2. Сутність філософії як науки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

Філософія виникла в глибоку давнину, задовго до появи таких наук, як біологія, хімія, фізика та ін. Поняття «філософія» походить від грецьких слів філео і софія, що в перекладі означає любов до муд-рості. За повір’ям, першим слова «філософія» і «філософ» (люблячий муд рість) вжив Піфагор. Він стверджував, що мудрість властива тіль-ки богам, а все, що може людина, — прагнути до мудрості, любити її. Разом з тим, у судженнях про те, що ж є філософія, немає єдності. У «Словаре русского языка» І. Ожегова знаходимо декілька визначень терміну «філософія» і «філософський». Філософією можуть назива-тися «відволікаючі судження», іноді філософським іменують розумне, спокійне ставлення до негараздів життя. Існує і досить оригінальне судження, відповідно з яким філософія — це іграшка, котру кожний майструє по-своєму. Цікавими є результати спостережень вживання цього поняття в монографії А. В. Потьомкіна «Про специфіку філо-софського знання». З 27 значень слова «філософія» найхарактерніші можна згрупувати наступним чином: 1) негативні — відірвані від жит-тя судження, схеми не пов’язані з життям; 2) нейтральні — судження про сутність життя, які не стосуються конкретних життєвих обставин; 3) сукупність принципів життєдіяльності, які можна сформулювати висловом: «Моя філософія — нікому не робити зла!»; 4) наукове мис-лення чи людське мислення взагалі; 5) іноді слово «філософія» ви-користовується для прикрашення слогу з метою похвалити книжку, фільм, музичний твір чи науковий стиль авторського письма [3, 25].

У сучасній філософській енциклопедії знаходимо наступне виз-начення філософії: «це — особлива форма пізнання світу, яка вироб-ляє систему знань про фундаментальні принципи і основи буття лю-дини, про найбільш загальні характеристики ставлення людини до природи, суспільства і духовного життя в усіх її основних проявах» [1, 1127].

Нерідко, бажаючи припинити непотрібні міркування співбесід-ника, рекомендують: «Облиште філософствувати». Коріння такого розуміння філософії сягають глибокої давнини: у період пануван-ня богослов’я філософія часто перетворювалася на марнослів’я, ви-користовувалася для того, щоб обґрунтувати релігійні, фанатичні уявлення. Насправді ж філософія не має нічого спільного з такими поглядами. Філософія виникла раніше багатьох наук — як тільки лю-дина почала серйозно міркувати про навколишній світ. І, як будь-яку

науку, її до життя викликала потреба людини пізнавати і практично впливати на навколишній світ.

Формування філософії як універсального засобу самоусвідом-лення людини самої себе, сутності світу і свого призначення в ньому започатковується у VII–VI ст. до н.е. у таких осередках людської ци-вілізації як Давня Індія та Китай, досягнувши своєї класичної форми у Давній Греції.

Питання, що вивчає філософія, є одним з найпроблематичніших для неї, оскільки проблематика її історично змінювалася. У різні епо-хи у філософії домінували то вчення про буття, то вчення про пізнан-ня, то політичні чи етичні проблеми. Крім того, до XVII ст. філософія охоплювала все знання про світ, тобто зародки всіх наук, окрім мате-матики й медицини. Навіть у XX ст. тривав процес відокремлення від філософії певних галузей знання, які інституціалізувалися в окремі наукові дисципліни (психологія, соціологія, політологія).

Еволюція предмета філософії не є чимось винятковим в історії науки: предмет вивчення конкретних наук, наприклад математики, та-кож історично змінювався. Тому при визначенні предмета філософії слід брати до уваги не тільки те, яких історичних форм набула філосо-фія, а й загальну тенденцію, що пронизує конкретні її формоутворен-ня. Якщо виходити із загальної спрямованості філософії, то її можна трактувати як осягнення розумом всезагального. Отже, об’єктом фі-лософії виступає світ, а предметом — є відношення «людина — світ».