2.6. Класифікація рахунків за призначенням і структурою


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Класифікація рахунків за призначенням і структурою відпові-дає на запитання, як саме обліковуються ті або інші засоби, дже-рела їх утворення та господарські процеси на бухгалтерських ра-хунках, що саме відображаються за дебетом та кредитом рахунка

та що характеризує залишок (сальдо) відповідного рахунка. В ці-лому дана класифікація характеризує обліково-технічні якості системи рахунків, що застосовуються в обліковому процесі.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структу-рою поділяються на такі групи: основні, регулюючі, операційні, результатні, позабалансові.

Основні рахунки призначені для обліку стану та руху госпо-дарських засобів та джерел їх утворення. Вони характеризують майновий стан підприємства і є основою для складання бухгал-терського балансу. Рахунки даної групи поділяються на матеріаль-

Ш' K^rf JZ^^SSi^Sqr наявності і руху (надходження і використання матеріальних цінностей підприємс-тва. Наприклад: «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Това-ри» та інші. Цій групі рахунків властиві такі риси: всі вони є ак-тивними; записи по дебету означають збільшення, a no кредиту — зменшення засобів, що обліковуються; залишок може бути тільки дебетовим, що вказує на наявність засобів; аналітич-ний облік здійснюється як у грошовому, так і в натуральному ви-мірнику. Матеріальні рахунки надають важливу інформацію про забезпеченість та використання ресурсів підприємства, для скла-

ттпттттгт т^о пттп тт-і ^т/ АіТПТ'^ТЛІ П TTT.TTT.TY ОЯТТЯТТҐ*1Ті

Грошові рахунки призначені для обліку наявності руху гро-шових коштів підприємства в національній та іноземній валюті у касі, на рахунках в банках, а також грошових документів. До них належать рахунки: «Каса», «Рахунки в банках», «Інші кошти». Грошові рахунки характеризуються такими рисами: всі вони актив-ні; записи по дебету означають збільшення (надходження) грошо-вих коштів, a no кредиту — зменшення (витрачання) коштів; за-лишок може бути тільки дебетовим і означає наявність грошових коштів; аналітичний облік ведуть тільки у грошовому вимірі.

Розрахункові рахунки призначені дл?обшку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими під-приємствами і особами. На цих рахунках відображається забор-гованість, що виникає в процесі господарської діяльності, а та-кож зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може виникати як на користь даного підприємства (дебіторська забор-гованість), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська заборгованість), то розрахункові рахунки поділя-ються на активні і пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебітор-ської заборгованості і розрахунків за нею. До них належать рахун-

ки: «Розрахунки з покупцями та замовниками», «Розрахунки з рі-зними дебіторами» та інші. Сальдо на такому рахунку показує суму дебіторської заборгованості; записи по дебету означають її збільшення, a no кредиту — її зменшення. В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окре-мому дебітору (підприємству, організації, особі).

Пасивні розрахункові рахунки відображають розрахункові відносини з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного під-приємства перед іншими підприємствами, організаціями та фізич-ними особами. До них належать рахунки:

«Розрахунки з постачальниками та підрядниками», «Розрахун-ки за податками і платежами», «Розрахунки з оплати праці», «Розрахунки з учасниками», «Довгострокові позики», «Довго-строкові векселі видані» та інші. Характерні риси побудови цих рахунків такі: записи по кредиту означають виникнення і пода-льше збільшення кредиторської заборгованості, a no дебету — її зменшення (погашення); залишок може бути тільки кредитовим і означатиме наявність кредиторської заборгованості; аналітичний облік за цими рахунками ведеться у грошовому вимірі у розрізі

К°ТахунїЗалів призначені для обшку і контролю стану та руху власного капіталу і забезпечення зобов'язань. До цієї групи входять рахунки: «Статутний капітал», «Поточний капітал», «Ре-зервний капітал», «Цільове фінансування і цільові надходження» та інші. Характерними ознаками побудови рахунків капіталів є: всі рахунки пасивні; записи по кредиту означають створення та подаль-ше збільшення капіталу, a no дебету — його зменшення; залишок може бути тільки кредитовим і означати наявність капіталу; облік

