4.2.6. Проблеми біологічної безпеки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Біологічна безпека – стан, при якому дія біологічних об’єктів або їх компонентів, речовин, з них отриманих не викликають генетич-них, біохімічних змін в організмі. Біологічна безпека пов’язана із загальним станом довкілля, соціально-екологічним станом оточу-ючого природного середовища. Традиційним проявом біологічної небезпеки є масові захворювання, епідемії, пандемії серед людей та епізоотії серед тварин. В останній час, у зв’язку із станом довкілля хворіють не тільки люди, тварини, але і рослини. Розробка методів захисту від біологічної небезпеки стала особливо актуальной тепер, коли з’явилися методи синтезу генів, не існуючих в природі – штуч-ні гени, методи перекомбінації природних генів – генна інженерія.

Через надмірну хімізацію оточуючого середовища, збільшення інтен-сивності жорсткого ультрафіолетового випромінювання відбуваються спонтанні мутації і перед усім в мікроорганізмах. В результаті виникають вірулентні (лат. – здатний викликати хворобу) мікроорганізми, здатні викликати нові хвороби, небезпечні перед усім для людей. Типовим при-кладом є віруси СНІДу, пташиного грипу. Першими симптомами захво-рювання на пташиний грип є різке підвищення температури, сильний го-ловний біль, відсутність реакції організму на введення вакцин.

Ці та інші віруси, мікроорганізми можуть змінюватися (мутува-ти) в природі під дією небезпечних активних антропогенних факто-рів – хімічних, фізичних – іонізуючих випромінювань, рівень яких

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

зростає. Важливою є проблема генетично модифікованих організмів (ГМО), продуктів харчування.

На теперішній час відсутні науково достовірні дані щодо негативно-го впливу генетично змінених сортів рослин, тварин та продуктів виро-блених з них, з-за нетривалого часу їх використання та їх дії на організм. Наприклад картопля, яку не пошкоджує навіть колорадський жук, гене-тично змінені буряки з високим вмістом цукру. Такі продукти харчуван-ня можуть бути небезпечними, хоча вони економічно дуже вигідні.

Ніби передбачаючи це в США ще 15.03.62 була введена в дію по-станова Президента США Дж. Кеннеді, яка захищала права людини як споживача. Це був Білль про права споживачів, який містить чотири документи – Право на небезпечність товарів та послуг, Право на інфор-мацію про них, Право вибору, Право бути вислуханим в суді. Це важ-ливо, бо в 2000 р. німецькі вчені опублікували в Англії звіт про небез-печність продуктів харчування з генетично змінених рослин і тварин.

Саме з-за цього в Монреалі 130 країн світу 30 січня 2000 р. під-писали Угоду про біологічну безпеку – Картахенський Протокол з біобезпеки. В дію він вступив 11 вересня 2003 р. після його ратифіка-ції більш як 50 державами. Він містить правила, що регламентують переміщення генетично змінених об’єктів через кордони.

Ця проблема вже не теоретична, а практична. Прикладом є за-позичений у бактерії Bacillus thuringiensis ген типу bt, що виробляє токсин, який в кишечнику комах перетворюється на смертельну для них отруту. Тепер цей ген синтезовано штучно і введено до генома деяких трансгенних рослин. Стали відомими факти масової загибелі метелика Монарх від отруйного тепер для нього пилку трансгенної bt-кукурудзи. Але потерпають не тільки шкідники, на що розрахо-вували автори цього методу, а також сільськогосподарські тварини.

Треба пам’ятати, що в природі все зв'язано з усім і тому ГМ організ-ми можуть схрещуватися з дикими природними спорідненими видами. Це може призвести до виникнення супербур’янів, стійких до гербіцидів, до утворення і передачі гена інсектицидостійкості. Виникла проблема занесення в природні системи штучних генів, які раніше не існували та які можуть призвести до порушення природної рівноваги в біосфері.

Це особливо небезпечно для України, де природні екосистеми перебувають під впливом надмірного антропогенного чинника. Вве-дення крім хімічного, фізико-хімічного навантажень ще генетично-го може докорінно змінити, дестабілізувати трофічно-енергетичні зв’язки в природі.

