5.3. Вища нервова діяльність – основа соціальної безпеки людини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Вища нервова діяльність обумовлює психихічні властивості людини, які забезпечують їй психічну та загальну безпеку. З точ-ки зору БЖД – це перед усім пам’ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності, без яких безпечна діяльність в будь-якій сфері діяльності майже неможлива. Всі ці якості людини – результат електричних, біохімічних реакцій в певних зонах кори головного мозку.

Кожна така зона формує певний прояв вищої нервової діяль-ності людини, від якої залежить відношення людини до оточуючого середовища – побутового, виробничого, соціального, природного. Особливе значення ВНД має в формуванні стосунків у виробничо-му колективі, сім’ї.

Велике значення для діяльності людини мають типи нервової системи, яких за І.П. Павловим чотири: сильний неврівноважений – холерик, сильний врівноважений рухливий – сангвінік, сильний врів-новажений інертний – флегматик та слабкий – меланхолік.

Кожному із цих типів відповідає певний тип темпераменту лю-дини – холерик, сангвінік, флегматик та меланхолік, які за 2500 ро-ків до Павлова виділив давньогрецький вчений-лікар Гіппократ. Тип нервової системи є природженим і незмінним на протязі життя, але на нього впливає середовище, яке формує характер, що важливо для професійної діяльності, для повсякденної безпеки. Всі індивідуальні риси людини проявляються сукупно в її темпераменті, характері.

Характер – сукупність найбільш стійких психічних рис осо-бистості людини, які виявляються в її вчинках та діях. Це результат

Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

природжених і набутих форм поведінки і в цьому, за І.М. Сєченовим, вирішальну роль мають виховання і навчання. Характер в першу чергу залежить від виховання, але основою його є темперамент, як постійна сукупність генетично зумовлених нейрохімічних процесів в корі головного мозку.

Важливими у формуванні характера є мотиви, тобто прагнення досягти поставленої мети. Мета досягається через боротьбу мотивів, яка завершується рішенням, а потім відповідною дією. Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполе-гливість, розумова діяльністю, почуття і вчинки. Вони є основою сміливості, здатності подолання страху в критичній ситуації.

Темперамент (лат. – співрозмірність, співвідношення) – індиві-дуальна особливість психіки людини, сукупність її психічних влас-тивостей, основу яких складає відповідний тип нервової системи. Перший опис та класифікацію видів темпераменту зробив давньо-грецький учений, батько медицини Гіппократ. Він пов'язував про-яви темпераменту з рухами чотирьох видів рідин в організмі. Хо-лерик – рух світлої жовчі (гр. холе), у меланхоліка переважає рух темної (гр. мелан) жовчі (холе), риси сангвініка залежать від руху крові (гр. сангис) і нарешті флегматик – його поведінка залежить від рухів слизу (гр. флегма). Це були перші наївні уявлення про типи характера, а отже нервову діяльність людини. Тодішня наука ще нічого не знала про нервові процеси, їх фізіологію. Сучасні на-укові основи психічної діяльності людини створив І.П. Павлов.

За І.П. Павловим темперамент характеризується силою, швидкіс-тю, напруженістю та урівноваженістю перебігу нейрохімічних – пси-хічних процесів індивіда, від чого залежать яскравість та стійкість його емоцій та настроїв. Щоб орієнтуватися в поведінці людини, вмі-ти передбачити її дії слід знати основні ознаки темпераменту.

Флегматичний темперамент (лат. – слабкі почуття), для яко-го характерна врівноваженість, спокійні рухи, слабкі зовнішні про-яви почуттів. Людина з таким темпераментом надійна, але неохоче втручається в суть проблеми. Рефлекси вироблюються після 13-14 повторень і зберігаються довго. До роботи береться неспішно, ре-тельно готується до неї, успішно виконує її. Звідси випливають риси майбутньої професійної діяльності – економіст, бухгалтер – спеці-альності, які не потребують швидкої реакції.

Інший холерик (лат. – жовч), для якого характерна швидка зміна почуттів, сильний, енергійний та наполегливий під впливом

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

пристрасті, яка швидко спалахує, бо процеси збудження переважа-ють над гальмуванням. Рефлекси утворюються швидко – після 4–5 повторень. Холеричний темперамент сприяє виконанню робіт, для яких потрібна швидка мобілізація психічних характеристик, висока напруга фізичних та розумових зусиль за короткий проміжок часу. Для таких людей притаманні честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітючим впливом пристрасті. Вони мало міркують і швидко діють, завжди вважаючи себе правими і важко визнають свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до влас-ної загибелі, або інших. З такими рисами не бажано мати керівника, не слід доручати роботу, пов’язану з складним обладнанням.

