4.1.2. Хімічні небезпеки в побуті


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 

Загрузка...

Побутова сфера, в якій людина проводить більшу частину життя, на-сичена небезпечними хімічними речовинами. Це засоби побутової хімії, лікарські речовини, хімічні харчові добавки. Побутова хімія, здавалося б повинна бути нешкідливою, але це далеко не так. Хімічні речовини, в якій би якості, напрямку їх не використовували залишаються небезпечними. Сучасний побут, житлове помешкання практично не мислимо без лікар-ських препаратів і так званої побутової хімії – миючі засоби у вигляді по-рошків та паст, розчинників, емалі та фарби, мінеральні добрива та пести-циди – головним чином – інсектициди (для знищення комах). Більшість із них відносяться до третього (небезпечні речовини) або другого (дуже небезпечні речовини) класів небезпечних речовин. Перший клас (надзви-чайно небезпечні речовини), які майже у кожного є вдома – це деякі анти-біотики, інсектициди – хлорофос, тіафос.

Вдома ми дихаємо повітрям, в якому концентрація хімічних токсичних речовин у кращому випадку в півтора рази (часто у де-Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

сять разів) більше, чим зовні. Велику небезпеку складають меблі з деревино–тирсових плит (ДТП), які просочені полімерами. Посту-пово, дуже повільно з них виділяються формальдегід (надзвичайно небезпечна речовина), аміак та фенол, отруюючи повітря кімнати, а значить її мешканців. Меблі, особливо якщо вони нові, це суцільна хімічна небезпека, тому що просочені достатньо отруйними поліме-рами – фенолоформальдегідними, епоксидними, діановими смола-ми. З-за них меблі ще й пожежонебезпечні.

Статистика свідчить, що більшість нещасних випадків при по-жежах – це смерть не від вогню, а від отруєння газами, які виділя-ються при нагріванні меблів. Але вже з’являються спеціально обро-блені меблі, які у вогні не горять, не виділяють шкідливих речовин. Майже немає їх і в меблях з натуральної деревини, яка майже не містить наших «друзів-полімерів». Не користуйтеся, приміром, по-лівінілхлоридною плівкою та ізопленом при оздобленні кухні або ванни – вони посилено виділяють отруйні речовини саме в теплих і вологих приміщеннях. Для кухні найкраще – білені вапном стіни, в крайньому разі шпалери на паперовій основі. При покупці оздо-блювальної плитки, лінолеуму, паласів, килимів необхідно диви-тися документацію про їхню відповідність державному стандарту, хоча рідко хто це робить. Отруйними є випаровування пральних порошків, фарб, лаків, розчинників і шампуней – їхня присутність, як правило, непомітна і це заважає нам уловити зв’язок між якістю повітря і станом нашого здоров’я. Більшість синтетичних миючих засобів – другий або третій клас, побутові розчинники – бензин, гас, сольвент – третій або четвертий клас небезпечних речовин. Тому, недбале їх зберігання або неправильне використання часто призво-дить до отруєнь. Слід пам’ятати про небезпеки на звичайній кухні. По перше енергетичним джерелом частіше всього є газова плита, яка живиться природним газом – вибухо-, пожежонебезпечна речо-вина. Природний газ безбарвний, безсмаковий, який при суміші з повітрям може вибухнути при наявності іскри, наприклад від елек-троприладів (вимикач). Для того, щоб відчути його добавляють спе-ціальну речовину з різким неприємним запахом. В процесі приго-тування їжі виділяються досить отруйні речовини: чадний газ, дим, в якому містяться канцерогени. Особливо у великій концентрації вони утворюються при жаренні продуктів на різноманітних оліях, особливо на тваринного походження. Тому кухня обов’язково по-винна провітрюватися. Отже кухня – це енергонасичене небезпечне

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

побутове виробництво. Тут, як і в промисловому, потрібно додержу-вати певних правил поводження з небезпечними об’єктами – елек-трообладнанням, природним газом, побутовою хімією, лікарськими препаратами, знати що тут можуть бути перевищені значення ГДК шкідливих речовин у повітрі (див. табл. 1 Додатку 2).

