Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
5.13. Основні методи долікарняної допомоги при ушкодженнях організму : Безпека життєдіяльності людини та суспільства : Бібліотека для студентів

5.13. Основні методи долікарняної допомоги при ушкодженнях організму


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Науково-технічний прогрес неоднозначно впливає на умови праці. На жаль, поряд із полегшенням праці він найчастіше підви-щує потенційну небезпеку травм і захворювань. Це пов’язано в пер-шу чергу з появою більш складної і потужної техніки, підвищенням робочих швидкостей виробничих процесів, впровадженням інтен-сивних технологій, застосуванням нових хімічних препаратів (часто з недостатньо вивченими токсичними властивостями), зростанням психічного навантаження на організм працівника.

Робітники, фахівці будь-якої сфери, всі люди повинні володіти прийомами долікарняної допомоги постраждалим при нещасних випадках (Додаток 2, табл. 9–12). Не слід вважати, що нещасні ви-падки характерні тільки для виробництва.

Співробітники Міністерства надзвичайних ситуацій стверджу-ють, що «безглузда смерть» уражає тих, хто нехтує самими елемен-тарними принципами безпеки. Велика кількість загиблих під час по-жеж пояснюється не тільки небажанням людей бігти від вогню без усіх своїх речей, але і незнанням системи порятунку. Бігти потрібно на дах, відкіля людей могли б зняти. Саме через недотримання пра-вил поводження в певних ситуаціях, з небезпечними об’єктами як у виробництві так і в побуті виникають екстремальні ситуації. Тому виникла потреба у формуванні екстремальної медицини – розділу сучасної медицини, основна мета якої – допомога терплячим біду.

При наданні першої долікарняної допомоги треба дотримувати послідовність дій. По перше – усунути вплив на постраждалого не-безпечних і шкідливих чинників, що викликали нещасний випадок (звільнити від дії електричного струму, видалити із небезпечної зони, загасити палаючу одежу та інше).

По друге – виконати необхідні заходи щодо порятунку постраж-далого: відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, припинити кровотечу, накласти пов’язку, шину.

По третє – викликати швидку медичну допомогу, лікаря або ор-ганізувати доставку постраждалого до лікувального закладу.

При необхідності треба використовувати медикаменти і засоби, що знаходяться в аптечці (вона повинна бути на кожному робочому місці, автомобілі, автобусі і дома).

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Часто при нещасних випадках в результаті шоку, великої втра-ти крові, при електротравмуванні, утопленні, замерзанні, удушен-ні, завалюванні землею постраждалий потрапляє в термінальний (кінцевий) стан. Якщо в цей момент не провести реанімаційних (оживлючих) заходів, людина гине – термінальний (кінцевий) стан. Термінальний стан має три стадії: передагональний, агональний та клінічна смерть. У передагональному стані у постраждалого затем-нена свідомість, пульс різко частішає і стає нитковидним, дихання поверхневе, утруднене, шкірні покрови бліді. При агонії пульс не прощупується. Дихання – у вигляді ковтання повітря, зіниці роз-ширені. Під час клінічної смерті дихання і серцева діяльність відсут-ні, шкірні покрови холодні, зіниці розширені, на світло не реагують, але в організмі ще живуть інші органи, продовжуються біологічні процеси. В цей період ще можна врятувати людину, пізніше насту-пають незворотні зміни в тканинах і клінічна смерть переходить в біологічну, тобто кінцеву, після чого оживлення неможливе. Раніше всього гине кора головного мозку, тому що вона найбільш чутлива до припинення кровообігу, відсутності дихання і пов’язаному з цим кисневому голоді (гіпоксія).

Тривалість клінічної смерті, в залежності від температури на-вколишнього середовища, складає біля 6–8 хв. Але якщо в цей час проводити реанімацію (штучне дихання, масаж серця), тобто штуч-ним шляхом подавати в організм повітря, то іноді вдається повер-нути постраждалого до життя через 20–30 хвилин і більше після на-стання клінічної смерті.

Втрата свідомості (непритомність) – людина насамперед по-требує в посиленому притоці свіжого повітря. Але не поспішайте давати їй ліки, напої і навіть воду, бо вона може захлинутися. Не-рідко втрата свідомості супроводжується блювотою. При перших її ознаках потрібно повернути голову хворого набік, щоб не допустити задухи. Якщо потерпілий знепритомнів, дихання важке, йому треба забезпечити напівсидяче положення. При різкій блідості покласти людину на спину так, щоб голова була трохи нижче тулуба, а ноги вище на 30–40 см.