Сангвінік (лат. – життєва сила), умовні рефлекси вироблюються швидко – після 5-8 повторень. Відрізняється енергійністю та великою працездатністю. Завдяки врівноваженості нервових процесів санг-вінік легко стримує свої почуття та емоції. Дисциплінований, кміт-ливий, винахідливий, рухи виразні. Прагне насолоди, почуття легко збуджуються, але вони нетривалі. Людина з таким темпераментом за-хоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариська, ласкава і доброзичлива, не здатна до егоїстичних розрахунків, поблажлива до себе і до інших. Проте непостійна, на неї не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Вона легко сердиться і легко кається, заспо-коюється. Щедра на обіцянки і легко забуває про обіцяне. Довірлива і легковірна. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває.

Меланхолік (лат. – чорна жовч) – сила процесів збудження та галь-мування знижена, тому характерна душевна пригніченість, схильний сумувати. Умовні рефлекси виникають дуже повільно – через 17–23 повторень. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають не-приємні почуття. Задоволення виявляється рідко, бо він боязкий, не-рішучий і недовірливий. Його симпатії на боці страждаючого. Впадає у відчай через перешкоди у житті, позбавляється енергії і стає нездат-ним подолати труднощі. Люди з таким темпераментом досить легко піддаються сторонньому впливу, а отже здатні на помилки.

Але ці чотири типи не вичерпують всього розмаїття особистостей, існують їх різноманітні поєднання і сплетіння. Це особливості вищої нервової діяльності. Вони залежать від сили процесів збудження і гальмування, які визначаються в свою чергу працездатністю нерво-вих клітин, урівноваженістю і рухомістю нервових процесів.

В основу типізації особистості покладено критерії типу мислен-ня: теоретичне, інтуїтивне, наочно-образне і практичне, співвідно-Розділ 5. Людина – основний елемент ергономіки

шення мисленно-розумових і емоційних компонентів. Психологіч-на характеристика цих типів є синтезом кількох типологій.

Видатний психолог К. Юнг поділив всіх людей на дві основні групи – екстраверти – (відкриті люди), інтроверти (людина в собі – скритна). Отже, трудно знайти людину, щоб її характер на 100% співпадав з типом темпераменту. Кожна людина – це сукуп-ність всіх чотирьох типів нервової системи, але обов’язково пере-важає один з них.

Існують спеціальні методи (тест Анфімова – Додаток 2, табл. 13), за допомогою яких можна обчислити процент вкладу кожно-го виду темпераменту в характер (Х) людини. Наприклад: Х=60% М+20%Ф+10%С+10%Х, де М –меланхолік, Ф – флегматик, С – сангвінік, Х –-холерик. З типом темперамента, характером пов'язані такі психічні властивості людини як показник уваги, швидкість та точність реакції, можливість обробити певну кількість інформації, швидкість її сприйняття, працездатність, емоції, воля, мораль.

Важливим є стрес (англ. – напруга) – сукупність захисних фі-зіологічних реакцій, які віддзеркалюють дію зовнішніх факторів. Причиною стреса є підвищення активності нервових процесів, що веде до соматичного перенапруження і як наслідок – до різного роду «зривів», хвороб. Прикмети стресового напруження – неможливість зосередитися, часті помилки в роботі, постійне відчуття втоми, дуже швидка мова, біль голови, спини, шлунку. В стресовому стані під-вищена збудливість, поганий апетит при постійному відчутті недо-їдання, втрата почуття гумору.

Важливою особливістю людини є потреба в спілкуванні, контак-туванні, налагодженні інформаційно-речовинних зв’язків з іншими. Найважливіші ознаки людської діяльності – праця, пізнання, спіл-кування.

Спілкування – здатність отримувати задоволення від процесу спілкування – комунікабельності. Основою цього процесу є соціаль-на спорідненість – бажання перебувати в суспільстві, серед інших людей. Комунікабельна людина дуже спокійна і її супутні риси – відкритість, легкість переключення уваги, невимушеність у пове-дінці. Комунікабельна людина сприймає іншу, навіть незнайому людину, як старого знайомого. Для контактної людини характерна велика чутливість до змін, швидка і точна реакція, високий рівень саморегуляції. Така людина фіксує найтонші інтонації співбесідни-ка і розмова завжди проходить гладко і приємно. Комунікабельна

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

людина тактовна, кмітлива, дотепна. Як правило це прекрасний опо-відач, імітатор, володіє багатством жестів та інтонацій. Її ставлення до людей доброзичливе, з-за чого виникає симпатія до такої людини і з нею легко та надійно в колективі, роботі. Важливими є прагнен-ня безкорисливо робити добро людям – альтруїстські тенденції. Це вкрай важливі риси характеру для керівника, менеджера.

Питання 1.   Що таке темперамент, його види та значення в діяльності людини, формуванні колективу?

Як пов’язаний стрес з емоціями?

Які психічні якості притаманні тільки людині та яке їх зна-чення в діяльності людини?