4.4.5. Джерела радіоактивних випромінювань


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Всі об’єкти на поверхні землі знаходяться під впливами джерел космічного і земного радіоактивних випромінювань. Радіоактивний фон Землі визначається трьома джерелами. Перше – випроміню-вання від розсіяних у земній корі, грунті, воді, повітрі радіонуклідів, ізотопів – урану, торію, радію, плутонію, радону, калію-40 (бета ви-промінювач). Природний радіоактивний фон не є постійним і коли-вається від 4 до 20 мкР за годину для житлових помешкань і до 50 мкР/год для природного середовища (пляж, ліс, луки, город).

Надзвичайно небезпечним є радіоактивний газ радон, який по-стійно виділяється з радіоактвних мінералів – граніту, базальту, які використовують для спорудження будинків. Радон надважкий газ і стікає на нижчі поверхи, підвали. Цей газ може міститися в артезі-анських водах. Він у 7,5 разів важчий за повітря, повільно виділя-ється з земної кори і тому може утримуватися не тільки у воді, але і багатьох будівельних матеріалах, до складу яких можуть входити радіоактивні природні мінерали – граніти, піски. Він накопичується у помешканнях і його концентрації тут можуть бути у 8–12 разів більші, ніж ззовні, тому всі помешкання, особливо на нижніх повер-хах, потрібно обов’язково провітрювати. У багатьох країнах існують спеціальні служби контролю за вмістом радону у помешканнях. Це природні небезпечні фактори, але тепер до них додалися антропо-генні – перед усім внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Певну постійну небезпеку складає космічне випромінювання – га-лактичне та сонячне. Ці випромінювання у великій мірі поглинають-ся атмосферою і на висоті 20 км виникає повторне випромінювання або синхротронне, що складається з мезонів, протонів, електронів та ізотопів вуглецю, берилію, натрію та інших елементів.

Небезпечними можуть бути і техногенні джерела випромінювань – ядерні установки (реактори АЕС, склади атомної зброї, підприємства з

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

переробки радіоактивних відходів, речовин), промислові прилади дози-метричного контролю, які широко використовуються у виробництві при неруйнівних методах контролю якості виробів.

Певний внесок у величину природного радіоактивного фона дає і звичайна діяльність людини. Наприклад, спалюючи вугілля в до-машніх грубках, в теплових електростанціях у довкілля потрапляє зола, а вона містить радіоактивні елементи – торій, уран, радій, що колись були сконцентровані рослинами, з яких вугілля утворилося. Іноді фон біля таких станцій вищий, чим біля атомних.

Рентгенівське випромінювання, що виникає в спеціальних при-строях – рентгенівських трубках, які використовують при медич-них обстеженнях, виробництві – для контролю якості продукції, або природних об’єктах – зірки, радіоактивні елементи. Такі елементи є джерелом іонізуючих випромінювань, які виникають при радіо-активному розпаді природних матеріалів, що містять радіоактив-ні елементи – уран, торій, радій. Вони можуть міститися в деяких гірських породах, мінералах. В середньому 95% населення планети живе там, де рівень земного опромінення за рахунок порід, що міс-тять радіоактивні елементи, складає 0,3–0,6 мілізіверта (мЗв) за рік, 3% – де: 1 мЗв, 1,5% – більше 1,4 мЗв. У Бразилії є курортна місце-вість Гуарапарі, на пляжах якої радіоактивний фон складає 75 мЗв за рік. В деяких місцях узбережжя Азовського моря, зокрема у Бер-дянську, Приморську після шторму концентрується пісок чорного кольору з скляним блиском, який містить радіоактивні елементи – в основному торій. Іноді радіоактивний фон на його поверхні складає від 50 до 400–600 мкР/год. Це небезпечно, якщо довгий час відпо-чивати на ньому. Тому треба вести дозиметричний контроль за ста-ном пляжів і видаляти такий пісок у спеціальні сховища. Середні дози опромінення природним фоном складають: в дерев’яному бу-динку 50 мрад за рік, у бетонному -ву 2 рази більше, глиняному – біля 170 мрад/ рік, тому що глина містить радіоактивні елементи. Від поверхні землі надходить 20–30 мрад/ рік, а там де граніти – у 10–20 разів більше, тому що вони містять торій, уран, радій, багато радону. Ці елементи можуть знаходитися у воді. Так, волзька вода містить уран, хоча і малій концентрації – (5–11) 10–7 г/л, в дніпров-ській воді (60–100) 10–5 г/л. Така висока концентрація обумовлена результатами Чорнобильської аварії.

Таким чином, численні радіоактивні природні елементи можуть міститися у водах, мінералах, гірських породах, у пісках, гравії, у до-Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

бривах, особливо фосфорних. Навіть сама людина, за рахунок на-явності в її тілі радіоактивного ізотопу калію (К40), що концентру-ється в м’язах, є джерелом радіоактивності. За рік це дає 20 мрад, інші радіоактивні ізотопи, що містяться в організмі, дають лише 2 мрад за рік.

Питання

Охарактеризуйте джерела радіоактивних випромінювань.

Охарактеризуйте найбільше і наименее небезпечні випромі-нювання.

Назвіть методи реєстрації радіоактивних випромінювань.

Охарактеризуйте рівні випромінювань у різноманітних об’єктах у природних умовах.