4.2. Види фінансової звітності та основний їх зміст


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Метою фінансових звітів є надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підпри-ємства, яка є корисною для широкого кола користувачів — фізич-них та юридичних осіб — у прийнятті ними економічних рішень.

Користувачами фінансових звітів є існуючі та потенційні ін-вестори, працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи, громадськість, також інші фізичні та юридичні особи. Вони використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у фінансовій інформації.

Та-Тнве1тИорТошабиМаяТдають венчурний каштал, та їх кон-сультанти, стурбовані ризиком, властивим інвестиціям і доходам від цих інвестицій. їм потрібна інформація, яка допомагає визна-чити, що необхідно робити: купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оціни-ти спроможність підприємства сплачувати дивіденди.

—        працівники. Працівники і групи їх представників зацікав-

лені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодав-

ців. Вони також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити

здатність підприємства забезпечувати оплату праці, пенсію та за-

™Спозикодавці. Позикодавщ защкавлені в шформащї, яка до-зволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми по-зик сплачені своєчасно.

—        постачальники та інші торгові кредитори. Вони зацікав-лені в інформації, яка дозволяєJM визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Имовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта.

—        клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають довгострокові угоди з підприємством або зале-жать від нього.

—        уряд та урядові установи. Вони зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб регулювати діяльність підпри-ємств, визначати податкову політику і, як основа статистичних даних про національний дохід, інших даних.

— громадськість. Шдприємства впливають на членів суспіль-ства різним чином. Наприклад, підприємства можуть здійснюва-ти суттєвий внесок у місцеву економіку різними шляхами, у тому числі шляхом забезпечення зайнятості. Фінансові звіти можуть допомогти громадськості через надання інформації щодо остан-ніх тенденцій і досягнень у добробуті підприємства та обсягів його діяльності.

3 точки зору відношення до підприємства користувачів фінан-сової інформації можна поділити на внутрішніх (акціонери, ви-щий управлінський персонал тощо) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи тощо). Останні, у свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто є зацікавле-ними у результатах діяльності підприємства — інвестори, креди-тори тощо) або непрямий (державні органи). Класифікацію кори-стувачів наведено на схемі 21.

Схема 21

"а^„7„3"„^Гів

Користувачі фінансової звітності

внутрішні

зовнішні

 

мають прямии фінансовий інтерес

мають непрямии фінансовий інтерес

 

Власники

Управлінський

персонал

Робітники і

службовці

Ділові партнери

Дійсні та потенційні

інвестори

Постачальники

та підрядники

Покупці, замовники,

клієнти

Банківські

і небанківські

кредитні установи

Інші кредитори

Органи державного

й міжнародного

регулювання

і контролю

Органи державної

статистики

Податкові органи

Фінансові аналітики

і радники

Профспілки

Громадські організації

Слід зазначити, що фінансова звітність повинна задовольня-ти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користу-вачів щодо:

—        придбання, продажу та володіння цінними паперами;

—        участі в капіталі підприємства;

—        оцінки якості управління;

—        оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

—        забезпеченості зобов'язань підприємства;

—        визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

—        регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає корисною для

користувачів завдяки притаманним їй якісним характеристикам. Чотирма основними якісними характеристиками є:

—        зрозумілість;

—        доречність;

—        достовірність;

—        зіставність.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. 3 цією ме-тою припускається, що користувачі мають відповідні знання з біз-несу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і праг-нуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю. Проте інфо-рмація про складні поняття, які мають бути включені до фінансо-вих звітів у зв'язку з їх доречністю для прийняття економічних рішень користувачами, не повинна виключатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Отже, інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її корис-тувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відпові-дати потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформа-ція є доречною, якщо вона впливає на економічні рішення кори-стувачів шляхом надання допомоги в оцінці ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій або ж вона допомагає їм підтверди-ти чи виправити їхні попередні оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов'я-зані між собою. Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями та його здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та ж сама інформація підтверджує по-

передні прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або результату запланованих операцій.

Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутньо-го фінансового стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо зацікавлені користувачі (виплатою дивіден-дів та заробітної платні, рухом цін на цінні папери та спроможні-стю підприємства виконати свої зобов'язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна носити форми чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози, виходячи з фінан-сових звітів, посилюється завдяки способу викладу інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана цінність звіту про фінансові результати підвищується, якщо окремо розкриваються надзвичайні статті доходу чи витрат.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на оцінку ризиків і можливостей, що має підпри-ємство незалежно від суттєвості результатів, досягнутих новим підрозділом за звітний період. В інших випадках як характер, так і суттєвість, є важливими, наприклад, коли йдеться про суми за-пасів, що утримуються по кожній з головних категорій, які відпо-

В11нІор^цТяУЄбісуттєвою, якщо п пропуск або неправильне ві-дображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від об-сягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи неправильним відображенням. Таким чином, сут-тєвість імовірніше виступає певним порогом або точкою відсі-кання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути

ВЛІ^^^ІЛ^^Ю, ^^^І від суттєвих по-милок та упередженості і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відо-бражати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовір-ною за своїм характером або внаслідок подання, що її визнання може стати потенційно помилковим. Наприклад, якщо триває су-дова справа щодо правомірності та суми претензій за збитки, мо-же бути недоцільним для підприємства визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю суму й об-ставини висування претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції й інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким чином, баланс, наприклад, має правдиво відо-бражати всі операції та інші події, результатом яких є зміна акти-вів, зобов'язань або капіталу підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

Інформація буде більш корисною для користувачів за наявно-сті балансу доречності та достовірності. Існують два обмеження доречності і достовірності інформації:

—        своєчасність. У випадку надмірного затримання з надан-

ням звітної інформації вона може втратити свою доречність. Ке-

рівництву необхідно знайти оптимальне співвідношення між від-

носними перевагами своєчасного надання звітності та забезпе-

ченням достовірної інформації. Зі своєчасним наданням інфор-

мації може виникати необхідність складати звіт раніше, ніж ста-

нуть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поста-

вити під загрозу достовірність інформації. I навпаки, якщо

затримати звітність до моменту, коли будуть відомі всі аспекти,

інформація може бути абсолютно достовірною, але малокорисною

для користувачів, які мали прийняти рішення раніше. Для досяг-

нення оптимального співвідношення між доречністю та достовір-

ністю перш за все потрібно керуватися необхідністю задовольняти

^^Ж^^ЇКТЇ^^^ЇЇ^іімаш від інформації, мають перевищувати витрати на її надання. Але оцін-ка вигод та витрат значною мірою робиться на основі міркувань. Більше того, витрати необов'язково несуть ті, хто отримує виго-ди. Вигоди можуть отримувати не тільки користувачі, для яких готується інформація; наприклад, надання подальшої інформації кредиторам може знизити витрати підприємства на позику.

Зіставність. Фшансова звітність повинна надавати можли-вість користувачам порівнювати:

—        фінансові звіти підприємств за різні періоди;

—        фінансові звіти різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставності є надання користувачам інформації щодо облікової політики, якою керується підприємство при складанні фінансо-вих звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні визначати відмінні риси різ-них облікових політик щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством у різні проміж-ки часу та різними підприємствами.

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансо-вий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані під-приємства, важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інформацію за попередні періоди.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні класи згідно з економіч-ними характеристиками. Ці основні класи мають назву «елементи фінансових звітів». Елементами, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану підприємства, є:

Активи — ресурси, контрольовані підприємством у результа-ті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (економічна вигода є потенційною можливістю отримання підприємством грошових

^"ш^^^^^^^^ціришсгва, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очі-кується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що вті-

Власний капітал — частина в активах підприємства, що за-лишається після вирахування його зобов'язань.

Елементами, які безпосередньо пов'язані з оцінкою результа-тів діяльності підприємства, є:

Доходи збільшення економічних вигод у вигляді надхо-дження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зро-стання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за ра-хунок внесків власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які приводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Стаття, яка відповідає визначенню елемента, має бути визнана (наведена) у фінансовій звітності, якщо вона відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх еко-номічних вигод, пов'язаних з цією статтею. Дана концепція ймо-вірності відповідає невизначеності, яка характеризує середовище, у якому діє підприємство. Оцінка ступеня невизначеності стосов-но припливу майбутніх економічних вигод робиться на основі свідчення, яке є наявним на момент складання фінансових звітів. Наприклад, якщо існує ймовірність погашення дебіторської забор-гованості підприємству, визнання такої заборгованості як активу буде виправдано у разі відсутності свідчень протилежного. Але у

випадку наявності значної кількості рахунків дебіторів, як прави-ло, певний ступінь несплати вважається ймовірним, і, таким чи-ном, визнаються витрати, які відображають очікуване зменшення економічних вигод;

-          оцінка статті може бути достовірно визначена. Якщо не

можна зробити такої достовірної оцінки, стаття не визнається у

фінансових звітах. Наприклад, надходження, які очікуються в ре-

зультаті успішного судового процесу, можуть відповідати визна-

ченню як активу і доходу, так і критерію ймовірності при ви-

знанні; проте, якщо неможливо достовірно визначити претензію,

вона не повинна визнаватися як актив або дохід (але існування

претензії може розкриватися у примітках, пояснювальному мате-

ріалі).

