8.2. Продуктивність праці і методи ЇГ виміру 


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Як зазначалося вище, у зарубіжній практищ викори-

ці, землі та ін.).

У загальному вигляді вона визначається за формулою:

Р = Q/I,           (8.9)

Q — обсяг продукції (послуг) за певний період часу в натура-

ції.

Наприклад, для визначення продуктивності за видами ресур-сів використовуються формули типу:

Pt = Q/T,         (8.10)

Pk = Q/K,       (8.11)

да—ТрГдУу=с?ь=;лУ;

-          підвищенні якості продукції;

-          зниженні часу виробництва і обсяг. ;

—Р™«Л„Ь= ^„ТсИвП„Р6И,рУв7мір„„Ка обсгу пр„дУкщї, що випускається. Відомі такі з них: 1.Натуральні. 2. Умовно натуральні (середньозважені за трудомісткістю).

Ж^Г-^ виД1в

н~^^ ного господарства).

вн/в^^

ЦШНаПмшрорГвнІї1використовуЄться показник дефлятора ВВП (за-гальний індекс зміни цін).

у=^^^^^

тва, а також продукщї і нашвфабрикатів на складах по собіварто-

сті продукщї.

Товарна продукщя (у зарубіжній практищ - валова кшцева продукція) — це вартість готової продукції до реалізації в цінах

^^ашзована продукщя - відрізняється від товарної на суму підготовленої до реалізації, але не реалізованої продукції.

праці можуть бути виражені в абсолютних і відносних показни-та інших pecyjcB. Якщо в розрахунку ефе^ив/ост.'резул'ьта™

В умовах ринкової економіки розглянутий показник доцільно визначати як рентабельність затрат на оплату праці, або як рен-табельність сумарних затрат на персонал:

ri = Di - Zi/Z,   (8.12)

де п — рентабельність праці і-го виду;

Д — додана вартість від діяльності персоналу по і-ї групі; Z, — витрати на персонал і-ої групи.

Для економіки країни величина Д відповідає частщ нащона-льного доходу, отриманого в результаті діяльності і-го виду (зок-рема, це може бути внесок і-ої галузі в нащональний доход).

В економічній теорії і практиці відомо два поняття продук-тивності праці: продуктивність сусшльної та шдивідуальної праці.

буток одним забійником, скажімо, у 300 разів, підвищивши про-дуктивність шдивідуальної праці одного робітника у забої в 300 разів, т. продуктивність суспільної праці зросла від цього значно

цю добувачів залізної руди, енергетиків та ш.

Економічний закон шдвищення продуктивності сусшльної праці, за визначенням К. Маркса, виражається в наступному: «Шдвищення продуктивності праці полягає в тому, що частка живої праці зменшиться, а частка минулої праці збільшиться, ал, збільшиться так, що загальна сума праці, що міститься в товарі, зменшується; отже, кількість живої праці зменшується більше ніж збільшується кшькість минулої праці».

Звідси, індекс продуктивності суспільної праці в масштабі держави (Iпто) визначається за формулою:

Ітл=І»°^,         (8.13)

п.м.в

виробництва. П. Шлендер і Ю. Кокін у своїй книзі наводять схе-му класифікащї приватних показників продуктивності (ресурсо-віддачі і ресурсоємності), у якій відображені: способи змши ви-пуску; види ресурсів, що враховуються, і спосіб їх виміру; мета виміру показників; рівень виміру показників (рис. 9.1).

ДР„Усц„„лі„а «Ек„Р„„м1Ка праРцУі і соціально^трудові'відносини» вивчає продуктивність суспільної праці в масштабі суспільства, a

також індивідуалвної праці в ковкретному виробви.тві, що с по-

™^^ZTS2—SS£ =U резУлвТ, тивності робочого часу, що ха,актеризується співвідношенням об-сягу „ро/укдй роб.т Jo п„слугР з „/„„,£ боку, і кільюстю робочого

ш рівня продуіоивності праці: виробіток і ірудомісткість.

