4.2.4. Мікроорганізми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Серед мікроорганізмів дуже небезпечні віруси, бо вони дуже просто побудовані і тому дуже стійкі. Віруси (від лат. – отрута) – не-клітинна форма життя. Це спіраль ДНК, укладена в білкову оболон-Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

ку. Відкрив їх в 1892 році російський учений Д.І. Івановський. Їх роз-міри – від 0,08 до 0,35 мкм і вони викликають захворювання: грип, герпес, жовту лихоманку, кір, краснуху, віспу, поліомієліт, епідеміч-ний паротит, енцефаліт. Такі захворювання як сказ, кінський енце-фаліт, ящур – вірусні захворювання загальні для тварин і людей.

Вірус герпесу – фільтруючийся і викликає гостре висипання на шкірі статевих органах, шкірі обличчя (біля рота, губ, щік, вух) у ви-гляді пузирків на фоні рожевої плями (пузирковий лишай). Інший різновид цього вірусу викликає опоясуючий лишай, який розповсю-джується по ходу деяких нервів, наприклад зорового і може викли-кати косоокість, параліч м’язів ока. Переносити цей вірус можуть деякі тварини, зокрема кролі, миші.

Проміжними за розмірами між вірусами та бактеріями є риккет-сії, розміри яких коливаються від 0,3 до 0,5 мкм. Це бактеріоподіб-ні внутрішньоклітинні мікроорганізми, які паразитують на кліщах, вошах, блохах і тому при їх посередництві переносять на людину специфічні хвороби – сипний тиф, плямисті лихоманки, лихоманку Денге та інші під загальною назвою – риккетсіози. Назву цієї групи мікроорганізмів дав у 1916 році бразильський дослідник Роша-да-Ліма на честь американського вченого Риккетса, який їх відкрив.

Бактерії (від гр. bakterion – паличка) – одноклітинні організми рослинної природи, позбавлені хлорофіла, але мають певні фізіоло-гічні особливості. Вони обумовлюють процеси бродіння, гниття, мі-нералізації органічних речовин та інші перетворення, що складають основні ланки кругообігу речовин у природі. Бактерії, що приносять шкоду людині і тваринам, називають патогенними, на відміну від ін-ших, так званих сапрофітів (гр. сапрос – гнилий). В певних умовах сапрофіти ініціюють хвороботворні явища, що стало підставою для прирахування їх до умовно патогенних.

За формою бактерії ділять на кулеподібні – коки, палочковидні, нит-коподібні і звиті – спіралєвидні, до яких належать вібріони – збудник холери. Коки поділяють на диплококи, тетракоки, сарцини, стрептоко-ки, стафілококи. Кулеподібну форму мають пневмококи – збудники го-нореї, менінгіту та інших захворювань. Палочковидні підрозділяють на бацили (спорогенні) і власне бактерії. Всі вони є збудниками інфекцій-них захворювань. Спіралєвидні підрозділяються на дві групи: вібріони, скрученість яких не перевищує 1/4 оберта спіралі та спірили. До вібріо-нів відноситься збудник азіатської холери, до спірилл – збудник хвороби содоку. Бактерії є збудниками чуми, сибірської язви, сапу, туляремії.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Мікроорганізми виділяють отруйні речовини – токсини (гр. – отрута), які у випадку низької активності імунної системи людини стають антигенами. Для їх знешкодження організм людини виро-бляє антитіла. При цьому витрачається значна кількість енергії і ви-никають специфічні ознаки – алергічні, підвищення температури.

Мікроби широко розповсюджені у виробничому середовищі, зокрема розмножуватися у всіляких рідинах, які використовують у технологічному обладнанні – мастильно-охолоджуючі рідини при обробці деталей, мастильні нафтопродукти. Тому періодично все устаткування необхідно дбайливо мити, дезінфікувати, бо воно може стати джерелом зараження, інфекування людини.

Мікрорганізми можуть бути потенційною бактеріологічною зброєю масового ураження супротивника. Вона викликає інфекції серед населення, військових, тварин (епізоотії), сільськогосподар-ських тварин, рослин. Але з-за відсутності надійних засобів захисту, двосторонньої дії, підступності цей вид зброї широкого застосування не дістав. Так, під час війни у В’єтнамі, після застосування бактері-ологічної зброї, від інфекційних хвороб померло солдат та офіцерів американської армії у три рази більше, ніж було вбито та поранено.

Інфекція – це процес проникнення збудника хвороби в організм людини або тварини і виникнення при цьому складного комплексу взаємодії мікроба і людини, що супроводжується розмноженням і хвороботворною дією мікроорганізмів. Поняття інфекції поширюєть-ся також на рослини, одноклітинні організми і навіть окремі клітини організму. Патогенні мікроорганізми, що є збудниками інфекцій, від-носяться до бактерій, грибів, найпростіших, риккетсій і вірусів.