показників основних рахунків і окремих статей балансу. Само-стійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається в сукупності із основними рахунками. Так, на-приклад, субрахунок «Знос основних засобів» є регулюючим що-до рахунка «Основні засоби», на якому основні засоби облікову-ються за первинною вартістю. В процесі експлуатації основні засоби зношуються і її залишкова вартість зменшується. Остан-ню враховують як різницю між сальдо рахунка «Основні засоби» і сальдо субрахунка «Знос основних засобів». Регулюючі рахунки можуть зменшувати або збільшувати (доповнювати) оцінку засо-бів на основних рахунках. Залежно від цього вони поділяються на контрарні та доповняльні.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають, від-повідно, контрактивними і контрпасивними. Регулюючі рахунки при складанні балансу наводять у рядках після основного рахун-

^ Ko^JS^ri^H^8^^^^ для обшку сум, на які зменшується залишок основного рахунка, що стоїть в активі ба-лансу, а самі є пасивними рахунками. Так, наприклад, субраху-нок «Знос основних засобів» є пасивний, але він наводиться до-відково в активі балансу у рядку відразу після рядка «Первинна вартість», оскільки він регулює оцінку основних засобів. Анало-гічно здійснюється облік за залишковою вартістю на рахунках

шується залишок основного рахунка, що стоїть у пасиві балансу, а самі є активними рахунками. Прикладом такого рахунка є суб-рахунок «Прибуток, використаний у звітному періоді, де протя-гом календарного року обліковуються суми використаного при-бутку (нарахування дивідендів, виплати по облігаціях, відрахування у резервний капітал тощо), які потім списуються на зменшення суми за субрахунком «Прибуток нерозподілений». Аналогічно здійснюється облік за рахунком «Статутний капітал», контрпасивними рахунками якого є рахунки «Неоплачений капі-

™onoZrHf рТгулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку основного рахунка, що регулюється. Якщо основний ра-хунок активний, то і регулюючий доповнюючий його рахунок також активний; якщо основний рахунок пасивний, то і допов-нюючий його рахунок — також пасивний. Таким чином, допов-нюючі рахунки бувають активні і пасивні.

Прикладом активного доповнюючого рахунка є аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», який ведеться у складі синтетичного рахунка «Виробничі запаси» до субрахун-ків «Сировина і матеріали», «Паливо», «Запасні частини» то-що. Фактична собівартість запасів у цьому випадку визнача-ється шляхом додавання до вартості їх за купівельними цінами, записаними по дебету відповідного матеріального ра-хунка суми транспортно-заготівельних витрат та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання і відображених на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні та інші ви-трати».

Прикладом пасивного доповнюючого рахунка є рахунок «Ці-льове фінансування і цільове надходження», на якому відобра-жаються суми субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджет-них фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб тощо. В кінці звітного періоду невикористані кошти за рішенням відпові-дних органів можуть бути приєднані до статутного чи додатково-

Г° oS^Sttrf^S0!^^ для відображення господар-ських процесів, тобто процесів постачання, виробництва і реалі-зації, а також результатів діяльності підприємства. Ці рахунки призначені для накопичення інформації щодо витрат, доходів та фінансових результатів і більшість з них не є сальдо. До опера-

Ц^Р«^^?!^^: ^З^даК^^'аг, які за своєю природою не можуть бути віднесені на відповідні рахунки, а вимагають розподілу за певними критеріями. Розподільні рахун-ки поділяються на збірно-розподільні і звітно-розподільні.