Серцевий напад може бути викликаний різноманітними причи-нами, але в усіх випадках до приходу лікаря, хворого покласти, дати «серцеві» краплі: валеріанові, Зеленіна. Серцевий напад часто може бути викликаний спазмами судин. У цьому випадку потрібно дати валідол, нітрогліцерин.

Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

Істеричний напад звичайно не супроводжується втратою свідо-мості і проходить тим швидше, чим сильніше виявиться вольовий вплив на психіку хворого. Істеричний припадок є свого роду наслід-ком тимчасового розслаблення волі. Корисно навіть прикрикнути на хворого, дати заспокійливі краплі (валеріанові), понюхати наша-тирний спирт.

Кровотеча і поранення. Перші заходи повинні бути спрямовані на припинення кровотечі і захист рани від зараження інфекцією. На дрібні рани треба накласти лейкопластир, на відкриті рани антисеп-тичні пов’язки, а якщо їх немає – чисту тканину, носову хустку. Кро-вотеча може бути внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня кровотеча виникає при проникаючих пораненнях в черевну порожнину, при розривах внутрішніх органів у результаті сильного удару, падіння з висоти, здавленні. Кров при цьому накопичується у внутрішніх по-рожнинах тіла і виникають симптоми – блідість, слабкість, частий пульс, задишка, запаморочення, спрага і в результаті – непритомний стан.

На місце травми треба, при можливості, покласти холод (лід, сніг, примочки з холодної води) і терміново доставити в травмо-пункт. Внутрішня кровотеча може бути капілярною, венозною, ар-теріальною. Зупиняють кровотечу накладанням давлючої пов’язки з декількох прошарків марлі та туго бинтують. При венозній і арте-ріальній кровотечі на період підготовки перев’язувального матеріа-лу, кровоточущу судину треба притиснути вище місця поранення, застосовуючи згинання в суглобі (якщо кровотеча з кінцівки) і на-класти вище рани гумовий джгут або закрутку (поклавши під них матерію, або прямо на одяг). Не можна тримати джгут або закрутку більш 1,5–2 годин, інакше може відбутися омертвіння тканини. При кровотечі з носа не слід лягати, треба сісти, відкинувши голову як-найдалі і покласти шматок льоду або холодну примочку.

Перша допомога при переломах зводиться до створення неру-хомості (іммобілізації) кісток у місці перелому. Це необхідно для попередження їх зсуву, зменшення можливості ушкодження крово-носних судин, нервів і м’язів гострими краями кістки. Іммобілізацію проводять накладенням стандартних шин або з підручних матеріа-лів: палиць, дощок, гілля. При переломі хребта треба підкласти під спину широку дошку, щит, двері, щоб запобігти у постраждалого зсуву хребців і розриву спинного мозку. При переломі ребер (озна-ки: біль при диханні, кашлі і руханні) груди під час видиху туго за-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

бинтовують і транспортують до лікарні. Небезпечним є ушкоджен-ня черепа.

Розтяг і розрив зв’язок частіше всього відбувається у гомілко-востопному суглобі – головним чином при різких рухах – ходьбі, невдалому стрибку. При цьому виникає різкий біль, пухлина. У та-ких випадках допомагає давляча пов’язка, поверх якої треба поклас-ти пухир із льодом. Вивих – перша обов’язкова умова відпочинок, повна нерухомість ушкодженого суглобу і холод (примочка, лід) на місце вивиху.

Допомога утопаючому може бути ефективною, навіть в тому ви-падку, якщо людина пробула під водою довго (година і більше при низькій температурі води, наприклад взимку), навіть якщо вона зо-внішньо не виявляє ознак життя. Після того, як постраждалий буде на землі його рот і ніс треба очистити від твані і бруду, язик потяг-нути, щоб він висувався з рота. Потім видалити воду з дихальних шляхів. Для цього людину кладуть животом униз, повернувши го-лову убік, підкласти під груди і живіт валик або пакунок одягу і міц-но, але спокійно надавлюючи руками на спину, одночасно стискати грудну клітину з боків. Після цього постраждалого кладуть на спину і роблять штучне дихання, яке часто треба робити дуже довго, на-віть протягом декількох годин. Важливо не поослаблювати процесу штучного дихання, не перериваючи його завчасно. Є ряд способів штучного дихання. Один з них – надавлювання на нижні ребра по-страждалого на «раз, два, три». При цьому відведіть руки потерпі-лого вгору і плавно відведіть їх за його голову. Рахуючи – «чотири, п’ять, шість» знову притисніть його руки до грудей. Одночасно із штучним диханням необхідно зігрівати постраждалого, розтираючи його тіло, дати нюхати нашатирний спирт. Головне – наполегли-вість, завзятість, тверда рішучість повернути людину до життя. І тоді штучне дихання дасть бажаний результат.

