4.3.4. Безпека приміщень як фізичних об'єктів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

У системі безпечної праці важливим є дотримання вимог до приміщень та споруд, в яких виконуються певні трудові процеси. Це досить жорсткі вимоги. Від характеристик приміщення залежить безпека людей та результативність виконуваної ними роботи.

Важливий показник – вологість. Приміщення сухе, якщо від-носна вологість повітря не більше 60%, вологе – відносна вологість повітря від 60 до 75%. Сире приміщення – відносна вологість пові-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

тря тривалий час перевищує 75%, але не досягає 100%. Особливо сирі, в яких відносна вологість повітря близька до 100%.

Підвищена температура повітря прискорює старіння електрич-ної ізоляції, що призводить до зниження її опору і навіть до руйну-вання, знижує опір тіла людини внаслідок змочування шкіри потом. Через ці причини знижується безпека експлуатації електричного устаткування. Жаркими називають приміщення, в яких температу-ра повітря довгостроково перевищує 300С. Наявність електропро-відного пилу призводить до різкого підвищення клектронебезпеки, бо по осілому пилу проходить струм, створюючи умови для його витікання і замикання на землю, або між фазами. Всі приміщення з електроустановками ділять за небезпекою поразки електричним струмом на класи: без підвищеної небезпеки, підвищеної небезпеки та особої небезпеки. Ознаки підвищеної небезпеки: наявність стру-мопровідних підлог, вологість повітря більше 75%, електропровід-ний пил у повітрі, температура повітря більше +300С.

Приміщення з хімічно активним середовищем – у повітрі яких містяться гази, чи пари, що руйнують ізоляцію струмоведучих час-тин устаткування. Ознаки особливо небезпечних приміщень: відносна вологість повітря наближається до 100%, наявність хімічно актив-ного середовища, або наявність одночасно двох і більше ознак під-вищеної небезпеки.

Розміщення приміщень у підвальних поверхах, як правило, за-бороняється. Для виключення перетинання технологічних потоків найбільш доцільно розташовувати приміщення з урахуванням по-слідовності виробничих операцій. Об’єм виробничого приміщення на одного працюючого – не менше 15 м3, площа – не менше 4,5 м2. Висота повинна бути не менше 3,2 м. Число місць у гардеробних приймається рівним числу робітників, зайнятих у всіх змінах. Всі інші побутові приміщення розраховуються на число працівників однієї, найбільш чисельної зміни. Вода – з розрахунку споживання від 2,5 до 4 л за добу на одну людину. Відстань від робочих місць до туалетів, приміщень обігріву людей, сушіння одягу повинне бути не більше 150 м. Підприємства розміщують як правило на землях, не-придатних для сільськогосподарських робіт. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання, на ділянках забруд-нених органічними, радіоактивними відходами, у місцях можливого затоплення.

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

Територія підприємства повинна бути вирівняна, мати каналі-зацію, штучне освітлення, належні покриття транспортних шляхів і досить широкі проходи і проїзди. Велике значення має озеленен-ня території підприємства, а також створення поблизу цехів зон відпочинку. Озеленені ділянки повинні складати не менше 10-15% загальної площі підприємства. Рельєф місцевості повинен сприяти природному провітрюванню території. Відносно житлової забудо-ви підприємства розташовують з підвітряної сторони щодо пану-ючих вітрів і відокремлюють санітарно-захисною зоною. Ширина санітарно-захисної зони залежить від класу шкідливості підприєм-ства, його виробничої потужності:

 

Клас небезпечності підприємства

Ширина зони, м (не менше)

Перший

1000

Другий

500

Третій

300

Четвертий

100

П’ятий

50

Санітарно-захисна зона – це територія, яка призначена для по-глинання шкідливих факторів. Відлік її ширини ведуть з центру не-безпечного виробництва (перетин діагоналей цеху). В межах таких територій забороняється будівництво житла, її можна використо-вувати як допоміжну для розміщення складів, як зелену зону. Ви-робничі процеси, що супроводжуються шумом, вібрацією, а також виділенням пилу, шкідливих газів необхідно ізолювати, розміщую-чи їх у спеціальних приміщеннях, окремих кабінах з обов’язковою вентиляцією. Конструкція стін, стель, підлог, східців у виробничих приміщеннях повинна передбачати створення для працюючих най-більш сприятливих умов праці. Наприклад, обмежується площа стель вкритих склом, але треба забезпечувати необхідну природну освітленість Занадто велика площа скла в південних регіонах спри-яє надлишку сонячного освітлення, у північних районах – значному охолодженню.

Групи безпеки приміщень та їхню пропускну здатність визнача-ють виходячи із санітарної характеристики виробничих процесів. Перша група – відносяться виробничі процеси, що протікають при сприятливих метеорологічних умовах і при відсутності шкідливих газів і виділення пилу. Друга група – праця при несприятливих умо-вах – виділення пилу, напружена фізична робота. Третя група – з

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

наявністю різко виражених шкідливих факторів. Четверта група – потребують особливого режиму для забезпечення якості продукції, а саме: зв'язані з переробкою харчових продуктів, виробництвом стерильних матеріалів, що вимагають особливої чистоти. Підприєм-ства п’ятого класу небезпечності, як правило є торговельні, заклади громадського харчування, заклади культури, освіти.

Питання

Які основні характеристики виробничого приміщення?

Що таке будівельна кліматологія, її характеристики?

Охарактеризуйте санітарно-захисні території, їх призначення.

Які фактори небезпечні у приміщеннях з електрообладнанням?

Що Ви знаєте про групи виробничих приміщень?