Збірно-розподільні рахунки призначені для попереднього збирання витрат, пов'язаних із здійсненням загальновиробничих функцій з метою наступного їх розподілу за відповідними об'єк-тами. Прикладом збірно-розподільного рахунка є рахунок «Загаль-новиробничі витрати». По дебету рахунка протягом місяця нако-пичують витрати, пов'язані з організацією, управлінням та об-слуговуванням виробництва, а в кінці місяця за відповідним кри-терієм їх розподіляють (списують) між рахунками «Вироб-ництво» та «Собівартість реалізації». Виконавши розподільну функцію рахунок закривається і сальдо не має. Близькими до збі-рно-розподільних рахунків є рахунки «Адміністративні витрати» та «Витрати на збут». Однак зібрані протягом місяця по дебету суми витрат за цими рахунками в кінці місяця не розподіляють, a

^Sw^oS^^ toS^SS рахунки ви-

користовуються для розмежування витрат і доходів між суміж-ними звітними періодами (місяцями, роками) з метою рівномір-ного включення витрат у затрати виробництва або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дозво-ляє відповідно до принципу бухгалтерського обліку нарахування та відповідності доходів і витрат визначити правильні результати діяльності підприємства за звітний період. Звітно-розподільні ра-хунки можуть бути активними і пасивними. До активних відно-сять рахунок «Витрати майбутніх періодів», «Резерв сумнівних боргів», до пасивних — «Доходи майбутніх періодів», «Забезпе-

чення майбутніх витрат і платежів». На активному рахунку «Ви-трати майбутніх періодів» відображають інформацію щодо здій-снення витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати у майбутніх звітних періодах. До них належать, напри-клад, витрати, пов'язані з підготовчими до виробництва робота-ми, з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхових полісів; передплата на газети та журнали, періодичні та довідкові видання тощо. Всі ці витрати в момент їх здійснення відображають по дебету рахунка «Витра-ти майбутніх періодів». По кредиту рахунка відображають їх списання (розподіл) та включення до складу витрат у міру на-стання тих періодів, до яких вони належать. Сальдо по рахунку може бути тільки дебетове і означати наявність нерозподілених витрат наступних періодів. На пасивному рахунку «Доходи май-бутніх періодів» відображають інформацію щодо отриманих у поточному періоді доходів, але які належать до наступних звіт-них періодів. До таких доходів належать: одержані авансові пла-тежі за здані в оренду основні засоби, передплата на газети, жур-нали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні пере-везення, абонентна плата за користування зв'язком тощо. За кредитом рахунка «Доходи майбутніх періодів» відображають суми одержаних доходів, що належать до майбутніх періодів, a no дебету — зарахування (їх списання) на відповідні рахунки об-ліку доходів з настанням тих періодів, до яких вони належать. Сальдо цього рахунка може бути тільки кредитовим, що означа-тиме суму нерозподілених доходів, але належать до майбутніх

ПЄРКаДлВькуляційні рахунки призначені для обшку витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, виконанням робіт та на-данням послуг з метою обрахування їх собівартості. Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію, то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Правильно організований облік витрат виробництва є запорукою якісних калькуляцій, що необ-хідні для ціноутворення, точного визначення вартості товарного випуску. До калькуляційних належать рахунки: «Виробництво», «Капітальні інвестиції» та інші. На калькуляційних рахунках протягом місяця за дебетом збираються витрати, а за кредитом -списуються витрати, що включаються у собівартість готової про-дукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо калькуляційних рахунків може бути тільки дебетовим і показує затрати у незавер-шене виробництво, які розраховуються на основі інвентаризації. Обсяг товарного випуску (фактичної вартості випущеної готової

продукції) визначається в такому порядку: до сальдо незаверше-ного виробництва на початок місяця додають затрати за місяць і віднімають сальдо незавершеного виробництва на кінець місяця. Аналітичний облік на калькуляційних рахунках ведуть за видами виробництв, статтями витрат, видами продукції.

Результатні рахунки ^користовуються для відображення та порівняння витрат і доходів. В залежності від ступеня порівняння (на рівні доходів і на рівні чистих доходів) результатні рахунки