Особливої уваги потребує лікарська небезпека, бо і в побуті, і ви-робництві часто виникають ситуації, в яких використовують ліки. Але особливо це характерно саме для побуту, де вони майже без-контрольні. Тут широко розповсюджені лікарські препарати, осно-вою яких частіше всього є синтетичні хімічні речовини, а отже до них треба відноситися з обережністю. Дуже часто при неправиль-ному вживанні – передозуванні, одночасному прийомі кількох ліків спостерігаються небезпечні явища. Особливо небезпечні ліки в ру-ках дітей, які ваблять їх своїм гарним виглядом.

Токсичні ефекти виявляються при передозуванні або дуже швид-кому насиченні організму ліками, іншими токсичними речовинами, через що печінка не може знешкодити їх надлишок, а нирки – вивести з організму. Специфічні або побічні реакції виявляються звиканням або толерантністю до ліків, що може перейти у пристрасть, у лікар-ську залежність, а це призводить до глибокої біохімічної перебудови в організмі. Це явище особливо характерно для клітин мозку, чутливих до цефалотропних речовин – знеболюючі ліки (морфін, кодеїн, амфе-тамін), деякі розчинники (ацетон, ефіри) та інсектициди, які викли-кають відчуття ейфорії. Після припинення ефекту виникає потреба в його повторенні, а у випадку неможливості цього виникає абстинен-ція – з’являються сильні болі, які можна зняти повторним вживанням препарата.

Токсичні побічні дії виникають при абсолютному або відносному передозуванні лікарських речовин. Воно може спостерігатися також при надмірно швидкому насиченні організму ліками. Наприклад, збільшення лікувальної дози серцевого глікозиду строфантину в 2,5–3 рази вже призводить до отруєння. Але в той же час така отру-та, як миш’як у малих дозах є лікарським препаратом. Лікувальні властивості притаманні відомій отруйній речовині – іприту. Розве-дений у 20000 разів вазеліном, ця отрута військової хімії застосову-ється проти лускатого лишаю.

Поняття отрути носить не стільки якісний скільки кількісний характер, про що казав ще лікар Парацельс – будь-яка речовина може бути і отрутою, і ліками – все залежить від її дози.

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

Специфічні побічні дії ліків залежать від індивідуальних особли-востей структури речовини та особливостей її взаємодії з внутріш-ньоклітинними речовинами. До специфічних побічних дій відно-сять: небажаний ефект на місці введення (виведення), великі і різкі рефлекторні реакції (алергії), резорбтивні впливи на інші системи організму, звикання і пристрасть, а також зниження вітамінної ак-тивності організму, дисбактеріоз, утворення стійких і лікарсько за-лежних мікроорганізмів, реакції загострення інфекційного процесу внаслідок масованого розпаду збудників та інших факторів. Таким чином, крім основного ефекту лікарські препарати можуть виклика-ти і побічні негативні реакції.

Неспецифічні побічні явища або лікарська хвороба, зокрема іді-осинкразія, виявляється підвищеною негативною реакцією навіть на мінімальні кількості ліків. Лікарська хвороба може протікати повільно або дуже швидко, що небезпечно, бо виникають алергіч-ні реакції негайного типу – анафілактичний шок, набряк Квінке, кропивниця, бронхіальна астма. Уповільнений прояв лікарської хвороби розвивається через 7–12 діб поразками шкіри, суглобів. Це пов’язано з ферментними порушеннями в організмі, які виникають частіше всього після прийому протималярийного засоба примахіну, сульфаніламідних препаратів, фенацетина, протитуберкульозного препарату – парааміносаліцилової кислоти (ПАСК), жарознижу-ючого засобу – аспірину (ацетилсаліцилова кислота) і багатьох ін-ших.

