положень, ін-струкцій, наказів), що реґламентують порядок проведення судо-вих експертиз і діяльність установ і служб судових експертиз;

—        створення нових видів судових експертиз, організаційні і методичні основи яких вимагають об'єднання зусиль судово-експертних установ (служб) різних відомств;

—        визначення актуальності, пріоритетності основних напрям-ків науково-дослідних робіт і конкретних тем, що вимагають спіль-ної, погодженої розробки та редакційно-видавничої діяльності з питань судової експертизи;

—        удосконалення організаційних основ проведення міжвідом-чих комплексних експертиз;

—        обмін науково-технічною інформацією і статистичними да-ними за профілем діяльності;

—        розробка загальних положень з атестації судових експертів і діяльності відомчих експертно-кваліфікаційних комісій;

—        удосконалення форм науково-методичної роботи з посадо-вими особами, що призначають судові експертизи;

—        формування державного реєстру судових експертів;

—        розробка загальних вимог з підготовки кадрів для судово-експертних установ і підвищення їхньої кваліфікації;

—        організація міжвідомчого інформаційного банку судових експертиз;

—        проведення міжвідомчих науково-методичних конферен-цій, семінарів, шкіл з проблеми судової експертизи;

—        встановлення і розвиток міжнародного співробітництва та обміну науково-технічними досягненнями в галузі криміналісти-ки і судової експертизи;

—        здійснення інших організаційних заходів, спрямованих на розвиток діючих і впровадження нових видів судових експертиз.

Виконання наукових розробок з питань організації і прове-дення судових експертиз, а також проведення експертиз за кри-мінальними справами науково-дослідними установами судових експертиз фінансується за рахунок державного бюджету.

Проведення судових експертиз іншими спеціалізованими установами і відомствами фінансується за рахунок коштів, які виділені їм для цих цілей з державного і місцевого бюджетів. Всі інші роботи зазначені вище установи і служби проводять на госпрозрахункових засадах.

Перелік державних платних послуг, що надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції, затверджений постановою KM України від 07.08.99 року № 1432. Ці послуги надаються інститутами судових експертиз юридич-ним і фізичним особам на договірних засадах за плату в обсязі витрат, пов'язаних з їх виконанням. До таких платних послуг відносяться:

1. Проведення судових експертиз, а саме: криміналістичних, біологічних, авто технічних, економічних, бухгалтерських, това-

рознавчих, будівельно-технічних, горнотехнічних і інших за ци-вільними, господарськими і адміністративними справами на під-ставі і в порядку, встановленому законодавством.

2.         Учбово-методична робота із замовниками і виконавцями науково-експертних досліджень.

3.         Розробка рекомендацій для органів дізнання, досудового слідства і судів, спрямованих на профілактику правопорушень.

4.         Шдготовка і видання наукових праць, впровадження їх в експертну практику.

5.         Встановлення обставин, що, сприяли чи можуть сприяти здійсненню злочинів, і розробка рекомендацій з їх усунення.

6.         Консультаційні та експертні послуги у випадку виклику в органи дізнання і суду.

7.         Надання науково-технічних послуг організаціям і громадя-нам у відповідності до законодавства і статусу установ.

8.         Проведення науково-практичних семінарів і нарад, конфе-ренцій, симпозіумів з питань теорії і практики судової експертизи і криміналістики, обміну передовим досвідом експертної роботи.

9.         Проведення експертної підготовки з наступним присвоєн-ням у порядку, встановленому Законом України «Про судову експертизу», кваліфікації судового експерта.

 

10.       Проведення навчання експертів з метою вивчення нових методів і методик експертних досліджень, а також змін у законо-давстві з питань судових експертиз.

11.       Проведення наукових і науково-технічних експертиз у сфері науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок в галузі судової експертизи.

12.       Послуги, спрямовані на вирішення питань, що не відно-сяться до судочинства, якщо для цього використовуються засоби і методи судової експертизи (висновку фахівців).

13.       Копіювальні і брошурувальні роботи. На працівників дер-жавних спеціалізованих установ судових експертиз поширюють-ся особливості матеріального і соціально-побутового забезпечен-ня, передбачені законом України «Про державні служби».

Установи, організації і підприємства, незалежно від форм вла-сності, зобов'язані надати спеціалізованим установам і відомчим службам, що роблять судові експертизи, за їх запитом натурні чи зразки каталоги своєї продукції, технічну документацію й іншу інформацію, необхідну для створення і відновлення методичної і нормативної бази судової експертизи.

Керівники спеціалізованих установ і відомчих служб за пого-дженням органу чи особи, що призначили судову експертизу,

мають право включати до складу експертних комісій фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України. Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі і від-шкодування інших витрат, пов'язаних з її проведенням, здійсню-ється за домовленістю сторін.

Спеціалізовані установи і відомчі служби, що виконують су-дові експертизи, користуються правом встановлювати міжнарод-ні наукові зв'язки з установами криміналістики інших країн, про-водити спільні наукові конференції, обмінюватися науковою інфор-мацією і здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.