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

-          автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власни-ків. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні ві-дображатись у фінансовій звітності підприємства;

-          безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяль-ність триватиме далі;

-          періодичності, що припускає розподіл діяльності підпри-ємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звіт-ності;

-          історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріори-тет оцінки активів виходячи з витрат на їх виробництво та при-дбання;

-          нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зістави-ти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відобража-ються в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

-          повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність по-винна містити всю інформацію про фактичні та потенційні нас-лідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що при-ймаються на її основі;

-          послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) за-стосування підприємством вибраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фі-нансовій звітності;

-          обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються

в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки

зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів під-

приємства;

—        превалювання змісту над формою, за яким операції повинні

обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з

юридичної форми;

—        єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірю-

вання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінан-

совій звітності в єдиній грошовій одиниці.

До складу фінансової звітності включаються:

—        Баланс.

—        Звіт про фінансові результати.

—        Звіт про рух грошових коштів

—        Звіт про власний капітал.

Ба"ІГ—КИцеДОзвітТпро фшансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Можна виділити такі особливості складання балансу:

1.         Бухгалтерський баланс складається за формою, встановле-ною Міністерством фінансів України (див. Додаток 1).

2.         У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду.

3.         Статті балансу групуються за певною ознакою.

4.         He допускається взаємне погашення активів і пасивів ба-лансу.

5.         Статті балансу відображають дані бухгалтерського облі-ку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвен-таризації.

6.         Оцінка статей здійснюється відповідно до положень націо-нальних облікових стандартів.

Порівняння структури балансу за національними та міжна-родними стандартами наведено у табл. 11. Слід зазначити, що міжнародні стандарти, на відміну від національних, не пе-редбачають суворо фіксованої, конкретної форми балансу, a лише містять мінімальний (МСБО 1, параграф 66) перелік по-казників, які необхідно відобразити у ньому. До того ж цей перелік може бути збільшений за рахунок додатко-вих статей, якщо керівництво підприємства вважає ці стат-ті істотними для достовірного відображення фінансового стану.

Таблиця 11

СТРУКТУРА БАЛАНСУ ЗА ПБО 2 та МСБО 1

 

Активна частина      Пасивна частина

П(С)БО 2       МСБО 1         П(С)БО 2       МСБО 1

Актив Актив Пасив Капітал і зобов'язання

1. Необоротні активи           1. Довгострокові активи      1. Власний капітал    1. Власний капітал

2. Оборотні активи   2. Короткостро-кові активи 2. Забезпечення наступ-них витрат та платежів  2. Довгострокові зобов'язання

3. Витрати наступ-них періодів                  3. Довгострокові зобов'язання        3. Короткострокові зобов'язання

                        4. Поточні зобов'язання      

                        5. Доходи наступних періодів        

Активи = Власний капітал + Зобов'язання

Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

У звіті про фінансові результати зіставляються доходи і ви-трати від здійснення різних видів діяльності підприємства, a са-

МЄОперацШн0а At лТнТсть - цео'снТвна діяльність шдприємст-ва, тобто операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створен-ня підприємства і забезпечують основну частку його доходу. До операційної також належать інші види діяльності, які не є інвес-тиційною чи фінансовою діяльністю. Змістом інвестиційної діяль-ності є придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквіва-лентів грошових коштів. Фінансова діяльність приводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

3 точки зору передбачуваності також виділяють надзвичайні доходи та витрати, що утворилися внаслідок надзвичайних подій. Надзвичайна подія — будь-яка подія або операція, яка відрізня-ється від звичайної діяльності підприємства та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Результатом діяльності підприємства є чистий прибуток або збиток, який, відповідно, збільшує або зменшує в(личину власн2г.

користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупере-дженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грошових коштів розглядаються у розрізі операційної, фінансової та інвестиційної діяльності (схема 22).