Найпростіша серцево-легенева реанімація. Для неї є показання та протипоказання. Показання – рефлекторне припинення роботи серця під впливом емоцій у здорової людини, фібриляція шлуноч-ків серця при враженні електричним струмом, утоплення здорової людини. Протипоказання – при явній нежиттєздатності організ-му, термінальна стадія невиліковної хвороби, якщо пройшло бага-то часу з моменту настання смерті і починають з’являтися трупні плями і трупне окоченіння. Необхідні вимоги для успішного масажу серця. 1. Оживляємого треба покласти горизонтально на спину, на

Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

жорстку поверхню. 2. Нижні кінцівки повинні бути підняті вище рівня тулуба. 3. Масаж серця здійснюється кистями обох рук, які треба покласти одна на одну так, щоб пальці були підняті, а тиск на нижню третину погруддя проводити зап’ястями. Руки повинні бути прямими, не зігнутими в ліктьових суглобах і в рухах повинні бра-ти участь всі м’язи тулуба. При цьому необхідно використовувати свою вагу. 4. Натискати на межі середньої і нижньої третини погруд-дя по середній лінії. 5. Грудна клітина повинна прогинатися на 4–5 см. Частота компресій повинна бути 60–80 рухів у хвилину. Здав-лювання грудної клітини повинно бути енергійним, але не грубим. При ефективному масажі серця з’являється пульсація на сонних і стегнових артеріях. Сприятливою прогностичною ознакою, що свід-чить про збереження функцій головного мозку, є звуження зіниць і поява очних рефлексів – реакція зіниць на світло – їх розширення.

Необхідні вимоги для ефективної штучної вентиляції легенів складаються з семи умов. 1. Створити гарну прохідність дихаль-них шляхів. 2. Покласти хворого на спину і максимально закинути голову. При відкриванні роту відбувається відходження язика від задньої стінки глотки. 3. Нижню щелепу висунути вперед. 4. Герме-тично затиснути ніздрі. 5. Щільно охопити губами рот потерпілого, попередньо наклавши марльову серветку, хустку і зробити в ньо-го 1-2 форсованих вдохи, після попереднього глибокого вдихання, при цьому видих постраждалого здійснюється пасивно. 6. Частота вдихання при чергуванні вдиху з масажем серця складає 10-12 разів у хвилину. 7. При неможливості вдихання повітря способом «рот в рот» (зціплені щелепи) потрібно спробувати застосувати спосіб «рот в ніс», при цьому щільно закрити рот хворого. Видих здійсню-ється в ніс постраждалого.

Якщо реанімацію проводить одна людина, то спочатку треба здійснити два швидких вдмухування повітря, а потім 14–15 комп-ресій грудної клітки. Коли реанімацію проводять двоє, то один здій-снює 4–5 здавлювань (компресій) грудної клітки, після чого інша людина здійснює одне вдмухування в рот або ніс людини, яку реа-німують. Реанімацію, тобто оживлення, треба проводити до явних ознак життя – дихання, серцебиття. При відсутності ознак життя протягом години дії припиняють.

При ураженні електричним струмом треба ізолювати постраж-далого від його дії і негайно застосувати штучне дихання. При цьо-му той хто допомагає повинен бути добре ізольований від землі –

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

надіти гумове взуття, стати на суху дерев’яну дошку, гумову ковдру. При знеструмленні електроустановки і звільненні постраждалого, необхідно пам’ятати, що не можна торкатися руками тіла постраж-далого, щоб самому не потрапити під напругу. Якщо постраждалий знаходиться в непритомному стані, необхідно спостерігати за його диханням. При порушенні дихання через западання язика необхідно висунути нижню шелепу вперед і утримувати її в такому стані, поки не припиниться западання язика. При виникненні блювоти необхід-но голову і плечі постраждалого повернути ліворуч. Постраждалому не слід дозволяти рухатися, продовжувати роботу, бо можливі вну-трішні ушкодження. Негативні наслідки можуть проявитися навіть через багато годин і навіть діб.