Висока токсичність притаманна препаратам, які містять бен-зольне кільце з амінною групою або атомом хлору – це сульфаніла-міди, новокаїн, антибіотики та інші. Майже для 10% людей, які ко-ристуються такими препаратами, характерні негативні ефекти. Щоб зменшити їх негативну дію застосовують димедрол, супрастин, ді-празин, піпольфен – антигістамінні препарати, які зменшують чут-ливість організму, але і вони самі теж можуть бути небезпечними.

У побуті люди часто приймають одночасно декілька препаратів, які можуть бути несумісними. В результаті вони в організмі можуть взаємодіяти між собою з утворенням отруйних продуктів реакції (див. Дод 2, табл №6). Наприклад, не можна одночасно вводити все-редину препарати валеріани, інсулін і серцеві глікозиди. Несумісні сульфамідні препарати з бутадіоном, левоміцетином, амідопірином, вітамінами С, Р, Д; стрептоміцин із неоміцином, коліміцином, моно-міцином – антибіотики і багато інших (Дод. 2, табл. 6).

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Більшість отрут у побуті це речовини, які містяться в лікарських препаратах, рослинах, або речах повсякденного вжитку, наприклад тютюн. У багатьох рослинах або ліках містяться отруйні алкалоїди. Це речовини, які містять азотоорганічні сполуки природного, часті-ше всього рослинного походження. Майже всі такі речовини дуже отруйні. Містяться вони в рослинах сімейства бобових, макових, пасльонових, лютикових, марьових та інших рослин.

Не менш небезпечними можуть бути харчі, які містять різні до-мішки з різноманітними функціями – хімічні харчосмакові домішки, які застосовують у продуктах харчування. Санітарні правила і норми (СанПіН від 23.07.96) визначають номенклатуру таких домішок – це природні або синтетичні речовини, що спеціально вводяться до скла-ду продуктів харчування для надання їм визначених якостей. Всі такі добавки позначають буквою «Е» з цифровим кодом. До них віднесені ароматизатори, барвники, консерванти, регулятори кислотності, ан-тиоксиданти, емульгатори, стабілізатори, загущувачі, зволожувателі, наповнювачі.

З усіх цих речовин в Україні офіційно заборонені до застосуван-ня в продуктах харчування чотири речовини: Е121 – барвник «Ци-трус червоний», Е123 – барвник амарант, Е239 – консервант гекса-метилентетрамін, Е240 – консервант формальдегід. Але є речовини, що не одержали абсолютного статусу дозволених до застосування через недостатню інформацію про їхню біологічну дію на людину. Наприклад, флавоноїдні барвники (Е 161а,е,ф, Е 166), консерван-ти (Е 214–219, Е 242, 265, 266, 280–283, 537, 550), антиоксиданти (Е 312, 314, 316, 317–319, 323, 324, 384, 386–388, 391), регулятори кислотності (Е 328, 329, 343–345, 349, 350, 365-368, 370, 505, 580), стабілізатор кольору (Е 375), загущувачі (Е 383, 408, 409,411, 419, 467), стабілізатори (Е 399, 1202), емульгатори (Е 429–431, 443, 444, 446, 472ж, 477, 478, 480, 484–489, 496, 542, 1000, 1001), наповнювач (Е 462), підсилювач смаку і пахощів (Е 632), модифікатор смаку і пахощів (Е 641), глазуруючі добавки (Е 906, 911), покращувачі бо-рошна (Е 916–919, 924б, 925, 926, 928, 929), пропеленти – для від-лякування комах (Е 940, 943а, 943б,944–946), підсолодувачі (Е 952, 955, 957–959).

Крім цього варто пам’ятати, що консерванти Е 103, 105, 121, 125, 126, 130, 131, 142, 152, 210, 211, 213–217, 240, 330 та 477 можуть сприяти появі злоякісних пухлин, добавки Е 221–226, 338–341, 407, 450, 461–466 є стимуляторами захворювань шлунково-кишкового

Розділ 4. Класифікація забруднень, наслідки їх впливів на людину

тракту. Алергенами можуть бути Е 230–232, 239, 311–313. Хвороби печінки і нирок викликають консерванти Е 171–173, Е 320-322.

