Тема 4. СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ XIX–XX СТ.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 

Загрузка...

4.1. Німецька класична філософія

План

1.         Критична філософія І. Канта.

2.         Суб’єктивний ідеалізм І. Фіхте.

3.         Обєктивний ідеалізм Ф.-В.-Й. Шеллінга.

4.         Система ідеалістичної діалектики. Г.-В.-Ф. Гегеля.

5.         Філософія Л. Фейєрбаха.

У другій половині XVIII ст. центр європейської філософської думки перемістився з Англії та Франції до Німеччини, яка значно пізніше від своїх західних сусідів стала на шлях буржуазних транс-формацій. Саме тут напередодні буржуазних перетворень, виника-ють ідейні пошуки і духовне піднесення, що охопили все суспільство, в тому числі й філософію. Сформувалась філософська традиція, у межах якої вдалося переосмислити багато проблем, над якими марно працювала попередня філософська думка. Одна їх група мала гносе-ологічний характер: протистояння емпіризму й раціоналізму, детер-мінізму і свободи волі; друга — онтологічний (стосувалася буття лю-дини): протиріччя між натуралістично-механістичним світоглядом і специфікою буття людини, яке виходило поза межі цього світогляду.

Німецьку класичну філософію сформували І. Кант, І. Фіхте, Ф.-В.-Й. Шеллінг, Г.-В.-Ф. Гегель, Л. Фейєрбах. Певною мірою до цієї традиції можна зарахувати філософію К. Мар кса, принаймні ка-тегоріальний апарат і стиль мислення Ма ркса не виходить за її межі.

Філософів, які належать до німецької класичної філо софії, спо-ріднює зміщення центру дослідження від об’єкта до суб’єкта, в онто-логічному аспекті — від природи до іс торії і культури. Відбувається переосмислення і самого суб’єкта. Якщо раніше він мислився як пев-на духовна субстанція, що пасивно відображала світ, то в німецькій класич ній філософії суб’єкт постає як творча діяльність (Кант), як дух, що перебуває в історичному розвитку (Гегель), як людство, яке здійснює історичний поступ на основі прак тичної діяльності (Маркс). Іншими словами, суб’єкт мислиться як діяльність, яка у філософії після Канта все біль ше набуває історичного характеру, перетворю-ється на культуротворчу діяльність, вільне самотворення.