Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 8.1. Загальні питання облікової політики підприємства : Судова бухгалтерія : Бібліотека для студентів

СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ 8.1. Загальні питання облікової політики підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

магниевый скраб beletage

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються ор-ганами, на яких покладено обов'язки регулювання в країні пи-тань обліку і звітності. Це дозволяє вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами і формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятної для нього форми ведення обліку.

Термін «облікова політика» визначений законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і означає сукупність принципів, методів і процедур, що викорис-товуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також і способи ор-ганізації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, вра-ховуючи коньфетні умови його діяльності.

Облікову політику можна розглянути з двох сторін: з однієї як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповнова-жених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з дру-гої-- сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на під-ставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країни повинна враховувати такі об-ставини, як: рівень розвитку ринкової економіки та сутність демо-кратизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних ін-

ституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. 3 цією метою держава розробляє і приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського, статистично-го обліку і звітності. Прикладом може бути діючий закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні».

Облікова політика підприємства повинна враховувати такі важ-ливі фактори, як: форма власності та організаційно-правова стру-ктура підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податковою системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умо-ви організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.

Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики. Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; вибирає форму бухгалтерського об-ліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методоло-гічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльно-сті і наявної технології опрацювання облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності і контролю госпо-дарських операцій, визначає права працівників на підписання бух-галтерських документів; затверджує правила документообігу і тех-нологію опрацювання облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені під-розділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємо-відносин залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку по-кладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні

обов’язки, зокрема, він забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського облі-ку, складання і подання в установлені строки фінансової і статис-тичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахун-ках бухгалтерського обліку всіх г’сподарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, повязаних з нестачею та відшко-дуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприєм-ства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою чергу керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерсь-кого обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського облі-ку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку офор-млення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обач-ності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперер-вності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалюван-ня сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідов-ності безпосередньо відноситься до облікової політики підприємст-ва. Вибрана облікова політика застосовується підприємством із ро-ку в рік. У будь-якому разі вона має залишитися не змінною при-наймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня). Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національ-ними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, змінами у законодавстві, розробкою та застосуванням нових методів веден-ня обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи в структурі підприємства. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно по-відомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємс-твом сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

8-20рГаНГ|=еГсКЄоД#ГкЯу

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Успішне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві значною мірою залежить

від вдало вибраної форми обліку та належної організації роботи бухгалтерії як структурного підрозділу підприємства. Організа-ційна форма побудови обліку на підприємстві встановлюється його особливостями, територіальним розміщенням його структур-них підрозділів, системою управління, рівнем самостійності струк-турних підрозділів, чинною системою контролю та звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження опрацьованих документів, реєстрів і звітності покладається за За-коном на керівника (власника) підприємства. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно виби-рає форми його організації. Керівник підприємства залежно від розмірів підприємства, організаційної його структури, системи управління, обсягів роботи може:

—        створити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгал-тером;

—        ввести до штату підприємства посади бухгалтера;

—        користуватися послугами спеціаліста з бухгалтерського об-ліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприєм-ницьку діяльність без створення юридичної особи;

—        вести бухгалтерський облік на договірних засадах з централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

—        вести бухгалтерський облік та складати звітність особисто, якщо підприємство не зобов'язане оприлюднювати свою звіт-ність.

Бухгалтерія, як структурний підрозділ підприємства, складова частина адміністрації тісно взаємопов'язана з усіма виробничими підрозділами і службами підприємства. Взаємовідносини бухгал-терії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства полягають в тому, що перша отримує від них потрібну для обліку і контролю документацію і, в свою чергу, забезпечує їх економіч-ною інформацією про результати їхньої роботи. Характер цих взаємовідносин визначає організацію бухгалтерського обліку, яка може бути централізованою або децентралізованою. Застосуван-ня централізованої організації бухгалтерського обліку залежить від конкретних умов роботи окремих підприємств або об'єднань, ступеня їхньої оперативної самостійності та організаційно-територіальної відокремленості.

Централізована організація бухгалтерського обліку передба-чає створення на підприємстві єдиного облікового центру, який здійснює весь обліковий процес — центральної бухгалтерії. При

цьому документування здійснених операцій проводиться у відпо-відних господарських підрозділах і у встановлені графіком доку-ментообігу строки. Ці документи надходять у центральну бухгал-терію, де після ретельної перевірки та опрацювання вони стають підставою для ведення синтетичного та аналітичного обліку. Центральна бухгалтерія в кінці звітного періоду за даними синте-тичного та аналітичного обліку складає баланс та інші форми фі-нансової і статистичної звітності. Така організація бухгалтерсь-кого обліку набула поширення на порівняно невеликих підпри-ємствах з компактним розміщенням підрозділів. Вона має ряд пе-реваг і недоліків. До переваг можна віднести, зокрема, те, що ефективно використовується професійний потенціал облікового персоналу, обчислювальна техніка в умовах АРМ, забезпечується своєчасність та якісне складання звітності. Серед істотних недо-ліків є: відірваність контролю за місцем здійснення документу-вання операцій, недостатність інформаційного забезпечення керів-ників середньої ланки (начальників цехів, служб, підрозділів) під час прийняття відповідних рішень або здійснення поточного кон-тролю за діяльністю структурного підрозділу.