У Франції та Англії опублікована інформація про групи ризику домішок, які застосовують у промисловому масштабі. В країнах Єв-ропейської економічної спілки заборонені до застосування доміш-ки: Е 102, 110, 120, 127 – небезпечні для здоров’я людини, Е 105, 111, 121, 125, 126, 130, 152 – заборонені до застосування, Е 123, Е 131, 142, 210–-213, 215–217, 240, 330 – канцерогени.

Небезпеку можуть складати інші домішки, в тому числі і біоло-гічного походження, які можуть міститися у продуктах харчуван-ня і треба знати про їх концентрацію (див табл. 5 з додатку). Через широке використання радіоактивних речовин у промисловості, за-брудненні ними великих площ території держави, їх трансгранич-ному переносі вони можуть потрапляти у харчові продукти, що не-безпечно і тому треба знати вміст радіонуклідів в них (див. табл. 1 та 5 з додатку).

Не меншою небезпекою є мікроорганізми, для розмноження яких дуже підходять температура, вологість житлового помеш-кання. Це насамперед віруси, мікроби і найпростіші гриби, тобто біологічні чинники небезпеки. Побутове середовище, житло, як і вся оточуюча нас природа насичена мікроорганізмами – вірусами, бак-теріями, ріккетсіями, що викликають різноманітні захворювання – інфекційні та неінфекційні. І насамперед їхній удар приймає на себе шкіра, органи дихання і система травлення, фізіологічний стан яких визначає механізми передачі інфекцій. При кишковому механізмі передачі збудник виводиться з зараженого організму з фекаліями або сечею і може знову надійти в нього оральным шляхом (через рот) за допомогою харчових продуктів (немиті овочі, фрукти). Пев-ну небезпеку у побуті складають патогенні нижчі гриби – плесені. Вони знаходяться у грунті, на рослинах, тваринах, на людині. Гри-би цього роду складаються з двох великих груп: які паразитують на людині – тільки на шкірі та її придатках – так звані антропофільні гриби, і паразитуючі як на тваринах, так і на шкірі людини – зооан-тропофільні гриби.

Таким чином, сучасний побут суміщає багато небезпек, харак-терних для природної та виробничої сфер життєдіяльності людини. Як і для останньої сфери діяльності для побутової дуже характер-ним є побутовий травматизм, причини і джерела якого майже спів-падають з виробничим.

Безпека життєдіяльності людини та суспільства

Дуже часто побутовий травматизм має наслідки не менш небез-печні ніж виробничий. Причини одинакові – нехтування правила-ми безпеки при поводженні з електричними приладами, неувага до стану електромережі у приміщенні, порушення правил поводження при використанні газу, токсичних, пожежо- та вибухонебезпечних речовин, посудин які знаходяться під тиском (газові балони). Дуже часто люди травмуються під час приготуванні їжі, обробки отруто-хімікатами присадибної ділянки, городу, при ремонті помешкання. Побутовий травматизм, якщо людина працює, прирівнюється до ви-робничого. Також, як і у виробництві, такий вид травматизму роз-слідують і якщо він відбувся не з вини травмованого (людина не була у стані алкогольного сп'яніння, не порушила правил безпеки) видається лікарняний листок непрацездатності та інші види допо-моги. Кабінет міністрів України 5.05.97 затвердив положення про розслідування, відповідно до якого розслідування побутового трав-матизму проводиться підприємством де працює постраждалий.

Питання

Які небезпечні речовини містяться у побутових речах?

Що спільного між побутовим і виробничим середовищем?

Що таке лікарська небезпека, як вона проявляється?

Які побутові медичні препарати найбільш небезпечні, чому?

Охарактеризуйте групи харчосмакових добавок, їх власти-вості.

Що Ви знаєте про небезпечні біологічні небезпеки у побуті?

Які причини побутового травматизму?