СИСТЕМА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В СУСПІЛЬСТВІ 3.1. Особливості соціально-трудових відносин


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 

Загрузка...

Соціально-трудові відносини - об’єктивно існуюча взаємодія учасників цих відносин у сфері праці, вони регулюють якість трудового життя, відображають певні наміри і дії учасни-ків цих відносин.

Соціальні відносини виникають у результаті взаємодії в про-цесі праці є формою соціальних зв'язків. За цих умов виявляється спільність або розбіжність їхніх інтересів і цілей. Революціоні-зуючий вплив на характер і розвиток цих відносин робить змша знарядь і предметів праці. Так як цей процес відбувається у пев-них сощальних умовах, то при цьому утворюються певні соща-льні відносини. Це відносини між соціальними спільнотами та окремими особистостями на основі сусшльного способу вироб-ництва, розподілу, присвоєння і використання матеріальних благ, що виникають у ході виробництва. Відмінності у виробництві і розподілі матеріальних благ впливають на сощальне становище соціальних груп і спільноті людей, що впливає на формування ін-тересів і поведінки цих груп.

Соціально-економічний характер відносин у трудових колек-тивах визначає сощально-психолопчнівідносини, емощйний на-стрій, характер спілкування людей у трудовій організації. Визна-ч^ться 1 ф„РрмуСтьУся система LZy .„т'ресв учасншав

Окремі учасники трудових колективів, живучи в суспільстві, не можуть бути вшьними від нього. Жоден член трудової органь зації не може існувати поза такими відносинами.

Водночас сощально-трудові відносини, обумовлені різними соціально-економічними умовами суспільства, являють собою не

ватинаявністьдвохїхформ:

- фактично існуючі соціально-трудові відносини в суспільстві;

- нормативно законодавчий рівень сощально-трудових вщ-носин.

Сама ’истема поєднує наступні її елементи:

1.         Субєкти сощально-трудових відносин.

2.         Типи сощально-трудових відносин.

3.         Принципи сощально-трудових відносин.

4.         Предмети сощально-трудових відносин. 5.Рівні соціально-трудових відносин.

Найбільш важливими суб’єктами соціально-трудових відно-син є:

бою, групою осіб чи підприемством, власником засобів виробни-цтва ,и уповноваженим власника. Наприклад, „а державному пі-дприємств, його директор є уповноваженим державою наймати працівників, хоча сам е найманим робідником і не володіє засо-

Найманий робітник може бути окремою особою, що уклала з

Найманий робітник повин,н мати певний рівень якостей і від-

вному трудовому процесі.

Кда3д=^^^

MTyS SZZK™ '.х ™„ам„ у залежкосд, в,-

трудових відносин. Яким є поєднання принципів, таким є і тип. Відомі такі принципи:

спільності інтересів. Згуртованість дозволяє виявляти й оцінюва-ти спільні інтереси, подібний соціальний або економічний ризик, стльно захищїти свої і загальш шхереси. Принцип сошда^носхі схимулює прояв особистої шщіативи і відповідальності у кожно-го учасника сощально-трудових відносин.

2.         Принцип суб,идаарносх! заснований на особи,хш відпові-

^=Гп™ення asr™s; ТржТу.

ті на сусшльство.

3.         Принцип партнерства передбачає захист власних штересів

суб’єктами сощально-трудових відносин на основі партнерства з

державою. Вш може сформуватися і на рівні організащї внасш-

соціально-трудових відносин є досвід підприємств Японії, де

норм і умов соціального захисту буде стимулювати самостійність учасників соціально-трудових відносин.

5.         П,инцип адресності має значення при реалізації соціального ИхИИуРк„л„ неоісід» механвми й адресн, пр'ограми їх реалізації.

6.         Принцип інтегрованості включає взаємодію всіх форм, еле-ментів ? методів соїїального захисту, „era жої шяЛ в забез-печенні стабільності функціонування соціально-трудової сфери.

^^=t^zz tszzssgssz

цтва. Але він може стати і фактором руйнування соціально-трудових відносин, як наслідок, можуть мати місце зниження якості продукщї, продуктивності пра. , шдвищення ПЛИННОСТІ

таннябудутьрозглянуті нижче.

Дискримінація як тип соціально-трудових відносин — це не-обгрунтоване обмеження прав. Виділяють дискримінацію за стат-тю, нащональністю, расою, віком і т.д.

Вищезгадані типи соціально-трудових відносин не існують у чистому вигляді, а є результатом поєднання обставин і факторів, що їх визначають.

Предметами сощально-трудових відносин виступають певні сторони трудового життя людини і життєвих етапів. За японсь-кою класифікацією це такі життєві етапи:

-          від народження до закінчення школи;

-          найм на роботу і створення сім'ї;

Кожному етапу життя властиві свої мета і цінності. Предмети

^^ш^^^ш^еташ в"

носинах відіграють досягнення. Зростання трудової активності.

Предметом на різних етапах життя може виступати кадрова політика та ії елементи: атестація, оцінка ефективності праці та ін.

Рівні соціально-трудових відносин являють собою взає-

%і;ГГс^л^арВуа;в„Дх відносн впливас як.сль Тру„„-вого життя людей.

Якістю трудового житгя можна вважати задоволеність досягнути-ми резуль™ у сфері праці і відповідність & рівня поставленим щ-лям у певний період житгєдіяльності. Понятгя трудового житгя людей відрІзняється від поняття якості житгя взагалі, тому що друге понятгя визначається за всіма ашекгами існування людини: сім'я, трудова дія-льність, навчання, неробочий час, відпочинок, розвага і т.д.

Якість трудового життя є інтегральним показником, що відби-вае Р1вень Гощально-хрудових в^носин. На цей р.ень вплива-ють економічні, сощальні, демографічні, географічні, еколопчні й інші умови, що забезпечують рацюнальне використання трудо-вого потенціалу. Якість трудового життя буде тим вищою, чим бшьш об'екхивш і суб'екхивш умови праці забезпечуюхь пшдне

Го?рГуГзаРдЗлГ^^^

сприяє справедлива система мотиващї праці.