8.3. Техніка здійснення облікової політики


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Документом, в якому фіксуються положення облікової полі-тики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який складається на кожний наступний звітний рік. Складання наказу, що затверджує на поточний рік прийняту методологію бухгал-терського обліку та його організацію, вимагається Законом Украї-ни «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Наказ про облікову політику — це документ внутрішнього користування, підписується особами, що мають право першого та другого підпису (традиційно — керівником та головним бух-галтером або бухгалтером). При складанні наказу, крім факто-

рів нормативно-правового характеру, необхідно також врахо-вувати такі фактори, як: юридичний статус підприємства (фо-рма власності та організаційно-правова форма), галузева спе-цифіка підприємства, наявність кваліфікованих бухгалтерських кадрів тощо. Сам наказ повинен повно відображати особливос-ті організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві, форма та зміст наказу на сьогодні не реґламентуються.

Внесення змін до наказу про облікову політику протягом по-точного року не допускається. Цю принципову норму реґламен-тує діючий Закон. Будь-яка зміна положень облікової політики повинна бути обґрунтована і відображена у пояснювальній запи-сці до річного звіту підприємства.

Наказ повинен містити такі розділи:

1.         Нормативи та методичні принципи бухгалтерського обліку.

2.         Техніка бухгалтерського обліку.

3.         Організація бухгалтерського обліку.

У першому розділі наказу (розпорядження) відображається: нормативна база, що регулює методологію, техніку та організа-цію ведення бухгалтерського обліку і складання звітності (вка-зують перелік основних документів, якими необхідно керувати-ся); зміни облікової політики, межі істотності та операційного циклу, порядок оцінки необоротних активів, строку служби, на-рахування і відображення амортизації; порядок обліку та методи оцінки запасів і транспортно-заготівельних витрат; види створю-ваних резервів; визнання доходів і витрат, фінансових результа-тів та порядок розподілу прибутку.

У другому розділі наказу (розпорядження) затверджують ро-бочий план рахунків, форми обліку на підприємстві, графік (план) документообігу, порядок ведення аналітичного обліку, фор-ми бухгалтерських документів (якщо немає стандартних), органі-зацію та порядок проведення інвентаризації, організацію управ-лінського обліку і контролю (внутрішнього аудиту), перелік та порядок складання і подання оперативної бухгалтерської (фінан-сової та статистичної звітності, стан та розвиток комп’ютеризації облікових робіт.

У третьому розділі, пов’язаному з організацією бухгалтерсь-кого обліку, визначають організаційну структуру бухгалтерської служби (апарату бухгалтерії); встановлюють відповідальність за організацію обліку на підприємстві, порядок призначення та звіль-нення головного бухгалтера, працівників апарату бухгалтерії; взаємовідносини центральної бухгалтерії з обліковим апаратом

структурних підрозділів; визначають напрями соціального розвит-ку апарату бухгалтерії.

Формуючи облікову політику, підприємства вибирають, як правило, тільки один варіант з кількох, передбачених відповід-ними нормативними документами. Якщо чинним положенням не реґламентується порядок ведення обліку стосовно якогось конк-ретного об’єкта, то підприємство самостійно встановлює того, виходячи з принципу доцільності, але не порушуючи чинних по-ложень бухгалтерського обліку.

Отже, облікова політика є важливим інструментом організації бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Вдало попередньо глибоко проаналізована комбінація можливих варіантів облікової політики дозволяє підприємству ефективно здійснювати свою го-сподарську діяльність. Наказ про облікову політику підприємства є первинним документом, який вивчається ревізором чи експер-том-бухгалтером перед проведенням ревізії чи судово-бухгалтер-ської експертизи.