Опіки – розрізняють чотири ступені. Перша – почервоніння і припухлість шкіри. Друга – утворення пухирів. Третя – відмирання тканин: шкіра чорніє, обвуглюється. Опіки, що охопили велику пло-щу шкіри – смертельні. Перша допомога при опіках I і II ступеня – обпечене місце обливати холодною водою на протязі 10–15 хвилин, робити примочки розчином марганцевокислого калію, содовим роз-чином. Для запобігання інфекції необхідно дотримувати чистоти. Якщо на людині зайнявся одяг, треба «задавити» полум’я – повіль-но кататися по землі, не роздмухуючи полум’я, накинути ковдру. Як тільки полум’я вщухне треба облити постраждалою водою, розрізати одяг. Допомога повинна бути спрямована на захист обпечених діля-нок від інфекції. Не слід торкатися обпалених місць руками, змащу-вати мазями, жирами, вазеліном. Не можна проколювати, розривати пухирі. Хворого загорнути в чисте простирадло та забезпечити спокій до прибуття лікаря.

При хімічних опіках кислотою або лугом уражену ділянку тіла звільнити від одягу, промити великою кількістю проточної води та нейтралізуючим розчином. При кислотному – мильною водою, або 3% розчином харчової соди (1 чайна ложка на стакан води); при лужному опіку – 2% розчином оцтової або лимонної кислоти. Після цього накладають антисептичну пов’язку або примочку з нейтралі-зуючого розчину. При влученні хімічної речовини в очі, їх інтенсив-но промити водою і нейтралізуючим розчином.

Відмороження – ушкодження тканин під впливом низької тем-ператури – тривалий вплив холоду, вітру. Відмороження може на-ступити навіть при температурі 3–7оС. Найбільш схильні до відмо-роження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс. Перша допомога – зігрівання

Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

постраждалого в теплій воді (20оС протягом 20–30 хвилин) для від-новлення кровообігу. При відмороженні обмежених ділянок тіла – ніс, вуха їх можна зігрівати теплом рук. Після цього на уражене міс-це необхідно накласти стерильну пов’язку. Не можна уражені місця розтирати снігом, змащувати жирами, мазями.

Захитування на кораблі або літаку – цьому можна запобігти, або, у всякому разі, різко послабити, роблячи глибокі вдохи в мо-мент, коли літак або судно падає у повітряну яму, і затримувати по-вітря в легенях до початку підйому нагору. Перед польотом треба уникати великої кількості їжі. Допомагає препарат «Аерон», м’ятні таблетки, лимони, апельсини.

Отруєння недоброякісними продуктами або отруйними речови-нами проявляється нудотою, блювотами і болями в шлунку, спадом сил, іноді судомами. Для якнайшвидшого видалення отруйних речо-вин зі шлунково-кишкового тракту, потрібно дати випити якомога більше теплої води, розчин питної соди, змішаної з яєчним білком. Аналогічні дії при отруєнні грибами.

Отруєння алкоголем (Дод. 2, табл. 11) супроводжується втратою свідомості, чутливості, звуженням зіниць, зниженням температури, блювотами, уповільненим пульсом і диханням. Покласти хворого на живіт або на бок так, щоб рвотні маси не закрили дихальне горло. Якщо вони вже є – їх треба видалити. Дати випити до п’яти літрів води, добавивши п’ять ложок питної соди і викликати блювоту, зро-бити клізму, дати нюхати нашатирний спирт, облити голову холод-ною водою. Коли людина прийде до пам’яті, треба напоїти її міцним чаєм, кавою.

Отруєння чадним газом викликає запаморочення, головний біль. Потім виникають шум у вухах, нудота, судороги. Треба обмити го-лову і груди холодною водою, натерти нашатирним спиртом скроні, потім тіло обкласти гарячими грілками, обгорненими рушниками. Потрібен кисень.

При отруєнні кислотами треба дати холодний розчин питної соди, збиті до піни яєчні білки з водою. Рідину потрібно пити части-ми, великими ковтками.

В разі отруєння лугами потрібно негайно дати невелику кіль-кість води з лимонною кислотою. Якщо після отруєння пройшло багато часу, то треба дати холодне молоко разом із збитими у піну яєчні білки. При отруєнні лугами і кислотами викликати блювоту не треба. Надлишок отрути треба видалити зі шлунку його проми-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

ванням (3–6 літрів води) або введенням 30 г сольового послаблюю-чого, дати активоване вугілля (1 столова ложка).

