ЕФЕКТИВНІСТЬ I ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ЇЇ ПЛАНУВАННЯ 8.1. Зміст і критерії оцінки ефективності праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Під ефективністю праці звичайно розуміють п резуль-тативність, успішність або співвідношення отриманого виробни-чого результату і сукупності екстенсивних та інтенсивних затрат живої і уречевленої праці. В економічній літературі часто понят-тя ефективності праці ототожнюється з поняттям її продуктивно-сті. Останнє, як відомо, оцінюється шляхом співвідношення ви-робничих рез.льтатів і витрат робочого часу, без обліку напру-

уречелену працю в масштабі шдприємства, репону або сусшльс-тва. У зарубіжній економічній літературі і практиці співвідно-ше„„( результа™ суспіль)ого виро^цтва Тсукупних витра-

Затрати визначаються розміром (вартістю) використаних еко-номічних ресурсів. Відомо, що економічні ресурси прийнято по-ділятинатривеликігрупи:

1)         трудовий потенщал (людський капітал);

2)         компоненти природних ресурсів (земля, сировина);

сяг „родажів. ВІІр ефектив'ності сук/пно'ї „раці сусшльства в багатьох країнах світу здійснюється за такими показниками, як валовий нащональний продукт, що є ринковою вартістю всіх то-варів і послуг, вироблених шдприємствами.

Визначення показників є першим етапом в оцінці ефективнос-ті праці. Завершальна оцінка здійснюється на основі критерію (мірила оцшки). Якщо показники характеризують рівень і дина-міку ефективності роботи, то критерій показує, наскшьки досяг-нутий рівень ефективності відповідає потребам суспільства. Ва-жливо визначати ступінь цієї відповідності. Задоволення су-сшльних потреб обмежено наявністю виробничих ресурсів, тому проблема підвищення ефективності праці полягає в досягненні певної мети з мінімальними затратами праці або задоволенні по-треб людей при обмежених виробничих ресурсах.

Звичайно, сшд враховувати, що при оцшщ ефективності сус-

У вітчизняній економічній літературі рекомендуються методи оцшки ефективності сусшльної праці за показниками нацюналь-ного доходу або валового продукту і чисельності працівників, за-йнятих суспільною працею. Звідси ефективність суспільної праці (Еп) може дорівнювати:

п ч ч

де НД - нащональний доход, тис. грн;

Ч - - чисельність працівників, зайнята суспільною працею, чол.;

Пт - - продуктивність суспільної праці, обчислена по чистій продукщї, тис. грн/чол.;

Чмп - - чисельність працівників матеріального виробництва, чол.;

a — питома вага працівників матеріального виробництва в за-гальній чисельності працівників, зайнятих суспільною працею.

Однак необхідно вказати на той недолік цієї формули, що во-

25 ^SH^SSS^¥^SSS^^i^SS

бути використаний шший методичний ШДХІД.

Так, якщо сукупні валові витрати сусшльної праці виража-юхься сумою уречевленої і живої працЦС + V), а виробничий ре-зультат через внутрішнш валовии продукт суспільства (C+ V + m), то ефективність такої праці (Еуп) дорівнює:

Eyn = C + V + m=m.   (8.2)

УП      C + V

Звідси, якщо чисельник формули виражається величиною за-трат сукупної суспільної праці і валового прибутку, а знаменник

використовується. I ця остання обставина визначає соціально-економічну спрямованість методології кількісної оцінки ефекти-

=s-^z^s-z^-.—метою дер"

Інша справа, якщо ми розглядаємо ефективність конкретної праці. Шд ефективністю конкретної праці в масштабі шдпри-ємств і галузей промисловості слід розуміти співвідношення ре-зультатів виробничого і сощально-економічного характеру та за-

ктивність праці» відноситься не тільки до матеріального вироб-ництва, але й до шших сфер трудової діяльності людей, у той час як продуктивність праці лише до сфери матеріального виробниц-

тва. Звідси продуктивність праці є поняттям більш вузьким, ніж

&^^«ет?праці пов'язана з и

Необхідно відрізняти ефективність конкретної праці від ефек-тивності праці сусшльно необхідної.