Виройток (В,оп.) — визначаєгвся кількістю продущії (ройт

тт^^^^г-за ™ робочогс ча-

ВВОгр = Є/^  (8.14)

де Є — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т витрати праці на випуск відповідного обсягу продукщї

показники точні і наочні, проте ними неможливо оцінити різно-рідну продукщю. Якщо шдприємство випускає кілька видів схо-жої продукщї, обсяг випуску можна виразити в умовно-на-туральних показниках, що приводять різну продукщю до одного виміру (наприклад, різні види палива перераховуються в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Проте застосу-вання цих показників теж дуже обмежене.

У ринковій економщі домінуючу роль відіграють показники виробітку, у яких обсяг продукції вимірюється у вартісному ви-ріеш/ц, показники „ІШІш універ'сальні, в'онЛозво/яють

=pZ^"праці при виро6ницти р,зноманіт-

Продуктивніств індивідуальної праці розраховується трьома основними способами: натуральним, вартісним і трудовим.

Натуральний метод виміру продуктивності праці (Ппр) показує рівень виробітку (Q) за одиницю робочого часу (t):

Ппр=-,            (8.15)

де Q — обсяг випущеної продукції в натуральних показниках;

/ - сумарні витрати робочого часу за анашзований перюд (годину, зміну, місяць, рік).

Приклад розрахунку: виробіток одного робітника складає: Q = 40 шт.; t = 8,0 людино-год.:

Пп = — = 5 шт./год.

пр        g

Для оцінки продуктивності праці в масштабі підприємства, щопр ч

П =^-. (8.16)Приклад розрахунку: шдприємство за рік випустило 5600 шт. виробів «А» за цшою 250 грн./шт.; 7900 виробів «Б» за цшою 380 грн/шт.; і 79 000 шт. виробів «У» за ціною 10,2 грн/шт. Серед-ньоспискова чисельність працівників ППП склала 264 чол.

= 5600■ 250 + 7900-380 + 79 000-10,2 =   грн./людино.год.

пр        264

ґ=-^,    (8.17)

Є„ат

де Гр — робочий час, затрачений на випуск виробленої продукції,

ЮЄн!°-ГОвипуск продукщї в натуральних показниках. Приклад розрахунку: Тр = 240 людино-год., QHaT= 100 шт.

t = — = 2,4 людино-год./шт. шт 100

Між зміною виробітку (ДГи і трудомісткістю продукції Шшт) існуєтаказалежність:

АП"Р = i00A-A? 100; (8Л8)

At = АПтр—100.       (8.19)

шт ЮО + АП^

Приклад розрахунку: AtmT= 6,0 %

6,0

An„, = ioo^64 100 = 6,4%;

At =^А100 = 6%. шт' 100 + 6,4

У залежності від складу трудових затрат і їх рош в процесі ви-

обслуговування виробництва визначає рівень виробничої трудо-

Повна трудомісткість продукції (Тп) визначається як сума всіх ії видів:

Тп = Ттехн + Тобсл + Ту.     (8.20)

За характером і призначенням затрат праці розрізняється нор-

мами праці і видами трудомісткості;

- планова складається із затрат праці з урахуванням знижен-ня трудомісткості продукщї в плановому перюді;

- фактична трудомісткість враховує фактичні затрати ППП на одиницю продукції. Вона встановлюється щомісячно з ураху-ванням обсягу робіт і відпрацьованого часу.

логічних робітників, безпосередньо відносяться на цей про-ційно технологічній трудомісткості чи пропорційно наданим

вання виробництва.

Зміна продуктивності праці розраховується за коефіцієнтами

а)         фактичного рівня звітного періоду до рівня попереднього

б)         фактичного р'івня звітного періоду до планованого рівня

(виконання плану);

в)         планового рівня звітного періоду до фактичного рівня бази-

сного року і т.д.

т-іш^™-™- (8-21)

дв =JWE:IOO-100,    (8.22)

Dn.6a3

%%£Го£її£іїГпродукщї в зв,тному пер,0Д1 <у

Впбаз — те саме, у базисному періоді:_ "факт Іфакг ~~ ,

К6аз

ДДфакт = *нцоО-100,          (8.23)де Яфакт — середньоспискова фактична чисельність працюючих, чол.;

и™"Г бйоіс4 ф„; В^ 5600 ™с. „„;

%кт = 885 чол.; і?баз = 900 чол.

= 18,39%;

дпГ = 100±1839 100_100 = пр 100-1,67