Прояв інфекції відбуівється у вигляді специфічних та неспеци-фічних реакцій організму на дію збудника хвороби. Інфекція, інфек-ційний процес далеко не у всіх випадках закінчується розвитком хвороби. Під впливом багатьох чинників інфекційний процес може перерватися або не досягти клінічного вираження. При деяких ін-фекційних хворобах (дифтерит, скарлатина) безсимптомні форми частіше розвиваються при реінфекції, тобто повторному зараженні після перенесеної хвороби. Від безсимптомної інфекційної хвороби треба відрізняти латентну (сховану) фазу, що спостерігається пе-реважно при хронічних інфекційних хворобах. Це характерно для туберкульозу, малярії СНІДу. Стрептококи можуть довгостроково зберігатися у мигдалинах, каріозних зубах.

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

Реакції організму на дію патогенних мікробів – досить різнома-нітні. В процесі еволюційного розвитку, організми людей, тварин виробили природну резистентність, тобто стійкість до багатьох збудників. Це явище має видовий характер і передається за спад-ковістю, як і інші морфологічні і біологічні ознаки, забезпечуючи організм різноманітними фізіологічними та імунологічними меха-нізмами. До них відносяться: ретикулоендотеліальна система і лей-коцити, пропердинова система крові і тканинні рідини, наявність в клітинах інтерферону.

Організм людини і тварин реагує на впровадження патогенних мікроорганізмів реакціями імунітету, продукуванням антитіл, роз-витком алергічних реакцій. Для розвитку та утворення різноманіт-них форм інфекційної хвороби і її активному проявленню велике значення має реактивність організму. В процесі інфекції організм виробляє специфічний імунітет. Для підвищення імунітету викорис-товують різні вакцини (лат. Vасса – корова) – препарати, виготовле-ні з мікробів або продуктів їхньої життєдіяльності, які утворюються в організмі, наприклад корови. Вакцини застосовують для активної імунізації з метою профілактики або лікування різноманітних ін-фекційних захворювань. Застосовують вбиті та живі, бактеріальні і вірусні вакцини, хімічні вакцини та анатоксини. За кількістю ан-тигенів вакцини ділять на моновакцини, які використовують проти однієї інфекції (черевотифозна), дивакцини та полівакцини (три-, тетра- і пентавакцини) для вакцинації проти двох, трьох, чотирьох і п’ятьох інфекцій.

Патогенні властивості мікроорганізма, його вірулентність (здатність змінюватися) залежать від впливів різноманітних чин-ників, як природних, так і штучних. Встановлено, що введення в широку практику сульфаніламідних препаратів та антибіотиків для лікування дизентерії призвело до появи лікостійких форм дизенте-рійних бактерій, вірусів. Спроможність мікробів втрачати хворобот-ворність і зберігати імуногенні властивості використовують для ви-готовлення живих вакцин. В останній час, під дією середовища, яке містить багато хімічно та біологічно активних речовин в достатньо високій концентрації, мікроорганізми активно змінюються – муту-ють. В результаті виникають нові штами, форми мікроорганізмів, які викликають хвороби, що майже не лікуються. Таким чином ви-ник відомий вірус СНІД – синдром набутого імунодефіцита – ра-кова хвороба імунної системи. Виникають мутантні форми добре

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

відомих мікроорганізмів – віруси грипу, зокрема пташиного, тубер-кульозу, менінгіту, лихоманки, дифтериту та аденовірусних хвороб. Боротися з ними дуже важко, бо вони добре пристосувалися до ві-домих лікарських речовин, що сприяє розвитку інфекцій, епідемій. Умови, сприятливі для розмноження мікроорганізмів виникають у смітниках. Потрапивши в організм людини, тварини або рослини мі-кроорганізми викликають хвороби, отруюють його своїми токсина-ми. Ці об’єкти можуть бути біологічною, або енвайронментальною, тобто екологічною зброєю. За силою свого впливу мікробіологічна, як і хімічна зброя, порівняна з атомною і термоядерною. От чому виникла необхідність знищити їхні запаси. В процесі знищення, а це спалювання, навіть при високій температурі, завжди залишається можливість їхнього розпилення у природі. Особливо це небезпечно у відношенні мікробів, тому що вони спроможні дуже швидко роз-множуватися і мутувати. Отже, на людину діють багато природних несприятливих чинників і тому на протязі еволюції організм люди-ни набув багато пристосувань для свого захисту від них.

Питання

На які групи класифікують мікроорганізми, чим вони небез-печні?

Чим небезпечні бактерії, рикетсії?

Які реакції організму на дію мікроорганізмів?

Що таке вакцини, їх види, механізм дії?