9.6. Державна політика у сфері зайнятості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Державне регулювання зайнятості населення     це

здійснення заходів впливу на соціально-економічну обстановку в суспільстві за трьома рівнями: загальнодержавним, регіональним,

У країнах з розвитою економікою відомі три моделі політики

1.єврТопейська модель. Вона передбачає скорочення працюю-чих при полшшенні економічної ситуащї, зростанні продуктив-ності праці з призначенням високих допомог звільненим по без-

2.         Скандинавська модель передбачає загальну зайняті.ть за

вних коштів на ці цілі відзначається спад виробництва і виток безробіття.

3.         Американська модель передбачає створення робочих місць

з помірною продуктивністю для значних верст економічно акти-

вного населення. При цьому зростає кількість працюючих з помі-

рнимизаробітками.

Використання хаких моделей робихь ринок праці більш гнуч-ким. Розширюється система шдготовки і перешдготовки кадрів.

Відомі також два види політики зайнятості: активний і па-сивний.

Активна політика зайнятості передбачає такі заходи, як про-фшактика звшьнень, навчання, перешдготовка, фшансування, створення додаткових робочих місць і т.д.

Пасивна політика передбачає виплату допомоги по безробіттю і надання послуг з працевлаштування через державну службу за-йнятості.

Для реалізації активної політики зайнятості розробляються

стандартн- форми зайнятості (НФЗ). Це „аймання і виплати за-

Державна політика зайнятості населення України ґрунтується натакихпринципах:

1. Забезпечення рівних можливостей всш громадянам (неза-лежно від походження, статі, віку, політичних переконань, реш-пї) в реалізащї права на вільний вибір виду діяльності у відпові-дності зі здібностями і професійною підготовкою з урахуванням

2.ЕЖІЖЇЇ &„ї з_, сК„р„Че„„я

3. Координації діяльності в сфері зайнятості та іншими напря-мами економічної і сощальної політики на основі загальнодержа-

5.0мТжГрТодного сшвробітництва у вирішенні проблем зайня-тості населення, включаючи працю громадян України за кордо-номташоземнихгрупвУкраїні.

б) захист від необґр;нтованої відмови в прийомі на роботу, ДТ)ГзЗ„Г„рГ™ У праце.лашту.анк,;

СК„?„=УПр^=аГМ0ГИ ' 3бЄРЄЖЄ"НЯ СЄРЄДНЬ0' "

д)         виплату безробітним у встановленому порядку допомоги по

е)         безкоштовне навчання новим професіям у навчальних за-

кладах і системі державної служби зайнятості із зарахуванням

їни «Про зайнятість населення». У ньому визначені основні принципи зайнятості, що додають зайнятості ринковий характер.

Другий принцип зайнятості - - відповідальність держави за створення умов для реалізащї права громадян на працю. В основі політики зайнятості — відмова від жорсткої регламентації форм і режимів зайнятості, обов'язковості праці, і сприяння розкриттю штересів і потреб людини через свободу і добровшьність вибору будь-якої сфери суспільно корисної ДІЯЛЬНОСТІ.

На загальнодержавному рівш органи управлшня зайняхюхю населення представлені нацюнальною службою заинятості насе-лення України, а також центрами зайнятості в містах і районах. До обов'язків служб зайнятості входить:

-          аналіз і прогнозування попиту та пропозиції на робочу си-

лу, інформація про стан ринку праці;

-          обшк вільних місць і громадян, яю звертаються з питань

працевлаштування;

-          консультація щодо можливостей одержання роботи і забез-

печення робочою силою, вимоги до професій і працівників;

вип7аЇ~3ГрГ^^^^^^^^

™рташзащяИрозробки програм зайнятості з передбаченням у них заходів сощального захисту різних груп населення;

—        організація професійного навчання і перенавчання громадян.

Служба зайнятості має право:

наявність вільних місць;

-          направляти на всі види підприємств громадян з питань

—        направляти 'не зайнятих громадян за їхнім бажанням на

оплачувані громадські роботи;

-          оплачувати вартість навчання осіб, зареєстрованих у служ-

бі зайнятості.

Мета центрів зайнятості - забезпечення максимального пра-цевлаштування незайнятого працездатного населення і працівни-ків, що вивільняються, а також їх соціальний захист.

В Україні створений державний фонд зайнятості населення,

Політика держави в регулювавві ривку „рарі спрямовава „а

політики є:

-          працевлаштування, шдгоховка і перешдгоховка кадрш;

-          правове забезпечення ринку праці; -сощальнапідтримкабезробітних. Для цього застосовуються такі методи:

 

-          прямого адмшістративного впливу (законодавче регулю-вання, хрудове законодавсхво, колекхивш договори);

-          непрямого економічного регулювання (фшансова, грошова, податкова політика, створення фондів зайнятості).

Засоби з фондів зайнятості направляються на допомогу по

KOLCHSZ маТеР1альних захрах'по' п'ереїзду, опл'аху химчасової непрацездахносхі, схипендії при направленні службою зайняхосхі на перепідгоховку ха ін.

Кошхи фонду ухворююхься за рахунок відрахувань з доходів