результатів господарської діяльності підприємства шляхом порів-няння валових доходів і валових витрат і визначення результату прибутків чи збитків. До цих рахунків належить рахунок «Фінан-сові результати», призначений для обліку і узагальнення інфор-мації про фінансові результати діяльності підприємства. За кре-дитом рахунка відображають перенесені з рахунків доходів в обороти доходів за мінусом належної суми непрямих податків (акцизного збору, ПДВ тощо), тобто чисті доходи, a no дебету перенесена сума оборотів рахунків обліку витрат (собівартість реалізації, адміністративні витрати, витрати на збут, податки на прибуток), тобто валові витрати діяльності. Порівняння цих двох оцінок між собою і визначають фінансовий результат окремо ос-новної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльно-сті і надзвичайних подій — прибуток або збиток. Якщо сума чис-тих доходів перевищуватиме суму валових витрат, тобто креди-товий оборот більший від дебетового — підприємство має від основної діяльності прибуток. Якщо навпаки, валові витрати пе-ревищуватимуть чисті доходи основної діяльності, то різниця по-казуватиме збитки. Визначений результат діяльності (прибуток

ЧИ фГн™^     І кон-

тролю чистих фінансових результатів діяльності підприємства — прибутку чи збитку. Сума одержаного прибутку залежить від об-сягу реалізації продукції, її собівартості, непрямих витрат (адмі-ністративних, збутових та інших), величини податків та продаж-них цін. Прибуток — головний показник ефективності діяльності підприємства. Прикладом фінансово-результатних рахунків є па-сивний рахунок «Нерозподілені прибутки» («Непокриті збитки»). Цей рахунок призначений для обліку чистих фінансових резуль-татів — прибутків і збитків. По кредиту рахунка відображається прибуток та його збільшення від усіх видів діяльності, a no дебе-ту — збитки та використання прибутку. Кредитове сальдо цього

рахунка показує суму отриманого та нерозподіленого чистого прибутку і при складанні бухгалтерського балансу відображаєть-ся в пасиві; дебетове сальдо показує суму непокритих збитків і записується в пасиві балансу з від'ємним знаком (у дужках). Списання збитків здійснюють за рахунок нерозподіленого прибут-ку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку: основні, регулю-ючі, операційні, результатні складають систему рахунків, що охоплює всі господарські засоби, джерела їх формування, госпо-дарські процеси і результати діяльності. Ці рахунки взаємно ко-респондують між собою і при наявності сальдо відображаються в балансі. Тому такі рахунки називаються балансовими. Поряд з балансовими рахунками у бухгалтерському обліку використову-

При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові і по-забалансові головну роль відіграють такі критерії: по-перше, імо-вірність того, що підприємство отримає або втратить якусь май-бутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву; по-друге, конкретний вид активу або пасиву має вар-тість, яка може бути точно оцінена. Якщо господарські засоби та їх джерела не відповідають цим критеріям, то їх обліковують на

^ESE^OSI^S'KII призначені для обшку наявності та руху цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово пе-ребувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні, умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зо-бов'язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (не-стачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржника-ми). Умовно позабалансові рахунки можна поділити на дві групи: ті, що обліковують майно (орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, бланки суворого обліку) та ті, що обліковують зобов'язання (контрактні зобов'я-зання, непередбачені активи і зобов'язання, гарантії та забезпе-чення, надані і отримані). Облік на забалансових рахунках ве-деться без застосування методу подвійного запису, тобто за прос-тою системою, за якою записи про надходження, вибуття проводяться тільки на одному позабалансовому рахунку із зазна-ченням змісту і кількісно-вартісних показників операції.

Загальна сума класифікації рахунків за призначенням і струк-турою наведена на схемі 18.

Схема 18 Класифікація рахунків за призначенням і структурою

Рахунки матеріальні

Основні рахунки

Рахунки грошові

Рахунки розрахунків

Рахунки капітальні

 

Резулюючі рахунки \г

Рахунки контрарні

Рахунки доповнюючі

 

Рахунки за призначенням

та структурою

Операцйні

рахунки

Рахунки розподільні

Збірно-розподільні

Звітно-розподільні

Рахунки калькуляційні

Результатні рахунки

 

Операційно-результатні

Фінансово-результатні

 

Позабансові рахунки

 

Рахунки майнові

Рахунки зобов'язань

Розглянуті класифікації рахунків за їх економічним змістом та за призначенням і структурою взаємопов'язані, доповнюють одна одну і сприяють у теорії бухгалтерського обліку визначити роль та місце кожного рахунка, які він посідає в системі бухгалтерсь-кого обліку.