Схема 22

Класифікація надходження і вибуття грошових коштів

Надходження грошових коштів

Вид

діяльності

Вибуття грошових коштів

Заробітна платня

 

Від реалізації товарів і послуг

Отримання

відсотків

за виданими

кредитами

 

Операційна

діяльність

 

Придбання запасів

Сплата витрат

Сплата відсотків за отриманими кредитами

Сплата податків

 

                       

Від реалізації основних засобів       1                                 Придбання основних засобів

           

           

           

           

Від реалізації 

             Інвестиційна                        Придбання цінних паперів

цінних паперів                      ДІЯЛЬНІСТЬ           

 

Від погашення

раніше виданих

кредитів                                

           

 

           

           

                       

 

                       

            Видача кредитів

Від випуску облігацій

]\

Фінансова

діяльність

 

Викуплення власних акцій

Погашення облігацій

 

Від випуску акцій

Виплата дивідендів

Звіт про фінансові результати показує прибутковість діяльно-сті підприємства, але не показує надходження і вибуття грошо-вих коштів у результаті цієї діяльності. Причиною є те, що Звіт про фінансові результати складається згідно з принципом нара-хування: доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Для визначення руху грошових коштів внаслідок поточної ді-яльності підприємства необхідно трансформувати дані Звіту про фінансові результати згідно з касовим методом, за яким доходи і витрати визнаються, якщо мали місце надходження або сплата грошових коштів (схема 23).

Схема 23

Два методи ведення обліку

Облік за методом нарахувань          Облік за касовим методом

Зароблені доходи

Витрати до сплати

 

Коригування суми

доходів до суми

отриманих грошових

коштів

Коригування суми

витрат до суми

витрачених грошових

коштів

 

Існують два методи трансформації Звіту про фінансовий ре-зультат для отримання інформації про рух грошових коштів:

—        прямий метод, що вимагає коригування кожної статті Звіту. Грошові надходження від реалізації продукції зменшують на су-ми, витрачені у зв’язку з придбанням запасів, поточними витра-тами тощо;

—        непрямий метод, згідно з яким трансформується безпосере-дньо сума чистого прибутку.

Використання зазначених методів приводить до однакових ре-зультатів. У П(С)БО 4 використовується непрямий метод скла-

JV^^^^^—^Z&°^4).e змши у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду

(див. Додаток 5). У міжнародній практиці поширені дві концепції капіталу:

-          фінансова— прийнята більшістю підприємств при скла-данні фінансових звітів. Згідно з фінансовою концепцією капіта-лу, такого як інвестовані кошти або інвестована купівельна спро-можність, капітал є синонімом чистих активів або власного капіталу підприємства;

-          фізична. Згідно з фізичною концепцією капіталу, такого як виробнича потужність, капітал розглядається як продуктивність підприємства.

Наведені концепції капіталу приводять до таких концепцій збереження капіталу:

-          збереження фінансового капіталу. Згідно з нею прибуток заробляється, тільки якщо фінансова (або грошова) сума чистих активів на кінець періоду перевищує фінансову (або грошову) суму чистих активів на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду;

-          збереження фізичного капіталу— прибуток заробляється, тільки якщо фізична виробнича потужність (або продуктивність) підприємства (або ресурси, необхідні для досягнення такої потуж-ності) на кінець періоду перевищує фізичну виробничу потуж-ність на початок періоду після вилучення будь-яких виплат влас-никам або внесків власників протягом даного періоду.

Вибір підприємством відповідної концепції має базуватися на потребах користувачів фінансових звітів.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, ьфім фінансових звітів про власні господарські операції, складають та подають кон-солідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звіт-ність відображає фінансовий стан і результати діяльності юридич-

подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу. Об'єднанням підприємств є з'єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємс-тва до іншого або внаслідок одержання контролю одним підпри-ємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємст-ва. Об’єднання підприємств може відбуватися у вигляді при-дбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об'єднань підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на дер-жавній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність що-до господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають, відповідно, у державній та комунальній власності.

Структура фінансових звітів узгоджена зі структурою плану рахунків бухгалтерського обліку (див. схему 24).

Схема 24

Узгодженість плану рахунків із структурою фінансових звітів

 

План рахунків                                  

Клас    Назва класу   

           

1          Необоротні активи  

                        Розділ 1 активу

2          Запаси           

           

            Розділ 2 активу

3          Кошти, розрахунки та інші активи 

           

            Розділи 2 і 3 активу

4          Власний капітал та забезпе-чення зобов’язань   

           

            Розділи 1 і 2 пасиву

5          Довгострокові зобов’язання           

           

            Розділ 3 пасиву

6          Поточні зобов’язання          

           

            Розділи 4 і 5 пасиву

7          Доходи і результати діяль-ності     

            Звіт про фінансові результати

8          Витрати за елементами      

           

 

9          Витрати діяльності  

           

 

0          Позабалансові рахунки       

            Примітки до фінансових звітів

Розглянуті форми фінансових звітів є взаємозв’язаними, взає-модоповнювальними, оскільки вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій.

?