При отруєнні сполуками важких металів слід випити водний розчин 1-3 яєчних білків. Ефективні при цьому молоко, мучний клейстер, розчин крохмалю. В разі отруєння органічними речови-нами слід пити велику кількість розчину марганцевокислого калію (марганцівка). В разі отруєння органічними отрутами – дихлоретан, чотирьоххлористий вуглець, бензол та його похідні, фосфороорга-нічні сполуки не слід давати молоко, жири, бо вони сприяють їх за-своюванню організмом.

Отруєння сполуками ртуті. Симптоми отруєння проявляють-ся через 8-24 години. Негайно випити 20–30 г активованого вугіл-ля або збиті у піну яєчні білки з молоком, водою. Після цього дати проносне, викликати «Швидку допомогу». Отруєння вважається гострим при її концентрації 1,5 мг/л і більше. Часто отруєння відбу-вається при вдиханні парів ртуті, наприклад від розбитого термоме-тра. Щоб цьому запобігти треба зібрати кульки ртуті за допомогою мідного проводу, після цього щілини, місце забруднення засипати порошком сірки. Пари ртуті в 100 разів токсичніші за хлор, в 2000 за пари аміаку.

В разі потрапляння радіоактивного йоду-137, наприклад при ра-діаційних аваріях, що було характерним для Чорнобильської аварії. Він може виділятися в значнах кількостях і дуже швидко поглина-ється щитовидною залозою. Тому необхідно по можливості зразу, після повідомлення про аварію, прийняти 100 мг йодиду калію або 15–20 крапель звичайної йодної настоянки з водою. Такі дії прове-дені за 6 годин до дії радіоактивного йоду послаблюють його нега-тивний ефект у 100 раз, під час дії – у 90 разів, через дві години – в 10 разів.

При укусах тварин ранку продезінфікувати, промивши її міц-ним розчином перекису водню або марганцевокислого калію та при-сипати порошком білого стрептоциду. Якщо укус відбувся далеко від житла, і під рукою немає ніяких засобів, можна припекти ранку розпеченим ножем, цвяхом і навіть палаючим сірником.

Укуси отруйних змій (кобри, гадюки) супроводжуються виді-ленням у рану отрути, що надзвичайно небезпечно для життя лю-дини. При цьому треба обмежити рухливість постраждалого, щоб уповільнити швидкість поширення отрути. Обов’язково треба об-робити ранку антисептичним розчином, накласти антисептичну

Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

пов’язку. Постраждалому потрібно дати багато води, рідини, краще гарячого чаю. Ні в якому разі не можна накладати джгут на місце укусу (кінцівку), робити розтини для кращого відходження отрути. Транспортувати треба в лежачому стані. Найефективнішим засобом попередження отруєння організму від укусу змій – це якнайшвидше введення відповідної сироватки.

Термінові пологи – негайно викликати «Швидку допомогу», якщо можливо. В разі надзвичайних умов приготуватися до при-йому дитини – кілька разів до ліктя вимити руки, протерти їх оде-колоном або спиртом, приготувати кип’ячену воду, перев’язочний матеріал (чисті простирадло, рушник). Після народження дитини та закінчення пульсацій пуповини на відстані 5–10 см від пупка дити-ни перев’яжіть її у двох місцях і розріжте її між перевязками проде-зінфікованим на вогні ножем, бритвою. Після цього обмийте дитину і запеленайте в чисту тканину.

Епілептичний напад – ні в якому разі насильно не переривайте приступ, зразу між зубами просуньте металевий безпечний предмет обгорнутий тканиною, під голову хворого підкладіть м’який пред-мет, розстебніть сорочку, викликайте «Швидку допомогу». Після приступу хворий засинає і будити його не можна. Часто такі про-сті заходи допомоги дозволяють врятувати життя людині у різних ситуаціях.

Питання

Що таке екстремальна медицина, її завдання?

Яка послідовність дій при наданні допомоги постраждало-му?

Охарактеризуйте ознаки агонії, клінічної та біологічної смерті.

Охарактеризуйте основні методи надання першої допомоги постраждалому

Які Ваші дії при наданні допомоги при отруєнні алкоголем, чадним газом?

Як допомогти людині при епілептичному нападі

Яка послідовність дій при допомозі постраждалому від елек-тричного удару?