також сумою зниження матеріальних затрат на одиницю проду-ефективність праці визначається не тільки шляхом зіставлення

?^^ЇЇЖІ5ЇЇГробочого часу'а й витратами

Рівень напруженості праці регламентується і регулюється на основі застосування методолопї її нормування, шляхом забезпе-чення рівнонапруженості норм. У рівнонапружених нормах від-

ням маси затрат праці\ виражає зміну екстенсивних, штенсивних величин праці та її продуктивності.

Таким чином, технологічний зміст підвищення продуктивнос-ті конкретної праці полягає в зниженні затрат праці на виробниц-тво продукщї. Будь-які заходи, спрямовані на економію такої праці, сшд відносити до умов шдвищення п продуктивності, крш соціальних умов, що впливають на інтенсивність праці. При цьо-му сшд мати на увазі, що робочий час, який виражає тривалість функцюнування робочої сили та процесу праці, ще не є затрата-ми праці, що визначаються затратами людської енергії на вироб-ництво споживчих вартостей.

1 Під масою затрат праці в даному випадку розуміються витрати робочого часу при

визнач^ійін^с—гі^:

Отже, маса праці «т» дорівнюватиме добутку тривалості пра-ці (0 на її інтенсивність (q):

m = tq. (8.3)

Підвищення продуктивності індивідуальної праці при незмін-ній тривалості роботи й штенсивності праці залежатиме від рівня продуктивності праці (Р). Звідси маса споживчих вартостей (Q) залежатиме від стану трьох факторів праці: тривалості, рівня ш-тенсивності та продуктивності і виражатиметься рівністю:

Q = tqP           (8.4)

або

Q = тР (8.5)

Звідси: Р = Я. (8.6)

Важливим показником, що виражає рівень продуктивності

пропорцшним зменшенню затрат робочого часу на випуск про-дукції, коли інтенсивність праці буде незмінною. Як наслідок, виникає важливе завдання: досягти суспільно нормальної інтен-сивності праці і знайти методи п виміру.

дним ростом рівня продуктивності праці. Таким чином:

Q =l-l-P           (8.7)

ЗвідсиР = Є.

Ці формули практично застосовувані, тому що їх значення можуть бути виражені кількісно. Якщо, наприклад, виробіток ви-ражений в м3, хо шхш значення формул можухь махи хаК1 розмФ-носхі: Р — м3/кдж; q — кДж/год.; t — год.

На окремому робочому місщ змша рівня ефективності живої праці можна оцінити за відповідним коефіцієнтом (Кеп), що роз-раховується за формулою:

кеп = ?"7""^t 100>      (88^

Ф де tH - - норматив трудомісткості одиниці продукції, людино-

коефіцієнт якості праці — відношенням показників якості випу-щен'ої продукції д„ ^тандартизованих показників. /„ - індекс напруженості діючих норм праці;

J^S*r;-M=Vb „д„„„Щ пр„дукщї, лЮД„„„-

Г0%Г7ТЛк,д„„„-г„д.ШІ, ,„ = 0,98; К„= !,0; Ч -

= 0,62 людино год./шт.

еп

^ ^ 0,5-0,98-1,0 100^79%

0,62

П1ДВ^=™о£= -о~ ^=)^^Z діючихнормпраці.

2 варіант: tH= 0,5 людино-год./шт.; Інн= 1,0; Кяп= 1,0; Ц= 0,45

05-1,0-1,0 100^         %

0,45

У першому випадку основним фактором підвищення ефектив-ності праці стало зниження трудомісткості продукції. В другому випадку в порівнянні з першим ефективність праці підвищилася

на40 % (ІІМ10о).

79