На великих підприємствах за значної кількості підрозділів, a також у випадках, коли окремі цехи, дільниці чи підрозділи роз-міщено на значній відстані від головного підприємства, обліко-вий процес будується за принципами його часткової централіза-ції. На таких підприємствах обліковий процес включає докумен-тальне оформлення проведених операцій, обробка та групування первинних документів стосовно руху запасів, розрахунків з опла-ти праці тощо. Згруповані та зведені дані у вигляді звітів у вста-новлені терміни надходять у центральну бухгалтерію, де ретель-но перевіряються і відображаються в системі синтетичного і аналітичного обліку.

Отже, часткова централізація обліку значною мірою усуває недоліки, властиві повній його централізації. Така організація обліку поширена на промислових, сільськогосподарських під-приємствах, будівельних організаціях, на транспорті та ін. Однак, при такій організації обліку істотно збільшується чисельність об-лікового персоналу, ускладнюється процес своєчасного подання звітності.

На підприємствах з територіально і організаційно відокремле-ними підрозділами (філії, представництва, відділення та ін.) за-стосовують децентралізований облік, при якому всі роботи вико-нуються обліковим апаратом цих підрозділів. Таку організаційну побудову обліку передбачено чинним Законом Уьфаїни «Про бух-

галтерський облік та фінансову звітність в Україні», який наго-лошує, що підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступ-ним включенням їх показників до фінансової звітності підприєм-ства. При такій організації обліку у структурних підрозділах оформляють первинні документи, опрацьовують їх, ведуть син-тетичний і аналітичний облік господарських операцій в системі рахунків, складають баланс та інші форми фінансової і статистич-ної звітності. Звітність надається як до бухгалтерії головного під-приємства (об'єднання, асоціації, холдингу, концерну тощо) так і на вимогу місцевих фінансових та статистичних органів. Функції бухгалтерії головного підприємства при децентралізованому об-ліку обмежуються перевіркою і зведенням показників звітності цих підрозділів. За таких умов головною перевагою централізо-ваного обліку є наближення облікових працівників до місця здій-снення господарських операцій з метою контролю за ними та за-безпечує використання облікової інформації для оперативного управління підрозділами. Однак за такої організації обліку зрос-тають витрати на утримання облікового апарату, послаблюється поточний контроль бухгалтерії головного підприємства за робо-тою на місцях.

Вказані недоліки централізованої і децентралізованої органі-зації обліку успішно долаються при комплексній автоматизації обліково-аналітичних робіт, організації на підприємствах АРМ бухгалтера на основі сучасних ЕОМ і комп'ютерних технологій, а також широкого запровадження і розвитку служби внутрішньо-го аудиту.

Однією з організаційних форм побудови обліку особливе міс-це належить централізованим бухгалтеріям. Головна їх особли-вість полягає в тім, що вони обслуговують не одне підприємство чи установу, а цілу групу однорідних організацій певного напря-му. Найбільш широкого розвитку набули централізовані бухгал-терії з обслуговування бюджетних установ, шкіл, дошкільних за-кладів, лікарень, окремих підприємств і організацій. При такій організації обліку безпосередньо в установах і організаціях ство-рюють обліково-контрольні групи, які займаються документу-ванням господарських операцій та перевіркою документів. Всі інші облікові роботи та складання звітності виконує централізо-вана бухгалтерія. Функції централізованих бухгалтерій останнім часом виконують на договірних засадах малі підприємства, що спеціалізуються на облікових бухгалтерських послугах, або ау-

диторські фірми. Ha таке аудиторське обслуговування охоче йдуть малі підприємства.

Малі підприємства організовують свій бухгалтерський облік за спрощеною формою, яка має певні особливості складання та подання звітності. Залежно від обсягу облікової інформації та роботи на такому підприємстві може створюватися облікова служба, або цю роботу доручають виконувати фахівцю за уго-дою. Якщо обсяг облікових робіт незначний, їх може виконувати сам власник підприємства.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, ведуть облік доходів і витрат у по-рядку, передбаченому податковим законодавством України.

Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильний вибір форми організації, що передба-чена Законом, а також встановлення такої структури апарату бух-галтерії, яка найбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежить від обсягів облікових і контрольних ро-біт, особливостей технології та організації виробництва, системи управління, організаційно-територіальної відокремленості. 3 ура-хуванням специфіки підприємства, наявності облікових кадрів, рівня їх кваліфікації та досвіду роботи на кожному підприємстві Головний бухгалтер визначає структуру облікового апарату та розподіл обов'язків між окремими працівниками.

Структура бухгалтерського апарату може будуватися за таки-ми ознаками: предметна та виробнича. Предметна структура об-лікового апарату передбачає виділення окремих відділів або об-лікових груп відповідно до найважливіших ділянок облікового процесу: облік коштів, матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, облік виробництва і калькуляції продукції, облік розрахун-ків і реалізації та інші. Виробнича структура облікового апарату передбачає виділення окремих виробництв, ділянок, технологіч-но пов'язаних між собою: облік рослинництва, облік тварин-ництва, облік машинно-тракторного парку у сільському госпо-дарстві, облік автотранспорту, основного, допоміжного виробни-цтва у промисловості, облік капітального будівництва, монтаж-них робіт у будівництві та ін.

Якщо предметну структуру бухгалтерського апарату підпо-рядковано, головним чином забезпеченню облікової інформації в цілому по підприємству, то виробничу структуру націлено на за-безпечення контролю за здійсненням технологічного процесу, за діяльністю окремих цехів чи підрозділів.

Ha великих підприємствах із значним обсягом облікових ро-біт, як правило, застосовується предметна структура, яка сприяє ефективній роботі апарату, більшій оперативності виконання об-лікових робіт підготовки звітності, спеціалізації та підвищенню рівня кваліфікації облікових працівників.

Бухгалтерія такого підприємства може мати такі відділи (сек-тори):

—        фінансово-розрахунковий, який здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, підзвітних сум та контролює додержання платіжної дисципліни; праці і заробіт-ної плати, який здійснює облік виробітку і розрахунків по заробі-тній платі, облік розрахунків з депонентами, по податках, з орга-нами соціального страхування, а також складає звітність по праці, фонду її оплати;

—        матеріального обліку, який веде облік оборотних активів і запасів, веде розрахунки з постачальниками, контролює стан складського обліку, здійснює інвентаризацію та складає встанов-лену звітність;

—        виробництва і калькуляції, який здійснює облік затрат на виробництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг), виявляє результати роботи виробництва, інвентаризує незавершене виробництво, складає звітність про виробництво і собівартість продукції;

—        готової продукції та її реалізації, який веде облік надхо-дження готової продукції на склади підприємства, її відванта-ження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями та замовниками та складає звітність про обсяги реалізації;

—        зведено-балансовий, який здійснює решту господарських операцій (облік валових доходів і валових витрат, фінансових ре-зультатів), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми фінансової і статистичної звітності, організовує бухгалтерський архів.

Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер.

Структура облікового апарату тісно пов'язана з розподілом обов'язків між конкретними обліковими працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність і права визначаються службовими характеристиками та посадо-вими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у вико-нанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомі-рної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, необхідної для потреб управління під-приємством. Розподіл обов'язків між конкретними виконавцями

є прерогативою головного бухгалтера головного бухгалтера, який призначається на посаду і звільняється з посади власником (кері-вником) підприємства. За функціональними обов'язками праців-ники, зайняті обліком і звітністю підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства з пого-дженням головного бухгалтера. Він встановлює для кожного об-лікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

За умови сформованої структури бухгалтерського апарату підприємства та розподілу обов'язків між окремими його праців-никами організовується Документооборот, тобто шлях прохо-дження документа від його складання до здачі в архів. У графіку документообороту вказується призначення документа, хто і коли його складає, хто підписує, які показники контролює, коли і кому передає та наступне використання цього документа. Графік до-кументообороту затверджує головний бухгалтер, який і здійснює контроль за його дотриманням.

В залежності від конкретних умов діяльності підприємства, обсягу облікової інформації, рівня її автоматизації, наявності кваліфікованих кадрів головний бухгалтер обирає доцільну фор-му ведення бухгалтерського обліку, яка забезпечувала б ефектив-не здійснення облікового процесу з мінімальними витратами.

Завершальним станом організації бухгалтерського обліку є встановлення складу і обсягу оперативної, бухгалтерської і ста-тистичної звітності відповідно до строків подання.

Отже, зважена та обґрунтована система заходів з організації бухгалтерського обліку і проведення облікової політики має га-рантувати своєчасне та повне інформаційне забезпечення внут-рішніх і зовнішніх користувачів.