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

Лідером біотехнологічних розробок є США, де зосереджено 80% світового виробництва ГМО. З 1992 р. США санкціонували вироб-ництво генетично модифікованих організмів і на початок 2004 р. вони вирощували 55% ГМ сої, 50% ГМ бавовни, 49% ГМ кукурудзи. З 1989 року проводили експерименти з вирощування генетично мо-дифікованих рослин у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській, Сумській областях України. Фірма «Монсанто» вирощу-вала ГМ картоплю, стійку до колорадського жука, фірма «Новартіс» ГМ кукурудзу, стійку до комах, фірми «Баста» та «Агрево» цукро-вий буряк стійкий до гербіциду «Баста».

У зв’язку з недотриманням умов «Тимчасового регламенту ви-пробування трансгенних сортів рослин» Державна комісія України зупинила випробування цих ГМ гібридів. До Європи трансгенне насіння вперше потрапило в 1996 р., на що мешканці європейських країн відреагували негативно. Європейський Союз (ЄС) встановив жорсткі нормативні умови на поширення ГМО.

Слід підкреслити, що в законодавстві України є ряд статей, які враховують цю проблему. Передусім статті 50, 66 та пункт 6 статті 92 Конституції України враховують проблеми біотехногенної про-дукції. Проблеми ГМО враховують статті інших законів України: «Про охорону навколишнього природного середовища» – статті 53, 57, 72; «Про тваринний світ» – статті 46, 53,58; «Про екологічну експер-тизу» – 1, 7, 10, 14, 24 та 39 статті; «Про природно-заповідний фонд України» – статті 7, 16, 62, 64; «Про якість та безпеку харчових про-дуктів і продовольчої сировини» – 3, 4, 6, 10 та 13 статті; «Про основи законодавства охорони здоров’я» – статті 6, 8, 15, 22, 24, 27, 45; «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя насе-лення» – ст.ст. 1, 5, 6, 9, 11-13, 15, 16, 25, 31 та 33 стаття.

Україна поки що відсутнє окреме законодавство з проблеми генетично модифікованих об’єктів, хоча воно є надзвичайно акту-альним. Через це існує неузгодженість в діях між міністерствами, їх відомствами. Таке законодавство розробили країни Європейського Союзу, Росія, США та багато інших країн, яке базується на Міжна-родних керівних принципах техніки безпеки ЮНЕП (комісія ООН з екологічних програм) в галузі біотехнології. Зміст цих керівних принципів базується на загальних засадах, що містяться в існуючих національних, регіональних та міжнародних документах і нормах.

Вони розглядають питання охорони здоров’я людини, її екологічної безпеки щодо всіх видів застосування методів біотехнології або генної ін-Безпека життєдіяльності людини та суспільства

женерії – від наукових досліджень до збуту продукції з ГМО, яка містить компоненти з новими якостями, отриманих внаслідок генетичних змін.

Керівні принципи ЄС надають рекомендації щодо використання методів біотехнологій, проведення заходів з метою оцінки та змен-шення ризиків для безпеки людини та природи, пропонують меха-нізми міжнародного співробітництва.

Рада ЄС прийняла три Директиви, які регулюють використання ГМО. Директиви обов’язкові для їх включення до національних за-конодавств і вимагають створення компетентних державних органів з проблеми генетично модифікованих організмів, з проблем генної інженерії, або біотехнології.

Важливе значення, зокрема з проблеми безпеки, мають мікроор-ганізми, тому Рада Європейського Союзу прийняла Директиву ЄК 90/219 «Використання генетично модифікованих мікроорганізмів (ГММ)». Документ розглядає дві категорії ГММ – в залежності від ризику їх використання та два типи операцій з ними – некомерційні (наукові, навчальні) та комерційні (промислові).

Директива ЄК 90/220 «Вивільнення у навколишнє середовище генетично модифікованих організмів» передбачає експериментальне та комерційне їх використання, що узгоджується з країнами-членами ЄС, впровадження ГМО. Цей документ вимагає обов’язкового мар-кування продуктів генетично-інженерного походження. Отже, про-блеми біологічної безпеки актуальні і мають велике значення для України і в соціально-правовому, і практичному значенні.

Питання

Що таке біологічна безпека?

Що таке генетично модифіковані організми, чим вони небез-печні?

Які нормативні документи регулюють застосування ГМ об’єктів?

Яке значення має Картахенський протокол?

Чому генетично модифіковані організми можуть бути не-безпечними для довкілля?

Що Ви знаєте про зарубіжне право з екологічної безпеки?

Чому треба позначати харчові продукти з генетично моди-фікованих об’єктів?

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину